Сульфадимезин таблетки 500 мг блістер № 10

діюча речовина: сульфадимідин;
1 таблетка містить сульфадимідину 500 мг;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, кальцію стеарат.

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування сульфадимідином можливі такі побічні реакції з боку нервової системи, як запаморочення, судоми, сонливість, галюцинації.

Застосування препарату в період вагітності протипоказане.
При необхідності застосування препарату жінкам в період годування груддю грудне вигодовування слід припинити.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 років.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів ЛОР-органів (бронхіт, пневмонія, ангіна, гайморит, отит);
• запальні захворювання жовчо- та сечовивідних шляхів;
• інфекцікошкірі та м'які тканини (ранева інфекція, піодермія, бешихове запалення);
• гонорея, трахома;
• шигельоз;
• токсоплазмоз.

• Підвищена чутливість до сульфадимидину або до інших компонентів препарату;
• наявність в анамнезі токсико-алергічних реакцій на інші сульфаніламіди або їх похідні;
• системні захворювання крові, пригнічення кістково-мозкового кровотворення, у т.ч анемія, лейкопенія;
• виражені порушення функції печінки/або нирок, ниркова та/або печінкова недостатність;
• гостра порфірія;
• гіпертиреоз;
• азотемія;
• дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (можливий гемоліз).

Сульфадимезин приймати внутрішньо.

Середні дози для дорослих – 2 г (4 таблетки) на перший прийом, потім – по 1 г (2 таблетки) 4-6 раз на добу. Вищі дози для дорослих: разова – 2 г, добова – 7 г.

Дітям з3 років призначати 0,1 г/кг маси тіла на перший прийом, потім – по 0,025 г/кг маси тіла кожні 4-6-8 годин.

При лікуванні шигельозу препарат призначати дорослим за схемою:

1-2-й день – по 1 г 6 разів на добу (кожні 4 години);

3-4-й день – по 1 г 4 рази на добу (кожні 6 годин);

5-6-й день – по 1 г 3 рази на добу (кожні 8 годин).

Усього на курс лікування – 25-30 г препарату.

Після 5-6-денної перерви слід призначати другий курс терапії:

1-2-й день – по 1 г 5 разів на добу (кожні 4 години, а вночі – через 8 годин);

3-4-й день – по 1 г 4 рази на добу (вночі не приймати);

5-й день – по 1 г 3 рази на добу.

Протягом другого курсу приймають 21 г Сульфадимезину. При легкій течії шигельозу дозу можна зменшити до 18 г.

Дози для лікування шигельозу у дітей з3 років: разова доза − від 0,4 г до 0,75 г, яку слід приймати 4 рази на добу. Препарат слід приймати протягом 5-7 днів. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання та підтвердження одужання результатами бактеріологічного аналізу.

Особливості застосування

З огляду на схожість хімічної структури, сульфаніламіди не можна застосовувати особам з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини.

Сульфаніламіди, включаючи сульфадимидин, не застосовують для лікування інфекційних захворювань, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не сприяють його ерадикації і, отже, не можуть запобігти таким ускладненням як ревматизм і гломерулонефрит.

Летальні випадки, зумовлені застосуванням сульфаніламідів, спостерігалися вкрай рідко, виникали внаслідок серйозних побічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фульмінантний гепатонекроз, агранулоцитоз, апластичну анемію та інші патологічні стани.

Прийом сульфаніламідів необхідно припинити при появі перших уисипань на шкірі та/або слизових оболонках або при будь-яких інших ознаках негативної реакції. У дуже поодиноких випадках після появи висипу на шкірі можуть розвинутися важкі побічні реакції. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу та про необхідність негайного та остаточного припинення лікування сульфаніламідами при перших проявах. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу припадає на перші тижні лікування. Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу пов'язані з ранньою діагностикою і негайним припиненням прийому підозрюваного препарату. Негайна відміна препарату пов'язана з кращим прогнозом.Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при лікуванні сульфаніламідами, в т.ч. сульфадимидином, будь-які препарати, що містять сульфаніламіди, не повинні повторно застосовувати цей пацієнт протягом усього його життя.