Пігулки Пенімекс 100 мг N4

Для дозування по 25 мг: по 1 або по 4 таблетки, покриті плівковою оболонкою, у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Для дозування по 50 та 100 мг: по 1 таблетці покритих плівковою оболонкою, у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці або по 4 таблетки, покритих плівковою оболонкою, у блістері, по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: пурпурно-червоного кольору трикутної форми двоопуклі покриті оболонкою таблетки з тисненням «25» або «50», або «100» з одного боку.

Силденафіл – препарат для перорального застосування, призначений для лікування еректильної дисфункції. При статевому збудженні препарат відновлює знижену еректильну функцію шляхом посилення припливу крові до пенісу.

Фізіологічний механізм, який визначає ерекцію, включає вивільнення оксиду азоту (NO) у кавернозних тілах під час статевого збудження. Оксид азоту, що вивільняється, активує фермент гуанілатциклазу, що стимулює підвищення рівня циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що, у свою чергу, викликає розслаблення гладкої мускулатури кавернозних тіл, сприяючи припливу крові.

Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ 5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Ефекти силденафілу на ерекцію мають периферичний характер. Силденафіл не безпосередньо впливає на ізольовані кавернозні тіла людини, але посилює розслаблюючу дію NO на цю тканину. При активації метаболічного шляху NO/цГМФ, що відбувається при статевій стимуляції, пригнічення силденафілом ФДЕ 5 призводить до підвищення рівня цГМФ в кавернозних тілах. Таким чином, для того, щоб силденафіл викликав потрібний фармакологічний ефект, потрібне статеве збудження.

Дослідження in vitro показали селективність впливу силденафілу на ФДЕ 5, який бере активну участь у процесі ерекції. Ефект силденафілу на ФДЕ 5 більш потужний, ніж інші відомі фосфодіестерази.Цей ефект у 10 разів потужніший, ніж ефект на ФДЕ 6, що бере участь у процесах фотоперетворення у сітківці. При застосуванні максимальних рекомендованих доз селективність силденафілу до ФДЕ 5 у 80 разів перевищує його селективність до ФДЕ 1, у 700 разів вище, ніж до ФДЕ 2, ФДЕ 3, ФДЕ 4, ФДЕ 7, ФДЕ 8, ФДЕ 9, ФДЕ . селективність силденафілу до ФДЕ 5 у 4000 разів перевищує його селективність до ФДЕ 3 – цГМФ-специфічної ізоформи фосфодіестерази, що бере участь у регуляції серцевої скоротливості.

Для оцінки часу, протягом якого застосування силденафілу спричиняє ерекцію у відповідь на статеву стимуляцію, було проведено спеціальні клінічні дослідження. У клінічних дослідженнях за участю пацієнтів, які застосовували силденафіл натще, під час проведення фалоплетизмографії медіана часу до початку ерекції у пацієнтів, які досягли ерекції з ригідністю 60% (достатньою для здійснення статевого акту), становила 25 хвилин (у діапазоні значень 12–37 хвилин). В іншому дослідженні було показано, що силденафіл все ще був спроможний викликати ерекцію через 4-5 годин після застосування.

Силденафіл викликає легке та короткочасне зниження артеріального тиску, що в більшості випадків не має клінічних проявів. Середнє максимальне зниження артеріального тиску систоли в положенні пацієнта лежачи після перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг становило 8,4 мм рт. ст. Відповідна зміна діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта лежачи становила 5,5 мм. рт. ст.Це зниження АТ узгоджується з судиннорозширювальною дією силденафілу, можливо, внаслідок підвищення рівнів цГМФ у гладкій мускулатурі судин. Одноразове пероральне застосування силденафілу в дозах до 100 мг у здорових добровольців не викликало жодних клінічно значущих змін у електрокардіограмі.

У дослідженні гемодинамічних ефектів одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг у пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (зі стенозом щонайменше однієї коронарної артерії більше 70%), середній систолічний та діастолічний артеріальний тиск у стані. % відповідно до початкового рівня. Середній легеневий тиск систоли зменшився на 9%. Силденафіл не призводив до зміни показників серцевого викиду і не зменшував кровотік стенозованими коронарними артеріями.

Жодних клінічно значущих відмінностей не було продемонстровано для години до виникнення лімітуючої стенокардії при застосуванні силденафілу порівняно з плацебо у дослідженнях з використанням тесту з фізичним навантаженням за участю пацієнтів з еректильною дисфункцією та хронічною стабільною стенокардією, які постійно застосовували антиангінальні лікарські нітратів).

Легкі та тимчасові порушення здатності розрізняти колір (блакитний/зелений) були виявлені у деяких пацієнтів через 1 годину після застосування силденафілу в дозі 100 мг. Ці ефекти повністю зникали через 2 години після застосування препарату. Можливий механізм цієї зміни розпізнавання кольору пов'язаний з інгібуванням ФДЕ 6, що бере участь у фотоперетворювальному каскаді реакцій в сітківці. Силденафіл не впливає на гостроту зору чи контрастну чутливість. У дослідженнях за участю пацієнтів з документально підтвердженою макулярною дистрофією застосування силденафілу (одноразово в дозі 100 мг) не викликало достовірних змін у результатах проведених досліджень зору (гострота зору, сітка Амслера, моделювання розпізнавання кольорів світлофора, периметр Хамфрі та фотострес).

Одноразове пероральне застосування силденафілу в дозі 100 мг здоровими добровольцями не впливало на рухливість або морфологію сперматозоїдів.

У клінічних дослідженнях силденафіл застосовували пацієнтам віком від 19 до 87 років. Були представлені наступні групи пацієнтів: пацієнти похилого віку, пацієнти з артеріальною гіпертензією, пацієнти з цукровим діабетом, ішемічну хворобу серця, гіперліпідемію, травми спинного мозку, депресію, трансуретральну резекцію передміхурової залози, радикальну простатектомію.Нижченаведені групи пацієнтів не були представлені достатньою мірою або не включалися до клінічних досліджень: пацієнти після хірургічного втручання на органах тазу, пацієнти після променевої терапії, пацієнти з тяжкою нирковою або печінковою недостатністю та пацієнти з деякими серцево-судинними захворюваннями.

У дослідженнях застосування фіксованої дози кількість пацієнтів, які повідомляли про поліпшення еректильної функції, була вищою, ніж у групі плацебо. У дослідженнях кількість випадків відміни силденафілу була низькою і подібною до такої в групі плацебо.

У всіх цих дослідженнях пацієнти повідомляли про поліпшення при застосуванні силденафілу при психогенній еректильній дисфункції, змішаній еректильній дисфункції, органічній еректильній дисфункції у літньому віці, при цукровому діабеті, ішемічній хворобі серця, гіпертензії, трансуретральній резекції. депресії. Безпека та ефективність силденафілу були підтверджені даними цих довгострокових досліджень.

Абсорбція. Сілденафіл швидко всмоктується. Максимальна плазмова концентрація препарату досягається протягом 30-120 хвилин (з медіаною 60 хвилин) після його перорального застосування натще. Середня абсолютна біодоступність після перорального застосування становить 41% (з діапазоном від 25 до 63%). У рекомендованому діапазоні доз (від 25 до 100 мг) показники AUC і Сmaxсилденафілу після його перорального застосування підвищуються пропорційно дозі.

При застосуванні силденафілу при їжі ступінь абсорбції знижується із середнім подовженням T _max до 60 хвилин та середнім зниженням C _max на 29%.

Розподіл. Середній рівноважний обсяг розподілу (Vd) становить 105 літрів, що вказує на розподіл препарату в тканинах організму. Після одноразового перорального застосування силденафілу в дозі 100 мг, середня максимальна загальна плазмова концентрація силденафілу становить близько 440 нг/мл (коефіцієнт варіації становить 40%). Оскільки зв'язування силденафілу та його головного N-десметилметаболіту з білками плазми досягає 96%, середня максимальна плазмова концентрація вільного силденафілу досягає 18 нг/мл (38 нмоль). Ступінь зв'язування з білками плазми не залежить від загальних концентрацій силденафілу.

У здорових добровольців, які застосовували силденафіл одноразово в дозі 100 мг, через 90 хвилин в еякуляті визначалося менше 0,0002% (в середньому 188 нг) від застосовуваної дози.

Метаболізм.Метаболізм силденафілу здійснюється головним чином за участю мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (головний шлях) та CYP2C9 (другорядний шлях). Головний циркулюючий метаболіт утворюється шляхом N-деметилювання силденафілу. Селективність метаболіту ФДЕ 5 співвідносна з селективністю силденафілу, а активність метаболіту ФДЕ 5 становить приблизно 50% від активності вихідної речовини. Плазмові концентрації цього метаболіту становлять приблизно 40% концентрацій силденафілу у плазмі крові. N-деметилований метаболіт піддається подальшому метаболізму, а період його напіввиведення становить приблизно 4 години.

Елімінація. Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, зумовлюючи період напіввиведення тривалістю 3-5 годин. Як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування екскреція силденафілу у вигляді метаболітів здійснюється головним чином з калом (приблизно 80% від введеної пероральної дози) та меншою мірою із сечею (приблизно 13% від введеної пероральної дози).

Пацієнти похилого віку. У здорових добровольців похилого віку (вік від 65 років) відзначалося зниження кліренсу силденафілу, що призводило до підвищення плазмових концентрацій силденафілу та його активного N-диметилованого метаболіту приблизно на 90% порівняно з відповідними концентраціями у здорових добровольців молодшого віку -45 років). У зв'язку з віковими відмінностями у зв'язуванні з білками плазми відповідне підвищення плазмової концентрації вільного силденафілу склало приблизно 40%.

Ніркова недостатність. У добровольців з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) фармакокінетика силденафілу залишалася незмінною після одноразового перорального застосування у дозі 50 мг. Середні AUC та C _max N-диметилованого метаболіту підвищувалися на 126% та 73% порівняно з такими показниками у добровольців аналогічного віку без порушень функції нирок. Однак через високу міжсуб'єктну варіабельність ці відмінності не були статистично значущими. У добровольців з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до середнього підвищення AUC та C _maxна 100% та 88% відповідно порівняно з добровольцями аналогічного віку без порушень функції нирок. Крім того, значення AUC і _Cmax N-деметилованого метаболіту значно підвищувалися на 200% і 79% відповідно.

Печовинна недостатність. У добровольців з цирозом печінки легкого та помірного ступеня (клас А та В за класифікацією Чайлда – П'ю) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до підвищення AUC на 84% і Cmax на 47% порівняно з добровольцями аналогічного віку без порушень функцій печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функцій печінки тяжкого ступеня не вивчалася.

Кошти, що застосовуються при еректильній дисфункції. Сілденафіл. Код ATX G04B E03.

Ефекти інших лікарських засобів на силденафілі.

Метаболізм силденафілу відбувається переважно за участю ізоформи ЗА4 (головний шлях) та ізоформи 2С9 (другорядний шлях) цитохрому Р 450 (CYP). Тому інгібітори цих ізоферментів здатні знижувати кліренс силденафілу.

Було продемонстровано зниження кліренсу силденафілу при його одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 (такими як кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Хоча при одночасному застосуванні силденафілу та інгібіторів CYP3A4 зростання частоти побічних явищ не спостерігалося, рекомендована початкова доза силденафілу становить 25 мг.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази ритонавіру, дуже потужного інгібітору Р 450, у рівноважній концентрації (500 мг 1 раз на добу) та силденафілу (разова доза 100 мг), призводило до підвищення C _maxсилдену на 300% (в 4 рази) та підвищення плазмової AUC силденафілу на 1000% (в 11 разів). Через 24 години плазмові рівні силденафілу все ще становили приблизно 200 нг/мл порівняно з рівнем приблизно 5 нг/мл, характерним для застосування силденафілу окремо, що відповідає значному впливу ритонавіру на широкий спектр субстратів Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці фармакокінетичні дані, одночасне застосування силденафілу та ритонавіру не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»); максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин.

Одночасне застосування інгібітору ВІЛ-протеази саквінаверу, інгібітору CYP3A4 у дозі, що забезпечує рівноважну концентрацію (1200 мг тричі на добу), і силденафілу (100 мг разово) призводило до підвищення C _max силден та збільшення системної експозиції. на 210%. Не виявлено вплив силденафілу на фармакокінетику саквінавіру (див. «Спосіб застосування та дози»). Передбачається, що сильніші інгібітори CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, матимуть більш виражений вплив.

При застосуванні силденафілу (100 мг разово) та еритроміцину, специфічного інгібітору CYP3A4, у рівноважному стані (500 мг двічі на добу протягом 5 днів) спостерігалося підвищення системної експозиції силденафілу на 182% (АUC). У здорових добровольців чоловічої статі не спостерігалося впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 діб) на AUC, С _max , T _max , константу швидкості елімінації та наступний період напіввиведення силденафілу або його головного циркулюючого метаболіту. Циметидин (інгібітор цитохрому Р450 та неспецифічний інгібітор CYP3A4) у дозі 800 мг при одночасному застосуванні з силденафілом у дозі 50 мг у здорових добровольців призводив до підвищення плазмових концентрацій силденафілу на 56%.

Грейпфрутовий сік є слабким інгібітором CYP3A4 у стінці кишечника і може призвести до помірного підвищення плазмових рівнів силденафілу.

Одноразове застосування антацидних засобів (гідроксиду магнію/гідроксиду алюмінію) не впливає на біодоступність силденафілу.

Хоча досліджень специфічної взаємодії з усіма лікарськими засобами не проводилося, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу, фармакокінетика силденафілу не змінювалася при його одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що належать до групи інгібіторів CYP2C9 (толбутамід, варфарин, ), групи тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, петлевих та калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністів кальцію, антагоністів бет4-а5

Нікорандил являє собою гібрид активатора кальцієвих каналів та нітрату. Нітратний компонент обумовлює можливість його серйозної взаємодії з із силденафілом.

Ефекти силденафілу на інші лікарські засоби.

Силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ 1А2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та ЗА4 (ІК50 > 150 мкмоль) цитохрому Р450. Оскільки пікові плазмові концентрації силденафілу дорівнюють приблизно 1 мкмоль, вплив препарату на кліренс субстратів цих ізоферментів є малоймовірним.

Немає даних про взаємодію силденафілу та таких неспецифічних інгібіторів фосфодіестерази, як теофілін та дипіридамол.

Оскільки відомо, що силденафіл впливає на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами у будь-якій формі протипоказано (див. розділ "протипоказання").

У деяких схильних до цього пацієнтів одночасне застосування силденафілу та блокаторів альфа-адренорецепторів може призвести до розвитку симптоматичної гіпотензії, що найчастіше виникала протягом 4 годин після застосування силденафілу (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). У ході досліджень специфічної взаємодії лікарських засобів блокатор альфа-адренорецепторів доксазозин (4 мг та 8 мг) та силденафіл (25 мг, 50 мг та 100 мг) застосовували одночасно пацієнтам з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину. У цих популяціях спостерігалося середнє додаткове зниження АТ в положенні пацієнта лежачи на 7/7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., і середнє зниження АТ у положенні стоячи – на 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст., 4/5мм рт. ст. відповідно. При одночасному застосуванні силденафілу та доксазозину у пацієнтів, стабілізація стану яких була досягнута при застосуванні доксазозину, іноді повідомлялося про розвиток симптоматичної гіпотензії. У цих повідомленнях йшлося про випадки запаморочення та переднепритомного стану, але без синкопе.

Не спостерігалося жодних значущих взаємодій при одночасному застосуванні силденафілу (50 мг) та толбутаміду (250 мг) або варфарину (40 мг), що метаболізуються CYP2C9.

Силденафіл (50 мг) не призводив до подовження часу кровотечі, викликаного застосуванням ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).

Силденафіл (50 мг) не потенціював гіпотензивну дію алкоголю здорових добровольців при максимальних середніх рівнях етанолу крові 80 мг/дл.

У пацієнтів, які застосовували силденафіл, не спостерігалося жодних відмінностей профілю побічних ефектів у порівнянні з плацебо при одночасному застосуванні таких класів гіпотензивних лікарських засобів, як діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, антигіпертензивні. , блокатори адренергічних нейронів, блокатори кальцієвих каналів та блокатори альфа-адренорецепторів У спеціальному дослідженні взаємодії при одночасному застосуванні силденафілу (100 мг) та амлодипіну пацієнтам з артеріальною гіпертензією спостерігалося додаткове зниження артеріального систолічного тиску в положенні лежачи на 8 . ст.Відповідне зниження діастолічного артеріального тиску становило 7 мм рт. ст. Таке додаткове зниження АТ було порівняно з тим, що Силденафіл у дозі 100 мг не впливав на фармакокінетичні показники інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінаверу та ритонавіру, які є субстратами CYP3A4.

У здорових добровольців чоловічої статі застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг на добу) призводило до підвищення AUC і босентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8% і 42%. відповідно.

Особливості застосування

До початку терапії слід зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення можливих причин.

Фактори ризику серцево-судинних захворювань. Оскільки статева активність супроводжується певним ризиком із боку серця, на початок будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар повинен оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Силденафіл має судиннорозширювальний ефект, що проявляється легким та короткочасним зниженням АТ (див. розділ «Фармакодинаміка»). До призначення силденафілу лікар повинен ретельно зважити, чи такий ефект може несприятливо впливати на пацієнтів з певними основними захворюваннями, особливо в поєднанні зі статевою активністю. До пацієнтів з підвищеною чутливістю до вазодилататорів належать пацієнти з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), та пацієнти з рідкісним синдромом мультисистемної атрофії, одним із проявів якої є тяжке порушення регуляції артеріальної системи.

Препарат потенціює гіпотензивний ефект нітратів (див. Протипоказання).

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку серцево-судинної системи, включаючи інфаркт міокарда, нестабільну стенокардію, раптову серцеву смерть, шлуночкову аритмію, цереброваскулярні крововиливи, транзиторну ішемічну атаку, артеріальну гіпертензію та артеріальну гіпертензію. Більшість пацієнтів існували чинники ризику серцево-судинних захворювань. Багато таких побічних реакцій спостерігалися під час або відразу після статевого акту, і лише кілька виникло незабаром після застосування силденафілу без статевої активності. Тому неможливо визначити, чи пов'язаний розвиток таких побічних реакцій безпосередньо з факторами ризику, чи їх розвиток зумовлений іншими факторами.

Пріапізм.Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам з анатомічними деформаціями пенісу (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), та пацієнтам із станами, що сприяють розвитку приапізму (такими як серо).

Безпека та ефективність одночасного застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не вивчалась, тому застосування таких комбінацій не рекомендується.

Після виходу силденафілу на ринок повідомлялося про випадки подовженої ерекції та пріапізму. Якщо ерекція триває більше 4 годин, пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. У разі відсутності негайного лікування приапізм може призвести до пошкодження тканин пеніса та стійкої втрати потенції.

Вплив на зір. Надходили спонтанні повідомлення про виникнення дефектів зору у зв'язку із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ 5 (див. «Побічні реакції»).Зі спонтанних повідомлень та результатів спостереження відомо про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є рідкісним станом, у зв'язку із застосуванням силденафілу та інших інгібіторів ФДЕ 5 (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід попередити, що при раптовому порушенні зору застосування силденафілу слід припинити та негайно звернутися до лікаря (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив на кровотечі. Дослідження тромбоцитів людини показали, що in vitro силденафіл посилює антиагрегаційні ефекти нітропрусиду натрію. Немає жодної інформації щодо безпеки застосування силденафілу пацієнтам з часом

діюча речовина: силденафіл;

1 таблетка містить цитрат силденафілу еквівалентно 25 мг силденафілу

або 1 таблетка містить цитрат силденафілу еквівалентно 50 мг силденафілу,

або 1 таблетка містить цитрат силденафілу еквівалентно 100 мг силденафілу;

інші складові: натрію кроскармелозу; кальцію гідрофосфат (дигідрат); целюлоза мікрокристалічна; магнію стеарат; тальк очищений; Опадрі червоний II 85G55231 (містить барвник Понсо 4R (E 124).

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося.

Оскільки при застосуванні силденафілу повідомлялося про випадки запаморочення та порушення з боку органів зору, перш ніж сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з'ясувати, яка їхня індивідуальна реакція на застосування препарату.

Препарат не призначений для застосування для жінок.

Препарат не показаний для використання дітям.

Лікування порушень еректильної функції, визначених як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту.

Для ефективної дії препарату потрібне статеве збудження.

• Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
• Одночасне застосування з донорами оксиду азоту (наприклад, амілнітритом) або нітратами в будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл впливає на шляху метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів.
• Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ 5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
• Лікарські засоби лікування еректильної дисфункції, включаючи силденафіл, протипоказані чоловікам, яким не рекомендована статева активність (наприклад, пацієнти з тяжкими серцево-судинними розладами, такими як нестабільна стенокардія та серцева недостатність тяжкого ступеня).
• Втрата зору на око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва незалежно від того, чи пов'язана ця патологія з попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ 5.
• порушення функції печінки тяжкого ступеня; артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.);
• нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки) – безпека силденафілу не досліджувалась у таких підгруп пацієнтів.

Препарат слід застосовувати перорально.

Для ефективної дії препарату потрібне статеве збудження.

Дорослі.

Рекомендована доза становить 50 мг і застосовується за необхідності приблизно за 1 год до статевого акту. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг. Максимальне рекомендоване дозування становить 100 мг.

Пацієнти похилого віку.

Необхідна корекція дози для пацієнтів похилого віку (≥ 65 років) відсутня.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 30 до 80 мл/хв) рекомендована доза препарату аналогічна дозі, наведеній вище у розділі «Дорослі».

Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза становить 25 мг. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Оскільки у пацієнтів з печінковою недостатністю (наприклад, цирозом) кліренс силденафілу знижений, рекомендована доза становить 25 мг.Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 50 та 100 мг.

Пацієнти, які застосовують інші лікарські засоби.

Якщо пацієнти одночасно застосовують інгібітори CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід розглянути можливість застосування початкової дози 25 мг (за винятком ритонавіру, застосування якого одночасно з силденафілом не рекомендується, див. розділ "Особливості застосування").

З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії стан пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, має бути стабілізованим до початку застосування силденафілу. Також слід розглянути можливість застосування початкової дози силденафілу 25 мг (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інфекційні та інвазивні хвороби.

Рініт.

З боку імунної системи.

Реакції гіперчутливості.

З боку нервової системи.

Головний біль, запаморочення, сонливість, гіпестезія, інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органів зору.

Розлади зору, порушення сприйняття кольору**, затемнення зору, розлади сльозвідділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт, неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скляного тіла, порушення з боку райдужної оболонки зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Вертиго, шум у вухах, глухота.

З боку судин.

Припливи спеки, припливи крові до обличчя, артеріальна гіпертензія/гіпотензія.

З боку серця.

Посилене серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Закладеність носа, носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа, відчуття стиснення в горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, гіпестезія порожнини рота.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Висип на шкірі, синдром Стівенса – Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Міальгія, біль у кінцівках.

З боку нирок та сечостатевої системи.

Гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Пріапізм*, подовжена ерекція, гематоспермія, кровотеча зі статевого члена.

Загальні порушення та реакції в місці введення.

Біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару, роздратування.

Обстеження.

Підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення колірного сприйняття: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльози: сухість в очах, порушення сльози та підвищення сльози.

Нижченаведені явища спостерігалися у <2% пацієнтів; причинний зв'язок не визначено.Повідомлення включали явища, що мали достовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які не були вказані, були легкими, повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні. Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АВ-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення за результатами ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення за результатами печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

З боку метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, болі в кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи.

Головний біль, запаморочення, сонливість, гіпестезія, інсульт, непритомність, транзиторна ішемічна атака, судоми*, рецидиви судом*, синкопе.

З боку органів зору.

Розлади зору, порушення сприйняття кольору**, затемнення зору, розлади сльозвідділення***, біль в очах, фотофобія, фотопсія, гіперемія очей, яскравість зору, кон'юнктивіт, неартеріальна передня ішемічна нейропатія зорового нерва*, оклюзія судин сітківки крововилив, артеріосклеротична ретинопатія, порушення з боку сітківки, глаукома, дефекти поля зору, диплопія, зниження гостроти зору, міопія, астенопія, плаваючі помутніння скляного тіла, порушення з боку райдужної оболонки зору, набряк очей, припухлість очей, порушення з боку кон'юнктиви, подразнення очей, аномальні відчуття в очах, набряк повік, знебарвлення склери.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату.

Вертиго, шум у вухах, глухота.

З боку судин.

Припливи спеки, припливи крові до обличчя, артеріальна гіпертензія/гіпотензія.

З боку серця.

Посилене серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, шлуночкова аритмія, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть.

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння.

Закладеність носа, носова кровотеча, закладеність придаткових пазух носа, відчуття стиснення в горлі, набряк слизової оболонки носа, сухість у носі.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Диспепсія, нудота, блювання, сухість у роті, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у верхній частині живота, гіпестезія порожнини рота.

З боку шкіри та підшкірної тканини.

Висип на шкірі, синдром Стівенса – Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Міальгія, біль у кінцівках.

З боку нирок та сечостатевої системи.

Гематурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Пріапізм*, подовжена ерекція, гематоспермія, кровотеча зі статевого члена.

Загальні порушення та реакції в місці введення.

Біль у грудях, підвищена стомлюваність, відчуття жару, роздратування.

Обстеження.

Підвищена частота серцевих скорочень.

* Повідомлялося лише під час дослідження після виходу препарату на ринок.

** Порушення колірного сприйняття: хлоропсія, хроматопсія, ціанопсія, еритропсія, ксантопсія.

*** Порушення сльози: сухість в очах, порушення сльози та підвищення сльози.

Нижченаведені явища спостерігалися у <2% пацієнтів; причинний зв'язок не визначено. Повідомлення включали явища, що мали достовірний зв'язок із застосуванням препарату. Явлення, які не були вказані, були легкими, повідомлення були дуже неточними, щоб мати значення.

Загальні.Набряк обличчя, реакції фоточутливості, шок, астенія, біль, раптове падіння, біль у животі, раптове пошкодження.

З боку серцево-судинної системи: стенокардія, АВ-блокада, мігрень, постуральна гіпотензія, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, раптова зупинка серця, порушення за результатами ЕКГ, кардіоміопатія.

З боку шлунково-кишкового тракту: глосит, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, порушення за результатами печінкових проб, ректальна кровотеча, гінгівіт.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія.

З боку метаболізму та харчування: спрага, набряк, подагра, нестабільний діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія.

З боку скелетно-м'язової системи: артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, болі в кістках, міастенія, синовіт.

З боку нервової системи: атаксія, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, депресія, безсоння, аномальні сновидіння, зниження рефлексів.

З боку дихальної системи: астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, посилене слиновиділення, посилення кашлю.

З боку шкіри: кропивниця, герпес, свербіж, пітливість, виразки шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит.

Специфічні відчуття: раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, крововилив в очі, катаракта, сухість в очах.

З боку урогенітальної системи: цистит, ніктурія, підвищена частота сечовипускань, збільшення молочних залоз, нетримання сечі, порушення еякуляції, набряк статевих органів, аноргазмія.

Досвід використання після виходу на ринок. Після виходу силденафілу на ринок були ідентифіковані перелічені нижче побічні реакції. Оскільки про такі реакції повідомляють добровільно, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту та встановити причинний зв'язок із впливом лікарського засобу.

Серцево-судинні та цереброваскулярні явища. Повідомлялося про серйозні серцево-судинні, цереброваскулярні та судинні явища, включаючи цереброваскулярну кровотечу, субарахноїдальну, внутрішньоцеребральну кровотечу та легеневу кровотечу, пов'язані в часі із застосуванням силденафілу. Більшість пацієнтів мали фактори серцево-судинного ризику. Повідомлялося, що багато хто з них виникли під час або відразу після статевої активності, а кілька явищ виникли відразу після застосування силденафілу без сексуальної активності.Інші явища виникли протягом наступних годин або днів після застосування силденафілу та статевої активності. Неможливо встановити, чи ці явища мають прямий зв'язок із застосуванням препарату, зі статевою активністю, з факторами ризику, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами.

Кровоносна та лімфатична системи: вазооклюзійний криз. У невеликому заздалегідь припиненому дослідженні застосування препарату силденафілу для пацієнтів з легеневою артеріальною гіпертензією, вторинної щодо серповидноклітинної анемії, при застосуванні силденафілу про розвиток вазооклюзійних кризів, які потребували госпіталізації, повідомлялося частіше, ніж при застосуванні плац. Клінічне значення цієї інформації для пацієнтів, які застосовують силденафіл для лікування еректильної дисфункції, невідоме.

Нервова система: тривожність, транзиторна глобальна амнезія.

Специфічні відчуття.

Слух. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про випадки раптового зниження або втрати слуху, пов'язаних за часом із застосуванням силденафілу. У деяких випадках повідомлялося про наявність медичних станів та інших факторів, які могли б відіграти роль розвитку побічних реакцій з боку слуху. Здебільшого інформація про подальше медичне спостереження відсутня. Визначити, чи ці явища пов'язані із застосуванням препарату силденафілу, з наявними факторами ризику втрати слуху, з комбінацією цих факторів або з іншими факторами, неможливо.

Зір: тимчасова втрата зору, почервоніння очей, печіння в очах, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, судинні захворювання сітківки або кровотеча, відшарування склоподібного тіла.

Після виходу препарату на ринок рідко повідомлялося про випадки неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, що є причиною зниження зору, включаючи остаточну втрату зору, пов'язані за часом із застосуванням інгібіторів ФДЕ 5, включаючи силденафіл. Багато пацієнтів мали анатомічні або судинні фактори ризику розвитку неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва, включаючи такі: низьке співвідношення діаметра екскавації та диска зорового нерва (застійний диск зорового нерва), вік від 50 років, артеріальна гіпертензія, захворювання коронарних. Неможливо визначити, чи ці явища прямо пов'язані із застосуванням інгібіторів ФДЕ 5, або з наявними анатомічними або судинними факторами ризику, або з комбінацією всіх цих факторів, або з іншими факторами.

Звіт про підозрювані побічні реакції . Звіт про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення між користю та ризиками, пов'язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

При застосуванні разової дози силденафілу до 800 мг побічні реакції подібні до тих, що спостерігалися при застосуванні силденафілу в нижчих дозах, але виникали частіше і були більш важкими. Застосування силденафілу в дозі 200 мг не призводило до підвищення ефективності, але призводило до збільшення кількості випадків розвитку побічних реакцій (головного болю, припливів, запаморочення, диспепсії, закладеності носа, порушень з боку органів зору, описаних у розділі «Побічні реакції»). /p>

У разі передозування необхідно вжити звичайних підтримуючих заходів. Прискорення кліренсу силденафілу при гемодіалізі малоймовірне через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми крові та відсутність елімінації силденафілу із сечею.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Пенімекс застосовують для лікування порушень ерекції різної етіології.