Зокор таблетки по 10 мг, 28 шт.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 10 мг світло-рожеві (персикового кольору), овальної форми. З одного боку видавлень надпис MSD 735.

Зокор®, який є неактивним лактоном, після прийому внутрішньо підлягає гідролізу з утворенням відповідної-гідроксикислої похідної. Остання являє собою основний метаболіт та інгібітор 3-гідрокси-3-метилглютарил-коензим А (HMG-CoA)-редуктази, ферменту, якийкаталізує початкову та лімітуючу стадії біосинтезу холестерину.

Клінічні дослідження довели високу ефективність Зокор®у для зниження загального холестерину в плазмі крові (Х), ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), три гліцеридів (ТГ) і ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), атакож для підвищення вмісту холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у пацієнтів з гетерозиготною сімейною і несімейною формами гіперхолестеринемії, а також змішаною гіперліпідемією у тих випадках, коли підвищений рівень холестерину є фактором ризику і одна лише дієтотерапія недостатня. Помітний ефект досягався через 2 тижні лікування, а максимальний терапевтичний ефект спостерігався на 4-6-й тиждень і утримувався впродовж усього часу прийому препарату. З припиненням прийому Зокор®у рівень загального холестерину повертається, як було показано, до початкового рівня.

Активна форма симвастатину є специфічним інгібіторомHMG-CoA-редуктази – ферменту, який каталізує реакцію утворення мевалоновоїкислоти з HMG-CoA. Оскільки ця реакція є ранньою ланкою в ланцюгу біосинтезу холестерину, лікування Зокор®ом, як очікується, не призводитиме до накопичення потенційно отруйних стеролів. Крім того, HMG-CoAтакож швидко метаболізується у зворотному напрямку до ацетил-CoA, який бере участь у багатьох процесах біосинтезу в організмі людини.

За результатами досліджень на тваринах симвастатин після перорального введення з високою селективністю накопичувався в печінці, де його концентрація була суттєво вищою, ніж у нецільових тканинах. Симвастатин значною мірою витягується з кровообігу при першому проходженні через печінку, де в основному і відбувається його дія, і надалі виділяється з жовчю. Було встановлено, що системне поширення в людини відчувають менше 5% активної форми симвастатину. 95% цієї кількості зв'язується із білками плазми.

Ризик розвитку міопатії зростає під дією високих концентрацій у плазмі інгібіторів HMG-CoA-редуктази. Активні інгібітори 3А 4 ізоформи цитохромур 450 (CYP3A4) можуть спричинити підвищення концентрації інгібіторів HMG-CoA-редуктази в плазмі, що підвищує ризик розвитку міопатії.

Симвастатин добре всмоктується та підлягає широкій екстракції при першому проходженні через печінку, в основному місці дії, з подальшим виведенням еквівалентів препарату з жовчю. Внаслідок цього надходження активного препарату в загальний кровообіг низький.

Порівняно зі станом натще, профіль інгібіторів у плазмі крові не змінювався при застосуванні симвастатину негайно перед тестовим прийомом їжі.

Вивчення фармакокінетики одноразової та множинної дози симвастатину показало, що після множинного дозування не спостерігалося накопичення препарату. Максимальні концентрації інгібіторів у плазмі досягалися через 1.3-2.4 години після прийому дози.

Симвастатин не є інгібітором CYP3A4, тому не очікується його вплив нарівні з плазмою інших препаратів, що метаболізуються CYP3A4.

Гіполіпідемічний засіб. Код АТС С 10АА 01.

Взаємодія лікарських засобів, що метаболізуються під дією CYP3A4.

Симвастатин метаболізується CYP3A4, проте не має гнітючої активності по відношенню до цього ферменту; з урахуванням цього прийом симвастатину не впливає на концентрацію у плазмі лікарських засобів, що метаболізуються під дією CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 (див. нижче) збільшують ризик міопатії завдяки зниженню швидкості елімінації симвастатину. До таких препаратів належать ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази нефазодон і циклоспорин (див. Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз).

Взаємодія з іншими гіполіпідемічними препаратами, здатними спричинити розвиток міопатії.

Ризик міопатії також підвищується при застосуванні таких ліпідознижувальних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але можуть викликати міопатію при монотерапії. Такими препаратами є гемфіброзил та інші фібрати, а також ліпідознижувальні дози (1 г/день) нікотинової кислоти (ніацину). (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).

Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу.

Слід уникати супутнього прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, слід припинити на час лікування цими препаратами прийом симвастатину. Супутній прийом будь-якого з перерахованих інгібіторів CYP3A4 у терапевтичних дозах повинен бути виключений, якщо переваги від такої комбінованої терапії не перевищуватимуть можливий ризик.

Для пацієнтів, які приймають циклоспорин, або гемфіброзил, або інші фібрати, або ліпідознижувальні дози (³1 г/день) ніацину (нікотинової кислоти), доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг/добу. Слід уникати супутнього призначення симвастатину з фібратами або ніацином, якщо переваги впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик застосування таких лікарських комбінацій. Доповнення терапії симв астатином прийомом цих препаратів, як правило, забезпечує незначне додаткове зниження концентрації ЛПНЩ, однак може бути досягнуто додаткове зниження рівня ТГ та підвищення концентрації ЛПВЩ.

Дози симвастатину для пацієнтів, які отримували одночасно аміодарон або верапаміл, не повинні перевищувати 20 мг на добу. Одночасне застосування симвастатину в дозах понад 20 мг на добу з аміодароном або верапамілом має бути виключено, якщо лише переваги застосування такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.

Усі пацієнти, які починають терапію симв астатином, а також пацієнти, яким здійснюють підвищення дози, повинні бути попереджені про можливе виникнення міопатії та проінструктовані за необхідністю термінового звернення до лікаря у разі виникнення будь-яких незрозумілих болів чи болючості у м'язах чи м'язовій. слабкості. Терапія симв астатином повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або хоча б допускається. Наявність перелічених вище симптомів та/або більше, ніж 10-кратне порівняно з верхньою межею нормальних показників підвищення концентрації креатинкінази, вказує на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення застосування симвастатину симптоми міопатії та підвищення рівня креатинкіну зникають. У пацієнтів, які починають застосування симвастатину або переходять на підвищення дози препарату, доцільно проводити періодичне визначення концентрації креатинкінази, однак немає гарантій, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.

Багато пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапії з астатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі хворіли на ниркову недостатність, як правило, внаслідок цукрового діабету. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу. Терапія симв астатином повинна бути тимчасово припинена у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційний період.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Аміодарон і верапаміл: ризик розвитку міопатії збільшується внаслідок супутнього прийому аміодарону або верапамілу, проте інші блокатори кальцієвих каналів не роблять такої дії (див. Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз).

Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які пригнічують CYP3A4 та можуть підвищити вміст у плазмі препаратів, що метаболізуються CYP3A4. Ефект звичайного вживання соку (одна склянка 250 мл на день) є мінімальним (збільшення на 13% активності інгібіторів HMG-CoA-редуктази виходячи з вимірювання площі під кривою "концентрація-час") і не має клінічного значення. Проте дужевеликі обсяги вживання соку (більше 1 літра вдень) значно підвищують плазматичний рівень активності інгібіторів HMG-CoA-редуктази під час терапії симв астатином. У зв'язку з цим необхідно уникати вживання соку грейпфрута у великих обсягах (див. розділ «Особливості застосування, Міопатія/Рабдоміоліз»).

Похідні кумаринового ряду.

Під час двох клінічних досліджень, одне з яких проводилося за участю здорових добровольців, а інше - за участю хворих на гіперхолестеринемію, симвастатин у дозі 20-40 мг на день посилював дію кумаринових антикоагулянтів: протромбі новий час, представлений у вигляді Стандартного міжнародного коефіцієнта (Interna INR)), зростав від 1,7 до 1,8 та від 2,6 до 3,4 у добровольців та у хворих відповідно. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбі новий час має визначатися перед початком лікування симвастатином і досить часто протягом початкового періоду з метою переконання відсутності значних відхилень показника протромбі нового часу. Як цей показник стабілізується, протромбі новий час можна перевіряти з частотою, яка зазвичай рекомендована при лікуванні антикоагулянтами кумаринового ряду.

При зміні дози або скасуванні симвастатину слід повторити ту саму процедуру.

У хворих, які не приймали антикоагулянтів, лікування символом астатином не було пов'язане з кровотечами або зміною протромби нового часу.

1 таблетка містить 10 мг симвастатину;
інші складові: бутилгідроксіанізол, кислота аскорбінова, лактоза, кислота лимонна, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль передже латинізований, магнію стеарат; метилгідроксипропіл целюлоза, гідроксипропіл целюлоза, титанудіоксид, тальк;

Зокор® Форте не має жодного впливу або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Однак при керуванні автомобілями або роботі з іншими механічними засобами слід врахувати, що протягом періоду постмаркетингового застосування зрідка надходили повідомлення про запаморочення.

Зокор® протипоказаний вагітним жінкам.
Атеросклероз є хронічним процесом, і припинення прийому ліпідознижуючих засобів під час вагітності не повинно значно впливати на результати довго тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії. Більше того, холестерин та інші продукти циклу біосинтезу холестерину є необхідними складовими для розвитку плоду, в тому числі синтезу стероїдів та клітинних мембран. Оскільки інгібітори редуктази HMG-CoA, такі як Зокор®, здатні знижувати синтез холестерину і, можливо, інших продуктів циклу біосинтезу холестерину, призначення Зокор®у може завдати шкоди плодові.
Є кілька повідомлень про вроджені аномалії у новонароджених, чиї матері під час вагітності приймали інгібітори редуктазиHMG-CoA (див. " Протипоказання"). Оскільки безпека у вагітних жінок невстановлена і немає явної користі від лікування Зокор®ом підчас вагітності, лікування слід негайно припинити після виявлення вагітності.

Призначення матерям-годувальницям
Залишається невідомим, чи виділяється симвастатин абойого метаболіти з молоком матері. Оскільки значна кількість ліків зазнає екскреції з материнським молоком, а також через великий ризик побічних проявів, жінкам, що приймають Зокор®, слід утриматись від годування груддю (див. " Протипоказання").

Безпека та ефективність застосування Зокора у дітей не встановлені. В даний час препарат не рекомендується призначати дітям.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ішемічної хвороби серця

Зокор застосовується у пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, або пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Зокор® сприяє:

• зменшення ризику основних судинних подій (сумарної кількості випадків, що включає не фатальний інфаркт міокарда, коронарну смертність, інсульт або необхідність виконання операції реваскуляризації), та зменшення необхідності виконання процедур реваскуляризації периферичних та інших некоронарних судин;
• зменшення ризику основних коронарних подій (сумарної кількості випадків, що включає не фатальний інфаркт міокарда або коронарну смертність), та зменшення потреби виконання процедур коронарної реваскуляризації (включаючи аортокоронарне шунтування та через шкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику);
• зниження ризику розвитку інсульту;
• зниження ризику загальної смертності за рахунок зниження смертності внаслідок ІХС, а також зменшення госпіталізацій внаслідок стенокардії;

Пацієнти з гіперхолестеринемією

Зокор® застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищеного рівня загального холестерину, холестерину ЛПНГ, трьох гліцеридів, аполіпопротеїну B (апо В), а також для підвищення холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринем. або змішаною гіперхолестеринемією (гіперліпідемія типу IIb за класифікацією Фредріксона), коли застосування однієї дієти та інших не медикаментозних методів лікування недостатньо. Таким чином, Зокор знижує співвідношення холестерин ЛПНЩ/холестерин ЛПВЩ, співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ.

Зокор® показаний для лікування хворих на гіпертригліцеридемії (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона).

Зокор показаний для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемія III типу за класифікацією Фредріксона).

Зокор також показаний як доповнення до дієти та інших способів лікування хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію для зниження підвищеного загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну B.

• Гіперчутливість до будь-якої складової частини цього препарату;
• Захворювання печінки в гострій стадії або незрозуміле і стійке підвищення рівнів трансаміназ сироватки;
• Вагітність і годування груддю (див. також" Особливості застосування").

Добові дози Зокор - від 5 до 80 мг, слід застосовувати один раз на добу, ввечері. Під час відбору дози Зокоруїї зміни слід здійснювати з інтервалами не менше 4 тижнів, до досягнення максимальної добової дози 80 мг, що приймається раз на добу у вечірній час.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим розвитком ішемічної хвороби серця

Стандартна початкова доза Зокор® для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї) – хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, а також для пацієнтів з ішемічною хворобою серця – становить 40 мг на добу одноразово, увечері. Медикаментозну терапію можна розпочати одночасно із застосуванням дієти та лікувальної фізкультури.

Пацієнти з гіперхолестеринемією (які не входять у перелічені вище категорії ризику)

До початку лікування препаратом Зокор пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка має тривати протягом усього курсу лікування.

Зазвичай початкова доза становить 20 мг на добу, яка призначається одноразово ввечері. Для пацієнтів, яким потрібне значне (більш ніж на 45%) зниження рівня ЛПНГ, початкова доза може становити 40 мг один раз на добу, ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією можна призначити Зокор у початковій дозі 10 мг. Підбір доз, при необхідності, повинен проводитися способом, викладеним вище (див. розділ «Спосіб застосування та дози, Ішемічна хвороба серця»).

Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Виходячи з результатів контрольованого клінічного дослідження, хворої на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, Зокор® рекомендований у дозі 40 мг на добу, що використовується одноразово, увечері, або 80 мг на добу в 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень та 40 мг увечері. Таким пацієнтам Зокор призначають як доповнення до іншого лікування, що знижує рівень холестерину (наприклад, ЛПНГ плазмаферез) або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

Супутня терапія

Зокор® ефективний у вигляді монотерапії, а також у поєднанні із секвестрами жовчних кислот.

Для пацієнтів, які застосовують циклоспорин, гемфіброзил або інші фібрати, або ліпідознижувальні дози (1 г/добу) ніацину разом із Зокором, максимальна рекомендована доза Зокора становить 10 мг/добу. Для пацієнтів, одночасно з препаратом Зокор приймають аміодарон або верапаміл, добова доза Зокор не повинна перевищувати 20 мг (див. розділи "Особливості застосування", підрозділ Міопатія/Рабдоміоліз та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Дозування при нирковій недостатності

Оскільки Зокор виводиться нирками в невеликій кількості, немає необхідності зміни дозування для хворих з помірною нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) слід ретельно зважити доцільність призначення препарату в дозах, що перевищують 10 мг/добу. Якщо таке дозування вважається за необхідне, слід призначати їх з обережністю.

Загалом, Зокор® добре переноситься.

Під час контрольованих клінічних випробувань, що передували надходженню препарату у продаж, більш ніж у 1% випадків спостерігали такі побічні прояви, які розглядалися дослідниками як такі, що можливо, ймовірно чи напевно були пов'язані із застосуванням препарату: біль у животі, запор, здуття живота. . Іншими побічними проявами, які зустрічалися у 0,5-0,9% хворих, були астенія та головний біль.

Міопатія спостерігалася рідко.

Під час неконтрольованих клінічних досліджень та після надходження препарату у продаж відмічені такі додаткові побічні прояви: нудота, пронос, висипання на шкірі, диспепсія, свербіж, алопеція, запаморочення, судоми, міалгія, панкреатит, парестезії, периферичні нейропатії, блювання та а. Зрідка зустрічалися рабдоміоліз та гепатит/жовтяниця. Також рідко відзначався виражений синдром надчутливості, який виявлявся деякими з наступних рис: ангіоневротичним набряком, вовчакоподібним синдромом, ревматичною поліміалгією, васкулітом, тромбоцитом опіною, еозинофілією, зростанням ШОЕ, артритом, артралгією, та недорогою.

Вплив на стан лабораторних показників.

Зрідка повідомлялося про значне та стійке підвищення рівнів сироваткових трансаміназ. Відзначалося зростання рівнів лужної фосфатази та гамма-глютаміл-транспептидази. Відхилення показників функції печінки загалом були незначними та короткочасними. Є повідомлення про підвищення рівнів сироваткової креатинкінази скелетно-м'язового походження (див. "Особливості застосування").

Відомі кілька випадків передозування препарату, при цьому у жодного з хворих не відмічено специфічних симптомів і його наслідків.

Максимальна прийнята доза становила 450 мг.

У випадку передозування слід застосовувати загальноприйняті заходи.

Не можна використовувати препарат після закінчення терміну, зазначеного на упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі нижче 30°С. Не допускати підвищення температури понад 50°С.

Зокор призначається пацієнтам схильних до розвитку ІХС, незалежно від того, присутня гіперліпідемія чи ні.

Часто призначається людям, які мають цукровий діабет, цереброваскулярні захворювання в анамнезі, із захворюваннями периферичних судин.