Тамоксифен таблетки в/плівк. обол. 20 мг блістер № 30

По 10 таблеток, вкритих плiвковою оболонкою, у блiстерi; по 3 або по 10 блiстерiв в картоннiй коробцi.

Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою.

Тамоксифен є потужним нестероїдним антагонiстом естрогенiв. Вiн також може мати частковi або повнi агонiстичнi властивостi, залежно вiд тканин органiзму та виду тварин. У людини спостерiгається переважно антиестрогенний ефект, який пояснюється зв 'язуванням тамоксифену з гормонзв'язувальним доменом рецептора естрогенiв i блокуванням дiї естрадiолу. Тамоксифен не має андрогенних властивостей. З iншого боку, тамоксифен може здійснювати естрогеноподiбнi ефекти в рiзних дiлянках, таких як ендометрiй (див. роздiл «Побiчнi реакцiї»), кiстки (зменшення втрати кiсткової маси в постменопаузi) i сироватковi лiпiди (зниження рiвня холестерину ЛШНЩ). Механiзм дiї при негативному до естрогенових рецепторiв (ЕR­негативному) раку молочної залози до цього часу не з'ясований. Тамоксифен можна застосовувати незалежно вiд менопаузального статусу.

При пероральному застосуваннi тамоксифен швидко абсорбується. Максимальна концентрацiя тамоксифену в плазмi кровi досягається через 4-7 годин пiсля прийому, а рiвноважна концентрацiя - пiсля 4-6 тижнiв терапiї. Пiсля одноразового приймання тамоксифену у виглядi розчину максимальна концентрацiя тамоксифену в плазмi кровi чоловiкiв-добровольцiв становила 42 мкг/л, а концентрацiя метаболiту N-дезметилтамоксифену - 12 мкг/л. Перiоди напiввиведення тамоксифену та йога метаболiту становили вiдповiдно 4 i 9 дiб. Спiввiдношення концентрацiй N-дезметилтамоксифену та тамоксифену в кровi поступово збiльшується приблизно з 20 % пiсля прийому першої дози до 200 % у рiвноважному станi, ймовiрно, унаслiдок тривалiшого перiоду напiввиведення метаболiту. При терапiї тамоксифеном у дозi 20 мг 2 рази на добу середня рiвноважна концентрацiя тамоксифену в плазмi кровi хворих становила 310 мкг/л (дiапазон 164-494 мкг/л), а N-дезметилтамоксифену - 481 мкг/л (дiапазон 300-851 мкг/л).

При терапiї тамоксифеном у дозi 40 мг/добу концентрацiї тамоксифену i N-дезметилтамоксифену в тканинах пухлин становили вiдповiдно 5,4-11 7 нг/мг (у середньому 25,1 нг/мг) бiлка i 7,8-210 нг/мг (у середньому 52 нг/мг) бiлка. Концентрацiї тамоксифену i N-дезметилтамоксифену в плазмi кровi становили вiдповiдно 27-520 нг/мг (у середньому 300 нг/мг) i 210-761 нг/мг (у середньому 462 нг/мг). Понад 99 % тамоксифену зв'язується з бiлками плазми кровi.

У людському органiзмi тамоксифен метаболiзується у печiнцi та виводиться переважно з жовчю. Екскрецiя вихiдної сполуки з сечею дуже незначна. Тамоксифен iнтенсивно метаболiзується шляхом гiдроксилювання та деметилювання, а також кон'югацiї за участю системи цитохрому Р450. Утворення основного метаболiту N-десметилтамоксифену в основному каталiзується СУРЗА4. Далi N-десметилтамоксифен метаболiзується до ендоксифену за участю CYP2D6. У пацiєнтiв iз дефiцитом CYP2D6 (так званi «повiльнi» метаболiзатори) концентрацiїi ендоксифену приблизно на 75% нижчi, нiж у пацiєнтiв iз нормальною активнiстю СУР2Dб.

Процес елiмiнацiї тамоксифену має двофазний характер. У жiнок перiод напiввиведення в початковiй фазi становить вiд 7 до 14 годин, а в термiнальнiй фазi - приблизно 7 дiб. Перiод напiввиведення N-дезметилтамоксифену становить приблизно 14 дiб.

Клiнiчна вiдповiдь на терапiю спостерiгається при концентрацiї тамоксифену в плазмi кровi понад 70 мкг/л.

Особливостi фармакокiнетики тамоксифену та його головних метаболiтiв у хворих лiтнього вiку, пацiєнтiв iз порушеннями функцiї печiнки, а також при прийманнi натщесерце та пiсля вживания їжi, мабуть, не вивчалися.

Антагоністи гормонів та аналогічні препарати. Антиестрогенні засоби. Код АТХ L02B A01.

При застосуваннi тамоксифену в поєднаннi з iншими гормональними препаратами, що мiстять естрогени, можливе зниження ефективностi обох лiкарських засобiв (зокрема ненадiйний контрацептивний ефект вiдповiдних препаратiв).

Повiдомлялося про збiльшення частоти тромбоемболiчних подiй при терапiї тамоксифеном у поєднаннi з iншими препаратами xiмioтepaпiї.

При комбiнованому застосуваннi тамоксифену та iнгiбiторiв агрегації тромбоцитiв може посилюватися тенденцiя до кровотеч пiд час можливої тромбоцитопенiчної фази.

Застосування тамоксифену у поєднаннi з антикоагулянтами кумаринового ряду, наприклад, варфарином, можливе значне посилення антикоагулянrnого ефекту. Пацiєнтам, якi приймають кумариновi антикоагулянти з тамоксифеном рекомендується пильно контролювати коагуляцiйний статус, особливо на початку лiкування.

Тамоксифен метаболiзується до свого активного метаболiту ендоксифену за участю CYP2D6. Таким чином, iнгiбiтори CYP2D6 можуть клiнiчно значною мiрою впливати на метаболiзм тамоксифену i вiдповiдно призводити до зменшення або втрати ефективностi лiкарського засобу Тамоксифен Сандоз^®. Крiм того, СУРЗА4 i, меншою мiрою, СУР2С9 i СУР2С19 також приймають участь у метаболiзмi тамоксифену.

Одночасне застосування тамоксифену та iнгiбiторiв ароматази пiд час ад'ювантної терапiї не показали пiдвищення ефективностi порiвняно iз застосуванням самого лише тамоксифену.

Основним вiдомим шляхом метаболiзму тамоксифену в людини є деметилювання, спричинене ензимами СУРЗА4. У лiтературi повiдомлялось про фармакокiнетичну взаємодiю з iндуктором СУРЗА4 рифампiцином, внаслiдок якої вiдбувається зниження рiвня тамоксифену в плазмi кровi. Клiнiчна значимiсть цього зниження невiдома.

У лiтературi повiдомлялося про фармакокiнетичнi взаемодiї з iнгiбiторами CYP2D6, якi впливають на зниження рівня активного метаболiту тамоксифену 4-гiдрокси-N-дезметилтамоксифену (ендоксифену) в плазмi кровi.

Препарати, що iнгiбують дiю цитохрому CYP2D6, знижують на 65-75 % рiвень концентрацiї ендоксифену, активного метаболiту тамоксифену, що призводить до зниження ефективностi його терапевтичної дiї. У процесi окремих дослiджень при одночасному застосуваннi препарату з деякими антидепресантами - селективними iнгiбiторами зворотного захоплення серотонiну (СIЗЗС) (наприклад, пароксетином)- вiдмiчалося зниження ефективностi тамоксифену. Тому, по можливостi, слiд уникати застосування потужних iнгiбiторiв цитохрому CYP2D6, таких як пароксетин, флуоксетин, хiнiдин, цинакальцет або бупропiон.
При застосуваннi анастразолу в перiод лiкування тамоксифеном не спостерiгалося посилення ефективностi порiвняно з терапiєю одним лише тамоксифеном.

У випадку одночасного застосування тамоксифену та iнгiбiтора ароматази летрозолу, плазмовi концентрацiї летрозолу зменшились на 37 %.

При супутнiй терапiї бромкриптином пiдвищуються концентрацiї тамоксифену та його активного метаболiту N-дезметилтамоксифену в сироватцi кровi.

Особливості щодо застосування

Хворi з естроген-рецептор-позитивними пухлинами та пацієнтки в постменопаузі краще вiдповiдають на терапiю тамоксифеном.

Тамоксифен слiд з обережнiстю призначати пацiєнтам iз порушеннями функцiї печiнки або нирок, цукровим дiабетом, тромбоемболiчними захворюваннями в анамнезi, а також офтальмологiчними порушеннями.

У жiнок передклiмактеричного вiку, якi застосовують тамоксифен для лiкування раку молочної залози, можливе припинення менструацiй.

Повiдомлялося про пiдвищену частоту розвитку змiн в ендометрiї, включаючи гiперплазiю, полiпи, рак i саркому матки (переважно злоякiснi мюллерiвськi змiшанi пухлини) у хворих, якi лiкувалися тамоксифеном. Частота та характер цих змiн свiдчать про те, що вони можуть бути спричиненi естрогенною дiєю тамоксифену.

Перед початком лiкування, а також кожнi 6 мiсяцiв у подальшому пацiєнтки повиннi проходити гiнекологiчне обстеження. При появi будь-яких незвичних симптомiв (зокрема аномальних вагiнальних кровотеч, порушень менструального циклу, вагiнальних видiлень, болю або вiдчуття тиску в дiлянцi таза) необхiдно негайно провести ретельне обстеження.

Необхiдно уважно стежити за ознаками можливого розвитку гiперплазiї ендометрiя у хворих, якi приймають тамоксифен для профiлактики раку молочної залози. У разi розвитку атипової гiперплазiї ендометрiя тамоксифен вiдмiняють, призначають вiдповiдне лiкування та оцiнюють доцiльнiсть проведения гiстеректомiї, перш нiж продовжувати терапiю тамоксифеном.

Пiд час клiнiчних дослiджень пiсля лiкування тамоксифеном раку молочної залози були вiдмiченi випадки розвитку iнших первинних пухлин, локалiзованих не в ендометрiї або в протилежнiй молочнiй залозi. Причинний взаємозв'язок цих подiй не встановлений i клiнiчна значимiсть цих спостережень залишається неясною.

Повiдомлялося про порушення зору, зокрема зниження гостроти зору, помутнiння рогiвки, розвиток катаракти та ретинопатiїї у пацiєнтiв, якi приймали тамоксифен. Тому до початку терапiї та перiодично в процесi лiкування тамоксифеном рекомендується проводити офтальмологiчнi обстеження з метою раннього виявлення уражень рогiвки або сiткiвки, якi можуть бути оборотними в разi своєчасного припинення лiкування препаратом.

При наявностi у пацiєнта захворювань печiнки в анамнезi необхiдно ретельно контролювати функцiю печiнки. У всiх хворих необхiдно перiодично визначати кiлькiсть формених елементiв кровi (особливо тромбоцитiв), показники функції печiнки та нирок, а також рiвень кальцiю та глюкози в сироватцi кровi. 3 метою раннього виявлення можливих метастазiв рекомендується періодично проводити ренттенологічні дослідження легенiв кісток, а також ультразвукове дослідження печінки.

Рекомендується перiодично контролювати кiлькiсть формених елементiв кровi, в тому числі тромбоцитiв, показники функцiї печiнки та рiвень кальцiю у сироващi кровi.

3 друкованих джерел вiдомо, що в пацiєнтiв iз недостатньою швидкiсно метаболiчної бiотрансформацiї з участю цитохрому CYP2D6 вiдмiчаеться низький рiвень ендоксифену, одного з найважливiших активних метаболiтiв тамоксифену. Одночасне застосування препаратiв, що iнгiбують дiю цитохрому CYP2D6, може спричинити зниження концентрацiї активного метаболiту ендоксифену. Вiдповiдно, якщо можливо, пiд час терапiї тамоксифеном слiд уникати застосування потужних iнгiбiторiв цитохрому CYP2D6, таких як пароксетин, флуоксетин, хiнiдин, цинакальцет або бупропiон.

При лiкуваннi тамоксифеном збiльшується ризик розвитку венозної тромбоемболiї. Такий ризик зростає у пацiєнтiв iз високим ступенем ожирiння, зi збiльшенням вiку, при супутнiй xiмioтepaпiї та при наявностi iнших факторiв розвитку тромбоемболiчних явищ. Для деяких пацiентiв, хворих на рак молочної залози, у яких виявлено декiлька факторiв ризику розвитку венозної тромбоемболiї, слiд розглянути можливiсть призначення довгострокового лiкування антикоагулянтами. Якщо у пацiєнта виявлено венозну тромбоемболiю, необхiдно негайно припинити лiкування тамоксифеном та розпочати антитромбоцитарну терапiю. Не слiд застосовувати тамоксифен для лiкування пацiєнтiв, у яких у минулому були зафiксованi випадки тромбоемболiчних явищ.

При вiдстроченiй мiкрохiрургiчнiй реконструкцiї грудей тамоксифен може збiльшити ризик мiкроваскулярних ускладнень, пов'язаних iз пересадженим лоскутом.

Застосування тамоксифену може давати позитивнi результати при перевiрцi на допiнг.

Вплив їжi на абсорбцiю тамоксифену не вивчався. Однак малоймовiрно, що вживания їжi може впливати на рiвноважнi фармакокiнетичнi показники тамоксифену.

Препарат мiстить лактозу, що треба враховувати хворим iз непереносимiстю лактози та галактози.

У зв 'язку з лiкуванням тамоксифеном спостерiгалися тяжкi шкiрнi побiчнi реакцiї, включаючи синдром Стiвенса - Джонсона та токсичний епiдермальний некролiз (ТЕН), який може загрожувати життю або призвести до летального наслiдку. Пiд час призначення лiкарського засобу пацiєнтам слiд повiдомляти про ознаки та симптоми тяжких шкiрних реакцiй та ретельно спостерiгати за ними. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що вказують на цi реакцiї, слiд негайно вiдмiнити препарат та розглянути алыернативне лiкування (за необхiдностi). Якщо пiд час застосування тамоксифену у пацiєнта розвинулась така серйозна реакцiя, як синдром Стiвенса - Джонсона або токсичний епiдермальний некролiз, лiкування препаратом необхiдно негайно припинити і ніколи не застосовувати його надалi.

У пацiєнтiв зi спадковим ангiоневротичним набряком тамоксифен може iндукувати або посилювати симптоми ангiоневротичного набряку.

Цей лiкарський засiб мiстить менше 1 ммоль натрiю (23 мг) на 1 таблетку, тобто вважається таким, що «не мiстить натрiю».

Пацiєнти з рiдкiсними спадковими проблемами непереносимостi галактози, зниження активностi лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не повиннi приймати цей лiкарський засiб.

діюча речовина: tamoxifen citrate;

1 таблетка містить 30,4 мг тамоксифену цитрату (що еквівалентно 20 мг тамоксифену);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрiю крохмальглiколят (тип А), повiдон (колiдон 25), целюлоза мiкрокристалiчна, магнiю стеарат; оболонка: Opadry white що мiстить: лактоза, титану дiоксид, гiдроксипропiлметилцелюлоза, полiетиленглiколь 4000.

Вплив тамоксифену на швидкiсть реакцiї при керуваннi автотранспортом та використаннi iнших механiзмiв малоймовiрний. Однак пiд час лiкування тамоксифеном повiдомлялося про виснаження, сонливiсть та погiршення гостроти зору. Пацiєнтам, у яких спостерiгаються зазначенi симптоми, слiд бути обережними пiд час керування автотранспортом та використання iнших механiзмiв.

Тамоксифен Сандоз^® протипоказаний до застосування у перiод вагiтностi або годування груддю. Повiдомлялося про поодинокi випадки спонтанних абортiв i уроджених вад розвитку в дiтей, матерi яких приймали тамоксифен у перiод вагiтностi, проте причинний взаємозв'язок цих подiй не встановлений.

Результати дослiджень впливу на репродуктивну функцiю у щурiв, кроликiв та мавп вказують на вiдсутнiсть тератогенного потенцiалу.

Пiд час дослiджень впливу на репродуктивну функцiю у щурiв, якi проводились для монiторингу внутрiшньоутробного розвитку репродуктивного тракту, при застосуваннi тамоксифену спостерiгалися змiни, подiбнi до тих, що вiдзначалисъ при застосуваннi естрадiолу, етинiлестрадiолу, кломiфену та дiетилстильбестролу (DES). Клiнiчна значущiсть цих змiн невiдома. Деякi з цих змiн, зокрема вагiнальний аденоз, також спостерiгалися у жiнок, якi пiддавалися внутрiшньоутробному впливу DES; у цих жiнок ризик розвитку раку шийки матки або пiхви свiтлоклiтинного типу становить 1 до 1 000. Iнформацiя про застосування тамоксифену пiд час вагiтностi є недостатньою. Жодних даних про вагiнальний аденоз або рак шийки матки чи пiхви пiсля пренатального впливу тамоксифену не надходило.

До початку терапiї тамоксифеном необхiдно впевнитися, що пацiєнтка не вагiтна. Хворi репродуктивного вiку повиннi користуватися ефективними контрацептивними засобами, використовувати механiчнi або iншi негормональнi засоби контрацепцiї. Жiнки повиннi бути поiнформованi про можливий ризик для плода пiд час i щонайменше протягом 9 мiсяцiв пiсля закiнчення лiкування Тамоксифеном Сандоз^®. Враховуючи можливiсть взаємодії, гормональнi протизаплiднi засоби застосовувати не можна.

Тамоксифен у дозi 20 мг 2 рази на добу пригнiчує лактацiю у жiнок, яка не вiдновлюється навiть пiсля закiнчення терапiї. Обмеженi данi свiдчать про те, що тамоксифен та йога активнi метаболiти виводяться в грудне молоко, де накопичуються з часом, тому препарат не рекомендовано застосовувати пiд час годування груддю. Рiшення щодо припинення годування груддю або припинення лiкування тамоксифеном повинно враховувати важливiсть прийому лiкарського засобу для жiнки.

Тамоксифен Сандоз^® не призначений для застосування у дiтей та пiдлiткiв.

• Ад'ювантна хiмiотерапiя раку молочної залози;
• палiативна терапiя метастатичного раку молочної залози;
• палiативна терапiя мiсцево поширеного раку молочної залози.

• Пiдвищена чутливiсть до тамоксифену або до iнших компонентiв препарату.
• Тяжка тромбоцитопенiя, лейкопенiя.
• Тяжка гiперкальцiємiя.
• Одночасне застосування анастразолу та тамоксифену.
• Baгiтнicть та перiод годування груддю.

Звuчайне дозування

Ад'ювантна терапiя: 1 х 20 мг на добу.

Палiативна терапiя: 1 х 20-40 на добу.

У разi ад'ювантної терапiї рекомендована тривалiсть лiкування становить 5 рокiв. Користь бiльш тривалої терапiї наразi не встановлена.

Коригування дози у зв 'язку з побiчнuмu ефектами/взаємодiямu

У разi серйозних побiчних ефектiв дозу слiд зменшити. У разi вiдсутностi покращення лiкування слiд припинити.

Особливi вказiвки щодо дозування

Коригування дози за вiком не потрiбна.

Данi щодо дозування у пацiєнтiв з печiнковою або нирковою недостатнiстю вiдсутнi.

Спосiб застосування

Таблетки, вкритi плiвковою оболонкою, завжди слiд приймати в один i той же час доби, наприклад, пiд час снiданку. Препарат можна приймати до, пiд час або пiсля їжi.

Бiльшiсть iз зазначених нижче побiчних ефектiв е оборотними, часто вони минають пiсля зниження доз.

Наступнi категорii: використовуються для зазначення частоти побiчних реакцiй:
Дуже частi (≥ 1/10), частi (≥ 1/100 - <1/10), нечастi (≥ 1/1000 - <1/100), поодинокi (≥ 1/10000 - <1/1000), рiдкiснi (<1/10000), невiдома (не може бути оцiнена за наявними даними).

Інфекцiї та iнвазії.

Бульозний пемфiгоїд.

Доброякiснi та злоякiсні новоутворення. (вкллючаючи кiстки i полiпи).

Вiдзначено випадки загострення захворювання. У невеликої кiлькостi хворих з метастазами у кiстках на початку терапiї тамоксифеном розвивається гiперкальцiемiя. У цей початковий перiод може посилюватися бiль у кiстках i пухлинi, а також збiльшуватися еритема довкола уражень шкiри, що є свiдченням реакцiї на терапiю. Також можуть збiльшуватися наявнi ураження шкiри або з 'являтися новi.

Терапiя тамоксифеном асоцiюється зi збiльшенням частоти випадкiв розвитку пролiферативних змiн в ендометрiї, зокрема полiпiв i раку ендометрiя. Ризик розвитку раку ендометрiя зростає зi збiльшенням тривалостi терапiї тамоксифеном i приблизно у 2-3 рази перевищує iмовiрнiсть розвитку раку ендометрiя у жiнок, якi не приймали препарат. Також дещо зростає частота випадкiв розвитку саркоми матки (переважно злоякiсних мюллерiвських змiшаних пухлин). Однак клiнiчна користь вiд лiкування тамоксифеном раку молочної залози переважає потенцiйний ризик розвитку новоутворень ендометрiя.

Частi: мiома матки.

Нечастi: рак ендометрiя.

Рiдкiснi: саркома матки (в основному змiшанi мюллерiвськi злоякiснi пухлини).

3 боку системи кровi та лімфотичної системи.

Частi: транзиторна анемiя.

Нечастi: лейкопенiя, транзиторна тромбоцитопенiя.

Рiдкiснi: агранулоцитоз, нейтропенiя.

Поодинокi: панцитопенiя.

З боку імуної системи.

Частi: реакцiї гiперчутливостi, ангiоневротичний набряк.

З боку ендокриної системu.

Дуже частi: припливи.

Нечастi: гiперкальцiємiя.

Розлади метаболiзму.

Дуже частi: затримка рiдини в органiзмi.

Частi: збiльшення рiвня триrлiцеридiв у сироватцi кровi, анорексiя.

Поодинокi: тяжка гiпертриглiцеридемiя, що iнодi супроводжується панкреатитом.

3 боку нервової системи.

Частi: запаморочення, головний бiль, сонливiсть, порушення чутливостi (парестезiя, дисгевзiя).

Психiчнi розлади.

Рiдкiснi: депресiя.

3 боку органiв зору.

Частi: зниження гостроти зору, помутнiння рогiвки, розвиток катаракти та ретинопатii. Iмовiрно, цi ефекти залежать вiд доз тамоксифену та тривалостi терапiї. Вони можуть бути частково оборотними пiсля припинення лiкування тамоксифеном.

Рiдкiснi: оптична нейропатiя, неврит зорового нерва (у поодиноких випадках спостерiгалася втрата зору).

3 боку судиної cucтeми.

Частi: припливи кровi до обличчя, iшемiчнi цереброваскулярнi подiї, судами нижнiх кiнцiвок, тромбоз, iнсульт. При терапii: тамоксифеном у поеднаннi з iншими цитотоксичними препаратами може зростати ризик тромбоемболiчних подiй, у тому числi венозна тромбоемболiя: тромбоз глибоких вен, мiкросудинний тромбоз та тромбоемболiя легеневої apтepiї.

Нечастi: iнсульт.

Невiдомо: тромбофлебiт.

З боку дихальної системи органiв грудної клiтки та середостiння.

Нечастi: iнтерстицiальний пневмонiт.

3 боку шлунково-кишкового тракту.

Дуже частi: нудота

Частi: блювання, запор, дiарея.

Нечастi: панкреатит.

Рiдкiснi: втрата смакової чутливостi, розлади апетиту.

3 боку гепатобiлiарної системи.

Частi: змiна рiвня печiнкових ензимiв, жирова iнфiльтрацiя печiнки.

Нечастi: цироз, жировий гепатоз.

Поодинокi: холестаз, гепатит, жовтяниця, некротичний гепатит, гепатоцелюлярні ураження,
печінкова недостатюсть.

Iнодi бiльш тяжкi печiнковi розлади призводили до летальних наслiдкiв.

3 боку шкiри та пiдшкiрних тканин.

Дуже частi: шкiрнi висипання (у тому числi повiдомляли про поодинокi випадки розвитку мультиформної еритеми, або бульозного пемфiгоїду).

Частi: алопецiя, реакцiї гiперчутливостi, збiльшення наявних або виникнення нових уражень шкiри.

Рiдкiснi: гiпертрихоз, мультиформна еритема, синдром Стiвенса-Джонсона, бульозний пемфiгоїд, шкiрний васкулiт, ангiоневротичний набряк, токсичний епiдермальний некролiз.

Поодиникi: також зафiксованi випадки червоного вовчака шкiри.

Невiдомо: загострення спадкового ангiоневротичного набряку.

3 боку скелетно-м 'язової системи та сполучних тканин.

Частi: судами нiг, мiалгiя.

3 боку репродуктпuвної системи i молочних залоз.

Дуже частi: вагiнальнi видiлення, порушення менструального циклу та пригнiчення менструацiй у перiод пременопаузи, вагiнальнi кровотечi.

Частi: генiтальний свербiж, збiльшення розмiрiв маткових фiброїдiв, пролiферативнi змши ендометрiя (неоплазiя ендометрiя, гiперплазiя та полiпи, зрiдка ендометрiоз).

Нечастi: рак ендометрiя.

Рiдкiснi: iмпотенцiя у чоловiкiв, кiстозний набряк яєчникiв, саркома матки (переважно змiшанi мюллерiвськi злоякiснi пухлини), вагiнальнi полiпи.

Вродженi спадковi та генетичнi розлади.

Поодинокi: хронiчна гематопорфiрiя.

Ефекти загального характеру та мiсцевi реакцiї.

Дуже частi: припливи жару, що частково зумовленi антиестрогенним ефектом тамоксифену, втома.

Рiдкiснi: на початку терапiї - бiль у кiстках та в дiлянцi ураженої тканини у вiдповiдь на терапiю тамоксифеном.

Змiни лабораторних показникiв.

Змiни лiпiдного профiлю сироватки кровi, пiдвищення активностi печiнкових ферментiв.

Травми, отруєння та процедурні ускладнення

Поодинокi: реакцiї опромiнення.

Симптоми передозування.

Про випадки гострого передозування у людей не повiдомлялося. У дослiдженнi за участю пацiєнток iз поширеним метастатичним раком молочної залози була визначена максимальна переносима доза тамоксифену. Цi пацiєнтки отримували початковi дози > 400 мг/м². Терапiю пiдтримували на рiвнi 150 мг/м² двiчi на добу. Спостережуванi нейротоксичнi симптоми виникали протягом 3-5 днiв пiсля початку терапiї та минали через 2-5 днiв пiсля припинення терапiї тамоксифеном. Постiйної неврологiчної токсичностi не спостерiгалося. У тому ж дослiдженнi повiдомлялося про випадки подовження iнтервалу QT на ЕКГ при застосуваннi тамоксифену в кратнiй стандартнiй дозi (початкова доза: > 250 мг/м², пiдтримуюча доза: 80 мг/м² двiчi на добу).

Терапевтичнi заходи у випадку передозування.

Спецiального антидоту не iснує. При передозуваннi проводять симптоматичне лiкування.

Зберiгати у оригiнальнiй упаковцi при кiмнатнiй температурi (15-25 °С) для захисту вiд свiтла. Зберiгати в недоступному для дiтей мiсцi.