Тіара Тріо таблетки по 10 мг/12,5 мг/160 мг, 28 шт. (14х2)

По 7 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 4 контурні чарункові упаковки в пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: круглої форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з двоопуклою поверхнею.

До складу препарату Тіара Тріо® входять три антигіпертензивних засоби з різними механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією, які доповнюють один одного: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлортіазид – до класу тіазидних діуретиків. Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнювальною антигіпертензивною дією.

Амлодипін
Амлодипін, що входить до складу препарату Тіара Тріо®, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію у м’язи серця та гладкі м’язи судин. Антигіпертензивна дія амлодипіну відбувається шляхом прямого релаксаційного впливу на гладкі м’язи судин, що спричиняє зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв’язується у дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв’язку. Скоротливість серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежить від проходження позаклітинного кальцію в клітини через специфічні іонні канали.
Амлодипін у терапевтичних дозах спричинює вазодилатацію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, що призводить до зниження артеріального тиску у положенні пацієнта лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.
Концентрації амлодипіну у плазмі крові співвідносяться з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах спричиняє зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.

Валсартан
Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ1 рецепторів, що відповідають за відомі ефекти ангіотензину ІІ.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією валсартан сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту настає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається, як правило, протягом 2–4 тижнів.

Гідрохлортіазид
Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що у кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори, які є основним центром зв’язування для тіазидних діуретиків і інгібіції транспортування NaCl у дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає у інгібіції переносників Na+Cl–, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl–, що, в свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно рівною мірою і опосередковано, завдяки сечогінному ефекту, знижує об’єм плазми з подальшим підвищенням активності реніну у плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію з сечею, а також зниженням рівня калію у сироватці крові.

Лінійність

Амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид демонструють лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан /гідрохлортіазид

Після перорального застосування препарату, що містить амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид дорослими добровольцями максимальна концентрація амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду в плазмі крові досягалися протягом 6-8 годин, 3 годин та 2 години. . Швидкість та обсяг абсорбції амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду при застосуванні препарату були аналогічні показникам, які спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.

Амлодипін

Після прийому внутрішньо в терапевтичних дозах тільки амлодипіну максимальна концентрація в плазмі досягалася через 6-12 годин. Біодоступність становила від 64 до 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження амлодипіну in vitro показали, що приблизно 97,5% препарату знаходиться в циркулюючій крові, зв'язується з білками плазми.

Метаболізм. Амлодипін активно (близько 90%) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Висновок. Амлодипін виводиться з плазми у два етапи, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30-50 годин. Рівноважний стан у плазмі досягається після постійного застосування протягом 7-8 днів. 10% амлодипіну та 60% метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Після перорального застосування тільки валсартану його максимальна концентрація досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. Прийом їжі знижує експозицію валсартану приблизно на 40% (як визначено AUC), а максимальну концентрацію в плазмі крові (Сmах) - приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану аналогічна в групах прийому препарату натще і після їди. Однак таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати незалежно від їди.

Розподіл. Обсяг розподілу валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на те, що валсартан НЕ екстенсивно розподіляється у тканинах. Валсартан активно зв'язується з білками плазми (94-97%), головним чином з альбумінами сироватки крові.

Метаболізм. Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було ідентифіковано у плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Висновок. Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83% дози) та сечею (13% дози), головним чином у вигляді незміненої речовини. Після введення кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблизно 30% від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлортіазид

Абсорбція. Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Тmах - приблизно 2 години). Підвищення середньої AUC є лінійною та пропорційною дозі при застосуванні в терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігалося змін кінетики гідрохлортіазиду при повторному застосуванні, а кумуляції була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відзначалося як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлортіазиду порівняно з прийомом натще. Виразність цих ефектів є незначною і має невелику клінічну значимість. Біодоступність гідрохлортіазиду становить 60-80% після перорального застосування.

Розподіл. Видимий обсяг розподілу становить 4-8 л/кг. Гідрохлортіазид у циркулюючій крові зв'язується з білками плазми (40-70%), головним чином з альбумінами сироватки крові. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у кількості, що в 1,8 раза перевищує рівні у плазмі крові.

Метаболізм. Гідрохлортіазид виводиться у незміненому вигляді.

Висновок. Більше 95% абсорбованої дози виводиться в незмініному вигляді із сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації та активної секреції у ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6-15 годин.

Особливі групи пацієнтів

Діти (до 18 років)

Немає даних про фармакокінетику у дітей.

Пацієнти похилого віку (від 65 років)

Час досягнення Сmах амлодипіну подібний у молодих і літніх пацієнтів. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, викликаючи збільшення площі під кривою (AUC) та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC валсартану вище на 70% у літніх пацієнтів, ніж у молодших пацієнтів, тому підвищують дозу таким пацієнтам з обережністю.

Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами, але це не має клінічної значущості.

Деякі дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижений як у здорових осіб похилого віку, так і у пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією в порівнянні з молодшими здоровими добровольцями.

>

Оскільки всі три компоненти препарату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами похилого віку, рекомендується звичайний режим дозування.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30% загального кліренсу, не спостерігалося взаємозв'язку між функцією нирок та системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40-60%. У пацієнтів з хронічними захворюваннями легкого та середнього ступеня тяжкості експозиція (визначено за показником AUC) валсартану в середньому вдвічі вища, ніж у дорослих добровольців.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.

Комбінація амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид не відчувалася на генотоксичність і канцерогенність, оскільки ознак взаємодії між цими препаратами не виявлено. Однак амлодипін, валсартан та гідрохлортіазид були протестовані окремо з генотоксичності та канцерогенності - результати негативні.

Антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації.
Код АТХ С09D Х01.

Дослідження взаємодії препарату Тіара Тріо® з іншими лікарськими препаратами не проводились. У таблиці нижче представлена лише інформація про взаємодію кожної окремої діючої речовини з іншими лікарськими препаратами.
Однак важливо враховувати, що препарат Тіара Тріо® може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.

Діючі речовини: амлодипіну бесилату в перерахуванні на амлодипін 10 мг, гідрохлортіазиду 12,5 мг, валсартану 160 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, опадрай ІІ 85 F білий.

У пацієнтів, що застосовують препарат Тіара Тріо®, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їхня реакція може порушуватися.

Вагітність

Амлодипін
Дослідження щодо безпеки амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих доз. Застосування під час вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо само захворювання несе більший ризик для матері та ембріона.

Валсартан
Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Гідрохлортіазид
Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дає підстави стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Немає досвіду застосування препарату Тіара Тріо® вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування препарату Тіара Тріо® протипоказано.

Безпека та ефективність застосування дітям не встановлена, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.

Лікування ессенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду, які застосовують у вигляді трьох окремих препаратів або у вигляді двох препаратів, один з яких є комбінованим.

• Чутливість до діючих речовин, інших сульфаніламідів, похідних дигідропіридину або до допоміжної речовини;
• протипоказано вагітним та жінкам, які планують вагітність (див. «Застосування в період вагітності або годування груддю»);
• порушення функції печінки, біліарний цироз або холестаз;
• важкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <30 мл/хв/1,73 м2), анурія, а також перебування на діалізі;
• одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (БРА), включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ (ІАПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (СКФ <60 мг/хв/1,73 м2);
• рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія;
• важка гіпотензія;
• шок (включаючи кардіогенний шок);
• обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня).;
• гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Спосіб застосування
Препарат Тіара Тріо® можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.

Дозування
Рекомендована доза препарату Тіара Тріо® – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Тіара Тріо® стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза препарату Тіара Тріо® повинна відповідати дозам окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Тіара Тріо® – 10 мг/25 мг/320 мг.

Окремі групи пацієнтів

Порушення функції нирок
Оскільки до складу входить гідрохлортіазид, препарат Тіара Тріо® протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв).
Супутнє застосування препарату Тіара Тріо® з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мг/хв/1,73 м2).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.

Цукровий діабет
Супутнє застосування препарату Тіара Тріо® з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

Порушення функції печінки
Оскільки до складу препарату входять гідрохлортіазид і валсартан, препарат Тіара Тріо® протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, які не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, тому препарат Тіара Тріо® не показаний для цієї групи пацієнтів.
Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені.

Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату Тіара Тріо®, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу препарату Тіара Тріо® 10 мг/25 мг/320 мг.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози препарату Тіара Тріо® – 10 мг/25 мг/320 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. У таких пацієнтів потрібно контролювати артеріальний тиск.

Педіатричні популяції
Немає відповідних даних про застосування препарату Тіара Тріо® в педіатричних популяціях (пацієнтам віком до 18 років) за показанням артеріальна гіпертензія.

Побічні реакції представлені щодо комбінації амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид та окремо щодо амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду.

З боку системи крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, гемолітична анемія, лейкопенія , нейтропенія, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою.

З боку імунної системи: гіперчутливість.

З боку метаболізму та харчування: анорексія, гіперкальціємія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіперхлоремічний алкалоз, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія , посилення метаболічних ознак діабету.

З боку психіки: депресія, безсоння або порушення сну, зміни настрою, збентеження.

З боку нервової системи: порушення координації, запаморочення, запаморочення постуральне, запаморочення при напрузі, дисгевзія, екстрапірамідні симптоми, головний біль , гіпертонія, летаргія, парестезії, периферична нейропатія, сонливість, синкопе, тремор.

З боку органу зору: порушення зору, розлади зору, гостра глаукома.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, вертиго.

З боку серця: пальпітація, тахікардія, аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда.

>

З боку судинної системи: припливи крові, артеріальна гіпертонія, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, постуральне запаморочення, запаморочення, спричинене фізичною навантаженням, флебіт, тромбофлебіт, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель, задишка, респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт, риніт , роздратування горла.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль дискомфорт, біль у верхній частині живота, неприємний запах при диханні, зміна частоти дефекації , запор, блювання, зниження апетиту, діарея, сухість у роті, диспепсія, гіперплазія ясен, нудота, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в сироватці крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз , жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація шкірного форми червоного вовчака, мультиформна еритема, висипання, гіпергідроз, фотосенсибілізація, свербіж, пурпура, висипання, зміна кольору шкіри, кропил' Кам'янка, некротичний васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині, набрякання суглобів, спазми м'язів, м'язова слабкість, міалгія , біль у кінцівках, набряк кісточки.

З боку нирок та сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія, ниркова дисфункція, гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність та порушення функції нирок.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція, гінекомастія, імпотенція.

Загальні порушення: абазія, порушення ходи, астенія, дискомфорт, нездужання, слабкість, некардіальний біль у грудній клітці, набряки.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: підвищення рівня ліпідів, підвищення рівня азоту сечовини, підвищення рівня сечової кислоти в крові, глюкозурія, зниження рівня калію у сироватці крові, підвищення рівня калію у сироватці крові, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла.

Симптоми

Немає даних про передозування препарату Тіара Тріо®. Основний можливий симптом передозування - виражена гіпотензія з запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до вираженої вазодилатації периферичних судин та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену та потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок із летальним кінцем.

Лікування

Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Тіара Тріо® вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи моніторинг функції серця та дихальної системи, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Пацієнту слід перебувати у лежачому положенні з піднятими нижніми кінцівками. Судинозвужувальні препарати можуть бути доцільними для відновлення тонусу судин та артеріального тиску за умови, що немає протипоказань для їх застосування. Введення глюконату кальцію може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.

Амлодипін

Якщо після прийому препарату пройшло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювоти або промивання шлунка. Після застосування активованого вугілля відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну у здорових добровольців виражено знижувалася.

Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.

Валсартан

Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.

Гідрохлортіазид

Передозування гідрохлортіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) та гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Частими симптомами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричинити спазми м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.

Частка гідрохлортіазид, яка виводиться при проведенні гемодіалізу не встановлена.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

«Тіара Соло» застосовують при лікуванні артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.