Тіоктодар 3% 10 мл №10 раствор

Розчин для ін'єкцій по 10 мл у флаконах №1, №5, №10.

розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина від жовтого до зеленувато-жовтого кольору.

Тіоктова кислота - речовина, подібна до вітамінів, але яка утворюється в організмі і виконує функцію коферменту при окисному декарбоксилюванні a-кетокислот. Викликана цукровим діабетом гіперглікемія призводить до відкладення глюкози на матричних протеїнах кровоносних судин та утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання.

Цей процес призводить до зменшення ендоневрального кровотоку та ендоневральної гіпоксії/ішемії, пов'язаних з підвищеним утворенням вільних кисневих радикалів, що ушкоджують нерв, а також до збіднення в периферичних нервах такого антиоксиданту, як глутатіон. У дослідженнях на щурах тіоктова кислота таким чином впливала на біохімічний процес, викликаний цукровим діабетом, який був спровокований стрептозотоцином, що зменшувалося утворення кінцевих продуктів прогресуючого глікозилювання, покращувався ендоневральний кровотік, підвищувався фізіологічний вміст глута. на вільні радикали.

Ці ефекти, що спостерігаються в експерименті, свідчать про те, що тіоктова кислота може покращувати функцію периферичних нервів. Це стосується сенсорних порушень, які мають місце при полінейропатії і можуть виявлятися у вигляді дизестезій, парестезій, таких, як почуття печіння, біль, почуття оніміння або повзання мурах.

Дослідження, спрямоване на вивчення ефективності застосування тіоктової кислоти для симптоматичного лікування діабетичної полінейропатії, підтвердило дані про сприятливі ефекти тіоктової кислоти на такі симптоми, що вивчаються, як парестезії, відчуття печіння, оніміння і біль.

Тіоктова кислота високою мірою піддається ефекту першого проходження через печінку. У системній біодоступності є значні індивідуальні коливання. Тіоктова кислота біотрасформується шляхом окислення бічного ланцюга та кон'югації та 80-90% її метаболітів виводяться через нирки. Період напіввиведення тіоктової кислоти становить 25 хвилин, а загальний кліренс у плазмі крові 10-15 мл/хв/кг. Після 30-хвилинної інфузії 600 мг тіоктової кислоти її вміст у плазмі становить близько 20 мкг/мл. У сечі є лише незначна кількість виведеної інтактної речовини.

Засоби, що впливають на систему травлення та метаболічні процеси.

Код АТХ А16А Х01.

Тіоктова кислота реагує з іонними комплексами металів (наприклад з цисплатином), тому препарат може знижувати ефект цисплатину.

З молекулами цукру (наприклад, з розчином левулози) тіоктова кислота утворює комплексні складні складні розчини.

Тіоктова кислота є хелатором металу, тому її не можна застосовувати разом із металами (препаратами заліза, магнію).

Тіоктова кислота може посилювати цукрознижувальний ефект інсуліну та/або інших протидіабетичних засобів, тому особливо на початку лікування тіоктовою кислотою показаний регулярний контроль рівня цукру в крові. Для запобігання появі симптомів гіпоглікемії в окремих випадках може виникнути необхідність зниження дози інсуліну та/або орального протидіабетичного засобу.

діюча речовина:1 мл розчину містить 30 мг тіоктової (α-ліпоєвої) кислоти;

допоміжні речовини: трометамін, вода для ін’екцій

При застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Застосування тіоктової кислоти під час вагітності не рекомендується через відсутність відповідних клінічних даних.

Дані про проникнення тіоктової кислоти в грудне молоко немає, тому застосовувати її в період годування груддю не рекомендується.

Тіоктодар не рекомендується призначати дітям через відсутність клінічного досвіду застосування препарату цієї категорії пацієнтів.

Парестезії при діабетичній полінейропатії.

Підвищена чутливість до тіоктової кислоти або до одного з його компонентів.

Дозу та тривалість лікування визначає лікар індивідуально.

При інтенсивних парестезіях рекомендується введення препарату в дозі від 10 мл до 20 мл на добу, що відповідає 300-600 мг тіоктової кислоти на добу. Розчин для ін'єкцій застосовувати протягом 2-4 тижнів на початковій стадії лікування. Вміст флакона розводити в 250 мл 0,9% розчину хлориду натрію та вводити внутрішньовенно, причому тривалість інфузії має становити не менше 30 хвилин. Через чутливість діючої речовини до світла розчин для інфузії готувати безпосередньо перед введенням та захищати від впливу світла, наприклад, за допомогою алюмінієвої фольги. Приготований розчин для інфузій можна зберігати протягом 6 годин під час захисту від впливу світла.

З боку центральної нервової системи: зміна або порушення смакових відчуттів, головний біль, припливи, підвищена пітливість, утруднене дихання, почуття тяжкості в голові, підвищення внутрішньочерепного тиску, запаморочення, судоми, порушення зору та двоїння в очах. У більшості випадків всі ці прояви проходять самостійно.

З боку травного тракту: при швидкому внутрішньовенному введенні препарату спостерігалися нудота, блювання, діарея, біль у животі, які проходили самостійно.

З боку системи кровотворення:петехіальні крововиливи в слизові/шкіру, порушення функції тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічні висипання (пурпура), тромбофлебіт.

Порушення метаболізму: в результаті покращеного засвоєння глюкози в деяких випадках може знижуватися рівень цукру в крові, через що можлива поява симптомів, подібних до гіпоглікемії, таких як запаморочення, підвищена пітливість, головні болі, розлади. зору.

З боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи висипи на шкірі, кропив'янку, свербіж, екзему, а також системні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку.

З боку серцево-судинної системи: при швидкому внутрішньовенному введенні можуть спостерігатися болі в серці, тахікардія, що проходять самостійно.

Інші: реакції в місці введення, слабкість.

При передозуванні можуть з'явитися нудота, блювання та головний біль. При застосуванні дуже високих доз від 10 до 40 г тіоктової кислоти у поєднанні з алкоголем спостерігається важка інтоксикація, що може призвести до смерті. Клінічна картина отруєння на початку проявляється психомоторним збудженням або порушенням свідомості та надалі протікає з нападами генералізованих судом та розвитком лактатацидозу. Наслідками інтоксикації можуть бути гіпоглікемія, шок, рабдоміоліз, гемоліз, дисемінована внутрішньосудинна згортання крові, пригнічення кісткового мозку та мультиорганна недостатність.

Лікування. При підозрі на значну інтоксикацію (80 мг/кг ваги тіла тіоктової кислоти) показана негайна госпіталізація та проведення загальноприйнятих заходів (наприклад, штучне блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля). Лікування нападів генералізованих судом, лактатацидозу та інших наслідків інтоксикації, що загрожують життю хворого, слід орієнтувати на сучасні принципи інтенсивної терапії та проводити симптоматично. Досі дані про доцільність застосування гемодіалізу, методів гемоперфузії або гемофільтрації у рамках форсованого виведення. тиоктової кислоти немає.

При температурі не вище 25 °С в захищеному від світла місці.

Лікування діабетичної та алкогольної полінейропатії, захворювань печінки.