Топірамін 100 мг №100 таблетки

По 100 таблеток у флаконах.

Таблетки, вкриті оболонкою. 

Основні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору круглі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком «Т» з одного боку і з відбитком «100» – з іншого.

Топірамат відноситься до класу сульфаматзаміщених моносахаридів. Точний механізм, за яким топірамат надає протисудомну та профілактичну дію проти мігрені, невідомий. Електрофізіологічні та біохімічні дослідження на культурах нейронів виявили три властивості, які можуть бути пов'язані.

Топірамат блокує натрієві канали та інгібує виникнення повторних потенціалів дії на тлі тривалої деполяризації мембрани нейрона. Топірамат підвищує частоту активації ГАБА А-рецепторів -амінобутиратом (ГАБА), а також збільшує здатність ГАБА індукувати потік іонів хлору про властивість топірамату посилювати активність цього інгібіторного нейротрансмітера. Ця дія не блокується флумазенілом, антагоністом бензодіазепіну. До того ж топірамат не збільшує час, коли іонні канали є відкритими, що відрізняє топірамат від барбітуратів. Топірамат може модулювати бензодіазепін-нечутливий підтип ГАБА А-рецепторів через істотні відмінності у протиепілептичних властивостях топірамату та бензодіазепінів. 

Топірамат перешкоджає здатності каїнату активувати підтип каїнату/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота) глутаматних рецепторів, але не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA ) серед підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти топірамату залежать від концентрації в плазмі крові в межах від 1 мкмоль до 200 мкмоль, з мінімальною активністю в межах від 1 мкмоль до 10 мкмоль.

Крім того, топірамат інгібує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. За вираженістю цей фармакологічний ефект топірамату значно поступається відповідному показнику ацетазоламіду – відомому інгібітору карбоангідрази, тому активність топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.

Фармакокінетичний профіль топірамату порівняно з іншими протиепілептичними лікарськими засобами характеризується тривалим періодом напіввиведення із плазми крові, лінійністю фармакокінетики, переважно нирковим кліренсом, відсутністю суттєвого зв'язування з білками крові та відсутністю клінічно значущих активних метаболітів

Топірамат не є потужним індуктором ферментів, що метаболізують лікарські засоби, його можна застосовувати незалежно від їжі, рутинний моніторинг концентрацій топірамату в плазмі крові не потрібний. Клінічні дослідження не показали достовірного зв'язку між концентраціями в плазмі крові та ефективністю або побічними реакціями.

Всмоктування. Топірамат швидко та ефективно всмоктується. При пероральному застосуванні 100 мг топірамату здоровим добровольцям середня пікова концентрація в плазмі крові (С _mах) 1, 5 мкг/мл досягалася протягом 2-3 год (Т _mах). Після перорального застосування топірамату з радіоактивною міткою та оцінки радіоактивності сечі було встановлено, що середній рівень всмоктування пероральної дози 100 мг 14 З топірамату становить щонайменше 81%. Піща не має клінічно важливого впливу на біодоступність топірамату.

Розподіл. З білками плазми крові зв'язується 13–17% топірамату. Показано, що ділянка слабкої здатності зв'язуватися з топіраматом в/на еритроцитах досягає порога насичення при концентраціях у плазмі крові більше 4 мкг/мл. Об'єм розподілу змінюється обернено пропорційно дозі. Після одноразового прийому дози від 100 до 1200 мг значення середнього уявного об'єму розподілу становить 0,80–0,55 л/кг. Величина об'єму : у жінок вона становить приблизно 50% від спостережуваних значень у чоловіків, що пов'язують з вищим вмістом жирової тканини в організмі жінок; дана різниця не є клінічно важливою.

У здорових добровольців топірамат переважно не піддається метаболізму (~20%). Але у пацієнтів, які отримують супутню терапію протиепілептичними препаратами з відомими властивостями індукувати ферменти, що відповідають за метаболізм лікарських засобів, метаболізм топірамату підвищувався до 50%. З плазми крові, сечі та фекалій людини було виділено та ідентифіковано 6 метаболітів, утворених шляхом гідроксилювання, гідролізу та глюкуронідацій. Кожен з цих метаболітів становив менше 3% загальної радіоактивності; Дослідження двох метаболітів, що зберегли більшість структури топірамату, виявили, що вони мають невеликий або зовсім не надають протисудомної дії.

Висновок. Основним шляхом виведення незміненого топірамату (не менше 81% дози) та його метаболітів у людини є нирки. Близько 66% дози 14 З топірамату виділяється у незміненому вигляді із сечею протягом 4 днів. При застосуванні 50 мг і 100 мг топірамату 2 рази на добу середній нирковий кліренс становить близько 18 мл/хв і 17 мл/хв відповідно, що свідчить про канальцеву реабсорбцію топірамату в нирках. Ці дані узгоджуються з результатами досліджень на щурах, яким топірамат застосовували одночасно з пробенецидом і спостерігали істотне підвищення ниркового кліренсу топірамату. Після перорального застосування плазмовий кліренс становить 20–30 мл/хв.

Лінійність. Топірамат має низьку міжсуб'єктну варіабельність концентрацій у плазмі крові, тому його фармакокінетичні властивості передбачувані. Фармакокінетика топірамату лінійна, плазмовий кліренс залишається постійним час» збільшується дозопропорційно після застосування доз в діапазоні від 100 мг до 400 мг здоровим добровольцям. У пацієнтів з нормальною функцією нирок рівноважна концентрація в плазмі крові досягається протягом 4-8 днів. 2 рази на добу здоровим добровольцям становить 6,76 мкг/мл. Після багаторазового прийому доз по 50 і 100 мг 2 рази на добу середній період напіввиведення топірамату з плазми крові становить приблизно 21 год.

Одночасне застосування з іншими протиепілептичними лікарськими засобами.  Багаторазове застосування топірамату в дозах від 100 до 400 мг 2 рази на добу одночасно з фенітоїном або карбамазепіном демонструє дозопропорційне збільшення концентрації топірамату в плазмі.

Порушення функції нирок. У хворих з помірними та тяжкими порушеннями функції нирок плазмовий та нирковий кліренс топірамату знижується (СL _CR ≤ 70 мл/хв ). Як наслідок, для заданої дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок очікуються вищіе рівноважні концентрації топірамату в плазмі крові в порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією. Пацієнтам з порушенням функцій нирок може знадобитися більше часу для досягнення рівноважних концентрацій після прийому кожної дози. Пацієнтам з помірними та тяжкими порушеннями функцій нирок рекомендується половина звичайної та підтримуючою дозою.

Топірамат ефективно виводиться з плазми крові шляхом гемодіалізу. Подовжений час гемодіалізу може призвести до зниження концентрації топірамату нижче рівня, необхідного для підтримки протисудомного ефекту. Для уникнення швидких зниження концентрації топірамату в плазмі крові під час гемодіалі . При підборі дози слід враховувати: 1) тривалість діалізного періоду; 2) швидкість використовуваної кліренсом діалізної системи; 3) значення ниркового кліренсу топірамату у пацієнта, який перебуває на діалізі.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функцій печінки від середнього до тяжкого ступеня кліренс топірамату знижується в середньому до 26%. Тому пацієнтам з порушенням функції печінки топірамат слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку, які не мають захворювань нирок, плазмовий кліренс топірамату не змінюється.

Діти (віком до 12 років).

Фармакокінетика топірамату у дітей, як і у дорослих, яким застосовують топірамін як додаткову терапію, лінійна, з кліренсом, незалежним від дози, та з рівноважними концентраціями в плазмі крові, які підвищуються пропорційно дозі. Однак діти мають більший кліренс коротший період напіввиведення. Отже, концентрації топірамату в плазмі крові при застосуванні одних і тих же доз у розрахунку на кілограм маси тіла можуть бути нижчими у дітей порівняно з дорослими. Як і у дорослих, протиепілептичні лікарські засоби, що індукують печінкові ферменти, що зменшують рівноважні концентрації топірамату в плазмі крові.

Протиепілептичні засоби. Топірамат. Код ATX N03A X11.

Вплив топірамату на інші протиепілептичні препарати.

Поєднання прийому топірамату з лікуванням іншими протиепілептичними препаратами (фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, фенобарбіталом, примідоном) не впливає на значення їх рівноважних концентрацій у плазмі крові, за винятком окремих пацієнтів. Це може бути пов'язане з придушенням специфічної поліморфної ізоформи ферменту (CYP2C19). Таким чином, у кожного пацієнта, який приймає фенітоїн і має клінічні ознаки або симптоми інтоксикації, необхідно контролювати рівень фенітоїну в плазмі крові.

Дослідження фармакокінетичних взаємодій у пацієнтів з епілепсією показало, що одночасне застосування топірамату в дозах від 100 до 400 мг на добу з ламотриджином не впливає на рівноважні концентрації ламотриджину в плазмі крові. Крім того, не було виявлено змін у у плазмі крові під час або після відміни лікування ламотриджином (середня доза – 327 мг на добу).

Топірамат інгібує фермент CYP2C19 і може взаємодіяти з іншими речовинами, що метаболізуються цим ферментом (наприклад, з діазепамом, іміпраміном, моклобемідом, прогуанілом, омепразолом).

Вплив інших протиепілептичних препаратів на топірамат.

Фенітоїн та карбамазепін знижують концентрацію топірамату в плазмі крові. Додавання або відміна фенітоїну або карбамазепіну під час лікування топіраматом може вимагати зміни доз останнього. Дозу слід титрувати до досягнення необхідного терапевтичного ефекту.

Додавання або відміна вальпроєвої кислоти не призводить до терапевтично значущих змін концентрації топірамату в плазмі крові і відповідно не потребує зміни доз препарату.

Вплив фенобарбіталу та примідону на концентрацію топірамату не досліджували.

Результати зазначених взаємодій представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

«= відсутність впливу (зміна ≤15%);

** = підвищення концентрації в окремих пацієнтів;

¯ = зниження концентрації у плазмі крові;

Вс - не досліджувалися;

ПЕП - протиепілептичний препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Дігоксин. Під час досліджень із застосуванням одноразової дози площа під кривою «концентрація – час» дигоксину в плазмі крові (AUC) при одночасному прийомі топірамату знижувалася на 12%. Клінічне значення цього спостереження не з'ясовано. >

Засоби, що пригнічують функції ЦНС. У рамках клінічних досліджень одночасне застосування топірамату з алкоголем або іншими речовинами, що пригнічують функції центральної нервової системи (ЦНС), не вивчалося. Не рекомендується приймати топірамін разом з алкоголем або іншими препаратами, що пригнічують функції центральної нервової системи.

Препарати звіробою (Hypericum perforatum). При одночасному застосуванні топірамату та звіробою звичайного є ризик зниження концентрації топірамату в плазмі крові та зменшення його ефективності. Клінічні дослідження для оцінки цієї взаємодії не проводилися.

Пероральні контрацептиви. У фармакокінетичних дослідженнях взаємодії лікарських засобів на здорових добровольцях застосування топірамату як монотерапії в дозах 50–200 мг/добу одночасно з комбінованим пероральним контрацептивом (норетиндрон 1 мг + ети5 не було асоційовано статистично через компоненти перорального контрацептиву. В іншому дослідженні застосування топірамату у дозах 200, 400 або 800 мг на добу як додаткову терапію до лікування вальпроєвою кислотою у пацієнтів з епілепсією спостерігалося істотне дозозалежне зниження ефективності етинілестрадіолу (18%, 21% і 30% відповідно). мг/добу здоровим добровольцям і 200–800 мг/добу хворим на епілепсію) не істотно впливав на концентрацію норетиндрону. Хоча при застосуванні доз 200–800 мг/добу пацієнтам з епілепсією спостерігалося дозозалежне зниження концентрації етинілестрадіолу; мг/сут здоровим добровольцям суттєвої дозозалежної зміни концентрації етинілестрадіолу виявлено не було. Клінічне значення виявлених змін невідомо. Слід враховувати ризик зниження ефективності контрацептивів і посилення проривних кровотеч у пацієнток, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви цієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни в тривалості та характері кровотеч. Навіть за відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена. 

При застосуванні доз 50–200 мг/добу здоровим добровольцям суттєвої дозозалежної зміни концентрації етинілестрадіолу виявлено не було. Клінічне значення виявлених змін невідоме. Слід враховувати ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч у пацієнтів одночасно з топіраміном. Слід попередити пацієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни в тривалості та характері кровотеч. Навіть за відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена.

При застосуванні доз 50–200 мг/добу здоровим добровольцям суттєвої дозозалежної зміни концентрації етинілестрадіолу виявлено не було. Клінічне значення виявлених змін невідоме. Слід враховувати ризик зниження ефективності контрацептивів та посилення проривних кровотеч у пацієнтів одночасно з топіраміном. Слід попередити пацієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни в тривалості та характері кровотеч. Навіть за відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена.

Прийняті комбіновані пероральні контрацептиви одночасно з топіраміном. Слід попередити пацієнток про необхідність повідомляти про будь-які зміни в тривалості та характері кровотеч. Навіть за відсутності проривних кровотеч ефективність контрацептивів може бути знижена.

Препарати літію. У здорових добровольців спостерігалося зниження (до 18%) AUC літію при одночасному застосуванні топірамату в дозі 200 мг/добу. У пацієнтів з біполярними розладами фармакокінетика літію залишалася незмінною одночасному лікуванні топіраматом у дозах 200 мг на добу, тоді як при застосуванні топірамату у дозах 600 мг на добу спостерігалося збільшення AUC літію до 26%. Рекомендується контролювати концентрацію літію в плазмі крові при одночасному застосуванні з топіраматом.

Рисперидон. Дослідження взаємодії, при яких застосовувалися разові дози здоровим добровольцям та багаторазові дози пацієнтам з біполярними розладами, показали схожі результати. При одночасному застосуванні рисперидону в дозах 1–6 мг/добу з топіраматом у дозах 100, 250 і 400 мг/сут спостерігалося зниження концентрацій рисперидону на 16% і 33% AUC при дозах 250 і 400 мг/сут відповідно. Однак відмінності в AUC активної речовини при поєднанні з топіраматом були статистично значущими.

Спостерігалися мінімальні відхилення у фармакокінетиці діючої речовини та активних метаболітів (рисперидон та 9-гідроксирисперидон) і не спостерігалося змін у фармакокінетиці 9-гідроксирисперидону. Після додавання топірамату в дозах 250 і 400 мг на добу до лікування рисперидоном у дозах 1 і 6 мг на добу спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій (90% і 54% відповідно). Найбільш частими побічними реакціями були: сонливість (27% та 12%), парестезії (22% та 0%) та нудота (18% та 9% відповідно).

Гідрохлортіазид. У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій гідрохлортіазиду (25 мг кожні 24 години) та топірамату (96 мг кожні 12 годин) при монотерапії та одночасному застосуванні. дослідження показали, що при одночасному прийомі топірамату та гідрохлортіазиду відбувається збільшення Cmax та AUC топіраматуна 27% і 29% відповідно. Клінічне значення цих змін невідоме. Призначення гідрохлортіазиду пацієнтам, які приймають топірамат, може вимагати коригування дози топірамату.

Фармакокінетичні параметри гідрохлортіазиду не змінювалися істотно при супутній терапії топіраматом. Клінічні лабораторні дослідження показали зниження рівня калію в сироватці крові при застосуванні топірамату або гідрохлортіазиду, яке більш істотне при застосуванні топірамату та гідрохлортіазиду в ком.

При одночасному призначенні пацієнтам топірамату та таких препаратів, як метформін, піоглітазон, необхідно приділяти увагу ретельному дослідженню їхнього діабетичного статусу.

Метформін. У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій метформіну та топірамату в плазмі крові при монотерапії метформіном та одночасному застосуванні метформіну та топірамату. Результати дослідження показали&nb; Cmax і AUC0-12h метформіну збільшувалися на 18% і 25% відповідно, тоді як середнє значення CL/F зменшувалося на 20% при застосуванні метформіну одночасно з топіраматом. Топірамат не впливав на t _{max&n sub>метформіну. Клінічне значення впливу топірамату на фармакокінетику метформіну невідоме. При пероральному застосуванні кліренс топірамату з плазми крові знижується при одночасному застосуванні з метформіном. Рівень зміни кліренсу невідомий.}

У разі призначення або відміни топірамату пацієнтам з метформіном слід регулярно контролювати їх діабетичний статус.

Піоглітазон. У дослідженні взаємодії у здорових добровольців оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій топірамату та піоглітазону в плазмі крові при монотерапії піоглітазоном та одночасному застосуванні піоглітазону та топірамату.&nbs; ;піоглітазону на 15% без змін Cmax,ss. Результат не є статистично значущим. Крім того, спостерігалося зниження C _max,ss  і AUC  _,ss активного гідроксиметаболіту на 13% і 16% відповідно і зниження C _max,ss  і AUC _τ,ss активного кетометаболіту на 60%. Клінічне значення цих результатів не встановлено. При одночасному призначенні пацієнтам топірамату та піоглітазону необхідно регулярно контролювати їх діабетичний статус.

Глібурид. У дослідженні взаємодії у пацієнтів з цукровим діабетом II типу оцінювали фармакокінетику рівноважних концентрацій глибуриду в дозі 5 мг/добу при монотерапії та одночасному застосуванні з топіраматом у дозі 150 мг/добу.&nbsp ;Спостерігалося зниження AUC ₂₄ глибуриду на 25% при одночасному застосуванні з топіраматом. 13% і 15% відповідно. Одночасне лікування глибуридом не впливало на рівноважні концентрації топірамату.

При одночасному призначенні топірамату та глибуриду слід регулярно контролювати діабетичний статус пацієнтів.

Інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що сприяють розвитку нефролітіазу. Одночасне застосування топірамату та інших препаратів, що сприяють розвитку нефролітіазу, підвищує ризик конкрементів у нирках. Під час лікування топіраматом слід уникати застосування таких препаратів, оскільки можуть викликати фізіологічні зміни, що призводять до нефролітіазу.

Вальпроєва кислота. Одночасне застосування топірамату разом з вальпроєвою кислотою асоційовано з гіперамоніємією, з енцефалопатією або без, у пацієнтів, які добре переносили монотерапію зазначеними препаратами. У більшості випадків симптоми та ознаки зникали після припинення прийому одного з препаратів. Вказана побічна реакція не пов'язана з фармакокінетичною взаємодією. Зв'язок розвитку гіперамоніємії з монотерапією топіраматом або з одночасним застосуванням інших протиепілептичних препаратів не встановлено.

Повідомлялося про випадки гіпотермії (зниження температури тіла до <35°С) при одночасному застосуванні вальпроєвої кислоти та топірамату як одночасно з гіперамоніємією, так і без неї. може виникнути як на початку лікування топіраматом, так і після збільшення добової дози.

Варфарин. Повідомлялося про зниження протромбінового часу/міжнародного нормованого відношення (ПТЧ/МНО) у пацієнтів, які отримували топірамат у поєднанні з варфарином. Тому МНВ слід ретельно контролюватипацієнтів, які одночасно отримували топірамат і варфарин.

Додаткові дослідження фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів.

Для оцінки можливих варіантів фармакокінетичної взаємодії топірамату з іншими лікарськими засобами були проведені додаткові клінічні дослідження. ;У другій колонці описані зміни концентрації лікарського засобу, що застосовується під час супровідної терапії, при додаванні топірамату. У третій колонці (концентрація топірамату) відзначено вплив одночасного застосування лікарського засобу на концентрацію топірамату.

Таблиця 2

Результати додаткових клінічних досліджень фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів

^а Виражена у відсотках зміна значення C _max в плазмі крові або AUC у порівнянні з монотерапією.

- відсутність впливу на C _max і AUC (не більше 15% від вихідних даних).

Нд - не досліджувалося.

* ДЕА - деацетилдітіазем, ДЕМ - N-диметилдітіазем.

^b AUC флунаризину зросла на 14% у пацієнтів, які приймали тільки флунаризин. Зростання впливу може бути пов'язане з його накопиченням при досягненні стану рівноважних концентрацій.

Діюча речовина: топірамат;

1 таблетка містить топірамат 100 мг;

інші складові: коповідон, лактози моногідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;

склад оболонки: Опадрі II жовта: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), макрогол, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172);

Топірамат має незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Топірамат діє на центральну нервову систему і може викликати сонливість, запаморочення та інші симптоми. Він також може викликати зорові порушення та/або розмитість зору. технікою, особливо у тому випадку, коли пацієнт ще не має індивідуального досвіду застосування препарату.

Ризик, пов'язаний з епілепсією та застосуванням протиепілептичних лікарських засобів. Жінкам репродуктивного віку необхідно проконсультуватися з фахівцем. При плануванні вагітності слід переглянути необхідність лікування протиепілептичними лікарськими засобами. Жінкам, які отримують протиеп Засоби слід уникати раптового припинення лікування, оскільки це може призвести до загострення нападів і призвести до серйозних наслідків як для жінки, так і для дитини в утробі матері. Слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки при комбінованій терапії протиепілептичними препаратами .

Ризик, пов'язаний із застосуванням топірамату. Топірамат продемонстрував тератогенний вплив на мишей, щурів та кроликів. У щурів топірамат долає плацентарний бар'єр.

У людини топірамат проникає через плаценту: у пуповинній та материнській крові спостерігаються схожі концентрації.

Дані реєстру вагітностей свідчать, що у новонароджених, чиї матері застосовували топірамат як монотерапію:

• існує підвищений ризик розвитку вроджених вад (черепно-лицеві дефекти, зокрема вроджене розщеплення губи/піднебіння, гіпоспадія та аномалії різних систем організму) внаслідок застосування топірамату під час I триместру вагітності. Дані у зв'язку з вагітністю Північноамериканського реєстру NAAED) вказують на майже в 3 рази більш високу частоту випадків виникнення вад розвитку (4,3%) при монотерапії топіраматом у порівнянні з контрольною групою (1,4%), що не приймала протиепілептичні препарати. Крім того, дані інших досліджень вказують на підвищення ризику тератогенних ефектів при комбінованій терапії протиепілептичними препаратами в порівнянні з їх застосуванням як монотерапія. Як повідомляється, ризик залежить від дози; ефекти спостерігалися при всіх дозах. У жінок,
• збільшується частота випадків народження дітей з малою масою тіла (<2500 г) порівняно з контрольною групою;
• збільшується частота випадків затримки внутрішньоутробного росту плода (SGA; визначають при масі тіла новонародженого нижче 10% з поправкою на гестаційний вік та стратифікацією за статтю). Видалені наслідки SGA новонароджених не встановлені.

Жінкам репродуктивного віку рекомендується використовувати високоефективні методи контрацепції та розглянути альтернативні методи лікування.

Призначення при епілепсії .

Жінкам репродуктивного віку рекомендується розглянути альтернативні методи лікування. При лікуванні топіраматом жінкам репродуктивного віку слід використовувати високоефективні методи контрацепції (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій). інформування жінки про відомі ризики неконтрольованої епілепсії для вагітності та про можливий вплив лікарського засобу на плід. При плануванні вагітності слід проконсультуватися з лікарем для повторної оцінки лікування, а також розглянути інші методи лікування. протягом першого триместру вагітності.

Призначення для профілактики мігрені .

Топірамат протипоказаний для профілактики мігрені у жінок у період вагітності та жінок репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Протипоказання»).

Період годування груддю

У ході досліджень на тваринах було виявлено виділення топірамату в грудне молоко. Екскреція топірамату в грудне молоко не вивчалася під час контрольованих досліджень. За деякими спостереженнями, топірамат проникає у грудне молоко у великих кількостях. Ефекти, які спостерігалися у новонароджених/немовлят, матері яких проходили терапію топіраматом у період грудного вигодовування, включають діарею, сонливість, дратівливість та неадекватне збільшення ваги.

Тому слід прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від терапії топіраматом з урахуванням переваг грудного вигодовування для дитини та переваг терапії топіраматом для жінок.

Монотерапія епілепсії.

Застосовувати дітям віком від 6 років.

Додаткова терапія (парціальні напади, з вторинною генералізацією або без такої, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади або напади, асоційовані з синдромом Леннокса — Гасто). Застосовувати дітям від 2 років.

Як монотерапія для лікування дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів.

Як додаткова терапія для лікування дорослих та дітей від 2 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів та лікування нападів, асоційованих із синдромом Леннокса — Гасто.

Для профілактики нападів мігрені у дорослих після ретельної оцінки можливостей альтернативного лікування. 

Топірамат не рекомендований для лікування гострих станів.

• Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу.
• Не застосовувати для профілактики мігрені у вагітних, а також жінкам репродуктивного віку, якщо вони не застосовують високоефективні методи контрацепції.

Лікування рекомендується починати з низької дози з наступним поступовим підбором ефективної дози, щоб уникнути залежних від дози побічних ефектів. Підвищувати дозу слід залежно від клінічної відповіді. Таблетки не слід розламувати. Препарат можна приймати незалежно від запиваючи достатньою кількістю рідини.

Контроль концентрацій топірамату в плазмі крові необхідний для оптимізації лікування препаратом. У поодиноких випадках призначення топірамату як додаткової терапії при лікуванні фенітоїном може вимагати корекції дози фенітоїну для досягнення оптимального клінічного ефекту. Додаткова терапія при лікуванні топіраматом може потребувати коригування дози препарату.

Скасування протиепілептичних препаратів, включаючи топірамат, слід здійснювати поступово з метою мінімізації можливості виникнення нападів або збільшення їх частоти, незалежно від того, чи мають пацієнти випадки нападів епілепсії в анамнезі. Під час клінічних досліджень добові дози зменшували на 50– мг з щотижневим інтервалом для дорослих, хворих на епілепсію, і на 25–50 мг для дорослих, які приймали топірамат у дозуванні до 100 мг/добу з метою профілактики мігрені. Під час клінічних досліджень за участю дітей скасування топірамату проводили поступово, через 2 8 тижнів.

Монотерапія епілепсії

При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для монотерапії топіраматом необхідно враховувати можливий вплив цього кроку на частоту нападів. Якщо безпека не вимагає термінової відміни супутнього протиепілептичного препарату, рекомендується поступове зниження його дози на ⅓ кожні 2 тижні. концентрації топірамату в крові, що є індукторами печінкових ферментів, зростатимуть. У таких ситуаціях за наявності клінічних показань дозу лікарського засобу можна знизити.

Дорослі

Дозу слід титрувати в залежності від клінічної відповіді. Лікування слід починати з прийому 25 мг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 25 або 50 мг на добу (добову дозу застосовувати у 2 прийоми) . Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, можна збільшити інтервали між підвищенням дози або зменшити крок підвищення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози топірамату при монотерапії у дорослих – від 100 до 200 мг/сут, розподілених на 2 прийоми. Максимальна рекомендована доза – 500 мг на добу, розподілена на 2 прийоми. Деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію топіраматом у дозі 1000 мг на добу.

Діти (віком від 6 років)

Дозу для дітей слід титрувати в залежності від клінічної відповіді. Лікування дітей від 6 років слід починати з прийому 0,5–1 мг/кг на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 0, 5 1 мг/кг на добу (добову дозу застосовувати за 2 прийоми). Якщо дитина не переносить такий режим титрування дози, то можна збільшити інтервали між підвищенням дози або зменшити крок підвищення дози.

Рекомендований рівень початкової цільової дози топірамату при монотерапії у дітей віком від 6 років становить 100 мг/добу залежно від клінічної відповіді (це близько 2 мг/кг маси тіла на добу для дітей віком від 6 до 16 років).

Додаткова терапія епілепсії (парціальні напади з наявністю або відсутністю вторинної генералізації, первинні генералізовані тоніко-клонічні напади або напади, асоційовані з синдромом Леннокса - Гасто)

Дорослі

Лікування починати з прийому 25-50 мг на ніч протягом 1 тижня. Повідомлялося про застосування нижчих початкових доз, проте їх не вивчали систематично. на добу (добову дозу застосовувати у 2 прийоми). У деяких пацієнтів ефект може бути досягнутий при прийомі лікарського засобу 1 раз на добу.

При клінічних дослідженнях застосування топірамату як додаткової терапії мінімальна ефективна доза становила 200 мг. Звичайна добова доза становить 200–400 мг/добу на 2 прийоми.

Зазначені рекомендації щодо дозування стосуються всіх дорослих пацієнтів, включаючи людей похилого віку у разі відсутності у них захворювань нирок.

Діти (віком від 2 років)

Рекомендована загальна добова доза топірамату в якості додаткової терапії становить приблизно 5-9 мг/кг маси тіла на добу в 2 прийоми. Лікування слід починати з прийому 25 мг (або менше з розрахунку 1 3 мг/кг маси тїла на добу) на ніч протягом 1 тижня з подальшим збільшенням з тижневим або двотижневим інтервалом на 1–3 мг/кг маси тіла на добу (добова доза). Застосовувати в 2 прийоми до досягнення терапевтичного ефекту. У ході клінічних досліджень вивчали дози до 30 мг/кг маси тіла на добу, які добре переносилися.

Мігрень

Дорослі

Рекомендована загальна добова доза для профілактики нападів мігрені становить 100 мг, розподілених на 2 прийоми. Лікування слід починати з прийому 25 мг увечері протягом 1 тижня з подальшим збільшенням на 25 мг/добу з інтервалом в 1 тиждень після кожного підвищення Якщо пацієнт не переносить такий режим титрування дози, то можна збільшити інтервали між підвищенням дози.

У деяких пацієнтів клінічна відповідь досягається при застосуванні 50 мг топірамату на добу. Під час клінічних досліджень пацієнти отримували до 200 мг топірамату на добу. Таке дозування може бути ефективним для деяких пацієнтів, проте рекомендується призначати його з обережністю, щоб запобігти підвищенню частоти виникнення побічних реакцій.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функцій нирок. З огляду на те, що плазмовий та нирковий кліренси топірамату знижено у пацієнтів з порушеною функцією нирок (CL _CR ≤70 мл/хв. ), таким пацієнтам топірамат слід призначати з обережністю. При порушенні функції нирок може знадобитися більше часу для досягнення стійкого стану після прийому кожної дози. Рекомендується половина звичайної початкової та підтримуючої дози (див. «Фармакологічні властивості»).

Топірамат видаляється з плазми крові під час гемодіалізу, тому пацієнтам з останньою стадією ниркової недостатності в дні проведення гемодіалізу рекомендується призначати додаткову дозу, яка становить приблизно половину звичайної добової дози. Додаткову дозу слід розподілити на 2 прийоми та застосовувати після завершення процедури гемодіалізу. Додаткова доза може відрізнятися залежно від характеристик використовуваної діалізної системи (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функцій печінки від помірного до тяжкого ступеня топірамат слід призначати з обережністю через зниження кліренсу топірамату.

Пацієнти похилого віку. Для лікування пацієнтів похилого віку коригування дози не потрібне, якщо у них немає порушень функції нирок.

Профіль безпеки топірамату оцінювали за даними клінічних досліджень застосування топірамату як додаткової терапії для лікування первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів, парціальних нападів, нападів, асоційованих із синдромом Леннокса — Гасто, і як монотерапії для лікування вперше або недавно діагностованої епілепсії або для профілактики мігрені у 4 пацієнтів (3182 отримували топірамат і 929 – плацебо), що брали участь у 20 подвійних сліпих дослідженнях, та 2847 пацієнтів, що брали участь у 34; побічних реакцій було від легкого до помірного ступеня тяжкості. У нижченаведеній таблиці 3 перераховані побічні реакції, які спостерігалися в ході клінічних досліджень та в постмаркетинговому періоді. По частоті побічні реакції класифіковані таким чином: дуже часто (≥ , часто (≥ 1/100 до <1/10), нечасто (≥ 1/1000 до <1/100), рідко (≥ 1/10000 < 1/1000) і невідомо (не може бути встановлено з доступних даних).

Найчастішими побічними реакціями з частотою появи > 5% і більшою частотою, ніж у групі плацебо, в ході досліджень із застосуванням топірамату були: анорексія, зниження апетиту, брадифренія, депресія, порушення експресивної мови, безсоння, порушення координації рухів, порушення концентрації уваги, запаморочення, дизартрія, спотворення смаку (дис. ), гіпестезія, летаргія, порушення пам'яті, ністагм, парестезія, сонливість, тремор, диплопія, розмитість зору, діарея, нудота, втома, роздратування та зменшення маси тіла.

Таблиця 3

*Побічні реакції, зазначені в постмаркетинговому періоді (спонтанні повідомлення). Їх частота була обчислена на основі даних клінічних досліджень

Особливості профілю безпеки у дітей

Відомо про випадки вроджених вад розвитку та обмеження росту плода (див. «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей у ≥ 2 рази частіше, ніж у дорослих, у ході подвійно сліпих контрольованих досліджень: зниження апетиту, підвищення апетиту, гіперхлоремічний ацидоз, гіпокаліємія, порушення поведінки, агресія, апатія, первинне безсоння, суїцидальні думки, порушення концентрації уваги, летаргія, порушення циркадного ритму погана якість сну, посилення сльози, синусова брадикардія, незвичайні відчуття, порушення ходи.

Небажані реакції, які спостерігалися тільки у дітей під час подвійно сліпих контрольованих досліджень: еозинофілія, психомоторна гіперактивність, вертиго, блювання, гіпертермія, пірексія та навчання.

Опис окремих побічних реакцій

Збільшення ризику кровотеч

Лікування із застосуванням топірамату пов'язане з підвищеним ризиком кровотеч. Повідомлення про випадки кровотеч були більш частими у групі застосування топірамату, ніж у групі плацебо. Частота серйозних кровотеч у групах топірамату та плацебо склала 0,3% 2% у дорослих пацієнтів та 0,4% порівняно з 0% у дітей.

Випадки кровотеч у групі застосування топірамату варіювали від реакцій середньої тяжкості (носова кровотеча, екхімози та збільшення менструальнго кровотечі) до небезпечних для життя кровотеч. Пацієнти, у яких розвивалися важкі кровотечі, часто мали супутні стани, що підвищують ризик кровотечі, або приймали лікарські засоби, що викликають тромбоцитопенію (інші протиепілептичні препарати) або впливають на функцію тромбоцитів аспірин, нестероїдні протизапальні препарати, серотонін, варфарин, інші антикоагулянти).

Симптоми

Повідомлялося про випадки передозування топірамату. Ознаки та симптоми передозування топіраматом включали судоми, сонливість, порушення мови, розмитість зору, диплопію, порушення мислення, порушення координації, летаргію, ступор, артеріальну гіпотензію, біль у животі, а депресію. У більшості випадків не було важких клінічних наслідків, але були зареєстровані летальні випадки після передозування із застосуванням комбінації декількох лікарських засобів, у тому числі топірамату.

Передозування топірамату може спричинити тяжкий метаболічний ацидоз.

Лікування

При гострому передозуванні топірамату, якщо з моменту прийняття пройшло не багато часу, необхідно відразу промити шлунок або спровокувати блювоту. У ході дослідження in vitro . При необхідності симптоматичної терапії пацієнтам рекомендується вживати багато рідини. Ефективним заходом виведення топірамату з організму є гемодіаліз.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Топірамін таблетки використовуються для лікування дорослих та дітей з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів, для лікування дорослих та дітей з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів, первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів та лікування нападів, асоційованих з синдромом Леннокса — Гасто, для профілактики нападів мігрені у дорослих.