Торацетам розчин для ін'єкцій 200 мг/мл в ампулах по 10 мл 10 шт

Тиреоїдні гормони. При сумісному застосуванні з тиреоїдними гормонами можлива підвищена дратівливість, дезорієнтація і порушення сну. Аценокумарол. Клінічні дослідження показали, що у хворих з тяжким перебігом рецидивного тромбозу застосування пірацетаму у дозі 9,6 г/добу не потребувало зміни дозування аценокумаролу для досягнення значення МНВ [міжнародне нормалізоване відношення] 2,5–3,5, але при його одночасному застосуванні відзначалося значне зниження рівня агрегації тромбоцитів, вивільнення β-тромбоглобуліну, рівнів фібриногену, факторів Віллебранда [коагуляційна активність (VIII: C), кофактори ристоцетину (VIII: vW: Rco) та протеїну у плазмі крові (VIII: vW: Ag;)], в’язкості цільної крові і плазми. Фармакокінетичні взаємодії. Ймовірність зміни фармакокінетики пірацетаму під дією інших лікарських засобів низька, оскільки приблизно 90 % препарату виводиться в незміненому вигляді із сечею. In vitro пірацетам не пригнічує основні ізоформи цитохрому Р450 людини CYP1A2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 4А9/11 у концентраціях 142, 426 та 1422 мкг/мл. При концентрації 1422 мкг/мл відзначено незначне пригнічення CYP2A6 (21 %) і ЗА4/5 (11 %). Однак рівень Кі для інгібіції цих двох CYP-ізомерів достатній при перевищенні 1422 мкг/мл. Тому метаболічна взаємодія з препаратами, що піддаються біотрансформації цими ферментами, малоймовірна. Протиепілептичні лікарські засоби. Застосування пірацетаму в дозі 20 г щоденно протягом 4 тижнів і більше не змінювало криву концентрації і Сmax протиепілептичних препаратів у сироватці крові (карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, натрію вальпроату) у хворих на епілепсію, які отримують стабільні дози. Алкоголь. Сумісний прийом з алкоголем не впливав на рівень концентрації пірацетаму в плазмі крові, і концентрація алкоголю не змінювалась при застосуванні 1,6 г пірацетаму.

діюча речовина: пірацетам; 1 мл розчину містить пірацетаму 200 мг; допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат, оцтова кислота льодяна, вода для ін’єкцій.

З огляду на побічні реакції, що спостерігаються при застосуванні цього лікарського засобу, вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами можливий, і це слід враховувати.

Не слід застосовувати лікарський засіб у період вагітності та годування груддю.

Лікарський засіб дітям не застосовувати.

Застосовувати дорослим: для симптоматичного лікування патологічних станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами, за винятком діагностованої деменції (слабоумства); для лікування кортикальної міоклонії — як монопрепарат або у складі комплексної терапії.

підвищена чутливість до пірацетаму або похідних піролідону, а також до інших компонентів лікарського засобу; гостре порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт); термінальна стадія ниркової недостатності; хорея Гантінгтона.

Пірацетам у вигляді ін’єкційного розчину застосовують при неможливості застосування пероральних форм препарату. Лікарський засіб застосовувати шляхом внутрішньовенної ін’єкції (вводити повільно, протягом кількох хвилин) або інфузії (протягом 24 годин безперервно). Призначати дорослим. Лікування станів, що супроводжуються погіршенням пам’яті, когнітивними розладами Рекомендована добова доза становить від 2,4 г до 4,8 г, які розподіляють на 2 або 3 введення. Лікування кортикальної міоклонії Початкова добова доза становить 7,2 г, яку збільшують на 4,8 г кожні три або чотири дні до максимальної дози 24 г, яку розподіляють на два або три введення. Лікування іншими антиміоклонічними лікарськими засобами слід продовжувати у тих самих дозах. Залежно від отриманого терапевтичного ефекту, якщо можливо, слід знизити дозу інших антиміоклонічних лікарських засобів. Лікування пірацетамом слід продовжувати до зникнення симптомів первинного захворювання мозку. У пацієнтів з гострим перебігом захворювання з часом може спостерігатися спонтанне покращення, тому кожні 6 місяців слід робити спробу знизити дозу або відмінити лікування препаратом. З цією метою дозу пірацетаму знижують на 1,2 г кожні два дні (кожні три або чотири дні у разі синдрому Ланца — Адамса з метою попередження раптового рецидиву або виникнення судом, пов’язаних з відміною препарату).

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома — геморагічні розлади. З боку імунної системи: частота невідома — гіперчутливість, анафілактоїдні реакції. Психічні розлади: часто — знервованість; нечасто — депресія; частота невідома — підвищена збуджуваність, тривожність, збентеження, галюцинації. З боку нервової системи: часто — гіперактивність; нечасто — сонливість; частота невідома — атаксія, порушення рівноваги, підвищення частоти нападів епілепсії, головний біль, безсоння, тремтіння. З боку органів слуху та лабіринту: частота невідома — запаморочення. З боку травної системи: частота невідома — абдомінальний біль, біль у верхній частині живота, діарея, нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — ангіоневротичний набряк, дерматити, кропив’янка, свербіж. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: частота невідома — підвищення сексуальної активності. З боку судин: рідко — гіпотензія, тромбофлебіт. Загальні розлади та стан місця введення: нечасто — астенія; рідко — біль у місці введення, пропасниця. Дослідження: часто — збільшення маси тіла.

Симптоми: посилення проявів побічної дії лікарського засобу. Симптоми передозування спостерігалися при пероральному застосуванні пірацетаму у дозі 75 г. Лікування симптоматичне. Специфічного антидота немає, можна застосовувати гемодіаліз (виведення 50–60 % пірацетаму).

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Товар для особистої гігієни, догляду або побутового використання.