Торендо таблетки в/о 2 мг № 20

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістера у картонній упаковці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: рожеві овальні, двоопуклі, вкриті оболонкою, з рискою з одного боку.

Рисперидон є селективним моноамінергічним антагоністом із характерними властивостями. Він має велику спорідненість як до серотонінергічних рецепторів 5-НТ2, так і до дофамінергічних рецепторів D2. Рисперидон також зв’язується з α1-адренергічними рецепторами та (з меншою спорідненістю) з Н1-гістамінергічними і α2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не має спорідненості до холінергічних рецепторів.

Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він зменшує вираженість позитивних симптомів шизофренії, цей препарат рідше викликає пригнічення рухової активності та каталепсію, ніж класичні нейролептики.

Збалансований центральний антагонізм щодо серотоніну і дофаміну може призводити до зниження частоти появи екстрапірамідних побічних ефектів та розширення терапевтичної активності щодо негативних та афективних симптомів шизофренії.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який має подібну до рисперидону фармакологічну дію.

Всмоктування.

Після прийому рисперидон повністю абсорбується і досягає пікових концентрацій у плазмі в межах 1-2 годин, у пацієнтів похилого віку – в межах 2-3 годин. Біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70% (CV = 25%). Відносна біодоступність після перорального застосування рисперидону в таблетках становить 94% (CV = 10%) порівняно із застосуванням у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна застосовувати незалежно від їди. Біодоступність становить 66% у швидких метаболізаторів та 82% - у повільних.

Розподіл.

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном і кислим α-1-глікопротеїном. Рисперидон на 90% зв'язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидону – на 77%. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4-5 діб.

Метаболізм та виведення.

Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон активної антипсихотичної фракції. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хоча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону нижчі, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінетика рисперидону та 9-гідроксирисперидону в комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболизаторах.

Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілювання. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях значно не пригнічує метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10 CYP2Y. Через тиждень після застосування препарату 70% дози виводиться із сечею, 14% – з калом. Концентрація рисперидону та 9-гідроксирисперидону в сечі дорівнює 35-45% прийнятої дози. Решту складають неактивні метаболіти. Після прийому у хворих на психоз період напіввиведення становить приблизно 3 години. Період напіввиведення
9-гідроксирисперидону рисперидону досягає 24 годин, а у пацієнтів похилого віку - 34 години.

Лінійність.

Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (у межах терапевтичних доз).

Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки та.

Дослідження одноразового прийому препарату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю виявило високий рівень концентрації у плазмі (AUC та Cmax у 2-2,5 рази вище) та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30% у пацієнтів похилого віку та на 60% у пацієнтів із нирковою недостатністю.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки спостерігався менший рівень зв'язування рисперидону з білками плазми.

У пацієнтів із печінковою недостатністю спостерігалися нормальні рівні концентрації рисперидону у плазмі, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі було збільшено на 35%.

Діти.

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону рисперидону у дітей подібна до такої у дорослих.

Пол, расова приналежність та куріння.

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку або звички курити на фармакокінетику рисперидону або активної антипсихотичної фракції.

Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТХ N05A X08.

Дослідження метаболізму in vitro показали, що розпад рисперидону до 9-гідроксирисперидону-рисперидону може пригнічуватися фенотіазинами, трициклічними антидепресантами та деякими бета-блокаторами, які зв'язуються з CYP 2D6. Таке пригнічення може призвести до збільшення концентрації рисперидону та зменшення активного метаболіту 9-гідроксирисперидону у плазмі. Хоча клінічні дані 12 пацієнтів показали, що амітриптилін не пригнічує розпад рисперидону в
9-гідроксирисперидону, аналіз даних невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймають ці лікарські засоби, підтверджує те, що клінічний ефект не змінюється.

Рисперидон – слабкий інгібітор CYP 2D6 in vitro. Тож очікується, що Торендо® істотно придушуватиме виведення лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, які є індукторами ферментів, метаболізм рисперидону може збільшуватися. Карбамазепін знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції у плазмі крові. Клінічні дані показали, що у пацієнтів, які одночасно приймають карбамазепін, плазмові концентрації рисперидону та 9-гідроксирисперидону були в 1,7-3,7 рази нижче. Аналогічні ефекти (зниження концентрації у плазмі активної антипсихотичної фракції) можуть спостерігатися при застосуванні інших індукторів печінкових ферментів CYP 3A4, як рифампіцин, фенітоїн та фенобарбітал. При відміні або відновленні прийому карбамазепіну або інших індукторів ферментів CYP 3A4 слід заново оцінити дозування Торендо®, у разі потреби - відкоригувати. У поодиноких випадках при одночасному застосуванні карбамазепіну та рисперидону спостерігалися токсичні сироваткові концентрації карбамазепіну.

Торендо® може виявляти антагоністичні ефекти до леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається за необхідне, особливо в термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найефективніші дози кожного з препаратів.

Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі блокатори beta можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не концентрацію антипсихотичної фракції. Циметидин у дозі 400 мг 2 рази на добу та ранітидин 150 мг 2 рази на добу збільшували AUC рисперидону (рисперидону та 9-гідроксирисперидону) на 8% та 20% відповідно, хоча це не має клінічного значення.

Було виявлено, що флуоксетин (20 мг/добу) та пароксетин (20 мг/добу) збільшують концентрацію рисперидону в плазмі у 2,5-2,8 та 3-9 разів відповідно. Флуоксетин не впливає на концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі. Пароксетин у середньому знижує концентрацію 9-гідроксирисперидону у плазмі на 13%. Загалом концентрація рисперидону збільшується на 50% при одночасному застосуванні флуоксетину та пароксетину. Якщо під час терапії Торендо® призначається або припиняється лікування флуоксетином та пароксетином, лікарю слід переглянути дозу Торендо. Вплив скасування лікування флуоксетином та пароксетином на фармакокінетику рисперидону або 9-гідроксирисперидону не досліджували.

Еритроміцин (інгібітор CYP 3A4) не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Як і з іншими антипсихотиками, слід бути обережним при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами класу Iа (хінідином, прокаїнамідом), антиаритмічними препаратами класу III (аміодарон, солатолом), трицикл ), тетрациклічними антидепресантами (мапролітіном), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними (хініном, мефлохіном), і з препаратами, що викликають електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпомагнезіємія), брадикардія, або засобами, які Цей перелік не є повним.

Інгібітори холінестерази галантамін та донезепіл не виявляють клінічно значущих ефектів на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Клінічне дослідження за участю 13 пацієнтів показало, що фармакокінетичні показники літію значно не змінюються, якщо нейролептик, який застосовується одночасно, замінюється на Торендо® у дозі 3 мг 2 рази на день. Сумісність рисперидону з літієм не досліджувалися. При одночасному застосуванні нейролептиків та літію спостерігалися випадки енцефалопатії, екстрапірамідних розладів та злоякісного нейролептичного синдрому. Під час клінічних досліджень часто повідомлялося про випадки екстрапірамідних розладів та гіперкінезії при застосуванні літію з нейролептиками, ніж окремо літію.

Торендо® не мав клінічно значущих ефектів на фармакокінетику вальпроату припроведенні дослідження в паралельних групах та дигоксину при перехресному дослідженні взаємодії.

Топірамат значно знижує ефективність рисперидону, проте майже не знижує ефективність рисперидону. Тому малоймовірно, що така взаємодія є клінічно важливою.

Клоназепам, габапентин, ламотриджин, метилфенідат: незважаючи на фармакокінетику рисперидону та зазначених діючих речовин, взаємодії між ними не очікується, хоча відповідних досліджень не проводилося.

Ризики застосування Торендо® одночасно з іншими лікарськими засобами систематично не вивчали. Теоретично можливі взаємодії з усіма активними речовинами, які впливають на центральну нервову систему. Поки немає даних додаткових досліджень, слід бути обережним при призначенні рисперидону одночасно з іншими лікарськими засобами.

Рисперидон слід з обережністю застосовувати в комбінації з іншими речовинами центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами через підвищений ризик седації.

Верапаміл, інгібітор СYР 3А4 та Р-глікопротеїну, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові.

Одночасне застосування перорального Торендо® з паліперидон не рекомендується, оскільки паліперидон активного метаболіту рисперидону, і їх комбінація може призвести до додаткової дії активної антипсихотичної фракції.

Діюча речовина: рисперидон;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 2 мг рисперидону;
допоміжні речовини: целактоза (містить лактози моногідрат), целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, опадрай 03H28758 білий (містить пропіленгліколь); заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Торендо® може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»).

У процесі лікування рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Хоча під час досліджень на тваринах не було виявлено порушень репродуктивної системи, спостерігався опосередкований вплив на рівень пролактину. Тератогенного впливу виявлено був. Контрольовані дослідження за участю вагітних жінок не проводились.

У новонароджених спостерігалися оборотні екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, якщо антипсихотичні засоби (зокрема рисперидон) застосовувалися матір'ю протягом останнього триместру вагітності. Ці симптоми включали ажитації, надзвичайно підвищений або знижений м'язовий тонус, тремор, сонливість, порушення дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення може бути різної тяжкості. У деяких випадках вони самі зникали через певний проміжок часу, у деяких - потрібен моніторинг стану немовлят у відділенні інтенсивної терапії або тривала госпіталізація.

Торендо® не рекомендується застосовувати під час вагітності, крім випадків життєвої потреби. Якщо необхідно припинити лікування препаратом Торендо® під час вагітності не слід робити це раптово.

Період годування груддю.

У процесі досліджень на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон виділялися у грудне молоко. Є спостереження, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон можуть також виділятися у грудне молоко у невеликих кількостях. В окремих випадках 4,3% дози, яку застосовувала мати у вигляді активної антипсихотичної фракції діючої речовини, визначалося в грудному молоці. При необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Рисперидон застосовують для лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки, а також аутичних розладів дітям віком від 5 років; для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах дітям віком від 10 років.

• Лікування шизофренії та інших психічних розладів, у тому числі підтримуюча терапія у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію, з метою запобігання рецидиву хвороби;
• лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах (допоміжна терапія у поєднанні з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів);
• короткочасне лікування агресії або важких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі або іншим;
• симптоматичне лікування зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середньої або розумової відсталості, які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність, аутоагресія);
• симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років, у яких симптоми варіюють від гіперактивності до дратівливості (включаючи агресію, завдання тілесних ушкоджень, тривожність і патологічні циклічні дії).

• Гіперчутливість до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
• Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні порушення постави).
• Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).

Звичайна доза

Торендо® можна застосовувати 1 або 2 рази на день. Дози більше 8 мг слід розділяти на два прийоми (вранці та ввечері).

Для досягнення дози 0,25-2,5 мг рекомендується застосовувати рисперидон у формі орального розчину.

Рекомендується поступове припинення лікування. Після раптового припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів дуже рідко спостерігалися гострі симптоми відміни, у тому числі нудота, блювання, підвищена пітливість, безсоння. Також може спостерігатися рецидив психотичних симптомів, повідомлялося про появу мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія).

Шизофренія

Дорослі (віком до 65 років)

Торендо® можна призначати 1 або 2 рази на день.

Починати прийом слід із 2 мг Торендо® на добу, другого дня дозу можна збільшити до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, при необхідності, коригувати індивідуально. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 4-6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення дози або зниження початкової дози.

Максимальна добова доза становить 10 мг.

Дози вище 10 мг на добу не виявили високої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. Оскільки безпека доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не можна. За необхідності додаткової седації можна одночасно застосовувати бензодіазепін

Пацієнти похилого віку (старше 65 років).

Рекомендована початкова доза - 0,5 мг 2 рази на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу шляхом підвищення на 0,5 мг 2 рази на добу.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах (дорослі та діти віком від 10 років).

Рекомендована початкова доза Торендо® – 2 мг 1 раз на добу ввечері. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг на добу не частіше, ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 2 до 6 мг на добу.

Як і за інших видів симптоматичного лікування, при тривалому застосуванні препарату Торендо® необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії. Немає даних щодо ефективності Торендо® при лікуванні гострої біполярної манії тривалістю понад 12 тижнів. Якщо Торендо® застосовують у поєднанні з нормотиміками, терапію можна припинити раніше, оскільки початок ефекту від лікування очікується в перші тижні терапії. Навіть після появи першої відповіді на лікування слід враховувати можливість повторного виникнення симптомів депресії через особливості перебігу хвороби та побічні реакції лікарських засобів, що застосовувалися для лікування, у тому числі Торендо®.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років).

Рекомендована початкова доза - 0,5 мг 2 рази на добу. У разі потреби дозу можна збільшити до 1-2 мг 2 рази на добу, збільшуючи на 0,5 мг 2 рази на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтів похилого віку обмежений, рекомендується обережність.

Діти віком від 10 років.

Рекомендована початкова доза - 0,5 мг 1 раз на добу, вранці або ввечері. Дозу можна індивідуально збільшувати, додаючи від 0,5 мг до 1 мг на добу не частіше ніж через кожні 24 години до досягнення рекомендованої дози 2,5 мг на добу. Ефективність лікування була продемонстрована в діапазоні доз від 0,5 до 6 мг на добу, дози вище 6 мг на добу не вивчали.

Пацієнтам із сонливістю може бути рекомендований розподіл добової дози на два прийоми.

Як і за інших видів симптоматичного лікування, при тривалому застосуванні Торендо® необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії.

Немає досвіду застосування Торендо® для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах у дітей віком до 10 років.

Короткочасна терапія вираженої агресії або важких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією

Рекомендована початкова доза - 0,25 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг 2 рази на добу не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою 0,5 мг 2 рази на добу. Однак, для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг 2 рази на добу. Після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому дози 1 раз на день. Як і за інших видів симптоматичного лікування, при тривалому застосуванні Торендо® необхідно періодично переглядати дози та коригувати їх протягом усієї терапії.

Скасування препарату Торендо® має відбутися не пізніше ніж через 3 місяці від початку терапії, терапію можна відновити лише у випадку, якщо поведінкові розлади з'являються знову.

Симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5 мг 1 раз на добу, тоді як інші можуть вимагати 1,5 мг 1 раз на добу.

Пацієнти (діти від 5 років та дорослі) з масою тіла <50 кг

Рекомендована початкова доза - 0,25 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25 мг 1 раз на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5 мг 1 раз на добу. Однак для деяких пацієнтів достатньо не більше 0,25 мг 1 раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть вимагати 0,75 мг 1 раз на добу.

Як і за інших видів симптоматичного лікування, тривале застосування Торендо® необхідно періодично переглядати та коригувати протягом усієї терапії.

Немає досвіду застосування Торендо® для симптоматичного лікування розладів соціальної поведінки або агресивної поведінки у дітей віком до 5 років.

Аутизм (діти віком від 5 років)

Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та клінічної відповіді.

Пацієнти з масою тіла <50 кг

Рекомендована початкова доза становить 0,25 мг 1 раз на добу. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг. Слід підтримувати дозу 0,5 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом на 2 тижні можна розглядати тільки для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Пацієнти з масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендована початкова доза – 0,5 мг 1 раз на добу. З 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг. Слід підтримувати дозу 1 мг та на 14-й день провести оцінку клінічної відповіді. Збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом на 2 тижні можна розглядати тільки для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Дози Торендо® для дітей з аутизмом (добова доза на мг/добу)

Особливості застосування

Пацієнти похилого віку з деменцією.

Підвищений рівень летальності у пацієнтів похилого віку з деменцією.

Серед пацієнтів похилого віку з деменцією, які лікувалися атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з пацієнтами із групи плацебо у мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи Торендо®. У плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням препарату Торендо® хворим на цю категорію частота випадків летальності склала 4,0% порівняно з 3,1% у групі плацебо. Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років).

Специфічний профіль факторів ризику смертності у групі пацієнтів, які приймали Торендо®, не визначено. Причини смерті були типовими для цієї вікової групи (від 65 років) і включали: серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, пухлини, інфекції (наприклад, пневмонія) та діабет.

Цереброваскулярні побічні ефекти.

У процесі плацебо-контрольованих клінічних досліджень серед пацієнтів з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався високий рівень цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним результатом порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік – 85 років, діапазон - 73-97 років).

Комбіновані дані шести плацебо досліджень за участю пацієнтів похилого віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (у тому числі тяжких) у 3,3% (33/989) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном порівняно з 1 2% (8/693) пацієнтів, які отримували плацебо. Співвідношення між групами, застосовували рисперидон і плацебо (співвідношення шансів; 95% ДІ), склало 2,96 (1,33; 7,45), у підгрупі пацієнтів із судинною деменцією – 5,26 (1,18; 48,11) .

Ризик цереброваскулярних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів із змішаною або судинною деменцією порівняно з деменцією Альцгеймера. Слід ретельно зважити ризик та перевагу призначення Торендо® пацієнтам похилого віку із деменцією, особливо ризик інсульту. З особливою обережністю слід призначати препарат Торендо® пацієнтам з деменцією, у яких є артеріальна гіпертензія, захворювання серцево-судинної системи та пацієнтам з судинною деменцією. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають їх, негайно повідомляти про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мови та зору. Слід негайно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії Торендо.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У процесі плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів похилого віку з деменцією підвищений рівень летальності спостерігався при одночасному застосуванні фуросеміду з рисперидоном (7,3%, середній вік – 89 років, діапазон – 75-97 років) у порівнянні з пацієнтами, які лікувалися лише рисперидоном (3,1%, середній вік – 84 роки, діапазон – 70-96 років) або лише фуросемід (4,1%, середній вік – 80 років, діапазон – 67-90 років). Підвищення рівня летальності у пацієнтів, які лікувалися фуросемід одночасно з рисперидоном, спостерігалося у процесі двох клінічних досліджень із чотирьох. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (в основному тіазидними діуретиками, які застосовувалися в низькій дозі) не було асоційовано з подібними результатами.

Не встановлено патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Причина смерті також була єдиною. Однак слід дотримуватись особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та користі цієї комбінації одночасного застосування з іншими потенційними діуретиками, перш ніж призначати препарат. Не виявлено підвищення показника летальності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.

Діти.

Перед призначенням Торендо® дітям слід ретельно зважити співвідношення ризик-корисність. Необхідно регулярно ретельно оцінювати потребу у продовженні лікування. Показання «симптоматичне лікування розладів соціальної поведінки, зухвало опозиційних розладів та мулта інших розладів соціальної поведінки» та «аутичні розлади» досліджувалися лише у віці від 5 років. Тож не слід призначати Торендо® дітям із такими показаннями віком до 5 років.

Немає досвіду застосування Торендо® дітям віком до 15 років для лікування шизофренії та дітям старше 10 років для лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах.

Для дітей доступні дані базуються на клінічних дослідженнях тривалістю 1 рік. Ці дані показують, що немає впливу зростання і розвиток. Вплив на зростання та розвиток при лікуванні тривалістю понад 1 рік невідомий. Тому слід проводити регулярний клінічний моніторинг ендокринної системи, включаючи вимірювання росту та маси тіла, контроль статевого розвитку, потенційних пролактинзалежних ефектів, дослідження екстрапірамідних симптомів та інших рухових розладів.

Сонливість.

Під час плацебо-контрольованих досліджень сонливість часто спостерігалася у дітей з аутизмом. Більшість випадків були легким і середнім ступенем тяжкості. Сонливість спостерігалася переважно на початку лікування з найбільшою частотою протягом перших двох тижнів лікування та самостійно проходила, середня тривалість становила 16 днів. Пацієнтам із сонливістю можна розглянути можливість зміни режиму дозування.

Ортостатична гіпотензія.

Через α1-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговому періоді клінічно значуща гіпотензія спостерігалася при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних засобів. Торендо® слід обережно застосовувати пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадках дозу слід титрувати. Слід розглянути можливість зменшення дози у разі виникнення гіпотензії.

Довжина інтервалу QT.

Під час клінічних досліджень подовження інтервалу QT не було асоційовано з рисперидоном. У постмаркетинговий період вкрай рідко спостерігалися випадки подовження інтервалу QT. Слід з обережністю застосовувати Торендо®, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із серцевою аритмією, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, брадикардією або порушеннями електролітного обміну (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія), оскільки може підвищуватися ризик аритмогенних реакцій, як і при сумісності терапії препаратами, що подовжують інтервал QT.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

Під час застосування препаратів з властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відзначалося виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно мови та/або особи). Є повідомлення у тому, що виникнення екстрапірамідних симптомів є чинником ризику пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку або користь при призначенні антипсихотичних засобів, у тому числі Торендо®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві. Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти з будь-яким із зазначених вище захворювань можуть мати підвищений ризик злоякісного нейролептичного синдрому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів; таких пацієнтів було виключено з клінічних досліджень. Додатково до екстрапірамідних симптомів маніфестація такої підвищеної чутливості може включати сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість постави з частими падіннями.

Нейролептичний злоякісний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів відзначаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня КФК. Додаткові ознаки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостре порушення функції нирок. У разі розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Торендо®.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд за пацієнтами, яким судилося Торендо®, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, які можуть викликати підвищення основної температури тіла, а саме - інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровіднаерапія препаратами з антихолінергічною активністю або вплив зневоднення.

Гіперглікемія і цукровий діабет.

Повідомлялося про гіперглікемію, цукровий діабет чи загострення існуючого діабету під час лікування Торендо®. Оцінка зв'язку між застосуванням атипових антипсихотиків та відхиленнями рівня глюкози утруднена через підвищений ризик виникнення цукрового діабету у хворих на шизофренію та підвищення частоти захворюваності на цукровий діабет серед населення взагалі. Таким чином, зв'язок між застосуванням атипових антипсихотичних препаратів та побічними реакціями, пов'язаними з гіперглікемією, до кінця не з'ясований. 

Хоча епідеміологічні дослідження вказують на підвищений ризик побічних реакцій, пов'язаних з гіперглікемією, у пацієнтів, які лікуються атиповими нейролептиками. Кожного пацієнта, який застосовує атипові антипсихотичні препарати, слід перевіряти на наявність симптомів гіперглікемії та цукрового діабету.

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

При застосуванні антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігалися випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговий період агранулозитоз спостерігався дуже рідко (1/10 000 пацієнтів). Пацієнти із суттєвим зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або з медикаментиндукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно спостерігати протягом перших кількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону як тільки з'являться ознаки значного зниження кількості білих кров'яних тілець та немає інших причин для виникнення цього явища. Пацієнти з клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати щодо виникнення лихоманки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х109/л) лікування рисперидоном слід припинити та стежити за кількістю лейкоцитів до відновлення.

Венозна тромбоемболія.

Описано випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоемболії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати до та під час лікування Торендо® та вжити відповідних превентивних заходів.

Збільшення маси тіла.

У пацієнтів, які приймають Торендо®, є ризик підвищення маси тіла. Рекомендований контроль маси тіла.

Пріапізм

Існує можливість виникнення приапізму під час лікування Торендо® внаслідок його альфа-адренергічної блокуючої дії.

Протиблювотний ефект.

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відзначався протиблювотний ефект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або станів, як обструкція кишечника, синдром Рея і пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки та нирок рекомендується призначати половину початкової та підтримуючої доз.

Гіперпролактинемія.

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що зростання клітин у пухлинах молочної залози людини може бути стимульоване пролактином. Хоча досі чіткого зв'язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічним та епідеміологічним дослідженням не показано, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам із відповідною патологією в анамнезі. Торендо® потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з ймовірними пролактинзалежними пухлинами.

Судороги.

Слід з обережністю застосовувати Торендо® пацієнтам, які мають напади судом або інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (ІСАР).

Під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами a1-адренорецепторів, у т. ч. Торендо®.

ІСАР може підвищувати ризик ускладнень операції на оці протягом та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів у минулому або під час проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з a1-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити на ризик відміни лікування антипсихотичними засобами.

Допоміжні речовини.

Торендо®, таблетки, покриті оболонкою, містять лактозу, тому пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, лактазою недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Найчастіші побічні реакції, про які повідомлялося (частота ≥ 10 %): паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомлялося під час клінічних випробувань та у постмаркетинговому періоді. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (частоту не можна встановити з доступних даних).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії: часто - пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип; нечасто - інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит; рідко - інфекція.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів; рідко - агранулоцитоз.

З боку імунної системи: нечасто - гіперчутливість; рідко - анафілактична реакція.

З боку ендокринної системи: часто - гіперпролактинемія; рідко - порушення секреції антидіуретичного гормону, присутність глюкози у сечі.

З боку метаболізму та травлення: часто - збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту; нечасто - цукровий діабет, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину; рідко - водна інтоксикація, гіпоглікемія, гіперінсулінемія, підвищення рівня тригліцеридів у крові; дуже рідко - діабетичний кетоацидоз.

З боку психіки: дуже часто - безсоння; часто - розлади сну, ажитація, депресія, тривога; нечасто - манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні жахи; рідко - притуплений афект, аноргазмія.

З боку нервової системи: дуже часто - седація/сонливість, паркінсонізм, головний біль; часто - акатизія, дистонія, запаморочення, дискінезія, тремор; нечасто - пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія; рідко - злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови.

З боку органів зору: часто - розмитість зору, кон’юнктивіт; нечасто - світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоніння очей ; рідко - глаукома, порушення руху очних яблук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синдром атонічної райдужки.

З боку органів слуху: нечасто - вертиго, тиніт, біль у вухах.

З боку серцевої діяльності: часто - тахікардія; нечасто - фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, відхилення на ЕКГ, відчуття серцебиття; рідко - синусова аритмія; частота невідома - синдром постуральної ортостатичної тахікардії.

З боку судинної системи: часто - артеріальна гіпертензія; нечасто - гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи; рідко - легенева емболія, тромбоз вен.

З боку дихальної системи: часто - диспное, фаринго-ларингеальний біль, кашель, епістаксис, закладеність носа; нечасто - аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихальних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання; рідко - синдром нічного апное, гіпервентиляція.

З боку травної системи: часто - біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль; нечасто - нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота; рідко - панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набрякання язика, хейліт; дуже рідко - непрохідність кишечнику.
 
З боку гепатобіліарної системи: нечасто - підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гаммаглутаміл-трансферази, підвищення рівня печінкових ферментів; рідко - жовтяниця.
 
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висипання, еритема; нечасто - кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри; рідко - медикаментозні висипання, лупа; дуже рідко - ангіоневротичний набряк.
 
З боку кістково-м’язової системи: часто - м’язові спазми, м’язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія; нечасто - підвищення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї; рідко - рабдоміоліз.
 
З боку сечовидільної системи: часто - нетримання сечі; нечасто - полакіурія, затримка сечі, дизурія
 
Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани: дуже рідко - екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни препарату у новонароджених.
 
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто - еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення; рідко - пріапізм, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз
 
Загальні розлади: часто - набряк, гарячка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль; нечасто -
 набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт; рідко - гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення.
 
Ушкодження та отруєння: часто - падіння; нечасто - біль після хірургічних втручань.

Пацієнти літнього віку з деменцією

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень із частотою 1,4 % та 1,5 % відповідно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомлялося з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж у інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості. 

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою ≥ 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонливість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання і ріст недостатньо вивчені.

Симптоми.
Ознаки та симптоми передозування, що спостерігались, – це відомі побічні реакції препарату, що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомлялося про подовження інтервалу QT та судоми; тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням препаратом Торендо® у комбінації з пароксетином.
У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів.

Лікування.
Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Необхідно розглянути можливість промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт непритомний) та призначення активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за 1 годину після прийому препарату. Показане серцево-судинне моніторування, що включає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливої аритмії.
Торендо® не має специфічного антидоту. Таким чином, слід виконувати відповідні підтримуючі заходи. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід призначати антихолінергічні препарати. Слід продовжувати постійне медичне спостереження та моніторинг до моменту, коли пацієнт одужає.

Зберігати при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Препарат застосовується при лікуванні шизофренії та інших психічних розладів.