Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Ліки та профілактичні засоби
Інше
ТОРВАКАРД
Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30
Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30
Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Кому можна
![[object Object]](/static/images/drug/alergy.svg){kind=small}
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
![[object Object]](/static/images/drug/diabet.svg){kind=small}
ДІАБЕТИКАМ
дозволено
![[object Object]](/static/images/drug/car.svg){kind=small}
ВОДІЯМ
дозволено
![[object Object]](/static/images/drug/pregnancy.svg){kind=small}
Вагітним
заборонено
![[object Object]](/static/images/drug/mother.svg){kind=small}
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
заборонено
Особливості
![[object Object]](/static/images/drug/recept.svg){kind=small}
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
![[object Object]](/static/images/drug/temperature.svg){kind=small}
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
от 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію як медичні рекомендації. Діагноз встановлює та методику лікування обирає тільки ваш сімейний лікар. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли у результаті використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальніше про Відмова від відповідальності.
Інструкція для Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 15 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.
Таблетки, покриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 40 мг : двоопуклі круглі таблетки від оранжево-жовтого до жовто-оранжевого кольору, покриті плівковою оболонкою.
Аторвастатин є синтетичним гіполіпідемічним лікарським засобом. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонат – початковий і лімітуючий етап біосинтезу холестерину.
Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A в мевалонат, речовина-попередник холестерину.В експериментальних моделях тварин аторвастатин знижує рівень холестерину та ліпопротеїнів у плазмі шляхом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази та синтезу холестерину та шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання та катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує виробництво ЛПНГ та кількість цих частинок.
Аторвастатин, як і деякі його метаболіти, є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії аторвастатину є печінка, що грає головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНГ. Доза препарату, на відміну від системної концентрації препарату, краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНГ.Індивідуальний підбір дози препарату слід проводити залежно від терапевтичної відповіді (див. «Спосіб застосування та дози»).
Всмоктування. Аторвастатин швидко абсорбується після прийому внутрішньо і максимальна його концентрація в плазмі крові досягається протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції зростає пропорційно дозі аторвастатину. Абсолютна біодоступність вихідний лікарський засіб) становить приблизно 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – ndash; приблизно 30%. Низьку системну доступність препарату пов'язують з передсистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або передсистемною біотрансформацією в печінці. Хоча їжа зменшує швидкість і ступінь абсорбції лікарського засобу приблизно на 25% і 9% відповідно, враховуючи показник З max і AUC (площа під кривою «концентрація-час»), зниження рівня холестерину ЛПНГ подібно при прийомі препарату як з їжею, так і окремо. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі крові була нижчою (приблизно на 30% для С max за показниками AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня холестерину ЛПНГ однаково незалежно від часу прийому препарату (див. Спосіб застосування та дози).
Розподіл. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить близько 381 літр. Більше 98% зв'язується з білками плазми крові. Концентраційне співвідношення кров/плазма становить приблизно 0,25, вказує на погане проникнення препарату в еритроцити. На підставі спостережень вважається, що щурів аторвастатин здатний проникати в грудне молоко (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Метаболізм. Аторвастатин інтенсивно метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів бета-окислення. При дослідженнях in vitro інгібування ГМГ-КоА Приблизно 70% циркулюючої інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази пов'язано з активними метаболітами. аторвастатину цитохромом P450 3A4 (CYP 3A4), що узгоджується з підвищеними концентраціями аторвастатину в плазмі людини після одночасного застосування з еритроміцином, відомим інгібітором цього ізоферменту. »).
Екскреція. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю внаслідок печінкового та/або позапечінкового метаболізму, проте цей препарат, очевидно, не піддається кишково-печінковій рециркуляції. Середній період напіввиведення аторвастатину з плазми крові становить приблизно 14 год, але період напівзменшення інгібіторної активності щодо ГМГ-КоА-редуктази становить від 20 до 30 год через вплив активних метаболітів. Після перорального прийому менше 2% дози виділяється із сечею.
Особливі популяції пацієнтів
Пацієнти похилого віку. Концентрація аторвастатину в плазмі крові вище (C max − приблизно 40%, AUC − 30%) у здорових добровольців літнього віку (вік від 65 років), ніж у молодих дорослих добровольців. Клінічні дані свідчать про більший рівень зниження ЛПНГ при застосуванні будь-якої дози препарату у пацієнтів похилого віку порівняно з молодими пацієнтами (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти. Уявний кліренс при пероральному прийомі аторвастатину у дітей виявився подібним до кліренсу у дорослої людини при масштабуванні аллометрично по масі тіла, оскільки маса тіла була єдиною значною кваріатою в популяційній фармакокінетичній моделі. які включали дітей з гетерозиготною 17 років, n=29), у відкритому 8-тижневому дослідженні.
Пол. Концентрація аторвастатину в плазмі крові жінок відрізняється від концентрації у чоловіків (C max приблизно на 20% вище та AUC на 10% нижче). Проте немає клінічно значущої відмінності у зниженні рівня холестерину ЛПНГ при застосуванні аторвастатину у чоловіків та жінок.
Порушення функції нирок. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або зниження ХС-ЛПНГ, отже, коригування дози препарату для пацієнтів з порушеннями функції нирок не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).
Гемодіаліз. Незважаючи на те, що за участю пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок дослідження не проводилися, вважається, що гемодіаліз не підвищує кліренс аторвастатину, оскільки препарат інтенсивно зв'язується з білками плазми. /p> Концентрація аторвастатину в плазмі крові помітно підвищена у пацієнтів з хронічною алкогольною хворобою печінки. Показники C вище у пацієнтів із хворобою печінки класу А за шкалою Чайлда-П'ю. У пацієнтів із захворюванням печінки класу В за шкалою Чайлда-П'ю значення Cmax і AUC підвищуються приблизно 16-кратно і 11- кратно відповідно (див. розділ «Протипоказання»).
Дослідження взаємодії лікарських засобів . Аторвастатин є субстратом печінкових транспортерів, OATP1B1 та OATP1B3 транспортерів. Метаболіти аторвастатину є субстратами OATP1B1. Аторвастатин молочної залози (BCRP), який може обмежувати кишкову абсорбцію та жовчний кліренс аторвастатину.
Таблиця 1
Вплив одночасно застосовуваних препаратів на фармакокінетику аторвастатину
Підстави, що застосовуються одночасно, та режим дозуванняАторвастатинДоза (мг)Співвідношення AUC &Співвідношення C max &Циклоспорин 5,2 мг/кг/добу, стабільна доза10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів8,6910,66Тіпранавір 500 мг двічі на добу/ритонавір, 200 мг двічі на добу, 7 днів10 мг разова доза9,368,58# Глекапревір 400 мг 1 раз на добу/пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу, 7 днів10 мг 1 раз на добу протягом 7 днів8,2822,00# Телапревір, 750 мг кожні 8 годин, 10 днів20 мг разова доза7,8810,60#, ‡ Саквінавір, 400 мг двічі на добу/ритонавір, 400 мг двічі на добу, 15 днів40 мг 1 раз на добу протягом 4 днів3,934,31# Елбасвір 50 мг 1 раз на добу/гразопревір 200 мг 1 раз на добу, 13 днів10 мг разова доза1,944,34# Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 10 днів40 мг разова доза2,121,70# Кларитроміцин, 500 мг двічі на добу, 9 днів80 мг 1 раз на добу протягом 8 днів4,545,38# Дарунавір, 300 мг двічі на добу/ритонавір, 100 мг двічі на добу, 9 днів10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів3,452,25# Ітраконазол, 200 мг 1 раз на добу, 4 дні40 мг разова доза3,321,20Летермовір 480 мг 1 раз на добу, 10 днів20 мг разова доза3,292,17# Фосампренавір, 700 мг двічі на добу/ритонавір, 100 мг двічі на добу, 14 днів10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів2,532,84# Фосампренавір, 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів10 мг 1 раз на добу протягом 4 днів2,304,04# Нелфінавір, 1250 мг 2 рази на добу, 14 днів10 мг 1 раз на добу протягом 28 днів1,742,22Грейпфрутовий сік, 240 мл 1 раз на добу*40 мг 1 раз на добу1,371,16Ділтіазем, 240 мг 1 раз на добу, 28 днів40 мг 1 раз на добу1,511,00Ерітроміцин, 500 мг 4 рази на добу, 7 днів10 мг 1 раз на добу1,331,38Амлодипін, 10 мг, разова доза80 мг 1 раз на добу1,180,91Циметидин, 300 мг 4 рази на добу, 2 тижні10 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів1,000,89Колестипол, 10 г 2 рази на добу, 24 тижні40 мг 1 раз на добу протягом 8 тижнівНе застосовується0,74**Маалокс TC ® , 30 мл 4 рази на добу, 17 днів10 мг 1 раз на добу протягом 15 днів0,660,67Ефавіренз, 600 мг 1 раз на добу, 14 днів10 мг протягом 3 днів0,591,01# Ріфампін, 600 мг 1 раз на добу, 7 днів (при одночасному застосуванні) †40 мг 1 раз на добу1,122,90# Ріфампін, 600 мг 1 раз на добу, 5 днів (окремими дозами) †40 мг 1 раз на добу0,200,60# Гемфіброзил, 600 мг двічі на добу, 7 днів40 мг 1 раз на добу1,351,00Фенофібрат 160 мг 1 раз на добу, 7 днів40 мг 1 раз на добу1,031,02# Боцепревір, 800 мг 3 рази на добу, 7 днів40 мг 1 раз на добу2,322,66& Співвідношення за методами лікування (одночасне застосування лікарського засобу з аторвастатином порівняно із застосуванням аторвастатину окремо).
# Для отримання інформації про клінічну значущість див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
* Повідомлялося про підвищення AUC (співвідношення AUC до 2,5) та/або C max (співвідношення С max до 1,71) при надмірному споживанні грейпфрутового соку (750 мл – 1,2 літра на добу або більше).
** Співвідношення, засноване на одиничній вибірці, взятій через 8-16 годин після застосування дози.
† Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочений прийом аторвастатину після застосування рифампіну пов'язаний зі значним зниженням концентрації аторвастатину .
‡ Доза комбінації препаратів саквінавір + ритонавір у даному дослідженні не є клінічно застосовуваною дозою. Підвищення експозиції аторвастатину при застосуванні в клінічних умовах, ймовірно, буде більшим, ніж те, що спостерігалося в даному Дослідження. Тому застосовувати препарат слід з обережністю і в найнижчій дозі.
Таблиця 2.
Вплив аторвастатину на фармакокінетику лікарських засобів, що одночасно застосовуються
АторвастатинЛіковий засіб та режим дозування, що застосовується одночасноПрепарат/доза (мг)Співвідношення AUCСпіввідношення C max80 мг 1 раз на добу протягом 15 днівАнтипірин 600 мг одноразово1,030,8980 мг 1 раз на добу протягом 10 днівДігоксин 0,25 мг 1 раз на добу, 20 днів1,151,2040 мг 1 раз на добу протягом 22 днівПероральні контрацептиви 1 раз на добу, 2 місяці- норетистерон, 1 мг
- етинілестрадіол, 35 мкг
1,281,191,231,3010 мг на добуТіпранавір. 500 мг 2 рази на добу/ритонавір. 200 мг 2 рази на добу, 7 днів1,080,9610 мг 1 раз на добу протягом 4 днівФосампренавір, 1400 мг 2 рази на добу, 14 днів0,730,8210 мг 1 раз на добу протягом 4 днівФосампренавір 700 мг 2 рази на добу/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 14 днів0,990,94# Для отримання інформації про клінічну значущість див. Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».
Препарати знижують рівень холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код ATX C10A A05.
Ризик розвитку міопатії при лікуванні статинами підвищується при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти, ліпідомодифікуючих доз ніацину, циклоспорину або потужних інгібіторів цитохрому Р450 ЗА4 (CYP 3A4) (наприклад, кларитроміцину та інгібіторів С та інгібітів ВИГЛЯД). Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
Потужні інгібітори CYP 3A4. Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4. Одночасне застосування аторвастатину з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрацій атору нижче). Ступінь взаємодії та посилення дії залежить від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP 3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавіркондіном, істиконом посаконазолом, деякими противірусними препаратами для лікування, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість застосування меншої початкової і максимальної. рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта.
Помірні інгібітори CYP 3A4 (наприклад, еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див. таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину та статинів підвищує ризик розвитку міопатії; верапамілу на аторвастатин не проводилися. Відомо, що аміодарон і верапаміл інгібують активність CYP 3A4, отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину та проведення клінічного моніторингу стану пацієнта. Також клінічний моніторинг стану пацієнта рекомендується проводити після початку лікування інгібітором або корекції його дози.
Грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, що інгібують CYP 3A4, які можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові, особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1,2 літра на добу). /p>
Кларитроміцин. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг та кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див. розділ «Фармакологічні властивості& ;). Отже, пацієнтам, які приймають кларитроміцин, слід з обережністю застосовувати Торвакард Кристал у дозі вище 20 мг (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).
Циклоспорин. Аторвастатин є субстратом печінкових транспортерів. Метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг і циклоспорину в дозі 5,2 мг/кг/добу в порівнянні з застосуванням тільки препарату Торвакард Кристал (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування препарату Торвакард Кристал і циклоспорину (див. розділ «Особливості застосування»).
Летермовер. Одночасне застосування аторвастатину в дозі 20 мг і летермовіру в дозі 480 мг на добу призводило до підвищення рівня впливу аторвастатину (співвідношення AUC: 3,29) (див. розділ «Фармакокінетика» ;).
Летепмовір є інгібітором ефлюксних транспортерів P-gp, BCRP, MRP2, OAT2 та печінкового транспортера OATP1B1/1B3, таким чином він підвищує рівень впливу аторвастатину. Доза препарату Торвакард Кристал не повинна перевищувати 20 мг/добу (див. та дози).
Ступінь опосередкованих лікарських взаємодій CYP3A та OATP1B1/1B3 на супутні препарати може бути різною при одночасному застосуванні летермовіру з циклоспорином. Застосування препарату Торвакард Кристал не рекомендується пацієнтам, які приймають летермовір одночасно з циклоспорином.
Глекапревір та пібрентасвір, елбасвір та гразопревір. Супутнє застосування глекапревіру та пібрентавіру або елбасвіру та гразопревіру може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та підвищеного ризику міопатії.
При одночасному застосуванні глекапревіру та пібрентавіру з аторвастатином плазмова концентрація аторвастатину підвищується до 8,3 раза частково через BCRP, OATP1B1/1B3 та CYP3A інгібування, тому не рекомендується одночасне застосування препарату Торвакард®.
При одночасному застосуванні елбасвіру та гразопревіру з аторвастатином плазмова концентрація аторвастатину підвищується до 1,9 раза частково через BCRP, OATP1B1/1B3 та CYP3A інгібування, тому доза препарату Торвакард Кристал не повинна перевищувати 20 мг на добу. , що містять елбасвір та гразопревір (див. розділ «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).
Медичні рекомендації щодо застосування взаємодіючих лікарських засобів підведені в таблиці 3 (див. також розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).
Таблиця 3.
Взаємодія лікарських засобів, пов'язаних з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу
Взаємодіючі препаратиМедичні рекомендації щодо застосуванняЦиклоспорин, типранавір + ритонавір, глекапревір + пібрентасвір, летермовір при одночасному застосуванні з циклоспориномУникати застосування аторвастатинуКларитроміцин, ітраконазол, саквінавір + ритонавір*, даранавір + ритонавір, фосампренавір, фосампренавір + ритонавір, елбасвір + гразопревір, летермовірНе перевищувати дозу 20 мг аторвастатину на добуНелфінавірНе перевищувати дозу 40 мг аторвастатину на добуЛопінавір + ритонавір, симепревір, похідні фібринової кислоти, еритроміцин, азольні протигрибкові засоби, ліпідомодифікуючі дози ніацину, колхіцинЗастосовувати з обережністю та мінімальною необхідною дозою* Застосовувати з обережністю та мінімальною ефективною дозою.
Гемфіброзіл. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії/рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування препарату Торвакард Кристал з гемфіброзилом (див. розділ «quo ;).
Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії при лікуванні інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів, Торвакард Кристал слід застосовувати з обережністю при спільному призначенні з іншими фібратами ( див. розділ «Особливості застосування»).
Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні препарату в комбінації з ніацином, отже, за таких умов слід розглянути можливість зниження дози Торвакарда Кристалу (див. розділ « Особливості застосування»).
Рифампін або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад, ефавіренз, рифампін) може призвести до нестійкого зменшення концентрації аторва. подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування препарату Торвакард Кристал з рифампіном, оскільки було показано, що відстрочений прийом препарату після введення рифампіну пов'язаний із значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі.
Ділтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) збільшує концентрацію аторвастатину в плазмі крові.
Циметидин. У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.
Антациди. Одночасний пероральний прийом аторвастатину та суспензії антацидного препарату, що містить гідроксид магній та алюмінію, знижує концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%. При цьому гіполіпідемічна дія аторва.
Колестипол. Концентрація аторвастатину в плазмі крові була нижчою (співвідношення концентрації аторвастатину 0,74) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала дає прийом кожного з цих препаратів окремо.
Азитроміцин. Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові.
Інгібітори транспорту. Інгібітори транспортних білків (наприклад, циклоспорин, летермовір) здатні підвищувати рівень системної експозиції аторвастатину (див. таблицю 1). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторва печінки невідомо. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливо, рекомендується зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див. таблицю 1).
Езетиміб. Застосування езетимибу як монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи, зокрема рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимибу та аторвастатину ризик розвитку цих явищ збільшується. ;Рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.
Фузидова кислота. При одночасному системному застосуванні фузидової кислоти зі статинами може підвищуватися ризик розвитку міопатії, у тому числі рабдоміолізу. одночасно) на сьогоднішній день невідомий. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у тому числі з летальним результатом) у пацієнтів, які отримували комбінацію цих препаратів.
Якщо потрібна фузидова кислота, необхідно припинити застосування аторвастатину на весь період застосування фузидової кислоти (див. розділ «Особливості застосування»).
Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз аторвастатину та дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові підвищуються (див. розділ Фармакокінетика). Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.
Пероральні контрацептиви. Одночасне застосування аторвастатину з пероральними контрацептивами підвищувало значення AUC для норетистерону та етинілестрадіолу (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Це слід враховувати при виборі , що приймає Торвакард Кристал.
Варфарин. Аторвастатин не чинив клінічно значущої дії на протромбіновий час при застосуванні пацієнтам, які проходили тривале лікування варфарином.
Колхіцин. При одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, тому слід з обережністю призначати аторвастатин з колхіцином.
Інші лікарські засоби. Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування аторвастатину та гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естрогенозамісної терапії не супроводжувалося клінічно значущими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилося .
діюча речовина: аторвастатин (у формі аторвастатину тригідрату кальцію);
1 таблетка містить аторвастатину 10 мг (еквівалентно аторвастатину кальцію тригідрату 10,823 мг) або 20 мг (еквівалентно аторвастатину кальцію тригідрату 21,647 мг), або 40 мг (еквівалентно аторвастатину кальцію тригідрату 4);
інші складові : кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена, повідон К12, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; плівкова оболонка: 00 (Е 171), тальк, заліза оксид жовтий (Е 172), лактози моногідрат.
Надає дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Вагітність.
Оцінка ризиків. Аторвастатин протипоказаний вагітним жінкам, оскільки не встановлена безпека його застосування вагітним і відсутня явна користь прийому ліпідознижувальних препаратів під час вагітності. Оскільки інгібітори ГМГ-КоА-редуктази знижують синтез і, можливо, синтез інших біологічно активних речовин, похідних холестерину, Торвакард Кристал може шкідливо впливати на плід.
Розрахунковий фоновий ризик значних вроджених мальформацій та викиднів для зазначеної популяції невідомий. У загальній популяції США розрахунковий фоновий ризик значних вроджених мальформацій та викиднів при клінічно визнаних вагітностях становить 2-4% та 15-20% відповідно.
Контрацепція
Торвакард Кристал може завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітною жінкою. Жінки репродуктивного віку повинні бути повідомлені про необхідність ефективної контрацепції під час лікування цим препаратом.
Клінічні дані
Обмежені опубліковані дані обсерваційних досліджень, метааналізів та клінічних випадків застосування аторвастатину кальцію не показали підвищеного ризику виникнення серйозних вроджених мальформацій або викиднів.
Поступали рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази. Проспективне спостереження приблизно 100 випадків вагітностей у жінок, що лікувалися симвастатином або ловастатином, показало, що частота випадків вроджених ано мертвороджень не перевищувала частоти, очікуваної для загальної популяції. Кількість випадків досить, щоб виключити ≥ 3-4-кратне підвищення вроджених аномалій розвитку плода порівняно з фоновою частотою. У 89% вагітних, за якими вели проспективне спостереження, лікування препаратом починалося до вагітності та припинялося під час I триместру після виявлення вагітності.
Період годування груддю. Аторвастатин протипоказаний при годуванні груддю. Відсутня інформація про вплив препарату на дитину, що годує груддю, або на лактацію. Невідомо, чи проникає аторвастатин у грудне молоко, проте відомо , що інший лікарський засіб цього класу потрапляє в грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні викликати серйозні побічні реакції у грудних дітей, жінкам, які вимагають лікування аторвастатином, не слід годувати грудьми (див. розділ «Протипоказання»).
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія.
Безпека та ефективність застосування аторвастатину встановлені для дітей від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до дієти для зниження загального холестерину, рівня ЛПНЩ та рівня аполіпопротеїну B, коли після адекватної :
холестерин ЛПНГ ≥ 190 мг/дл (4,91 ммоль/л) або
холестерин ЛПНГ ≥ 160 мг/дл (4,14 ммоль/л) і
в сімейному анамнезі є сімейна гіперхолестеринемія або ранні серцево-судинні захворювання у родичів першого або другого ступеня або
існують два або більше інших факторів ризику серцево-судинних захворювань.Показання до застосування препарату Торвакард Кристал підтверджено на основі досліджень:
Плацебо-контрольоване клінічне дослідження тривалістю 6 місяців за участю 187 дітей після початку менструацій віком від 10 до 17 років. Пацієнти, які лікувалися аторвастатином у дозі 10 мг або 20 мг щодня, мали в цілому подібний профіль побічних реакцій у пацієнтів, які отримували плацебо. У цьому вузькому контрольованому дослідженні не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання у хлопців або на тривалість менструального циклу у дівчат. для яких підбирали дозу для досягнення цільового рівня холестерину ЛПНЩ < 130 мг/дл (3,36 ммоль/л). Безпека та ефективність застосування аторвастатину при зниженні холестерину ЛПНГ зазвичай відповідають показникам, які спостерігалися у дорослих пацієнтів, незважаючи на обмеження плану неконтрольованого дослідження.Необхідна консультація дівчат після початку менструацій з приводу контрацепції, якщо це доречно для пацієнта.
Довгострокова ефективність терапії аторвастатином, розпочатої в дитинстві для зменшення захворюваності та смертності у дорослому віці, не встановлена.
Безпека та ефективність терапії аторвастатином не встановлена для дітей молодше 10 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія
Клінічна ефективність препарату в дозах до 80 мг/добу протягом 1 року була оцінена в неконтрольованому дослідженні , до якого було включено 8 дітей.Запобігання серцево-судинним захворюванням у дорослих
Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як вік, куріння, артеріальна гіпертензія, низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця в сімейному анамнезі, Торвакард Кристал показаний для:
- зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
- зменшення ризику виникнення інсульту;
- зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.
Для дорослих пацієнтів з цукровим діабетом II типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця, але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, такими як ретинопатія, альбумінурія, куріння або артеріальна гіпертензія, препарат Торвакард Кристал показаний для:
- зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда;
- зменшення ризику виникнення інсульту.
Для дорослих пацієнтів із клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Торвакард Кристал показаний для:
- зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда;
- зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
- зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
- зменшення ризику госпіталізації через застійну серцеву недостатність;
- зменшення ризику стенокардії.
Гіперліпідемія.
У дорослих пацієнтів
- На додаток до дієти для зменшення підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНГ, аполіпопротеїну В та тригліцеридів, а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпі. .
- Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).
- Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у разі, коли дотримання дієти недостатньо ефективне.
- Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферезу ЛПНГ) або якщо такі методи лікування недоступні.
У дітей
- Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПНГ та аполіпопротеїну В у дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:
a) холестерин ЛПНГ залишається ³ 190 мг/дл (4,91 ммоль/л) або
б) холестерин ЛПНГ ³ 160 мг/дл (4,14 ммоль/л) та:
- семейний анамнез має ранні серцево-судинні захворювання або
- два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань є у пацієнта дитячого віку.
Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології.
Гіперчутливість до будь-якого компонента цього лікарського засобу.
Вагітність та період годування груддю.
Репродуктивний вік пацієнтки, якщо не застосовуються контрацептивні засоби.
Гіперліпідемія та змішана дисліпідемія. Рекомендована початкова доза Торвакарда Кристала становить 10 або 20 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів, які потребують значного зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більше може бути розпочата з дозування 40 мг 1 раз на добу. Дозовий діапазон препарату Торвакард Кристал знаходиться в межах від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Препарат можна приймати разовою дозою в будь-який час і незалежно від прийому їжі. Після початку лікування та/або після титрування дози Торвакард Кристал слід проаналізувати рівні ліпідів протягом періоду від 2 до 4 тижнів і відповідним чином відкоригувати дозу.
Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія у пацієнтів дитячого віку (віком від 10 до 17 років). Рекомендована початкова доза препарату Торвакард Кристал становить 10 мг/добу; звичайний діапазон доз становить від 10 до 2 мг перорально один раз на добу. Дози препарату слід підбирати індивідуально згідно з метою лікування. Коригування дози слід проводити з інтервалом 4 тижні або більше.
Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. Доза препарату Торвакард Кристал для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. Торвакард Кристал слід використовувати як доповнення до інших гіполіпідем наприклад, афереза ЛПНЩ) або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.
Одночасна гіполіпідемічна терапія. Торвакард Кристал можна застосовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) і фібратів слід призначати з обережністю (див. розділ застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок. Захворювання нирок не впливає ні на концентрацію в плазмі крові, ні на зниження рівня холестерину ЛПНГ при застосуванні препарату Торвакард Кристал; пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібно (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).
Дозування для пацієнтів, які приймають циклоспорин, кларитроміцин, ітраконазол, летермовір або певні інгібітори протеаз. глекапревір + пібрентасвір, або летермовір при одночасному застосуванні з циклоспорином. Пацієнтам з ВІЛ, які приймають лопінавір + ритонавір, аторвастатин слід застосовувати в найнижчій ефективній дозі. Пацієнтам, які приймають кларитроміцин, приймаючим комбінації саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір або летермовір, терапевтичну дозу препарату Торвакард також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення найменшої ефективної дози препарату Торвакард Кристал
Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту З боцепревір, лікування аторвастатином слід обмежити дозою до 40 мг. Торвакард Кристал (див. розділ «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У зв'язку з тим, що клінічні дослідження проводяться в різних умовах, частоту виникнення побічних реакцій, що спостерігаються під час клінічних досліджень лікарського засобу, не можна безпосередньо порівнювати з показниками, отриманими під час клінічних досліджень іншого препарату, і вони можуть не відображати показники частоти , що спостерігаються у клінічній практиці.
У базі даних плацебо-контрольованого клінічного дослідження препарату аторвастатину серед 16066 пацієнтів (8755 отримували аторвастатин та 7311 отримували плацебо; віковий діапазон 10-93 року, 39% жінок, 91% європеоїдної раси, 3% негроїдної раси) , що складала 53 тижні, 9,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин, і 9,5% пацієнтів, які отримували плацебо, припинили застосування препарату через небажані реакції, незалежно від причинного зв'язку з препаратом. які отримували лікування аторвастатином, які призводили до припинення застосування препарату і зустрічалися з частотою вище, ніж у групі плацебо, були: міалгія (0,7%), діарея (0,5%), нудота (0,4%), підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) (0,4%) та печінкових ферментів (0,
У пацієнтів, які отримували лікування аторвастатином у плацебо-контрольованих дослідженнях (n=8755), найчастіше спостерігалися такі небажані реакції (частота випадків 2% або більше та вище, ніж у групі плацебо), незалежно від причинного зв'язку: назофарингіт (8 , 3%), артралгія (6,9%), діарея (6,8%), біль у кінцівках (6,0%) та інфекція сечовивідних шляхів (5,7%).
У таблиці 4 сумується частота клінічних небажаних реакцій, незалежно від причинного зв'язку, зареєстрованих у 2% пацієнтів або більше та з частотою вище, ніж у групі плацебо, у пацієнтів, які отримували лікування препаратом аторвастатином (n=8755), за даними 17 плацебо-контрольованих досліджень.
Таблиця 4.
Клінічні побічні реакції, що виникали у 2% пацієнтів і більше, які лікувалися будь-якою дозою аторвастатину, з частотою вище, ніж у групі плацебо, незалежно від причинного зв'язку (% пацієнтів).
Побічна реакціяБудь-яка доза N=875510 мг N = 390820 мг N = 18840 мг N = 60480 мг N = 4055Плацебо N=7311Назофарингіт8,312,95,374,28,2Артралгія6,98,911,710,64,36,5Діарея6,87,36,414,15,26,3Біль у кінцівках68,53,79,33,15,9Інфекція сечовивідних шляхів5,76,96,484,15,6Диспепсія4,75,93,263,34,3Тусота43,73,77,13,83,5М'язово-скелетний біль3,85,23,25,12,33,6М'язові спазми3,64,64,85,12,43Міалгія3,53,65,98,42,73,1Безсоння32,81,15,32,82,9Фарінголарингеальний біль2,33,91,62,80,72,1До інших побічних реакцій, про які повідомлялося під час плацебо-контрольованих досліджень, відносяться:
загальні порушення: відчуття нездужання, пірексія;
з боку травної системи: шлунково-кишковий дискомфорт, відрижка, метеоризм, гепатит, холестаз;
з боку скелетно-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, підвищена стомлюваність м'язів, біль у шиї, набряк суглобів, тендинопатія (іноді ускладнена розривом сухожилля);
З боку метаболізму та харчування: підвищення трансаміназ, відхилення від норми функціональних проб печінки, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення активності креатинфосфокінази, гіперглікемія;
з боку нервової системи: кошмарні сновидіння;
з боку дихальної системи: носова кровотеча;
з боку шкіри та її придатків: кропивниця;
з боку органів зору: нечіткість зору, порушення зору;
з боку органів слуху та рівноваги: шум у вухах;
з боку сечостатевої системи: лейкоцитоурія;
з боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Частоту виникнення побічних реакцій визначали таким чином: часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1 /10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000).
Порушення функції нервової системи : часто: головний біль; нечасто: запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія; рідко: периферичні нейропатії.
Порушення функції шлунково-кишкового тракту : часто: запор; нечасто: панкреатит, блювання.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : часто: біль у суглобах, біль у спині; рідко: міопатія, міозит, рабдоміоліз.
Загальні порушення: рідко: астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність.
Порушення метаболізму та харчування: рідко: гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія.
Порушення функції печінки та жовчного міхура: дуже рідко: печінкова недостатність.
З боку шкіри та сполучної тканини : нечасто: шкірний висип, свербіж, алопеція; рідко: ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (у тому числі мультиформна еритема), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Розлади дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: болі в горлі та гортані.
Розлади крові та лімфатичної системи: рідко: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія.
Розлади органів зору: рідко: затуманювання зору.
Зміни результатів лабораторних аналізів часто: відхилення результатів функціональних проб печінки, підвищення активності креатинфосфокінази крові; рідко: позитивний результат аналізу на вміст лейкоцитів у сечі.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігалося підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Ці зміни зазвичай були слабо вираженими, тимчасовими і не потребували втручання або лікування. Клінічно значуще підвищення активності трансаміназ сироватки крові (перевищення верхньої межі норми більш ніж у 3 рази) спостерігалося у 0,8% пацієнтів, які приймали аторвастатин. Це підвищення мало дозозалежний характер і було оборотним у всіх пацієнтів.
У 2,5% пацієнтів, які приймали аторвастатин, спостерігали зростання активності креатинкінази сироватки крові, що більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Це збігається зі спостереженнями при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в ході клінічних досліджень. У 0,4% пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалися рівні, що перевищують верхню межу норми більш ніж у 10 разів.
Побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень: інфекція сечовивідного тракту, цукровий діабет, інсульт.
У дослідженні ASCOT (Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial), яке включало 10305 учасників (віковий діапазон 40-80 років, 19% жінок; 94,6% представників європеоїдної раси, 2,6% представників негроїдної раси, 1,5 % південно-азіатського походження та 1,3% змішаного походження/інших), які отримували лікування аторвастатином у дозі 10 мг щодня (n=5 168) або плацебо (n=5 137), профіль безпеки та переносимості препарату у пацієнтів, які отримували аторвастатин, був порівнянним із таким у групі плацебо протягом періоду подальшого спостереження з медіаною тривалістю 3,3 роки.
У дослідженні CARDS (Collaborative Atorvastatin Diabetes Study), яке включало 2838 пацієнтів (у віковому діапазоні 39-77 років, 32% жінок; 94,3% представників європеоїдної раси, 2,4% південно-азіатського походження, 2,3 % афро-карибського походження та 1% інших) з цукровим діабетом II типу, які отримували лікування аторвастатином у дозі 10 мг на добу (n=1428) або плацебо (n=1410), не спостерігалося жодної різниці у загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами лікування в період наступного спостереження з медіаною тривалості 3,9 року. Ні про які випадки рабдоміолізу не повідомлялося.
Стійкі підвищення рівня трансаміназ (у 3 рази або вище верхньої межі норми, двічі протягом 4-10 днів) спостерігалися у 62 (1,3%) осіб, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг та у 9 (0,2%). ) осіб, які отримували аторвастатин у дозі 10 мг. Підвищення рівнів КК (в 10 разів або вище верхньої межі нормального діапазону) було в цілому низьким, але було більш високим у групі пацієнтів, які отримували високі дози аторвастатину (13, 0,3 %). ) порівняно з групою пацієнтів, які отримували низькі дози аторвастатину. (6,0,1%).
У дослідженні IDEAL (Incremental Decrease in Endpoints through Aggressive Lipid Lowering Study), яке включало 8888 пацієнтів (у віковому діапазоні 26-80 років, 19% жінок; 99,3% представників європеоїдної раси, 0,4% представників монгол 3 % представників негроїдної раси та 0,04 % інших, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг/добу (n=4439) або симвастатин у дозі 20–40 мг/добу (n=4449), не спостерігалося жодної різниці в загальній частоті небажаних реакцій або серйозних небажаних реакцій між групами лікування протягом періоду подальшого спостереження з медіаною тривалості 4,8 року.
Випадки підвищення рівня креатинкінази (у 10 разів вище за верхню межу норми) були рідкісними, але спостерігалися частіше у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (0,1%), ніж у групі плацебо (0,0%). Цукровий діабет зареєстрований як небажана реакція у 144 пацієнтів (6,1%) групи, яка отримувала аторвастатин, та у 89 пацієнтів (3,8%) групи плацебо (див. розділ «Особливості застосування»).
При post-hoc аналізі продемонстровано, що аторвастатин у дозі 80 мг зменшував частоту ішемічного інсульту (218 з 2365, 9,2%, проти 274 з 2366, 11,6%) та підвищував частоту випадків геморагічного інсульту (55 з 23 , 2 3%, проти 33 з 2366, 1,4%) у порівнянні з плацебо. Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібною між групами (17 випадків у групі аторвастатину в порівнянні з 18 випадками в групі плацебо). випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою в групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38 випадків нелетального геморагічного інсульту) в порівнянні з групою плацебо (16 випадків нелетального геморагічного інсульту). підвищений ризик геморагічного інсульту (7 (16%) аторвастатину проти 2 (4%) плацебо).
Значних відмінностей між групами лікування з летальності з усіх причин не спостерігалося: 216 (9,1%) у групі, яка отримувала аторвастатин у дозі 80 мг на добу, проти 211 (8,9%) у групі плацебо. пацієнтів, які померли через серцево-судинну патологію, була чисельно менша у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг (3,3%), ніж у групі плацебо (4,1%). Частина пацієнтів, що померли не через серцево-судинної патології, була чисельно більшою у групі пацієнтів, які отримували аторвастатин у дозі 80 мг (5,0%), ніж у групі плацебо (4,0%).
Побічні реакції при клінічних дослідженнях застосування аторвастатину у дітей
Під час 26-тижневого контрольованого дослідження у юнаків та у дівчат після початку менструацій з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (у віці від 10 до 17 років) (n = 140, 31 % жіночої статі; 92 % – представники європеоїд , ‒ представники негроїдної раси, 1,6 % ‒ представники монголоїдної раси та 4,8 % ‒ представники інших етнічних груп) профіль безпеки та переносимості аторвастатину в дозі від 10 мг до 20 мг на добу як доповнення до дієти для зниження загального холестерину, рівня хол ЛПНГ та рівня аполіпопротеїну B був загалом схожим на профіль плацебо.
Досвід постреєстраційного використання препарату. Протягом постреєстраційного застосування аторвастатину були виявлені нижчеперелічені побічні реакції. Оскільки про ці реакції повідомляється на добровільній основі від популяції невідомої чисельності, не завжди можна достовірно оцінити їх частоту або встановити причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату.
До побічних реакцій, пов'язаних з лікуванням аторвастатином, зареєстрованим після виходу препарату на ринок, незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку, відносяться реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозний висип (у тому числі ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенс і токсичний некроліз), рабдоміоліз, міозит, підвищена стомлюваність, розрив сухожилля, летальна та нелетальна печінкова недостатність, запаморочення, депресія, периферична нейропатія, панкреатит та інтерстиційна хвороба легень.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів (див. розділ «Особливості застосування»).
Поступали рідкісні постреєстраційні повідомлення про когнітивні розлади (такі як втрата пам'яті, безпам'ятність, амнезія, порушення пам'яті, сплутаність свідомості), пов'язані із застосуванням статинів. Ці когнітивні порушення були зареєстровані при застосуванні всіх статинів, вони не належали до категорії серйозних побічних реакцій і були оборотні після припинення прийому статинів; час до початку прояву симптому (від 1 дня до декількох років) і зникнення симптому (медіана тривалості становила 3 тижні) було різним.
При використанні деяких статинів були описані такі побічні явища: розлад статевої функції; виняткові випадки інтерстиціальної хвороби легень, особливо під час тривалого лікування.
Підмаркетингове спостереження повідомлялося про побічні реакції, що наведені нижче .
Порушення функції кровоносної та лімфатичної систем : тромбоцитопенія.
Порушення функції імунної системи : алергічні реакції, анафілаксія (зокрема анафілактичний шок).
Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.
Порушення функції нервової системи: головний біль, гіпестезія, дисгевзія.
Розлади шлунково-кишкового тракту: болі в животі.
Порушення функції органів слуху та лабіринту : шум у вухах.
Шкіра та підшкірна тканина: кропивниця.
Порушення функції скелетно-м'язової системи та сполучної тканини : артралгія, біль у спині.
Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.
Зміни результатів лабораторних аналізів: підвищення активності аланінамінотрансферази, підвищення активності креатинфосфокінази крові.
Специфічного лікування передозування аторвастатином немає. При передозуванні пацієнта слід лікувати симптоматично та за необхідності застосовувати підтримуючі заходи. Через високий рівень зв'язування препарату з білками плазми слід очікувати значного підвищення кліренсу аторвастатину за допомогою гемодіалізу.
Особливості застосування
Кістяні м'язи. Поступали рідкісні повідомлення про випадки рабдоміолізу з ГНН внаслідок міоглобінурії при застосуванні аторвастатину та інших лікарських засобів цього класу. Наявність в анамнезі порушення функції нирок може бути фактором ризику розвитку рабдоміолізу. Такі пацієнти потребують більш ретельного моніторингу для виявлення порушень з боку скелетних м'язів.
Аторвастатин, як і інші препарати групи статинів, іноді викликає міопатію, що визначається як болі в м'язах або слабкість м'язів у поєднанні з підвищенням показників креатинфосфокінази (КФК) більш ніж у 10 разів вище верхньої межі норми. Одночасне застосування більш високих доз аторвастатину з певними лікарськими засобами, такими як циклоспорин та потужні інгібітори CYP 3A4 (наприклад, кларитроміцин, ітраконазол та інгібітори протеаз ВІЛ та вірусу гепатиту C) підвищує ризик міопатії/рабдоміолізу.
Надходили рідкісні повідомлення про випадки імунологічно опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНМ) – аутоімунної міопатії, пов'язаної із застосуванням статинів. ІОНМ характеризується наступними ознаками: слабкість проксимальних м'язів та підвищений рівень креатинкінази в сироватці крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами; м'язова біопсія виявляє некротизуючу імуносупресивних засобів спостерігається позитивна динаміка.
Можливість розвитку міопатії слід розглядати у будь-якого пацієнта з дифузними міалгіями, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або значним підвищенням КФК. відчуттям нездужання або підвищенням температури, або якщо ознаки та симптоми захворювання м'язів зберігаються після припинення прийому аторвастатину. Лікування препаратом слід припинити при значному підвищенні рівня КФК, діагностуванні або підозрі на міопатію.
Ризик міопатії під час лікування препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні лікарських засобів, зазначених у таблиці 3. Лікарі, які розглядають можливість комбінованої терапії препаратом Торвакард Кристал та будь-яким із цих препаратів, повинні ретельно зважити потенційні переваги та ризики, а також ретельно моніторити. стан пацієнтів з приводу будь-яких проявів болю, хворобливості або слабкості в м'язах, особливо протягом початкових місяців терапії та протягом будь-якого з періодів титрування дози в напрямку збільшення будь-якого з препаратів. Слід розглянути можливість застосування низьких початкових та підтримуючих доз аторвастатину при одночасному прийомі із зазначеними вище лікарськими засобами (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Повідомлялося про випадки міопатії, у тому числі рабдоміолізу, при одночасному застосуванні аторвастатину з колхіцином, тому аторвастатин з колхіцином слід призначати пацієнтам з обережністю (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Терапію препаратом Торвакард Кристал слід тимчасово або повністю припинити у разі гострого, серйозного стану, що вказує на розвиток міопатії, або за наявності фактору ризику ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад тяжкої гострої інфекції, гіпотензії, хірургічної операції, травми, тяжких метаболічних , енд та електролітичних розладів, а також неконтрольованих судом).
Порушення функції печінки. Було показано, що статини, як і інші гіполіпідемічні терапевтичні засоби, асоціюються з відхиленням від норми біохімічних показників функції печінки. Стійке підвищення (більш ніж у 3 рази вище верхньої межі норми, що виникла в 2 рази або більше) рівнів сироваткових трансаміназ спостерігалося у 0,7% пацієнтів, які отримували аторвастатин під час клінічних досліджень. Частота випадків цих відхилень від норми склала 0,2, 0,2, 0,6 і 2,3% для доз препарату 10, 20, 40 та 80 мг відповідно.
Під час клінічних досліджень у одного пацієнта розвинулася жовтяниця. Підвищені показники функціональних проб печінки (ФПП) у інших пацієнтів не були пов'язані з жовтяницею або іншими клінічними симптомами. Після зменшення дози, перерви у застосуванні препарату або припинення його застосування рівні трансаміназ поверталися до рівнів перед лікуванням або приблизно до цих рівнів без залишкових явищ. 18 з 30 пацієнтів із стійким підвищенням функціональних проб печінки продовжували лікування аторвастатином у менших дозах.
Перед початком терапії аторвастатином рекомендується отримати результати аналізів ферментів печінки та здавати аналізи повторно у разі клінічної необхідності. Поступали рідкісні постреєстраційні повідомлення про випадки летальної та нелетальної печінкової недостатності у пацієнтів, які приймали препарати групи статинів, включаючи аторвастатин. ураження печінки з клінічними симптомами та/або гіпербілірубінемією або жовтяницею під час застосування аторвастатину слід негайно припинити лікування. Якщо не визначена альтернативна етіологія, не слід повторно розпочинати лікування препаратом.
Торвакард Кристал слід з обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Торвакард Кристал протипоказаний при активному захворюванні печінки або стійкому підвищенні рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. Протипоказання).
Ендокринна функція. Повідомлялося про підвищення рівня HbA1c та концентрації глюкози в сироватці крові натщесерце при застосуванні інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі аторвастатину.
Статини перешкоджають синтезу холестерину і теоретично можуть послаблювати секрецію надниркових стероїдів та/або гонадних стероїдів. Клінічні дослідження показали, що аторвастатин не знижує базальну концентрацію кортизолу плазми крові і не порушує адреналовий резерв. досліджувалося у достатньої кількості пацієнтів. Невідомо, яким чином препарат впливає і взагалі впливає на систему «статеві залози-гіпофіз-гіпоталамус» у жінок у передменопаузальний період. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні групи статинів з лікарськими засобами, які можуть знижувати рівні або активність ендогенних стероїдних гормонів, таких як кетоконазол, спіронолактон та циметидин.Застосування пацієнтам з нещодавніми випадками інсульту або транзиторної ішемічної атаки.При post-hoc аналізі дослідження SPARCL (Stroke Prevention by Aggressive Reduction in Cholesterol Levels/ Запобігання інсульту шляхом різкого зменшення рівнів холестерину), під час аторвастатин у дозі 80 мг на противагу плацебо застосовували 4731 пацієнту без ішемічної хвороби серця, інсульту або транзиторної ішемічної атаки протягом попередніх 6 місяців, спостерігалася велика частота випадків геморагічного інсульту в групі пацієнтів, які отримували Торвакард Кристал у дозі 80 (55 випадків, 2,3%, у групі аторвастатину порівняно з 33 випадами, 1,4%, у групі плацебо, порівн.: 1,68, 95% ДІ: 1,09, 2,59; Частота випадків летального геморагічного інсульту була подібна у всіх групах лікування (17 і 18 для груп аторвастатину і плацебо відповідно). Частота випадків нелетального геморагічного інсульту була значно вищою в групі пацієнтів, які отримували аторвастатин (38, 1,6%) у порівнянні з групою плацебо (16, 0,7%). Деякі початкові характеристики, у тому числі наявність випадків геморагічного та лакунарного інсульту при включенні в дослідження, асоціювалися з більш високою частотою випадків геморагічного інсульту групи пацієнтів, отримували аторвастатин (див. розділ «Побічні реакції»).
Серед 39828 пацієнтів, які отримували аторвастатин у клінічних дослідженнях, 15813 (40%) пацієнтів віком від 65 років, а 2800 (7%) пацієнтів віком від 75 років. між цими пацієнтами та молодшими пацієнтами, так само, як не було зареєстровано жодних відмінностей у відповіді на лікування між пацієнтами похилого віку та молодшими пацієнтами згідно з іншим клінічним досвідом, однак не можна виключати більшу чутливість деяких старших пацієнтів. Оскільки старший вік (більше 65 років ) є фактором схильності до міопатії, слід з обережністю призначати аторвастатин пацієнтам похилого віку.
Печінкова недостатність. Аторвастатин протипоказаний пацієнтам з активним захворюванням печінки, включаючи стійке підвищення рівнів печінкових трансаміназ невідомої етіології (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакологічні властивості»)
До початку лікування. Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку рабдоміолізу. До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу, слід визначати рівень КК при:
>- порушення функції нирок;
- гіпофункції щитовидної залози;
- спадкових розладах м'язової системи в сімейному або особистому анамнезі;
- перенесених у минулому випадках токсичної дії статинів або фібратів на м'язи;
- перенесених у минулому захворюваннях печінки та/або зловживанні алкоголем.
Для пацієнтів похилого віку (більше 70 років) необхідність проведення зазначених заходів слід оцінювати з урахуванням інших факторів схильності до розвитку рабдоміолізу.
Підвищення рівня препарату в плазмі крові можливе, у разі взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та застосування особливим популяціям пацієнтів (див. розділ «Фармакокінетика»), у тому числі пацієнтам зі спадковими хворобами.
У таких випадках рекомендується оцінювати співвідношення ризиків та очікуваної користі від лікування та проводити клінічний моніторинг стану пацієнтів. Якщо до початку лікування рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування не слід розпочинати.
>Вимірювання рівня креатинкінази . Рівень креатинкінази (КК) не слід визначати після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності будь-яких можливих альтернативних причин підвищення рівня КК, оскільки це може ускладнити інтерпретацію результатів. Якщо на початковому рівні спостерігається значне підвищення КК (перевищення ВМН більш ніж у 5 разів), то через 5-7 днів необхідно провести повторне визначення для підтвердження результату.
Під час лікування. Пацієнти повинні знати про необхідність негайно повідомляти про розвиток болю в м'язах, судомі або слабкості, особливо коли вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою.
У разі появи цих симптомів при лікуванні аторвастатином необхідно визначити рівень КК у цього пацієнта. Якщо рівень КК значно підвищений (перевищує ВМН більш ніж у 5 разів), лікування слід припинити.
Доцільність припинення лікування слід також розглянути, якщо підвищення рівня КК не досягає п'ятикратного перевищення ВМН, але симптоми з боку м'язів мають важкий характер і щодня стають причиною неприємних відчуттів.
Після зникнення симптомів та нормалізації рівня КК можна розглянути можливість відновлення лікування аторвастатином або початку лікування альтернативним статином за умови застосування мінімальної дози препарату та ретельного спостереження за станом пацієнта.
Лікування аторвастатином необхідно припинити, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення рівня КК (перевищення ВМН більш ніж у 10 разів) або встановлено діагноз рабдоміолізу (або підозра на розвиток рабдоміолізу).
Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами. Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, які можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких препаратів є потужні інгібітори CY 3A4 або транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол, летермовір та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритину, вина, динамії та ін. , боцепревіром, еритроміцином, ніацином і езетимибом, тілапревіром або з комбінацією тілапревіра/ритонавіру також зростає ризик виникнення міопатії. Якщо можливо, слід застосовувати інші лікарські засоби (не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезазначених.
Якщо необхідне одночасне лікування аторвастатином і згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь і ризик такого лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські засоби, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. потужних інгібіторів CYP 3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнтів.
Аторвастатин не можна призначати одночасно з фузидовою кислотою, застосовуваною системно, або протягом 7 днів після припинення лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам, яким системне застосування фузидової кислоти вважається необхідним, лікування статинами слід призупинити на весь період застосування фузидової кислоти. У пацієнтів, які отримували фузидову кислоту та статини в комбінації, були зареєстровані випадки рабдоміолізу (у тому числі летальні) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнту слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення будь-яких симптомів слабкості, болю або болючої чутливості у м'язах.
Т
Ерапію статинами можна продовжити через 7 днів після отримання останньої дози фузидової кислоти.
У виняткових обставинах, коли потрібне довготривале системне застосування фузидової кислоти, наприклад для лікування важких інфекцій, необхідність одночасного застосування препарату Торвакард Кристал і фузидової кислоти слід розглядати лише в індивідуальному порядку та здійснювати під ретельним наглядом лікаря.
Інтерстиціальна хвороба легень. Під час лікування деякими статинами (особливо при тривалому лікуванні) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легень. погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальну хворобу легень слід припинити лікування статинами.
Наповнювачі. До складу препарату Торвакард Кристал входить лактоза. ;Терапія ліпідомодифікуючими препаратами повинна бути однією зі складових комплексної терапії для пацієнтів зі значно підвищеним ризиком розвитку атеросклеротичних захворювань судин через гіперхолестеринемію. немедикаментозних заходів були недостатніми. Пацієнтам з ішемічною хворобою серця або кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця прийом препарату Торвакард Кристал можна розпочати одночасно з дотриманням дієти.
Обмеження застосування. Аторвастатин не був досліджений за умови, що основним відхиленням від норми з боку ліпопротеїнів є підвищення рівня хіломікронів (типи I та V за класифікацією Фредріксона).
Зберігати у недоступному для дітей місці. Не потребує спеціальних умов зберігання.
Торвакард Кристал таблетки використовуються для запобігання серцево-судинним захворюванням у дорослих.
Часті запитання
- Діючі речовини у Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 є Аторвастатин
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 є рецептурним препаратом, та відпускається тільки з рецептом від лікаря
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 дозволено приймати перед керуванням транспорту
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 заборонено приймати вагітним
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 заборонено приймати під час грудного вигодовування
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 з обережністю приймати алергікам
- Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 дозволено приймати діабетикам
- Рекомендована температура для зберігання Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 от 5°C до 25°C
- Рекомендований термін зберігання Торвакард кристал таблетки в/о 40 мг № 30 2 роки
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар. Будь першим, хто залишить відгук.