Триамло капсули тверд. 10 мг + 5 мг блістер № 28

Капсули по 5 мг/5 мг: № 28 (7 × 4) або № 56 (7 × 8): по 7 капсул у блістері, по 4 або 8 блістерів у картонній коробці; № 90 (15 × 6): по 15 капсул у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці. Капсули по 10 мг/5 мг, капсули по 10 мг/10 мг: № 28 (7 × 4): по 7 капсул у блістері, по 4 блістери у картонній коробці.

Капсули тверді. Основні фізико-хімічні властивості: капсули по 5 мг/5 мг: тверді желатинові капсули, розмір № 1; кришка: непрозора, рожевого кольору; корпус: непрозорий, білого кольору; вміст капсул: порошок білого або майже білого кольору; капсули по 10 мг/5 мг: тверді желатинові капсули, розмір № 1; кришка: непрозора, темно-рожевого кольору; корпус: непрозорий, білого кольору; вміст капсул: порошок білого або майже білого кольору; капсули по 10 мг/10 мг: тверді желатинові капсули, розмір № 1; кришка: непрозора, коричневого кольору; корпус: непрозорий, білого кольору; вміст капсул: порошок білого або майже білого кольору.

Фармакодинаміка. Пов’язано з раміприлом Механізм дії Раміприлат, активний метаболіт проліків раміприлу, інгібує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворюючий фермент; кініназа II). У плазмі крові та тканинах цей фермент каталізує перетворення ангіотензину I на активну судинозвужувальну речовину (вазоконстриктор) ангіотензин II, а також розщеплення активного вазодилататора брадикініну. Зменшення утворення ангіотензину II та інгібування розщеплення брадикініну призводить до розширення кровоносних судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює вивільнення альдостерону, внаслідок дії раміприлату секреція альдостерону зменшується. Середня відповідь на монотерапію інгібітором АПФ (ангіотензинперетворюючим ферментом) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси афро-карибського походження (зазвичай у таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією низька концентрація реніну) була нижчою порівняно з представниками інших рас. Фармакодинамічні ефекти Антигіпертензивні властивості. Застосування раміприлу спричинює виражене зниження периферичного артеріального опору. Загалом нирковий плазмоток і швидкість клубочкової фільтрації істотно не змінюються. Застосування раміприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного зростання частоти серцевих скорочень. У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект після перорального прийому однократної дози препарату проявляється через 1−2 години. Максимальний ефект після прийому однократної дози препарату, як правило, досягається через 3−6 годин. Антигіпертензивний ефект однократної дози препарату зазвичай триває 24 години. Максимальний антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні раміприлом загалом спостерігається через 3−4 тижні. Показано, що при довготривалій терапії він зберігається впродовж 2 років. У відповідь на різке припинення прийому раміприлу не відбувається швидкого і надмірного («рикошетного») підвищення артеріального тиску. Пов’язано з амлодипіном Механізм дії Амлодипін — інгібітор потоку іонів кальцію дигідропіридинової групи (блокатор повільних каналів або антагоніст іонів кальцію), який сповільнює трансмембранний потік іонів кальцію в гладких м’язах серця та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладенькі м'язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії повністю не встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальну ішемію міокарда двома наступними шляхами: 1) Амлодипін розширює периферійні артеріоли і, таким чином, зменшує загальний периферійний опір (післянавантаження), який долає серце при роботі. Оскільки частота серцевих скорочень залишається постійною, таке зменшення навантаження на серце спричинює зменшення споживання енергії міокардом і його потребу в кисні. 2) Механізм дії амлодипіну, ймовірно, включає також розширення основних коронарних артерій та коронарних артеріол як у здорових, так і в ішемічних ділянках. Така дилатація збільшує доставку кисню в міокард у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (варіантна стенокардія чи стенокардія Принцметала). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом дози препарату один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску впродовж 24 годин як в положенні лежачи, так і стоячи. Через повільний початок дії прийом амлодипіну не спричинює різкого зниження артеріального тиску. Амлодипін не зумовлює будь-яких побічних метаболічних ефектів чи зміни концентрації ліпідів у плазмі крові та може застосовуватися пацієнтам із бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Фармакокінетика. Пов’язано з раміприлом Абсорбція Після перорального застосування раміприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті: максимальна концентрація раміприлу в плазмі крові досягається впродовж однієї години. Як видно з показника виведення з сечею, ступінь абсорбції препарату становить щонайменше 56% та значуще не залежить від наявності їжі в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу в дозі 2,5 та 5 мг становить 45%. Максимальна концентрація в плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2−4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату в плазмі крові після застосування раміприлу в звичайному дозуванні один раз на добу досягається приблизно на четвертий день лікування. Розподіл Зв’язування раміприлу з білками сироватки крові становить приблизно 73%, а раміприлату — приблизно 56%. Біотрансформація Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також до глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Виведення Виводяться метаболіти переважно нирками. Концентрація раміприлату в плазмі крові знижується поліфазно. Через інтенсивне насичуване зв’язування з АПФ та повільну дисоціацію з ферментом раміприлату притаманне подовження фази кінцевого виведення при дуже низьких концентраціях в плазмі. Після багатократного прийому раміприлу один раз на добу ефективний період напіввиведення раміприлату становить 13−17 годин при застосуванні препарату в дозі 5−10 мг та є довшим при застосуванні нижчих доз — 1,25−2,5 мг. Така відмінність зумовлена насичуваною здатністю ферменту зв’язувати раміприлат. Після однократного перорального прийому дози раміприл та його метаболіти не визначаються в грудному молоці. Однак ефект багатократних доз препарату невідомий. Пацієнти з порушенням функції нирок (розділ «Спосіб застосування та дози») Виведення раміприлату нирками є зниженим у пацієнтів з порушенням функції нирок, а нирковий кліренс раміприлату є пропорційним кліренсу креатиніну. Внаслідок цього підвищується концентрація раміприлату в плазмі крові, що знижується значно повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки (розділ «Спосіб застосування та дози») У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату є сповільненим через знижену активність печінкових естераз, а концентрація раміприлу в плазмі крові у таких пацієнтів є підвищеною. Проте максимальна концентрація раміприлату в таких пацієнтів не відрізняється від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Лактація Після однократного перорального прийому раміприлу в дозі 10 мг в грудному молоці він не визначається. Однак ефект багатократних доз препарату невідомий. Педіатрична популяція Фармакокінетичний профіль раміприлу вивчався у 30 пацієнтів педіатричної популяції з артеріальною гіпертензією віком від 2 до 16 років та з масою тіла ≥ 10 кг. Після прийому раміприлу в дозуванні від 0,05 до 0,2 мг/кг він швидко та в значній мірі метаболізувався до раміприлату. Максимальна концентрація раміприлату в плазмі крові досягалась впродовж 2−3 годин. Кліренс раміприлату в значній мірі корелював з логарифмами значень маси тіла (p < 0,01), а також з дозами (p < 0,001). Кліренс та об’єм розподілу зростав зі збільшенням віку дітей у кожній з груп дозування. Після прийому дози 0,05 мг/кг у дітей рівні експозиції були порівнянними з такими у дорослих, які отримували раміприл в дозі 5 мг. Після прийому дози 0,2 мг/кг у дітей рівні експозиції були вищими, ніж у дорослих, що отримували максимальну рекомендовану дозу 10 мг на добу. Пов’язано з амлодипіном Абсорбція, розподіл, зв’язування з білками плазми крові Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальних концентрацій в крові через 6−12 годин після прийому. Розраховано, що абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження в умовах in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. На біодоступність амлодипіну не впливає прийом їжі. Біотрансформація/виведення Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35−50 годин та є сталим при застосуванні препарату один раз на добу. Амлодипін в значній мірі метаболізується в печінці до неактивних метаболітів та виводиться з сечею у вигляді незміненої сполуки (10%) та метаболітів (60%). Застосування при порушенні функції печінки Щодо застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки є дуже обмежені клінічні дані. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що зумовлює подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC приблизно до 40−60%. Застосування пацієнтам літнього віку Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові є подібним у пацієнтів літнього віку та у більш молодих пацієнтів. У пацієнтів літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що зумовлює збільшення AUC та періоду напіввиведення. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідає очікуваним показникам для досліджуваних вікових груп пацієнтів. Застосування дітям У популяційному дослідженні фармакокінетики взяли участь 74 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 1 до 17 років (34 пацієнти були віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів — віком від 13 до 17 років), які отримували амлодипін в дозі від 1,25 до 20 мг один або два рази на добу. У дітей віком від 6 до 12 років та у підлітків віком від 13 до 17 років звичайний кліренс при пероральному прийомі препарату (CL/F) становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно у хлопців і 16,4 та 21,3 л/год відповідно у дівчат. Виявлена значна варіабельність в експозиції між окремими особами. Дані щодо дітей віком до 6 років обмежені. Доклінічні дані з безпеки Відносно раміприлу Пероральне введення раміприлу не викликало гострих токсичних явищ у гризунів та собак. Дослідження з тривалим пероральним введенням препарату були проведені на щурах, собаках та мавпах. Дисбаланс електролітів у плазмі крові та зміни показників загального аналізу крові були виявлені у трьох біологічних видів тварин. Як прояв фармакодинамічної активності раміприлу було відзначено виражене збільшення юкстагломерулярного апарату в собак та мавп при дозуванні 250 мг/кг/добу. Щури, собаки та мавпи переносили препарат без побічних ефектів в дозах 2, 2,5 та 8 мг/кг/добу відповідно. Дослідження репродуктивної токсичності, проведені на щурах, кролях і мавпах, не виявили жодних тератогенних властивостей препарату. Ані у самців, ані у самиць щурів порушення фертильності не спостерігалося. Введення раміприлу самицям щурів у добових дозах 50 мг/кг маси тіла або вище у період виношування потомства і під час лактації призводило до необоротного ураження нирок (розширення ниркової миски) у дитинчат. Всебічні дослідження мутагенності із застосуванням декількох тестових систем не виявили жодних доказів, які б свідчили про будь-які мутагенні чи генотоксичні властивості раміприлу. У щурів дуже раннього віку, яким була введена однократна доза раміприлу, виникало необоротне ураження нирок. Відносно амлодипіну Токсичність щодо репродуктивної функції У дослідженнях репродуктивної функції, проведених на щурах та мишах, спостерігалося відтермінування дати пологів, збільшення тривалості пологів та зниження виживаності потомства при дозуванні, приблизно в 50 разів вищому, ніж максимальне рекомендоване дозування для людини в перерахунку на мг/кг. Порушення фертильності При введенні амлодипіну щурам (самцям впродовж 64 днів та самицям впродовж 14 днів перед спарюванням) в дозах до 10 мг/кг/добу (що у 8 разів* вище, ніж максимальна рекомендована доза для людини — 10 мг — у перерахунку на мг/м²) впливу на фертильність виявлено не було. В іншому дослідженні на щурах, в якому самцям вводився амлодипіну бесилат впродовж 30 днів у дозі, яка є порівнянною з дозою для людини в перерахунку на мг/кг, виявлено зниження рівнів фолікулостимулюючого гормону та тестостерону в плазмі крові, а також зниження густини сперми та кількості зрілих сперматид і клітин Сертолі. Канцерогенний та мутагенний вплив У щурів та мишей, яким амлодипін додавали у корм впродовж двох років у концентраціях, розрахованих таким чином, щоб забезпечити добову дозу 0,5; 1,25 та 2,5 мг/кг/добу, не спостерігалось ознак канцерогенного впливу. Найвища доза (яка у мишей дорівнювала, а у щурів була вдвічі вищою* за максимальну рекомендовану клінічну дозу 10 мг у перерахунку на мг/м²) була близькою до максимальної переносимої дози для мишей, але не для щурів. Дослідження мутагенного впливу не виявили жодних ефектів препарату на генному чи хромосомному рівнях. * З розрахунку на масу пацієнта 50 кг.

Лікарські засоби для лікування захворювань серцево-судинної системи. Препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори АПФ, комбінації. Інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатор кальцієвих каналів. Код АТХ C09B B07.

Раміприл. Протипоказані комбінації. Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки це підвищує ризик виникнення ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Застосування сакубітрилу/валсартану слід розпочинати не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози препарату ТРИАМЛО. Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як гемодіаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембрани з поліакрилонітрилу) і аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату, протипоказані через підвищений ризик виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі якщо таке лікування є необхідним, потрібно розглянути можливість використання гемодіалізної мембрани іншого типу або застосування антигіпертензивного препарату іншого класу. Запобіжні заходи при застосуванні. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі розвиток гострої ниркової недостатності), у порівнянні із застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші діючі речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, триметоприм і комбінації у фіксованій дозі з сульфаметоксазолом, такролімусом, циклоспорином). Може виникнути гіперкаліємія, у зв’язку з чим необхідний ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Антигіпертензивні засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, значна кількість алкоголю, баклофен, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Можливе потенціювання дії з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, адреналін), що можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу.
Рекомендується моніторинг артеріального тиску. Алопуринол, імуносупресори, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити показники загального аналізу крові. Підвищена ймовірність реакцій з боку крові (див. розділ «Особливості застосування»). Солі літію. Інгібітори АПФ можуть знижувати виведення літію, у зв’язку з чим може зростати його токсичність. Потрібно контролювати рівень літію. Протидіабетичні засоби, з інсуліном включно. Можуть виникати гіпоглікемічні реакції. Рекомендується моніторинг рівня глюкози крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Можливе зменшення антигіпертензивного ефекту раміприлу. Крім цього, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП збільшує ризик погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в крові. Інгібітори mTOR або вілдагліптин Підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку може спостерігатися у пацієнтів, які одночасно приймають такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (наприклад темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Слід дотримуватися обережності на початку такої терапії (див. розділ «Особливості застосування»). Інгібітори неприлізину (НЕП) Повідомлялося про зростання ризику розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів НЕП (нейтральної ендопептидази), наприклад рацекадотрилу (див. розділ «Особливості застосування»). Амлодипін. Вплив інших лікарських засобів на амлодипін. Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з потужними чи помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл чи дилтіазем) можуть спричинити значуще збільшення експозиції амлодипіну, що може призводити до збільшення ризику виникнення гіпотензії. Такі фармакокінетичні зміни можуть бути більш вираженими у пацієнтів літнього віку. У зв’язку з цим рекомендується ретельний клінічний моніторинг та коригування дози. Індуктори CYP3A4. При одночасному застосуванні індукторів CYP3A4 концентрації амлодипіну в плазмі крові можуть змінюватися. У зв’язку із цим слід постійно контролювати артеріальний тиск та враховувати рекомендації з корекції дози як під час, так і після супутнього застосування з іншими препаратами, зокрема потужними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, звіробій). Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність препарату, що спричинює посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (інфузійний розчин). Після застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену в тварин спостерігалась летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинний колапс в поєднанні з гіперкаліємією. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії. Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби. Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивні ефекти інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями. Такролімус Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичної дії такролімусу, при застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які отримують лікування такролімусом, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові, а у разі необхідності — корекція дозування. Інгібітор механістичної мішені рапаміцину (mTOR) Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При супутньому застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може збільшувати експозицію інгібіторів mTOR. Циклоспорин Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або в інших групах не проводилося, за винятком пацієнтів, що перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалося різне за інтенсивністю збільшення мінімальної концентрації циклоспорину в кінці періоду дозування (в середньому на 0–40%). У пацієнтів, що перенесли трансплантацію нирки і які застосовують амлодипін, слід контролювати рівні циклоспорину, а у разі необхідності — знизити дозу циклоспорину. Симвастатин. Одночасне багатократне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг спричинювало зростання експозиції симвастатину на 77% у порівнянні із застосуванням симвастатину окремо. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на добу. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії препарату амлодипін не змінював фармакокінетику аторвастатину, дигоксину чи варфарину.

діючі речовини: раміприл/амлодипін; 1 капсула містить раміприлу 5 мг та амлодипіну 5 мг (що відповідає амлодипіну бесилату 6,934 мг) або раміприлу 10 мг та амлодипіну 5 мг (що відповідає амлодипіну бесилату 6,934 мг), або раміприлу 10 мг та амлодипіну 10 мг (що відповідає амлодипіну бесилату 13,868 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований низької вологості, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію стеарилфумарат; оболонка капсули: капсули по 5 мг/5 мг, капсули по 10 мг/5 мг: заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин; капсули по 10 мг/10 мг: заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), титану діоксид (Е 171), желатин.

Безпечність та ефективність застосування препарату ТРИАМЛО дітям не визначались (дивись розділ «Протипоказання»). Доступні на сьогодні дані представлено в розділах «Побічні реакції», «Фармакодинаміка» та «Фармакокінетика», але жодних рекомендацій щодо дозування дати не можна.

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких належним чином контролюється раміприлом та амлодипіном при одночасному їх застосуванні у тій же дозі, що і в комбінації.

Гіперчутливість до раміприлу, амлодипіну, інших інгібіторів АПФ, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Склад»). Раміприл. Одночасне застосування препарату ТРИАМЛО з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку (спадковий, ідіопатичний або випадок виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок прийому інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ). Застосування одночасно з проведенням терапії сакубітрилом/валсартаном (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Значущий двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки. Вагітність або планування вагітності (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Годування груддю. Гіпотензивні або гемодинамічно нестабільні стани. Амлодипін. Тяжка артеріальна гіпотензія. Шок (в тому числі кардіогенний шок). Обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад аортальний стеноз тяжкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Дитячий вік.

Дозування. Препарат ТРИАМЛО не слід застосовувати як початкову терапію при артеріальній гіпертензії. Дозування кожного компонента препарату потрібно підібрати в індивідуальному порядку відповідно до особливостей пацієнта та контролю рівня артеріального тиску. Якщо потрібно змінити дозування, спочатку підбирають окремо дози раміприлу та амлодипіну, а після визначення схеми дозування ці засоби можна замінити на препарат ТРИАМЛО. Рекомендована доза становить 1 капсулу 1 раз на добу. Максимальна добова доза становить 1 капсулу 10 мг / 10 мг. Особливі категорії пацієнтів. Порушення функції нирок. Щоб визначити оптимальну початкову дозу та підтримувальну дозу для пацієнтів з порушенням функції нирок, потрібно провести індивідуальне титрування дози кожного компонента окремо (амлодипіну та раміприлу). Раміприл в незначній мірі виводиться при гемодіалізі, тому цей лікарський засіб слід приймати через кілька годин після проведення гемодіалізу. Амлодипін не виводиться при гемодіалізі. Амлодипін потрібно застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, яким проводиться гемодіаліз. При застосуванні препарату ТРИАМЛО потрібно здійснювати моніторинг функції нирок та рівня калію в сироватці крові. У разі погіршення функції нирок лікування препаратом ТРИАМЛО потрібно припинити та замінити його на застосування окремих компонентів з належним коригуванням доз. Порушення функції печінки. Максимальна добова доза становить 2,5 мг раміприлу, тому у цій лікарській формі препарат не застосовують. Пацієнти літнього віку. Пацієнтам літнього віку рекомендується розпочинати лікування з нижчої дози, а збільшувати дозу потрібно з обережністю. Спосіб застосування. Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування раміприлу та амлодипіну, препарат ТРИАМЛО можна приймати незалежно від прийому їжі. Препарат ТРИАМЛО рекомендується приймати в один і той же час доби.

Профіль безпеки раміприлу включає постійний сухий кашель та реакції внаслідок артеріальної гіпотензії. Серйозні побічні реакції включають інсульт, інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк, гіперкаліємію, порушення функції нирок чи печінки, панкреатит, тяжкі шкірні реакції та нейтропенію/агранулоцитоз. Найбільш часто під час лікування амлодипіном повідомлялось про такі побічні реакції, як сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, гіперемія, біль у животі, нудота, припухлість у ділянці гомілковостопних суглобів, набряки та підвищена втомлюваність. Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними). Під час лікування раміприлом та амлодипіном окремо повідомлялося про вказані у таблиці 2 побічні реакції. Таблиця 2

Система органів	Частота	Раміприл	Амлодипін
З боку крові та лімфатичної системи	Нечасто	Еозинофілія
	Рідко	Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію чи агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів
	Дуже рідко		Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія
	Частота невідома	Недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія
З боку імунної системи	Дуже рідко		Алергічні реакції
	Частота невідома	Анафілактичні чи анафілактоїдні реакції, збільшення кількості антинуклеарних антитіл
Ендокринні розлади	Частота невідома	Синдром неналежної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ)
Метаболічні та аліментарні розлади	Часто	Підвищення рівня калію в крові
	Нечасто	Анорексія, зниження апетиту
	Дуже рідко		Гіперглікемія
	Частота невідома	Зниження рівня натрію в крові
З боку психіки	Нечасто	Зниження настрою, відчуття тривоги, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість	Безсоння, зміни настрою (в тому числі відчуття тривоги), депресія
	Рідко	Стан сплутаності свідомості	Сплутаність свідомості
	Частота невідома	Порушення уваги
З боку нервової системи	Часто	Головний біль, запаморочення	Сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування)
	Нечасто	Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія	Тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія
	Рідко	Тремор, порушення рівноваги
	Дуже рідко		Гіпертонус, периферична нейропатія
	Частота невідома	Церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія	Екстрапірамідний розлад
З боку органів зору	Часто		Порушення зору (в тому числі диплопія)
	Нечасто	Порушення зору, включаючи нечіткість зору
	Рідко	Кон’юнктивіт
З боку органів слуху та рівноваги	Нечасто		Дзвін/шум у вухах
	Рідко	Порушення слуху, дзвін/шум у вухах
З боку серця	Часто		Посилене серцебиття
	Нечасто	Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардія, аритмія, посилене серцебиття, периферичні набряки	Аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь)
	Дуже рідко		Інфаркт міокарда
З боку судин	Часто	Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе	Гіперемія
	Нечасто	Гіперемія	Артеріальна гіпотензія
	Рідко	Стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт
	Дуже рідко		Васкуліт
	Частота невідома	Синдром Рейно
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Часто	Непродуктивний подразливий кашель, бронхіт, синусит, задишка	Задишка
	Нечасто	Бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми, закладеність носа	Кашель, риніт
З боку травної системи	Часто	Запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, розлади травлення, відчуття дискомфорту в животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання	Біль у животі, нудота, диспепсія, порушення частоти випорожнень (включаючи діарею та запор)
	Нечасто	Панкреатит (у поодиноких випадках надходили повідомлення про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечнику, біль у верхньому відділі живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті	Блювання, сухість у роті
	Рідко	Глосит
	Дуже рідко		Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен
	Частота невідома	Афтозний стоматит
Гепатобіліарні розлади	Нечасто	Підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югованого білірубіну
	Рідко	Холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярне ураження
	Дуже рідко		Гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів*
	Частота невідома	Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у виняткових випадках — з летальним наслідком)
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто	Висипання, зокрема макулопапульозні
	Нечасто	Ангіоневротичний набряк; у виняткових випадках обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку може призвести до летального наслідку; свербіння, посилене потовиділення	Алопеція, пурпура, зміни забарвлення шкіри, посилене потовиділення, свербіння, висипання, екзантема, кропив’янка
	Рідко	Ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхоліз
	Дуже рідко	Реакції фоточутливості	Ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса − Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість
	Частота невідома	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція	Токсичний епідермальний некроліз
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини	Часто	Спазми м’язів, міалгія	Припухлість в ділянці гомілковостопних суглобів, м’язові спазми
	Нечасто	Артралгія	Артралгія, міалгія, біль у спині
З боку нирок та сечовивідних шляхів	Нечасто	Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення діурезу, посилення вже наявної протеїнурії, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові	Порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання
З боку репродуктивної системи та молочних залоз	Нечасто	Транзиторна еректильна дисфункція, зниження лібідо	Імпотенція, гінекомастія
	Частота невідома	Гінекомастія
Загальні розлади та реакції	Дуже часто		Набряк
	Часто	Біль у грудній клітці, підвищена втомлюваність	Підвищена втомлюваність, загальна слабкість
	Нечасто	Пірексія	Біль у грудній клітці, біль, загальне нездужання
	Рідко	Загальна слабкість
Результати досліджень	Нечасто		Збільшення маси тіла, зниження маси тіла

* Переважно поєднується з холестазом. Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користь/ризик щодо застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Передозування раміприлом. Симптоми. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати надмірне розширення периферичних судин (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, порушення балансу електролітів і ниркову недостатність. Лікування. Пацієнт повинен знаходитись під ретельним наглядом, а лікування повинно бути симптоматичним та підтримувальним. Рекомендовані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, застосування адсорбентів) та заходи, спрямовані на відновлення стабільності гемодинаміки, включаючи застосування альфа₁-адренергічних агоністів чи ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Передозування амлодипіном. Досвід навмисного передозування люди обмежений. Симптоми. Доступні дані свідчать про те, що значне передозування може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію та рефлекторну тахікардію. Повідомлялося про випадки вираженої та, ймовірно, пролонгованої системної артеріальної гіпотензії аж до шоку або з розвитком шоку з летальним наслідком. Лікування. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням амлодипіну, потребує активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, в т. ч. частого моніторингу серцевої та дихальної функцій, особливої уваги до об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи з припіднятими нижніми кінцівками. Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення судинного тонусу та належного артеріального тиску за умови відсутності протипоказань до його застосування. Може бути корисним внутрішньовенне введення кальцію глюконату для усунення ефектів блокади кальцієвих каналів. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Було показано, що у здорових добровольців застосування активованого вугілля протягом 2 годин після прийому 10 мг амлодипіну зменшувало швидкість абсорбції амлодипіну. Оскільки амлодипін у значній мірі зв’язується з білками плазми крові, малоймовірно, щоб гемодіаліз був корисним.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла.