Троксерутин гель 2% туба 35 г

По 35 г гелю у тубах № 1; у пачці з картону.

Гель.
Основні фізико-хімічні властивості: гель світло-жовтого або жовтого кольору, прозорий, однорідної консистенції.

Троксерутин чинить ангіопротекторну і флеботонізуючу дію. Троксерутин накопичується вибірково в ендотеліальному шарі вен, глибоко проникає у субендотеліальний шар венозної стінки, причому концентрація виявляється вищою, ніж у сусідніх тканинах.

Лікарський засіб запобігає пошкодженню клітинних мембран, спричиненого окисненням.

Антиоксидантний ефект проявляється у зниженні та усуненні окисних властивостей кисню, інгібуванні ліпідної пероксидації, захисті судинного ендотелію від окисної дії гідроксильних радикалів. Троксерутин зменшує підвищену проникність капілярів і чинить венотонізуючу дію.

Цитопротекторний ефект проявляється в інгібуванні активації та адгезії нейтрофілів, зниженні агрегації еритроцитів і підвищенні стійкості еритроцитів до деформації, зниженні вивільнення медіаторів запалення.

Препарат підвищує венозно-артеріальний рефлюкс, подовжує час венозного наповнення, знижує приплив крові до шкірних покривів (у положенні лежачи), поліпшує мікроциркуляцію і мікросудинну перфузію.

Дія препарату спрямована на зменшення набряку, болю, поліпшення трофіки та усунення різних патологічних порушень, пов’язаних з венозною недостатністю.

Лікарська форма препарату Троксерутин забезпечує повну абсорбцію активної речовини через роговий шар епідермісу і проникнення у кровоносні судини у підшкірній тканині.

Ангіопротектори. Капіляростабілізуючі засоби. Троксерутин.
Код АТХ С05С А04.

Посилює дію аскорбінової кислоти на структуру та проникність судинної стінки.

діюча речовина: 1 г гелю містить: троксерутин – 20 мг;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат (Е 218), карбомер, аміаку розчин 15%, динатрію едетат, вода очищена.

Не впливає

Немає даних щодо негативного впливу препарату при застосуванні у період вагітності або годування груддю. Проте застосування гелю Троксерутин у І триместрі вагітності не рекомендується.

Немає протипоказань щодо застосування препарату дітям.

Троксерутин застосовувати для симптоматичного лікування таких захворювань:

венозна недостатність;

передварикозний і варикозний синдром;

поверхневий тромбофлебіт, флебіт і післяфлебітні стани;

комплексне лікування гемороїдальної хвороби;

набряки та біль при варикозному розширенні вен;

м’язові крампі (судомне стягування литкових м’язів).

Підвищена чутливість до троксерутину або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

Троксерутин не слід наносити на слизові оболонки, відкриті рани та екзематозні ділянки шкіри.

Тільки для застосування на шкіру.

Гель наносити на уражену ділянку шкіри рівномірним тонким шаром 2 рази на день (вранці та ввечері), втираючи легкими масажними рухами до повного всмоктування препарату. За потреби можна накласти тугу або еластичну пов’язку. Гель не має запаху та не залишає жирних плям на одязі. При тяжчих станах рекомендується комбінована терапія з капсулами Троксерутин. При хронічній венозній недостатності застосовувати комбіновану терапію до повного зникнення симптомів.

Дози та тривалість застосування лікарського засобу визначає лікар, зважаючи на тяжкість та перебіг захворювання.

В окремих випадках можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, у тому числі подразнення шкіри, еритема, свербіж, шкірні висипи, дерматит, ангіоневротичний набряк. Зазвичай ці симптоми зникають після припинення прийому препарату. До складу препарату входить метилпарагідроксибензоат (Е 218), що може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

При місцевому застосуванні випадки передозування не зареєстровані. При випадковому проковтуванні великої кількості лікарського засобу необхідно вжити загальних заходів щодо виведення препарату: спровокувати блювання, застосувати засоби для симптоматичного лікування. При необхідності провести перитонеальний діаліз.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Троксерутин застосовують для симптоматичного лікування венозної недостатності; передварикозного та варикозного синдрому, м'язових крампи