Цефоперазон плюс порошок для ін'єкцій, 500 мг/500 мг

Порошок у скляних флаконах; по 1 флакону у картонній коробці.

Порошок для розчину для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.

Цефоперазон натрію являє собою напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально. Сульбактам натрію – це похідна базового пеніцилінового ядра. Цефоперазон діє шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду стінки бактеріальної клітини. Сульбактам діє як інгібітор бета-лактамаз, відновлюючи активність цефоперазону щодо штамів, які виробляють бета-лактамазу.

Середня концентрація у сироватці крові, через 30 хв після внутрішньовенного введення 1 г цефоперазону становить 114 мкг/мл. Середня концентрація у сироватці крові через 15 хв після внутрішньовенного введення 500 мг і 1000 мг сульбактаму становить 21 – 40 мкг/мл і 48 – 88 мкг/мл відповідно. Середні значення максимальних концентрацій цефоперазону та сульбактаму після введення 2 г цефоперазону/сульбактаму (1 г цефоперазону, 1 г сульбактаму) внутрішньовенно протягом 5 хв становлять відповідно 130,2 мкг/мл і 236,8 мкг/мл. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vα=18 – 27,6 л) у порівнянні з розподілом цефоперазону (Vα = 10,2 – 11,3 л).
Зв’язування з білками плазми крові цефоперазону становить 82 – 93 %, сульбактаму – 38 %.

Значної кількості метаболітів цефоперазону в сечі не виявлено. Середні періоди напіввиведення в сироватці крові цефоперазону і сульбактаму становлять приблизно 2 години і 1 годину. Цефоперазон виводиться головним чином з жовчю. Близько 75 – 85 % сульбактаму виводиться з сечею протягом перших 8 годин після введення.

Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою недостатністю суттєво не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення у сироватці крові подовжений, а час виведення з сечею збільшений.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код ATХ J01D D62.

Аміноглікозиди. Змішування препарату з аміноглікозидами в одному шприці призводить до взаємної інактивації; якщо ці групи антибактеріальних агентів потрібно застосовувати в один період часу, то вводити їх потрібно в різні місця з інтервалом в 1 годину. Препарат підвищує ризик розвитку нефротоксичності аміноглікозидів, фуросеміду.

Бактеріостатичні препарати (хлорамфенікол, еритроміцин, сульфаніламіди, тетрацикліни) знижують активність препарату.
Пробенецид зменшує канальцеву секрецію сульбактаму; результатом цього є збільшення їх плазматичної концентрації і періоду напіввиведення препаратів та підвищення ризику інтоксикації. Посилює ризик кровотечі при застосуванні разом із нестероїдними протизапальними препаратами.

Комбінована терапія. Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можна адекватно лікувати цим антибіотиком, застосовуючи його як монотерапію. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. Якщо при цьому призначають аміноглікозиди, необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищена пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам не слід вживати алкогольні напої при застосуванні препарату. У разі необхідності проведення штучного харчування (перорального або парентерального) розчини, що містять етанол, використовувати не слід.

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах. Хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

діючі речовини: cefoperazone, sulbactam;

1 флакон містить: цефоперазону натрію еквівалентно цефоперазону 500 мг, сульбактаму натрію еквівалентно сульбактаму 500 мг.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з іншою технікою малоймовірний.

Вагітність. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр. Однак всебічних та добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилось. Препарат можна застосовувати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода, а також у разі нагальної потреби.

Період годування груддю. У грудне молоко проникає тільки невелика частка введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Хоча обидві складові препарату проникають у незначній кількості у грудне молоко, слід з обережністю призначати препарат жінкам, які годують груддю. На період лікування слід обов’язково припиняти годування груддю.

Препарат застосовують дітям. Однак всебічних досліджень щодо застосування препарату недоношеним немовлятам або новонародженим не проводилося. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії.
У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

• Інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• холецистит, холангіт, перитоніт та інші інфекції черевної порожнини;
• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• септицемія;
• менінгіт;
• інфекції шкіри і м’яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Алергія на пеніцилін, сульбактам, цефоперазон або будь-який цефалоспорин; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну становить 30 мл/хв).

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Застосування дорослим. Стандартна доза препарату для дорослих становить від 2 до 4  г на добу (тобто від 1 до 2  г  цефоперазону на добу) внутрішньовенно або внутрішньом’язово в рівних дозах кожні 12 годин.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату можна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону – 4 г), яку вводять внутрішньовенно у рівних дозах кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату). 

Застосування при порушеннях функції  печінки

Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати концентрацю цефоперазону у сироватці крові та у разі необхідності коригувати дозування. У таких випадках доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок

Режим дозування слід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15 – 30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яку вводять кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму – 2 г), а пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яку вводять кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму – 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового окремого призначення цефоперазону.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу

Термін напіввиведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.

Застосування пацієнтам літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосування дітям

Стандартна доза препарату для дітей становить від 40 до 80 мг/кг/добу (тобто 20 – 40 мг/кг/добу цефоперазону), розподілена на 2 – 4 рівні дози.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу можна підвищити до 160 мг/кг (80  мг/кг/добу цефоперазону), розділену на 2 – 4 рівні дози. 

Застосування новонародженим. Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу (160 мг/кг/добу препарату). Якщо необхідне застосування дози цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг/добу, додаткову дозу цефоперазону слід призначати окремо.

Внутрішньовенне застосування. Для краплинної інфузії вміст одного флакона слід розчинити у відповідній кількості 5 % розчину глюкози у воді, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкцій, а потім розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15 – 60 хв. 

Препарат є сумісним з водою для ін’єкцій, 5 % розчином глюкози, 0,9  % розчином натрію хлориду,   5 % розчином глюкози в 0,225 % розчині натрію хлориду та 5 % глюкозою у 0,9 % розчині натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.
Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»). 

Для внутрішньовенної ін’єкції вміст флакона розводити, як описано вище, та вводити протягом щонайменше 3 хвилин.

Внутрішньом’язове застосування. 2 % розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»). У разі застосування лідокаїну як розчинника слід зробити шкірну пробу на переносимість та врахувати інформацію з безпеки лідокаїну. 

Інфекції та інвазії: псевдомембранозний коліт, суперінфекція.

З боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, гіпопротромбінемія, нейтропенія (пов'язана з тривалим застосуванням, оборотна), тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні та анафілактичні реакції (включаючи шок).

З боку нервової системи: Головні болі, неспокій. Цефоперазон може значно знижувати концентрацію альбуміну, при лікуванні новонароджених із жовтяницею підвищується ризик розвитку білірубінової енцефалопатії.

З боку серцево-судинної системи: васкуліт, артеріальна гіпотензія, брадикардія/тахікардія, кардіогенний шок, зупинка серця.

З боку травного тракту: найчастішими побічними ефектами препарату, як і при застосуванні інших антибіотиків, були прояви з боку травного тракту у вигляді діареї, нудоти та блювання, псевдомембранозного коліту, суперінфекції, гіперестезії слизової оболонки. рота.

З боку гепатобіліарної системи: жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: макулопапульозні висипання, кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона, свербіж, еритема, ексфоліативний дерматит. Як і при застосуванні всіх пеніцилінів та цефалоспоринів, повідомлялося про гіперчутливість. Розвиток зазначених реакцій найімовірніше у пацієнтів з алергією в анамнезі, зокрема на пеніциліни.

З боку нирок та сечовивідної системи: гематурія.

З боку дихальної системи: ларингоспазм, бронхоспазм, диспное, алергічний реніт.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: озноб, лихоманка, медикаментозна лихоманка, флебіт у місці введення катетера, посмикування м'язів, біль у місці ін'єкції.

Зміни лабораторних показників: подовження протромбінового часу, псевдопозитивні результати при визначенні вмісту глюкози в сечі неферментативними методами, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення рівня білірубіну у крові, позитивний тест Кумбса, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, зменшення кількості нейтрофілів.

Загальний стан та порушення, що стосуються способу застосування препарату. Іноді при внутрішньом'язовому введенні препарату може виникнути тимчасовий біль.

Інформація щодо гострої інтоксикації цефоперазоном натрію та сульбактамом натрію у людини обмежена. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що головним чином є посиленням його побічних ефектів.

Слід брати до уваги, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Препарат являє собою антибіотик із групи цефалоспоринів. Має широкий спектр бактерицидних властивостей.