Цефотаксим пор. д/п ін. р-ну 1 г №10

порошок для ін'єкцій

Препарат Цефотаксим по хімічній природі близький до цефалоспоринових антибіотиків I і II покоління, однак особливості структури забезпечують його високу активність відносно грамнегативних бактерій, стійкість до дії продукованих ними β-лактамаз. Препарат діє бактерицидно. Володіє широким спектром дії, в тому числі щодо мікроорганізмів, стійких до інших цефалоспоринів і антибіотиків пеніцилінового ряду. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів (Staphylococcus spp., Включаючи продукують β-лактамази; Streptococcus spp., Виключаючи групи D), грамнегативних мікроорганізмів (Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., В тому числі K. pneumoniae, Moraxella spp., Neisseria gonorrhoeae, N. meningitidis, Proteus spp., Salmonella spp., Serratia spp., Providencia spp., Shigella spp.), анаеробних мікроорганізмів (Fusobacterium spp., Veillonella spp.). До дії препарату не постійно чутливі Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Helicobacter pylori, Bacteroides fragilis і Clostridium difficile. До дії препарату стійкі стрептококи групи D, Listeria spp. і метицилінстійкі стафілококи.

При в / м введенні препарат швидко всмоктується: C max його в плазмі крові спостерігається через 30 хв після ін'єкції. Бактерицидна концентрація в крові утримується> 12 год. Препарат добре проникає в тканини та рідини організму; в ефективних концентраціях визначається в плевральній, перитонеальній та синовіальній рідині. T ½ препарату становить 1-1,5 год. Виводиться в значній кількості з сечею в незміненому вигляді (близько 60%) і у вигляді активних метаболітів (близько 24%). Частково виводиться з жовчю. У пацієнтів з нирковою недостатністю та у осіб літнього віку T ½ препарату збільшується приблизно в 2 рази. Введення препарату Цефотаксим протягом 14 діб в дозі 1 г кожні 6 год не призводить до суттєвої накопичення лікарського засобу в організмі.

Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини III покоління.

Цефотаксим при одночасному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії надає синергізм. При одночасному застосуванні з цефотаксима пробенецид затримує екскрецію і підвищує плазмові концентрації цефотаксиму. При одночасному застосуванні цефотаксиму і потенційно нефротоксичних препаратів (аміноглікозидних антибіотиків, діуретиків) необхідно контролювати функцію нирок (зважаючи на небезпеку нефротоксичної дії). Несумісність. Розчин препарату Цефотаксим несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці або інфузійному розчині.

Діюча речовина: цефотаксим; 1 флакон містить цефотаксиму натрієвої солі стерильної у перерахуванні на цефотаксим 1 г.

Не впливає.

Застосування в період вагітності можливо у виняткових випадках за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плоду. При необхідності застосування Цефотаксима грудне вигодовування слід припинити, оскільки Цефотаксим проникає в грудне молоко.

При призначенні препарату недоношеним і новонародженим дітям слід дотримуватися особливої обережності.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів (бронхіт, бактеріальна пневмонія, плеврит, інфіковані бронхоектази, абсцес легені); менінгіт (за винятком лістеріозного); септицемія; інфекції сечовивідних шляхів, нирок (пієлонефрит, цистит, асимптомная бактериурия); гінекологічні інфекції; інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів, черевної порожнини; гостра неускладнена гонорея. У хірургічній практиці препарат Цефотаксим застосовують для зниження ризику післяопераційних інфекцій, особливо при операціях на органах шлунково-кишкового тракту та урологічних операціях.

Підвищена чутливість до препаратів групи цефалоспоринів. Підвищена чутливість до лідокаїну (при використанні в якості розчинника). В / м введення дітям у віці до 2,5 року.

Перед введенням препарату при відсутності протипоказань необхідно провести шкірну пробу на переносимість. Цефотаксим вводять в / м або в / в (струминно або крапельно). Шлях введення, дози та частота залежать від тяжкості інфекції, чутливості збудників і переносимості препарату пацієнтом. Терапію рекомендується починати після визначення чутливості мікроорганізмів до цефотаксиму. Для в / м або в / в струминного введення 1 г препарату розчиняють в 4 мл стерильної води для ін'єкцій, 2 г препарату - в 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Для в / м введення цефотаксим також можна розчиняти в 1% розчині лідокаїну (вводять глибоко в сідничний м'яз). Для в / в крапельного введення 1-2 г розчиняють в 40-100 мл стерильної води для ін'єкцій. Вводять повільно протягом 20-60 хв. Дорослим з нормальною функцією нирок при гострій неускладненій гонореї Цефотаксим призначають в / м або в / в в дозі 1 г одноразово. При неускладнених інфекціях середньої тяжкості Цефотаксим вводять в / м або в / в в одноразовій дозі 1 г з інтервалом 12 год. При важких інфекціях Цефотаксим вводять в / в; добова доза може бути підвищена до 12 г і застосована в 3 або 4 прийоми. Застосування при порушеннях функції нирок Дорослим з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤5 мл/хв, креатинін в плазмі крові - близько 751 мкмоль/л) одноразову дозу знижують в 2 рази, інтервал між введеннями не змінюють, при цьому добова доза також знижується в 2 рази. Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, призначають 1-2 г/добу, залежно від тяжкості інфекції. В день проведення діалізу Цефотаксим вводять після закінчення процедури. Діти: 100-150 мг/кг/добу в / м або в / в, за 2-4 введення. При важких інфекціях дозу можна підвищити до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу за 2-4 введення. При важких інфекціях дозу можна підвищити до 150-200 мг/кг/добу. Тривалість лікування встановлюється індивідуально.

З боку травної системи: нудота, блювота, біль у животі, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, ЛФ) і / або білірубіну. Алергічні реакції: висип, свербіж, лихоманка, гіперемія, рідко - ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив'янка; дуже рідко - анафілактичний шок, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку сечовидільної системи: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (особливо при комбінованому застосуванні з аміноглікозидами); рідко - інтерстиціальний нефрит. З боку системи крові: гранулоцитопенія, нейтропенія; рідко - агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія; в окремих випадках - гемолітична анемія. З боку центральної нервової системи: ціаноз, сонливість, різка блідість, енцефалопатія (при введенні препарату в високих дозах), особливо у хворих на ниркову недостатність. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках - аритмія (при болюсному через центральний венозний катетер), відчуття стиснення в грудях, задишка, запаморочення, зниження артеріального тиску, відчуття серцебиття. Ефекти, зумовлені біологічною дією: суперінфекція. Інші: слабкість, озноб. Місцеві реакції: флебіт при в / в введенні.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.