Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Антибіотики
Антибіотики при бронхіті
ЦЕФТРИАКСОН
Цефтриаксон порошок для розчину для ін'єкцій по 1000 мг у флаконі
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Категорія
Дозування
1000 мг
Виробник
Сенс Лабораторіс ПВТ ЛТД
Країна-виробник
Індія
Торгова назва
Форма випуску
Порошок
Термін придатності
2 роки
Активні речовини
Цефтриаксон
Кількість в упаковці
1
Спосіб введення
внутрішньом'язово
Код Моріон
525089
Код АТС/ATX
J01D D04
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
з обережністю
Вагітним
з обережністю
ГОДУЮЧИМ МАТЕРЯМ
з обережністю
Особливості
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 1 флаконі в картонній упаковці.
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-оранжевого кольору.
Механізм дії
Цефтріаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв'язуючих білків, внаслідок чого припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що у свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини та її загибелі.
Резистентність
Бактеріальна резистентність до цефтріаксону може розвиватися внаслідок дії одного або кількох механізмів:
• Гідроліз бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектру, карбапенемази та ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.
• Зниженої афінності пеніцилінзв'язуючих білків до цефтріаксону.
• Непроникність зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.
• Бактеріальний елюксний насос.
Граничні значення при визначенні чутливості
Таблиця 1
Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації, визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)
Патоген |
Метод розведення (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л) |
|
Чутливий |
Резистентний |
|
Enterobacteriaceae |
≤ 1 |
> 2 |
Staphylococcus spp. |
a |
a |
Streptococcus spp.( групи A, B, C та G ) |
b |
b |
Streptococcus pneumoniae |
≤ 0,5 c |
> 2 |
Streptococci групи Viridans |
≤ 0,5 |
>0,5 |
Haemophilus influenzae |
≤ 0,12 c |
>0,12 |
Moraxella catarrhalis |
≤ 1 |
> 2 |
Neisseria gonorrhoeae |
≤ 0,12 |
>0,12 |
Neisseria meningitidis |
≤ 0,12 c |
>0,12 |
Не пов'язаний з видом |
≤ 1 d |
> 2 |
a Висновок про чутливість на основі чутливості до цефокситину.
b Висновок про чутливість на основі чутливості до пеніциліну.
c Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо це спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження – відправити до референтної лабораторії.
d Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г×1 та високої дози не менше 2 г×1.
Загалом чутливі види
Грампозитивні аероби
Staphylococcus aureus (метицилінчутливий) £ , коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі) £ , Streptococcus pyogenes ( групи А), Streptococcus agalactiae (групи В), Streptococcuspneumoniae, Streptococci.
Грамнегативні аероби
Borreliaburgdorferi, Haemophilusinfluenzae, Haemophilusparainfluenzae, Moraxellacatarrhalis, Neisseriagonorrhoeae, Neisseriameningitidis, Proteusmirabilis, Providenciaspp., Treponema pallidum.
Види, які можуть набувати резистентності
Грампозитивні аероби
Staphylococcusepidermidis + , Staphylococcushaemolyticus + , Staphylococcushominis + .
Грамнегативні аероби
Citrobacterfreundii, Enterobacteraerogenes, Enterobactercloacae, Escherichiacoli % , Klebsiellapneumoniae % , Klebsiellaoxytoca % , Morganella em>
Аннероби
Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium perfringens.
Резистентні мікроорганізми
Грампозитивні аероби
Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.
Грамнегативні аероби
Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.
Аннероби
Clostridium difficile.
Інші
Chlamydia spp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.
£ Усі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтріаксону.
+ Частота резистентності > 50% щонайменше в одному регіоні.
% Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектру, завжди резистентні.
Всмоктування
Внутрішньом'язове введення
Після внутрішньом'язової ін'єкції середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно половину від еквівалентної дози, що спостерігається після внутрішньовенного введення. Максимальна концентрація в плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Площа під кривою «концентрація - час» у плазмі крові після внутрішньом'язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.
Внутрішньовенне введення
Після внутрішньовенного болюсного введення цефтріаксону в дозах 500 мг та 1 г середній піковий рівень цефтріаксону в плазмі становить приблизно 120 та 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтріаксону у дозах 500 мг, 1 г та 2 г рівень цефтріаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 та 250 мг/л відповідно.
Розподіл.
Об'єм розподілу цефтріаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості значущих збудників інфекцій, виявляються в тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову оболонку носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини. Збільшення середньої концентрації піків у плазмі на 8-15% (Cmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався здебільшого протягом 48-72 годин залежно від шляху введення.
Проникнення в окремі тканини
Цефтріаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок мозку. Середня пікова концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25% від такої у плазмі порівняно з 2% у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікова концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр і очікується у малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Зв'язування з білками
Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми становить близько 95% при концентрації в плазмі менше 100 мг/л. Зв'язування насичується, і рівень зв'язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85% при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).
Біотрансформація
Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.
Висновок
Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону (пов'язаного та незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, насамперед шляхом гломерулярної фільтрації, 40-50% – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтріаксону у дорослих становить близько 8 годин.
Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю
У хворих з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.
Щодо помірного збільшення періоду напіввиведення у разі порушення функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу внаслідок зменшення зв'язування з білками та відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтріаксону.
У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтріаксону не збільшується через компенсаторне збільшення ниркового кліренсу. Це відбувається також внаслідок збільшення вільної фракції цефтріаксону в плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу зі збільшенням обсягу розподілу паралельно до такого загального кліренсу.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів старше 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2-3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.
Діти
Період напіввиведення цефтріаксону продовжено у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтріаксону може надалі зростати внаслідок дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених чи дорослих.
Плазмовий кліренс та обсяг розподілу загального цефтріаксону вище у новонароджених, немовлят та дітей, ніж у дорослих.
Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика цефтріаксону нелінійна і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, і зменшуються меншою мірою, ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається внаслідок насичення зв'язування з білками плазми, тому помічається для загального цефтріаксону в плазмі крові, а для вільного (незв'язаного) – ні.
Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв'язок
Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo - це відсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вищою за мінімальну інгібуючу концентрацію цефтріаксону для окремих цілей. (тобто % T > інгібуючої концентрації).
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Цефтріаксон. Код АТХ J01D D04.
Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення лікарського засобу Цефтріаксон у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтріаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтріаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі з кальційвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак іншим пацієнтам, крім новонароджених, цефтріаксон і кальціймісткі розчини можна вводити послідовно, один за одним, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях in vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «quo; Побічні реакції»).
Спільне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване ставлення та належним чином коригувати дозу антагоніста вітаміну К як під час, так і після терапії цефтріаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).
Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) у клінічній практиці.
У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у поєднанні з цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значимість цих даних невідома.
Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтріаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтріаксоном для внутрішньом'язового введення та кальційвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).
У пацієнтів, які застосовують цефтріаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.
Цефтріаксон, як і інші антибіотики, може бути причиною хибнопозитивних результатів аналізу на галактоземію.
Таким чином, при визначенні глюкози в сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. Тому в період застосування цефтріаксону слід визначати рівень глюкози в сечі за допомогою ферментних методів.
Порушень функції нирок не спостерігалося після спільного застосування великих доз цефтріаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).
Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтріаксону.
діюча речовина: сeftriaxone;
1 флакон містить цефтріаксону натрію, що еквівалентно цефтріаксону 1000 мг.
Відповідних досліджень не проводили. У зв'язку з можливістю виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення цефтріаксон, може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.
Вагітність.
Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Дані щодо застосування цефтріаксону вагітним жінкам обмежені. Дослідження на тваринах не свідчать про безпосередній або непрямий шкідливий вплив на ембріон/плід, пере- та постнатальний розвиток. Під час вагітності, зокрема у першому триместрі, цефтріаксон можна застосовувати лише якщо користь перевищує ризик.
Годування грудьми.
Цефтріаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення/відмову від застосування цефтріаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу чи жіночу фертильність.
Препарат застосовувати дітям відповідно до дозування, зазначеного в розділі «Спосіб застосування та дози».
Цефтріаксон застосовують для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих та дітей, у тому числі доношених новонароджених (з народження):
Цефтріаксон можна використовувати для:
Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.
Підвищена чутливість до цефтріаксону або іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).
Цефтріаксон протипоказаний:
* У дослідженнях in vitro було показано, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.
Перед введенням цефтріаксону слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. інструкцію з медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання).
Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.
Дозування
Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також віку та функції печінки та нирок пацієнта.
Наведені нижче рекомендовані дози. В особливо важких випадках слід застосовувати найвищу дозу, що рекомендується.
Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг).
Таблиця 2
Доза цефтріаксону* |
Частота введення** |
Покази |
1-2 г |
Один раз на добу |
Нешпитальна пневмонія Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень Внутрішньочеревні інфекції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) |
2 г |
Один раз на добу |
Шпитальна пневмонія Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин Інфекції кісток та суглобів |
2-4 г |
Один раз на добу |
Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та підозра на бактеріальну інфекцію Бактеріальний ендокардит Бактеріальний менінгіт |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання щодо застосування найвищої з рекомендованих доз.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г/добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у дорослих та дітей віком від 12 років (≥50 кг), які потребують особливих схем дозування
Гострий середній отит
Може застосовуватись одноразова внутрішньом'язова доза 1-2 г препарату.
Деякі дані свідчать, що у разі тяжкого стану пацієнта або неефективності попередньої терапії Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні у дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів.
Предопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
2 г одноразово перед операцією.
Гонорея
Розова доза 500 мг внутрішньом'язово.
Сифіліс
Загальнорекомендованими дозами є 500 мг – 1 г один раз на добу зі збільшенням дози до 2 г один раз на добу протягом 10-14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (II стадія) та пізній (III стадія))
По 2 г один раз на день протягом 14-21 днів. Тривалість лікування, що рекомендується, варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Діти
Новонароджені , немовлята та діти віком від 15 днів до 12 років (
Дітям масою 50 кг або більше слід застосовувати звичайні дози для дорослих.
Доза цефтріаксону* |
Частота введення** |
Покази |
50-80 мг/кг |
Один раз на добу |
Внутрішньочеревні інфекції Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Нешпитальна пневмонія Шпитальна пневмонія |
50-100 мг/кг (максимальна – 4 г) |
Один раз на добу |
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин Інфекції кісток та суглобів Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та підозра на бактеріальну інфекцію |
80-100 мг/кг (максимальна – 4 г) |
Один раз на добу |
Бактеріальний менінгіт |
100 мг/кг (максимальна – 4 г) |
Один раз на добу |
Бактеріальний ендокардит |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання щодо застосування найвищої з рекомендованих доз.
** У разі застосування доз, що перевищують 2 г/добу, слід розглянути питання про введення препарату двічі на добу (з 12-годинним інтервалом).
Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком від 15 днів до 12 років
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом'язову ін'єкцію Цефтріаксону у дозі 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у разі тяжкого стану дитини або неефективності попередньої терапії Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні дози 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.
Предопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
50-80 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Загальнорекомендованими дозами для дітей 75-100 мг/кг (максимальна – 4 г) один раз на добу протягом 10 – 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на дуже обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.
Дисемінований бореліоз Лайма (ранній (II стадія) та пізній (III стадія))
50-80 мг/кг один раз на добу протягом 14-21 днів. Тривалість лікування, що рекомендується, варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.
Новонароджені у віці 0-14 днів
Цефтріаксон протипоказаний для застосування недоношеним дітям віком до 41 тижня з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).
Таблиця 3
Доза цефтріаксону* |
Частота введення |
Покази |
20-50 мг/кг |
Один раз на добу |
Внутрішньочеревні інфекції Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит) Нешпитальна пневмонія Шпитальна пневмонія Інфекції кісток та суглобів Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка та підозра на бактеріальну інфекцію |
50 мг/кг |
Один раз на добу |
Бактеріальний менінгіт Бактеріальний ендокардит |
* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання щодо застосування найвищої з рекомендованих доз.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.
Показання у новонароджених віком 0 - 14 днів, які потребують спеціальних схем дозування
Гострий середній отит
Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом'язову ін'єкцію Цефтріаксону у дозі 50 мг/кг.
Предопераційна профілактика інфекцій у місці хірургічного втручання
20-50 мг/кг одноразово перед операцією.
Сифіліс
Загальнорекомендована доза становить 50 мг/кг один раз на добу протягом 10-14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, ґрунтуються на дуже обмежених даних. Слід враховувати національні або місцеві рекомендації.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтріаксону слід продовжувати протягом 48-72 годин після зникнення лихоманки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.
Пацієнти похилого віку
При задовільній функції нирок та печінки корекція дози пацієнтам похилого віку не потрібна.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю за умови, що функція нирок не порушена.
Немає даних про пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ Фармакокінетика).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Пацієнтам із порушеною функцією нирок немає необхідності знижувати дозу цефтріаксону, якщо функція нирок не порушена. Лише за ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г.
Хворим, які перебувають на діалізі, немає необхідності додаткового введення препарату після діалізу. Цефтріаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату.
Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки та нирок
При одночасному тяжкому порушенні функцій нирок та печінки рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препарату.
Спосіб введення
Внутрішньом'язове введення
Цефтріаксон можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньом'язову ін'єкцію слід робити в центр відносно великого м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин не слід вводити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитись з інструкцією з медичного застосування лідокаїну.
Внутрішньовенне введення
Цефтріаксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 30 хвилин (шлях, який надається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції тривалістю більше 5 хвилин. Внутрішньовенне уривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше слід вводити шляхом інфузії немовлятам та дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози слід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання внутрішньом'язового введення слід розглядати, коли внутрішньовенний шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.
Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що потрібно) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, що містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цеф. див. розділ «Протипоказання»).
Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, для розчинення цефтріаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону можливе при змішуванні цефтріаксону з розчинами, що містять кальцій, в одній інфузійній системі внутрішньовенного введення. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтріаксон з кальцієвими розчинами (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Несумісність»).
З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтріаксон слід вводити за 30-90 хвилин до хірургічного втручання.
Розведення . З огляду на потрібну дозу слід визначити необхідну кількість флаконів. Для внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення додати рекомендований обсяг розчину для розведення, зазначений у таблиці нижче, після чого добре струсити флакон до повного розчинення вмісту флакона.
Для внутрішньовенної інфузії додати 15 мл розчинника та добре струсити до повного розчинення вмісту флакона.
Відбирати 15 мл отриманого розчину та додати до 25 мл рідини для розведення в інфузійному флаконі, щоб підготувати дозу пацієнта (доводячи до загального обсягу 40 мл, як зазначено в таблиці).
Розчин слід вводити шляхом внутрішньовенного введення, як описано в цьому розділі
Порошок |
Розчин для розведення |
Кількість розчину |
Обсяг заміщення |
|
Внутрішньом'язова ін'єкція |
1000 мг |
1% Лідокаїн для ін'єкцій* |
3,5 мл |
0,63 мл |
Внутрішньовенна ін'єкція |
1000 мг |
Вода для ін'єкцій |
10 мл |
0,63 мл |
* Розчин цефтріаксону в лідокаїні не слід застосовувати внутрішньовенно
При використанні інших рідин для розведення слід перевірити сумісність із цефтріаксоном. Отриманий розчин має бути прозорим, вільним від сторонніх включень.
Особливості застосування
Реакції гіперчутливості.
Як і при застосуванні всіх лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальним результатом. У разі тяжких реакцій гіперчутливості цефтріаксон слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтріаксону, інших цефалоспоринів або інших типів лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтріаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших лактамних препаратів.
Зареєстровані випадки важких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєла/токсичний епідермальний некроліз та лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)), які можуть бути небезпечними для життя або смертельним, про які повідомлялося при лікуванні; однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).
Реакції Яриша - Герксгеймера.
У деяких пацієнтів з інфекціями, викликаними спірохетами, такі як хвороба Лайма може розвинутись невдовзі після початку лікування цефтріаксоном реакції Яриша – Герксгеймера (лихоманка, озноб, головний біль, біль у м'язах та висип на шкірі). Реакція Яриша – Герксгеймера зазвичай проходить сама по собі, але іноді може вимагати симптоматичного лікування. Якщо така реакція розвинулася, лікування антибіотиком припиняти не слід.
Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій.
У недоношених та доношених немовлят молодше 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в легенях та нирках із летальним результатом. Щонайменше одному з цих пацієнтів вводили цефтріаксон і кальцій у різний час і через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтріаксон і кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати. У дослідженнях in vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищеним ризиком утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.
При застосуванні цефтріаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам старше 28 днів цефтріаксон і кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни або ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППС), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтріаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтріаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна зупинити на час інфузії цефтріаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів.
Діти.
Безпека та ефективність Цефтріаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтріаксон, як і інші цефалоспорини, може витісняти білірубін через альбумін сироватки.
Цефтріаксон протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, що загрожує ризиком білірубінової енцефалопатії.
Імуноопосередкована гемолітична анемія.
Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, включаючи Цефтріаксон. Тяжкі випадки гемолітичної анемії, у тому числі зі смертю, були зареєстровані в період лікування цефтріаксоном як у дорослих, так і у дітей.
Якщо при застосуванні цефтріаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтріаксону до встановлення етіології захворювання.
Тривале лікування.
При тривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.
Коліт/надмірне зростання нечутливих мікроорганізмів.
Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтріаксон. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтріаксону виникла діарея. Слід обговорити припинення терапії цефтріасконом та застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, не слід застосовувати.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
Важка ниркова та печінкова недостатність.
У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
Вплив на результати серологічних досліджень.
При застосуванні препарату Цефтріаксон тест Кумбса може давати хибнопозитивні результати. Також Цефтріаксон може спричинити хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії.
При визначенні глюкози в сечі неферментними методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. Протягом застосування Цефтріаксону рівні глюкози в сечі слід визначити за допомогою ферментних методів аналізу.
Діапазон антибактеріальної активності.
Цефтріаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапія при лікуванні деяких типів інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений. У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтріаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.
Застосування лідокаїну.
Якщо як розчинник використовують розчин лідокаїну, цефтріаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід враховувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчин лідокаїну в жодному разі не можна вводити внутрішньовенно.
Жовчнокам'яна хвороба.
У разі наявності на сонограмі тіней слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчним камінням, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтріаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливої обережності слід дотримуватись при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У поодиноких випадках утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону супроводжувалося симптоматикою. За наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен ухвалити рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Жовчний стаз.
Випадки панкреатиту, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтріаксон. Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу та утворення біліарної злажі, такі як попередня значна терапія, тяжка хвороба та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціювальним або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення жовчних шляхів преципітатів через застосування Цефтріаксону.
Нирковокам'яна хвороба.
Зареєстровані випадки утворення ниркового каміння, що зникало після припинення цефтріаксону. У разі наявності симптомів слід провести ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркового каміння або гіперкальціурії приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Утилізація лікарського засобу.
Надходження лікарського засобу до зовнішнього середовища слід звести до мінімуму. Слід запобігати попаданню лікарського засобу до каналізаційної системи або домашніх відходів. Будь-який невикористаний лікарський засіб після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальнику (лікарю або фармацевту) для правильної утилізації.
Натрій
Препарат містить сполуку натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Небажаними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.
Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.
За частотою явища класифіковані таким чином:
Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний колітb; частота невідомаa – суперінфекціїb.
З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції, частота невідомaa – гемолітична анеміяb, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: частота невідома a - анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, гіперчутливістьb, реакція Яриша – Герксгеймера (див. «Особливості застосування»)
З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення, частота невідомаa –судоми.
З боку органів слуху і рівноваги: частота невідомaa – вертіго.
З боку системи дихання, грудної клітки та середостіння: рідко поширені –бронхоспазм.
З боку травного тракту: поширені – діареяb, непоширені – нудота, блювання, частота невідомаa – панкреатитb, стоматит, глосит.
З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінкових ферментів, частота невідомаa – преципітати у жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: поширені – висип, непоширені – свербіж, рідко поширені – кропив’янка, частота невідомаa - синдром Стівенса-Джонсонаb, токсичний епідермальний некролізb, багатоформна еритема, лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) (див. розділ «Особливості застосування», гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку сечовидільної системи: рідко поширені – гематурія, глюкозурія, частота невідомaa – олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, гарячка, рідко поширені – набряк, озноб.
Лабораторні показники: непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові, частота невідомаa – хибнопозитивні результати тесту Кумбсаb, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземіюb, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкозиb.
a На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформацію про ці реакції надсилають добровільно, неможливо достовірно оцінити їх частоту.
b Див. розділ «Особливості застосування»
Інфекці та інвазії.
Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів.
Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.
Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком
Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону.
Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною – у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота утворення преципітатів, очевидно, нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми як біль, нудота і блювання. В таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають.
У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не зменшать надмірні концентрації препарату в плазмі. У разі передозування може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування є симптоматичним.
Зберігати при температурі не вище 30 ° З в оригінальній упаковці.
Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при температурі не вище 25°С. З і не більше 24 годин у холодильнику (2-8 ° С).
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Цефтріаксон порошок для ін'єкцій - антибактеріальний засіб системного застосування
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.