Цефуроксим порошок д/ін. 750 мг

Порошок для розчину для ін’єкцій по 250 мг у флаконі. По 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі. Порошок для розчину для ін’єкцій по 750 мг у флаконі. По 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі; по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 5 мл або по 10 мл в ампулі в пачці з картонною перегородкою. Порошок для розчину для ін’єкцій по 1,5 г у флаконі. По 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі.

Порошок для розчину для ін'єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до кремового кольору.

Цефуроксим-БХФО; цефалоспорин II покоління для парентерального застосування, що чинить бактерицидну дію. Протимікробний механізм пов'язаний з пригніченням активності мікробного ферменту транспептидази, що призводить до порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів. Препарат має широкий спектр дії, стійкий у присутності більшості лактамаз, діє на штами, стійкі до ампіциліну та амоксициліну. Активний щодо таких мікроорганізмів: грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus rettgeri, Proteus mirabilis, Providencia spp., Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінрезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (в т.ч. штами, що синтезують пеніциліназ), Neisseria meningitidis, Salmonella spp.; грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (в т.ч. штами, що утворюють пеніциліназ, виключаючи метицилінрезистентні штами), Streptococcus pyogenes (а також інші β-гемолітичні стрептококи). групи B (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis; анаероби: Peptococcus та Peptostreptococcus species, грампозитивні бактерії (в т.ч. Clostridium spp.) та грамнегативні бактерії (в т.ч. Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.; до препарату частково стійкі: Proteus morganii, Proteus vulgaris; мікроорганізми, нечутливі до цефуроксиму: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Legionella spp., Listeria monocytogenes, деякі штами Serratia spp., Legionella spp.

При внутрішньом'язовому введенні препарату в дозі 750 мг максимальна концентрація досягається через 45-60 хвилин і становить приблизно 27-30 мкг/мл. При введенні в дозі 750 мг та 1,5 г терапевтична концентрація у плазмі крові спостерігається вже через 15 хвилин і становить 50 мкг/мл та 100 мкг/мл відповідно. Ступінь зв'язування з білками плазми становить близько 50%. Препарат створює терапевтичні концентрації у плевральній та синовіальній рідинах, жовчі, мокротинні, кістковій та м'якій тканині, міокарді, шкірі. При запаленні мозкових оболонок цефуроксим добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та проникає у грудне молоко. Період напіввиведення при внутрішньом'язовому та внутрішньовенному введенні становить близько 1,5 год (у новонароджених та новонароджених збільшений та становить від 4 до 6,5 год). Більше 80% введеного препарату елімінується нирками у незміненому вигляді: близько 50% клубочковою фільтрацією та близько 50% канальцевою секрецією протягом 8 годин, утворюючи ефективну концентрацію в сечі та сечовивідних шляхах. Після 24 години препарат в організмі не виявляється.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІ покоління. Цефуроксим. Код АТХ J01D С02.

Нефротоксичні препарати: сумісне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичних лікарських засобів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може негативно вплинути на функцію нирок. При потребі комбінованого лікування слід контролювати функцію нирок впродовж усього курсу терапії. Як і інші антибіотики, цефуроксим може вплинути на флору кишечнику, що призводить до зниження реабсорбції естрогенів та ефективності комбінованих оральних контрацептивів. Тому рекомендується застосовувати альтернативні негормональні методи контрацепції. Вакцина проти тифу; застосування антибактеріальних препаратів слід уникати за 3 дні до та після пероральної вакцини проти черевного тифу. Еритроміцин; можливе зниження активності обох антибіотиків. Фенілбутазон та пробенецид — знижується кліренс цефуроксиму та підвищується його концентрація у крові. Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Не рекомендується одночасне застосування з пробенецидом. Препарати, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати) — зростає ризик розвитку кровотеч. Пероральні антикоагулянти (у т.ч. кумарини) — відзначалося посилення антикоагулянтної дії, підвищення міжнародного нормалізованого відношення (ІNR). Інші взаємодії. Цефуроксим незначною мірою може впливати на тести з використанням методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадках із деякими іншими цефалоспоринами. Оскільки при проведенні фериціанідного тесту на фоні застосування цефуроксиму можливі хибнонегативні результати, рівень глюкози у крові/плазмі крові рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики. Цефуроксим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії та на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.

Препарат застосовують дітям із перших днів життя.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами, або лікування інфекцій до визначення збудника інфекційного захворювання: інфекції дихальних шляхів (гострий та хронічний бронхіти, бактеріальна пневмонія, інфіковані бронхоектази, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної клітки); інфекції ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт); інфекції сечовивідних шляхів (гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, асимптоматична бактеріурія); інфекції м'яких тканин (целюліт, бешиха, ранові інфекції); інфекції кісток та суглобів (остеомієліт, септичний артрит); інфекції в акушерстві та гінекології (інфекційно-запальні захворювання органів малого таза); гонорея, особливо у випадках, коли протипоказаний пеніцилін; інші інфекції (включаючи септицемію, менінгіт, перитоніт). Профілактика інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на органах грудної клітки та черевної порожнини, операцій на тазових органах, при серцево-судинних та ортопедичних операціях. У більшості випадків монотерапія цефуроксимом ефективна, але при необхідності препарат можна застосовувати у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, у супозиторіях або єкційно). У разі наявної або очікуваної змішаної аеробної та анаеробної інфекції (наприклад, органів таза та мозку, перитоніту, аспіраційної пневмонії, абсцесу легенів) та високої імовірності такої інфекції (наприклад, при операціях на товстому кишечнику, у гінекологічній хірургії) прийнятним є застосування цефуроксиму у комбінації з метронідазолом. При лікуванні пневмонії та загостренні хронічного бронхіту препарат можна призначати перед пероральним застосуванням цефуроксиму аксетилу, коли це необхідно.

Підвищена чутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

При застосуванні препарату побічні реакції виникають дуже рідко, вони помірно виражені та мають зворотний характер. Інфекції та інвазії: надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida, Clostridium difficile при тривалому застосуванні. Кров та лімфатична система: нейтропенія, еозинофілія, лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитопенія. Цефалоспорини мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани еритроцитів та взаємодіяти з антитілами, що може призвести до позитивної проби Кумбса та в деяких випадках до гемолітичної анемії. Імунна система: реакції гіперчутливості, включаючи шкірні висипи, кропив'янку, свербіж, медикаментозну гарячку, анафілаксію, ангіоневротичний набряк, шкірний васкуліт, інтерстиціальний нефрит. Травний тракт: дискомфорт у травному тракті (нудота, блювання та діарея), псевдомембранозний коліт. Гепатобіліарна система: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ), підвищення рівня білірубіну у плазмі крові. Підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну у плазмі крові головним чином властиві пацієнтам з уже існуючими захворюваннями печінки, але свідчень про негативний вплив цефуроксиму на печінку немає. Шкіра та підшкірна клітковина: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Сечовидільна система: транзиторне підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини у плазмі крові, зниження кліренсу креатиніну. Органи слуху: зафіксовано кілька випадків втрати слуху слабкого та середнього ступеня тяжкості у дітей, яких лікували з приводу менінгіту. Нервова система: можливі незначні неврологічні розлади. Загальні порушення та місцеві реакції: реакції у місці введення, включаючи біль, інфільтрат, тромбофлебіт. Ризик виникнення болю в місці внутрішньом язового введення зростає при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.

Симптоми. Передозування цефалоспоринових антибіотиків може призвести до розвитку симптомів подразнення головного мозку, включаючи енцефалопатію, судоми і кому, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, у яких імовірність кумуляції препарату висока. Лікування. Сироваткові рівні цефуроксиму можуть бути зменшені шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Антибактеріальні засоби