Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Препарати від застуди
Препарати від захворювання вух
ЦИПРОФЛОКСАЦИН
Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл
Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл
Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 42.01 ₴ до 62.94 ₴
Характеристики
Категорія
Дозування
0,2%
Виробник
ТОВ «Новофарм-Биосинтез»
Країна-виробник
Україна
Торгова назва
Форма випуску
Розчин для інфузій
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Ципрофлоксацин
Кількість в упаковці
1
Спосіб введення
внутрішньовенно
Код Моріон
38284
Код АТС/ATX
J01M A02
Кому можна
![[object Object]](/static/images/drug/alergy.svg){kind=small}
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
![[object Object]](/static/images/drug/car.svg){kind=small}
ВОДІЯМ
з обережністю
![[object Object]](/static/images/drug/child.svg){kind=small}
ДІТЯМ
за призначенням лікаря
Особливості
![[object Object]](/static/images/drug/recept.svg){kind=small}
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
![[object Object]](/static/images/drug/temperature.svg){kind=small}
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію як медичні рекомендації. Діагноз встановлює та методику лікування обирає тільки ваш сімейний лікар. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли у результаті використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальніше про Відмова від відповідальності.
Інструкція для Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
По 100 мл або 200 мл у скляних пляшках.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора жовтуватого або жовтувато-зеленого кольору розчин.
Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної деспіралізації та спіралізації хромосоми під час фази розмноження бактерій та запобігає хромосомній транскрипції інформації, необхідної для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збуд. Препарат здійснює швидкий та виражений бактерицидний вплив на мікроорганізми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою.
Виявляє високу ефективність щодо практично всіх грамнегативних та грампозитивних збудників. До ципрофлоксацину чутливі Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafhia spp., Edwardsieila spp., Proteus (як інм ), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. (У тому числі - Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість виявляють Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium.Анаеробні коки (Peptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до ципрофлоксацину, a Bacteroides - стійкий.
Ципрофлоксацин ефективний щодо бактерій, які продукують бета-лактамази. Виявляє активність також щодо мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів. У деяких випадках ципрофлоксацин є активним щодо штамів мікроорганізмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів.
Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно та поступово («багатоступінчастий» тип).
Ципрофлоксацин швидко та добре проникає у всі тканини організму. Максимальна концентрація в плазмі крові після введення досягається через 60-90 хвилин. Об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги досягає 2-3 л/кг. Оскільки зв'язування ципрофлоксацину з білками незначне (20-30%), а речовина знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір.
У зв'язку з цим концентрації ципрофлоксацину в деяких рідинах і тканинах організму здатні значно перевищувати рівень препарату в сироватці крові (зокрема відзначається висока концентрація ципрофлоксацину в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин переважно нирками (близько 45% - у незміненому вигляді, близько 11% - у вигляді метаболітів).
Через кишечник виділяється решта доз (приблизно 20% - у незміненому вигляді, майже 5-6% - у вигляді метаболітів). Нирковий кліренс становить 3-5 мл/хв/кг, загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. Період напіввиведення становить 3-5 годин. У зв'язку з тим, що препарат виводиться різними шляхами, збільшення періоду напіввиведення спостерігається лише за значного порушення функції нирок (можливе збільшення цього показника до 12 годин).Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01М А02
Вплив інших засобів на ципрофлоксацин.
Пробенецид.
Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.
Препарати, що подовжують інтервал QT.
Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, які подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування») .
Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби.
Тизанідин.
Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.
Метотрексат.
При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).
Теофілін.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний кінець. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).Інші похідні ксантину.
Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.
Фенітоїн.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.
Циклоспорин.
Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний регулярний (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми у цих пацієнтів.
Антагоністи вітаміну К.
При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід проводити регулярний контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).
Дулоксетін.
Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
Ропінірол.
Під час клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Сmax ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час та відразу після спільного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Лідокаїн.
Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.
Клозапін.
Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Сілденафіл.
Cmax та AUC силденафілу зросли приблизно вдвічі у здорових добровольців після прийому внутрішньо 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при одночасному призначенні препарату ципрофлоксацину з силденафілом і враховувати співвідношення ризик / користь.
Агомелатин.
У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як потужний інгібітор ферменту CYP450 1A2 суттєво пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при їх одночасному застосуванні.
Золпідем.
Одночасне застосування з ципрофлоксацином може підвищити рівень золпідему в крові, тому одночасне застосування не рекомендується.
діюча речовина: ципрофлоксацину гідрохлорид;
1 мл ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахунку на ципрофлоксацин 2 мг;допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію едетат, кислота соляна розведена, вода для ін'єкцій.
Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.
Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були схильні до впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому під час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.
Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.
Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати для лікування інших інфекційних захворювань, крім зазначених у розділі «Показання».
Показаний для лікування нижчеперелічених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід взяти до уваги офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.
Дорослі.
Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
-
загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
-
бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або бронхоектазах;
-
позалікарняна пневмонія.
-
Хронічний гнійний середній отит.
-
Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями *.
-
Інфекції сечового тракту:
-
неускладнений гострий цистит*;
-
гострий пієлонефрит;
-
ускладнені інфекції сечового тракту
-
бактеріальний простатит.
-
Інфекції статевої системи:
-
гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний Neisseria gonorrhoeae;
-
орхіепідідіміт, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae;
-
запальні захворювання органів малого тазу, зокрема спричинені Neisseria gonorrhoeae.
При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо чи є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати місцеву інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.
- Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівників).
- Інтраабдомінальні інфекції.
- Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
- Інфекції кісток та суглобів.
- Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
- Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, викликана бактеріальною інфекцією.
- Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.
- Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
- Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
Ципрофлоксацин можна застосовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне. Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування вищезгаданих інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).
* Лише якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.
-
-
Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини - ципрофлоксацину, інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.
- Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказано (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
-
Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно до маси тіла.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.
Лікування інфекцій, викликаних деякими бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може вимагати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.
Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток та суглобів) може вимагати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.
Дорослі
Показання добова доза в мг Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше) Інфекції нижніх дихальних шляхів Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Від 7 до 14 днів Інфекції верхніх дихальних шляхів
Загострення хронічного синуситу Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Від 7 до 14 днів Хронічний гнійний отит середнього вуха Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Від 7 до 14 днів Інфекції сечового тракту Ускладнений та неускладнений гострий пієлонефрит Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день
Від 7 до 21 днів;
лікування може тривати більше 21 дня за особливих обставин (наприклад, при абсцесі)
Бактеріальний простатит Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Від 2 до 4 тижнів (загострення) Інфекції статевих шляхів Орхієпідидимит та запальні захворювання тазових органів Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день
Мінімум 14 днів Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції Діарея, викликана бактеріальними патогенами, включаючи штами Shigella spp, крім Shigella dysenteriae I типу та емпіричне лікування важкої форми «діареї мандрівника» 400 мг двічі на добу 1 день Діарея, викликана Shigella dysenteriae I типу
400 мг двічі на добу 5 днів Діарея, викликана Vibrio cholerae 400 мг двічі на добу 3 дні Черевний тиф
400 мг двічі на добу 7 днів Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Від 5 до 14 днів Інфекції шкіри та м'яких тканин
Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день від 7 до 14 днів Інфекції кісток та суглобів Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Максимум 3 місяці Лихоманка у пацієнтів з нейтропенією, викликана бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин вводиться у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день Лікування проводиться протягом усього періоду нейтропенії.
Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату
400 мг двічі на добу 60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis Діти
Покази добова доза в мг Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше) Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом 10 мг/кг маси тіла тричі на добу, максимум 400 мг на дозу Від 10 до 14 днів Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит Від 6 мг/кг маси тіла 3 рази на день до 10 мг/кг маси тіла 3 рази на день, максимум 400 мг на дозу Від 10 до 14 днів Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату Від 10 мг/кг маси тіла двічі на день до 15 мг/кг маси тіла двічі на день, максимум 400 мг на дозу 60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis Інші важкі форми інфекцій
10 мг/кг маси тіла тричі на добу, максимум 400 мг на дозу Згідно з типом інфекцій Дозування для пацієнтів похилого віку
Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та кліренсу креатиніну.
Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих.
Порушення функції нирок
Кліренс креатиніну
[мл/хв/1,73 м²]
Сироватковий креатинін
[µмоль/л]
Внутрішньовенна доза [мг] >60 <124 Див. розділ звичайне дозування. 30-60 Від 124 до 168 200-400 мг кожні 12 годин < 30
>169 200-400 мг кожні 24 години Пацієнти на гемодіалізі >169 200-400 мг кожні 24 години (після діалізу) Пацієнти на перитонеальному діалізі > 169
200-400 мг кожні 24 години Порушення функції печінки
Коректування дози не потрібне.
Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчався.
Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хв. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату, що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату, що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта та знизити ризик венозного подразнення.
Розчин для інфузій вводити або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.
Сумісність з іншими розчинами
Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9% розчином хлориду натрію, 5% і 10% розчином глюкози, 10% розчином фруктози, 5% розчином глюкози з 0,225% NaCl або 0,45% NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.
Особливості застосування
Слід уникати призначення лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку через небезпеку розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи ципрофлоксацин слід призначати тільки за життєвими показаннями.
При виникненні під час або після лікування ципрофлоксацином важкої та тривалої діареї слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який вимагає негайного відміни препарату та призначення відповідної терапії.
Тривалі, що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, повідомлялося про тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні, а іноді на кілька відразу, системи організму (опорно-руховий апарат, нервову та психічну системи, органи чуття) Застосування лікарського засобу слід припинити після появи перших ознак та/або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та звернутися до лікаря.
Важкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогенними мікроорганізмами
Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.
Для лікування важких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.
Стрептококові інфекції (зокрема Streptococcus pneumoniae)
Ципрофлоксацин не рекомендований для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
Інфекції статевої системи
Орхоепідідіміт і запальні захворювання органів тазу можуть бути викликані фторхінолонрезістентними Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні лікування клінічного покращення не відбувається, слід переглянути терапію.
Інфекції сечового тракту
У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що призводить до інфекцій сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.
Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок перед клімактеричним періодом, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати з огляду на зростання резистентності Escherichia coli до хінолінів і фторхінолонів.Інтраабдомінальні інфекції
Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.
Діарея мандрівників
При виборі препарату слід врахувати інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.
Інфекції кісток та суглобів
Ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного аналізу.
Легенева форма сибірки
Можливість застосування людині ґрунтується на даних про визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.
Антибіотикоасоційована діарея, викликана Clostridium difficile
Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі при застосуванні препарату Ципрофлоксацин. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до зміни нормальної флори товстого кишечника, що, своєю чергою, призводить до надмірного зростання Clostridium Difficile.
Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, призводить до підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідність проведення коллектомії. Слід пам'ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити.Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового запровадження білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, яких чутлива Clostridium difficile. Також може виникнути потреба у хірургічному втручанні.
Діти та підлітки
Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.
Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання числа випадків артропатії, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має починатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.
Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом
У клінічні випробування були включені діти та підлітки віком 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.
Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит
Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.
У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам віком 1-17 років.
Інші специфічні важкі інфекції
Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане у разі наявності за результатами мікробіологічного дослідження інших інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування не можна застосувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.
Застосування ципрофлоксацину при специфічних тяжких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.
Підвищена чутливість до препарату
У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. розділ Побічні реакції), про що слід негайно повідомити лікаря.
В окремих випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати у стан шоку, що загрожує життю пацієнта.У деяких випадках вони спостерігаються після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину слід призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).
Тендініт та розрив сухожилля
Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або порушеннями, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення «користь/ризик» цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування. Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Отже, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад, хворобливий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити та розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).
Фоточутливість
Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується уникати прямого сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання під час лікування (див. розділ «Побічні реакції»).
Центральна нервова система
Хінолони викликають судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, схильними до виникнення судом. У разі виникнення судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ціпрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити необхідних заходів.
Периферична нейропатія
У пацієнтів, які приймали хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, які призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості.У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються, необхідно повідомити свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану.
Серцеві розлади
Застосування ципрофлоксацину пов'язується з подовженням інтервалу QT (див. «Побічні реакції»).
Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками зазвичай мають більш тривалий інтервал QT, вони можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні препарату ципрофлоксацину та лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA та III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами) та інші види , а також у разі наявності у пацієнтів факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двонаправленої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад, вродженого синдрому подовженого QT, некоректованих електролітних розладів, таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія, та серцевих захворювань, зокрема серцевої недостатності, інфаркту). >
Аневризм, дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана
Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик аневризми та диссекції аорти, особливо у літніх пацієнтів, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтам з аневризмою в сімейному анамнезі або вродженим пороком серцевих клапанів, пацієнтам із встановленим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти. інших факторів ризику, а саме:
- фактори ризику як аневризми та диссекції аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит;
- фактори ризику аневризми та диссекції аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
- Фактори ризику регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.
Ризик аневризми та диссекції аорти та її розриву підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.
При появі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Гіпоглікемія
Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, зазвичай у пацієнтів з діабетом, які одночасно лікувалися пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Для всіх пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Шлунково-кишковий тракт
У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки такий симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок ), яке потребує негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та розпочати застосування відповідної терапії. Лікарські засоби, що гнітять перистальтику, протипоказані.
Нірки та сечовидільна система
Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, одержують достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.
Порушення функції нирок
Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму в основному в незміненій формі через нирки, необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок, щоб уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.
Гепатобіліарна система
При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою для життя пацієнта (див. «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може спостерігатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з пошкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ Побічні реакції).
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цими пацієнтами, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.
Резистентність
Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.
Цитохром Р450
Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування.Також може виникнути потреба у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій).
Метотрексат
Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вплив на лабораторні показники
Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
Реакції у місці введення
Повідомлялося про реакції у місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає, якщо введення становить 30 хвилин. Реакції можуть виявлятися як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після завершення інфузії. Подальше внутрішньовенне введення не протипоказане, якщо реакції не повторюються або не стають інтенсивнішими.
Навантаження NaCl
У пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом) слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.
Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висипи та місцеві реакції в місці введення. Дані щодо побічних реакцій на лікарський засіб, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.
При аналізі частоти беруться до уваги дані прийому та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину. Частота виникнення побічних реакцій відповідає наступним критеріям: часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100) , рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко ( <1/10000), частота невідома (на основі наявних даних визначити частоту неможливо).
Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція; рідко – антибіотикоасоційований коліт. (Дуже рідко - з летальним кінцем) (див. Розділ «Особливості застосування»).
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто - еозинофілія, рідко - анемія, нейтропенія, лейкопенія (гранулоцитопенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитозія (тромбоцитемія) гемолітична анемія, петехії (геморрагія шкіри, що перемежується), агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).
З боку метаболізму та харчування: нечасто – анорексія (зниження апетиту), підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини, рідко – набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія, гіпоглікемія, дуже рідко - зросла активність амілази, зросла активність ліпази, частота невідома - гіпоглікемічна кома.
З боку ендокринної системи: частота невідома - синдром порушення секреції АДГ (СПСАДГ).
З боку психіки: рідко - ажитація, психомоторна збудливість/тривожність; рідко - сплутаність свідомості та дезорієнтація, тривожність, порушення сну (кошмарні сновидіння), патологічні сновидіння, депресія з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства, галюцинації дуже рідко - психоз/психічні реакції з можливими суїцидальними та самогубства (див. розділ «Особливості застосування») *, частота невідома - манія, гіпоманія.
З боку нервової системи *: нечасто - запаморочення, головний біль, розлади сну, рідко - порушення смаку, рідко - парестезії (периферична паралгезія), дизестезія, гіперестезія, тремор, судоми, включаючи епілептичний статус (див. Розділ «Особливості застосування»), вертиго, дуже рідко – мігрень, порушення координації, порушення ходи, паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай зворотна при відміні препарату), інтракраніальна (внутрішньочерепна) гіпертензія, атаксія, гіперестезія , частота невідома - периферична нейропатія та полінейропатія (див.розділ «Особливості застосування»).
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, діарея, рідко - блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, біль у животі, диспепсичні розлади, метеоризм, рідко - кандидоз (оральний), псевдомембранозний коліт, дуже рідко – кандидоз, псевдомембранозний коліт небезпечний для життя, панкреатит.
Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.
Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.
Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться у разі передозування, рекомендовано контролювати функцію нирок, зокрема визначення рН сечі та у разі необхідності - підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини.
За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).
У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.
Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Ципрофлоксацин розчин для ін'єкцій 0,2%, 100 мл – антибактеріальний засіб для системного використання, застосовується для лікування інфекцій нижніх дихальних шляхів; загострень хронічного синуситу; інфекцій сечової системи; статевої системи; бронхолегеневих інфекцій; легеневої форми сибірки.
Часті запитання
- Ціна на препарат Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл в Україні від 42.01 до 62.94
- Діючі речовини у Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл є Ципрофлоксацин
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл є рецептурним препаратом, та відпускається тільки з рецептом від лікаря
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл з обережністю приймати перед керуванням транспорту
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл приймати вагітним
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл приймати під час грудного вигодовування
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл з обережністю приймати алергікам
- Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл приймати діабетикам
- Рекомендована температура для зберігання Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл від 5°C до 25°C
- Рекомендований термін зберігання Ципрофлоксацин р-н д/інф. 0,2% пляш. 100 мл 3 роки
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар. Будь першим, хто залишить відгук.