Ципрофлоксацин таблетки в/о 250 мг № 10

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру в коробці з картону.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки, вкриті білою оболонкою зі злегка жовтуватим відтінком кольору.

Механізм дії

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу обумовлена ​​здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу IV), які є необхідними для багатьох процесів життєвого циклу ДНК, таких як реплікація, транскрипція, репарація та рекомбінація.

Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв'язки

Ефективність головним чином залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Cmax) та мінімальної інгібіторної концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від значення площі під кривою (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацину in vitro зазвичай пов'язана з мутаціями сайту-мішені, що виникають у топоізомеразі IV і ДНК-гіразі шляхом багатоступінчастих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, які є наслідком вищевказаного, буває різним. Поодинокі мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, проте множинні мутації зазвичай викликають клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів.

Такі механізми резистентності, як непроникність та/або еффлюксний насос, можуть впливати на чутливість до фторхінолонів, яка залежить від фізико-хімічних властивостей різних представників зазначеного класу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини.

Усі in vitro механізми резистентності загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, які інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як бар'єр проникності (притаманно Pseudomonas aeruginosa), та еффлюксні механізми можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідоопосередкованої резистентності, кодованої qnr геном.

Спектр антибактеріальної активності

Контрольні точки відокремлюють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні від резистентних штамів.

Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми Чутливі Резистентні
Enterobacteriaceae £ 0,5 мг/л > 1 мг/л
Pseudomonas spp. £ 0,5 мг/л > 1 мг/л
Acinetobacter spp. £ 1 мг/л > 1 мг/л
Staphylococcus spp.1 £ 1 мг/л > 1 мг/л
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis £ 0,5 мг/л > 0,5 мг/л
Neisseria gonorrhoeae £ 0,03 мг/л > 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis £ 0,03 мг/л > 0,06 мг/л
Не пов'язані з видами контрольні точки * £ 0,5 мг/л > 1 мг/л

(1) Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз.

(*) Не пов'язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних та не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються лише для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується.

Поширення набутої резистентності виділених видів може змінюватись в залежності від місцевості та часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі потреби слід звернутися за консультацією до фахівців, коли місцеве поширення резистентності набуло такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

До ципрофлоксацину загалом чутливі такі види бактерій.

Чутливі (зазвичай) види мікроорганізмів
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Bacillus anthracis (1)
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Aeromonas spp.
Brucella spp.
Citrobacter koseri
Francisella tularensis
Haemophilus ducreyi
Haemophilus influenzae*
Legionella spp.
Moraxella catarrhalis*
Neisseria meningitidis
Pasteurella spp.
Salmonella spp.
Shigella spp.
Vibrio spp.
Yersinia pestis
Анаеробні мікроорганізми
Mobiluncus
Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis ($)
Chlamydia pneumoniae ($)
Mycoplasma hominis ($)
Mycoplasma pneumoniae ($)
Види, для яких можливий розвиток набутої резистентності
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Enterococcus faecalis ($)
Staphylococcus spp.* (2)
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Acinetobacter baumannii+
Burkholderia cepacia+*
Campylobacter spp.+*
Citrobacter freundii*
Enterobacter aerogenes
Enterobacter cloacae*
Escherichia coli*
Klebsiella oxytoca
Klebsiella pneumoniae*
Morganella morganii*
Neisseria gonorrhoeae*
Proteus mirabilis*
Proteus vulgaris*
Providencia spp.
Pseudomonas aeruginosa*
Pseudomonas fluorescens
Serratia marcescens*
Анаеробні мікроорганізми
Peptostreptococcus spp.
Propionibacterium acnes
Мікроорганізми, спочатку резистентні до ципрофлоксацину
Аеробні грампозитивні мікроорганізми
Actinomyces
Enteroccus faecium
Listeria monocytogenes
Аеробні грамнегативні мікроорганізми
Stenotrophomonas maltophilia
Анаеробні мікроорганізми
За винятком зазначених вище
Інші мікроорганізми
Mycoplasma

genitalium
Ureaplasma urealitycum
(*) Клінічна ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями

(+) Показник резистентності ≥ 50 % в одній чи більше країнах ЄС.

($) Природна середня чутливість у разі відсутності набутого механізму резистентності

(1) Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-краплинним шляхом спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків відразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче за інфіковану дозу.

Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними, отриманими у людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину в дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для запобігання інфікуванню сибіркою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

(2) Метицилінрезистентний S. aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить приблизно 20-50% і є зазвичай високим у шпитальних ізолятах.

Доклінічні дані щодо безпеки.

Доклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людини на підставі загальноприйнятих досліджень токсичності одноразової дози, повторної токсичності доз, канцерогенного потенціалу або репродуктивної токсичності.

Абсорбція.

Після перорального застосування таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг, 500 мг та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно з верхнього відділу тонкого кишечника. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-2 години.

Одноразова доза 100-750 мг призводила до максимальної дозозалежної сироваткової концентрації в діапазоні 0,56-3,7 мг/л. Сироваткова концентрація зростає пропорційно при дозі 1000 мг.

Абсолютна біодоступність препарату становить 70-80%. При застосуванні перорально 500 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин загальна площа під кривою концентрація/час була еквівалентною після внутрішньовенної інфузії 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали протягом 60 хвилин кожні 12 годин.

Розподіл.

Відсоток зв'язування ципрофлоксацину з білками незначний (20-30%). Ципрофлоксацин знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі і має значний обсяг розподілу в стані стійкої рівноваги, який становить 2-3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених ушкоджених тканинах і в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку в плазмі крові.

Біотрансформація.

Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоціпрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж вихідна сполука.

Відомо, що ціпрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP4501A2.

Виведення.

Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді нирками та меншою мірою – через кишечник. Період напіввиведення з плазми в осіб з нормальною нирковою функцією – приблизно 4-7 годин.

Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному застосуванні
Речовина Шляхи виведення
із сечею з фекаліями
Ципрофлоксацин 44,7 25,0
Метаболіти (M1-M4) 11,3 7,5

Нирковий кліренс становить 180-300 мл/кг/годину, а загальний кліренс - 480-600 мл/кг/годину. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. У разі серйозного порушення ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.

Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється, насамперед, трансінтестинальною секрецією та метаболізмом. 1% дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у високій концентрації присутній у жовчі.

Діти.

Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У ході досліджень за участю дітей не спостерігалося вікової залежності Cmax та AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг 3 рази на добу) значного підвищення Cmax та AUC не спостерігалось. У дітей до 1 року з тяжким сепсисом показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років.

Значення AUC становили 17,4 мг * год / л (діапазон 11,8-32,0 мг * год / л) і 16,5 мг * год / л (діапазон 11-23,8 мг * год / л) у відповідних вікових груп. Ці значення перебувають у межах норми, що була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування – від 50 до 80 %.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів.

Код ATX J01M A02.

Вплив інших засобів на ціпрофлоксацин.

Препарати, що подовжують інтервал QT.

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихолітики).

Формування хелатного комплексу.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони та мінеральні добавки (наприклад кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатзв'язувальних полімерів (наприклад севеламер або карбонат лантану), сукральфатів або антацидів, а також препаратів таких як диданозин (таблетки), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується.

У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до, або, принаймні, через 4 години після прийому цих препаратів. Це обмеження не стосується антацидів, які відносяться до класу блокаторів H2-рецепторів.

Харчові, у т. ч. молочні продукти.

Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.

Пробенецид.

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.

Метоклопрамід.

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), внаслідок чого досягнення максимальної концентрації у плазмі відбувається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.

Омепразол.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax та AUC ципрофлоксацину.

Вплив ципрофлоксацину інші лікарські засоби.

Тизанідін.

Тизанідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином. Відомо, що при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину в плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину можливе ослаблення тубулярного транспортування метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому може збільшуватись ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, викликаних метотрексатом, тому їх одночасне застосування не рекомендується.

Теофілін.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю і навіть мати летальний кінець. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та за необхідності знижувати його дозу.

Інші похідні ксантину.

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин.

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому потрібний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну сироватки крові у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну До.

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час і відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Дулоксетін.

Повідомлялося, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC та Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів.

Ропінірол.

Існують дані про те, що одна

тимчасове застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення Сmax та AUC ропініролу на 60 і 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час і відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.

Лідокаїн.

Було показано, що у здорових добровольців одночасне застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні зазначених препаратів.

Клозапін.

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29 та 31% відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідне коригування дози клозапіну під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.

Сілденафіл.

Cmax та AUC силденафілу збільшувалися приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину з силденафілом та враховувати співвідношення ризик/користування.

діюча речовина: Ципрофлоксацин

1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин
250 мг

Ципрофлоксацин може впливати на здатність пацієнта керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами через реакції з боку нервової системи. Тому здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето-неонатальної токсичності. У період вагітності з метою запобігання небажаним впливам на плід слід уникати застосування ципрофлоксацину.

У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів плода/новонароджених.

Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам необхідно проводити відповідно до чинних офіційних рекомендацій. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Лікування дітей ципрофлоксацином слід розпочинати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або оточуючими тканинами.

Ципрофлоксацин показаний для лікування наступних бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками.

Дорослі.

Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
загострення хронічного обструктивного захворювання легень;
бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
пневмонія.
Хронічний гнійний отит середнього вуха.

Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.

Інфекції сечового тракту.

Інфекційні ураження статевої системи:
гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
орхоепідідіміт, зокрема викликаний чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae;
запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae.
Інфекції травного тракту (наприклад, діарея мандрівників).

Інтраабдомінальні інфекції.

Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.

Тяжкий перебіг отиту зовнішнього вуха.

Інфекції кісток та суглобів.

Профілактика інвазивних інфекцій, спричинених Neisseria meningitidis.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати для ведення пацієнтів з нейтропенією та гіпертермією у разі підозри на пропасницю бактеріального інфекційного генезу у зазначеній категорії пацієнтів.

Діти та підлітки:

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.

Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна застосовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків.

* Тільки у разі, якщо визнано неефективним чи недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Доза визначається згідно з показаннями, тяжкістю та місцем інфекції, чутливості збудника (збудників) до ципрофлоксацину, ниркової функції пацієнта, а у дітей – ndash; згідно з масою тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічної картини та типу збудника.

Лікування інфекцій, викликаних певними бактеріями (наприклад Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад запальних захворювань органів малого тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.

Дорослі.

Діти та підлітки. 

Пацієнти похилого віку.

Пацієнти похилого віку повинні отримувати дозу відповідно до тяжкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Ніркова та печінкова недостатність

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушеною функцією нирок.

Немає необхідності змінювати дозування ципрофлоксацину пацієнтам з печінковою недостатністю.

Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушеною нирковою та/або печінковою функцією не проводили.

Спосіб застосування.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною. Їх можна приймати незалежно від їди. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом з молочними продуктами (наприклад, молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад, з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм).

У тяжких випадках або в разі потреби пацієнта приймати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні) рекомендується розпочинати терапію з внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, доки не буде можливим перехід на пероральний прийом.

Особливості застосування

Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.

Слід взяти до уваги офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Важкі та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування цих інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae).

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи.

Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть викликати гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідідіміт і запальні захворювання тазових органів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.

Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях.ях органів малого тазу можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами), за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrhoeae.

Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечового тракту.

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що викликає інфекції сечовивідних шляхів. У разі призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальне поширення резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі жінкам у передклімактеричному періоді, є менш ефективними, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати через зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції.

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників.

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.

Інфекції кісток та суглобів.

Ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з іншими антимікробними засобами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірки.

Застосування пацієнтам базується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі.

У клінічні дослідження було включено дітей 5-17 років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям 1-17 років.

Інші специфічні важкі інфекції.

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження при інших важких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше лікування не можна застосувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Тому до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату.

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після прийому разової дози ципрофлоксацину та становити загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і, якщо необхідно, провести належне медикаментозне лікування.

Кістково-м'язова система.

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в поодиноких випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину.

При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо ахіллового сухожилля), іноді двосторонній, навіть у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. 

Ризик тендинопатії може бути підвищеним у осіб похилого віку або у пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди. У разі виникнення будь-яких ознак тендиніту (таких як хворобливий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити. Уражену кінцівку слід забезпечити спокій.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання.

Фоточутливість.

Доведено, що ципрофлоксацин викликає реакції фоточутливості. Паціянтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується при лікуванні уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання.

Центральна нервова система.

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричинити судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з розладами центральної нервової системи, які можуть мати схильність до судом. 

При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід припинити. Навіть після першого застосування ціпрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити.

У пацієнтів, які отримували ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки полінейропатії (на основі неврологічних симптомів, таких як біль, печіння, сенсорні розлади або м'язова слабкість, зареєстровані окремо або у комбінації). Застосування ципрофлоксацину слід припинити пацієнтам із симптомами нейропатії, такими як біль, печіння, відчуття пощипування, оніміння та/або слабкість з метою запобігання розвитку незворотних станів.

Серцеві розлади.

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:

• при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
• при одночасному застосуванні препаратів, які можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
• при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
• за наявності захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти похилого віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, які подовжують QTс. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, цим групам хворих.

Гіпоглікемія.

Як і при застосуванні інших хінолонів, найчастіше гіпоглікемія відзначалася у хворих на діабет, переважно у пацієнтів похилого віку. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глюкози крові у всіх хворих на діабет.

Травний тракт.

Виникнення під час або після лікування важкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (загрозливого життя з можливим летальним наслідком) та вимагати невідкладного лікування. 

У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити та розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані у зазначеній клінічній ситуації.

Нірки та сечовидільна система.

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину. Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні одержувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок.

Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненому вигляді нирками, пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози відповідно до зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози» рекомендаціям, щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта. У разі появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфату дегідрогенази.

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність.

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з або без клінічно визначеної суперінфекції. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450.

Ципрофлоксацин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосовуваних речовин, які також метаболізуються цим ферментом(наприклад теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Отже, пацієнтів, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути потреба у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну).

Метотрексат.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Пролонговані, інвалідизовані та потенційно незворотні серйозні побічні реакції. У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незважаючи на їх вік та наявні фактори ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (місяці або роки) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій, які впливали на різні, іноді кілька систем організму (опорно-двигун) , нервову систему, психіку та органи чуття).

Застосування ципрофлоксацину слід припинити негайно після перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції. Пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції як нудота та діарея.

Інфекції та інвазії: грибкові суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з летальним кінцем).

З боку системи крові: еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (погрозливе для життя пацієнта), пригнічення функції кісткового мозку (погрозливого життя пацієнта).

З боку імунної системи: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний шок (що загрожує життю пацієнта).

З боку обміну речовин: зниження апетиту, гіперглікемія, гіпоглікемія.

З боку психіки: психомоторна збудливість, тривожність, сплутаність свідомості та дезорієнтація, стривоженість, патологічні сни, депресія (можливі суїцидальні ідеї/думки чи спроби/вчинення самогубства), галюцинації, психотичні реакції (можливі суїцидальні ідеї/думки).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії та дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус див. розділ «Особливості застосування»), мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія та псевдопухлини мозку, периферична нейропатія та полінейропатія.

Порушення зору (наприклад диплопія), порушення сприйняття квітів.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, шлуночкова аритмія та піруетна тахікардія (torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан,

З боку дихальної системи: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку травного тракту: нудота, діарея, блювання, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечника, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки (який у поодиноких випадках прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта).

З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив'янка, реакції фоточутливості, петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (який потенційно загрожує життю пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (котрий потенційно загрожує життю пацієнта), гострий.

З боку кістково-м'язової системи: кістково-м'язовий біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудної клітки), артралгії, міалгії, артрит, підвищення м'язового тонусу і судоми м'язів, м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових), симптомів міастенії гравіс.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалура, тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: астенія, пропасниця, набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Лабораторні показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, збільшення рівня МНС (у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К).

Діти.

Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, отриманих у ході досліджень за участю дорослих пацієнтів. Діти артропатія спостерігається частіше.

Повідомлення про підозрілі побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення користь/ризик щодо препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрілі побічні реакції.

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування в дозі 16 г призводила до розвитку гострої ниркової недостатності.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.

Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано моніторинг функції нирок, у тому числі визначення рН сечі та у разі потреби – підвищення її кислотності для запобігання явищ кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).

У разі передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним є також проведення ЕКГ-моніторингу.

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Ципрофлоксацин – протимікробний засіб. Діє бактерицидно, порушуючи синтез ДНК у бактеріальних клітинах. Препарат має широкий спектр антибактеріальної дії. До ципрофлоксацину чутливі такі мікроорганізми: сальмонели, шигели, стафілококи, більшість стрептококів, листерії, легіонели, туберкульозна паличка та інші мікобактерії.