Уросепт супозиторії по 0,2 г, 10 шт.

По 5 супозиторіїв у блістері, по 2 блістери у пачці.

Супозиторії.

Основні фізико-хімічні властивості: супозиторії білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, кулеподібної форми. Допускається наявність нальоту на поверхні супозиторію.

Уроантисептик хінолонового ряду. Діє бактерицидно, активний відносно більшості грамнегативних мікроорганізмів, а також відносно деяких грампозитивних мікроорганізмів, зокрема Staphylococcus aureus.

Максимальна концентрація препарату у плазмі крові визначається через 2-3 години після прийому і збігається у часі з максимальною концентрацією препарату у сечі. Екскретується нирками у незмінному вигляді.

Антибактерiальнi засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M B04.

При тривалому застосуванні піпемідової кислоти пролонгується період напіввиведення теофіліну, тому його концентрація у сироватці зростає на 40-80%. Таким чином, у пацієнтів, які приймають теофілін, слід частіше контролювати його рівень у сироватці крові.

Хінолони підвищують сироваткову концентрацію кофеїну; піпемідова кислота може забезпечити коефіцієнт підвищення від 2 до 4.

Препарат може посилювати ефект варфарину, рифампіцину, циметидину при їх одночасному застосуванні.

Одночасне застосування хінолонів та нестероїдних протизапальних засобів збільшує ризик виникнення судом.

Антациди (препарати алюмінію, магнію та кальцію) та сукральфат значно знижують всмоктування піпемідової кислоти, тому їх не слід призначати одночасно. Інтервал між введенням цих препаратів має становити 2-3 години. Однак такий ефект не спостерігався при одночасному застосуванні з циметидином та ранітидином.

З аміноглікозидами виникає синергічний бактерицидний ефект.

діюча речовина: рipemidic acid;

1 супозиторій містить кислоти піпемідового тригідрату в перерахуванні на суху речовину 0,2 г (200 мг);

допоміжна речовина: твердий жир.

При застосуванні препарату слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливі запаморочення і порушення зору (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не слід застосовувати для лікування дітей.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до піпемідової кислоти мікроорганізмами, у т.ч. пієлонефрит, уретрит, цистит, простатит, неспецифічний кольпіт.

Підвищена чутливість до піпемідової кислоти, хінолонів або до будь-якого іншого компонента препарату. Виражені порушення нирок (кліренс креатинiну менше 10 мл/хв), виражені порушення функції печінки. Цироз печінки, порфірія. Захворювання центральної нервової системи (епілепсія, неврологічні стани зі зниженим судомним порогом).

Перед застосуванням супозиторію необхідно:

• по лінії перфорації блістерної упаковки відірвати 1 супозиторій у первинній упаковці;
• далі необхідно потягнути за краї плівки, розриваючи її в різні боки, і звільнити супозиторій від первинної упаковки.

Застосовувати по 1 супозиторію вагінально або ректально 2 рази на добу протягом 10 днів. За необхідності добову дозу слід збільшити до трьох супозиторіїв, тобто. по 1 супозиторію 3 рази на добу.

Особливості застосування

Під час лікування пацієнтам слід вживати велику кількість рідини.

У окремих випадках Уросепт може викликати судоми, тому для пацієнтів з епілепсією та іншими неврологічними захворюваннями зі зниженим судомним порогом лікування протипоказано.

Через ризик виникнення гострої порфіринової кризи лікування пацієнтів з порфірією протипоказано.

Слід обережно призначати препарат пацієнтам віком від 70 років, оскільки побічні ефекти в осіб похилого віку спостерігаються частіше.

Пацієнта слід попередити про необхідність уникати прямого сонячного світла та штучного ультрафіолетового опромінення під час лікування піпемідовою кислотою через можливу фотосенсибілізацію.

Можуть розвинутись суперінфекції, викликані стійкими бактеріями та грибами.

З обережністю слід застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки хінолони можуть спричинити гострий гемолітичний криз.

При тривалому лікуванні піпемідовою кислотою може розвинутись псевдомембранозний коліт, тому у разі появи у пацієнта діареї слід вжити відповідних заходів.

Лікування піпемідовою кислотою може змінити кишкову флору, внаслідок чого збільшиться кількість бактерій Clostridum difficile, і, відповідно, може розвинутись псевдомембранозний коліт.

У підлітків прийом препарату може впливати на тимчасову хрящову тканину, тому застосування піпемідової кислоти протипоказане дітям віком до 18 років.

Алергічні реакції найчастіше виникають у осіб з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.

Лабораторні випробування. Може спостерігатися хибно-позитивна реакція на глюкозу у сечі.

Місцеві реакції: роздратування, біль, свербіж у місці введення препарату.

Системні реакції:

• з боку крові та лімфатичної системи: рідко можлива еозинофілія, а у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігалася зворотна тромбоцитопенія. В осіб з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можлива гемолітична анемія;
• психічні порушення: збудження, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації;
• з боку нервової системи: тремор, порушення сну, сенсорні порушення, запаморочення; дуже рідко – ndash; судоми, вертиго, головний біль;
• з боку органів зору: порушення зору;
• з боку шкіри та підшкірних тканин: реакції гіперчутливості, які включають висипання на шкірі, свербіж, фотосенсибілізацію, синдром Стівенса-Джонсона; рідко – ангіоневротичний набряк. Шкірні реакції оборотні. Існують повідомлення про розвиток анафілактичних реакцій. У зв'язку з можливістю перехресної чутливості до інших хінолонів вимагає обережності лікування пацієнтів, які мали анафілактичну реакцію на будь-який хінолон;
• з боку опорно-рухової системи: гостра артропатія, тендиніт;
• з боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, біль в епігастральній ділянці, печія, нудота, блювання, метеоризм, абдомінальний біль, діарея або запор; рідко – псевдомембранозний коліт; 
• інші: рідко – слабкість, розвиток резистентності, суперінфекція.

При виникненні ознак реакцій гіперчутливості, анафілактичного шоку, токсичного епідермального некролізу або судом лікування слід негайно припинити.

Симптоми: нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, тремор і судоми.

Лікування. Якщо в результаті прийому великої кількості препарату пацієнт не знепритомнів, рекомендується викликати блювання, промити шлунок та призначити активоване вугілля.

Піпемідова кислота виводиться за допомогою гемодіалізу (90% за 6 годин).

При появі побічних ефектів з боку центральної нервової системи (включаючи епілептоформні судоми) призначати симптоматичне лікування (діазепам).

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Препарат Уросепт – цей засіб, який використовується для лікування інфекційно-запальних захворювань, відноситься до антибактеріальних засобів групи хінолонів.