Валсартан таблетки в/о 160 мг блістер № 28

№ 28 (14х2), № 84 (14х6): по 14 таблеток у блістері, по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 160 мг циліндричні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, коричнево-жовтого кольору, з насічкою з одного боку.

Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначений для прийому внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ₁ , відповідальні за відомі ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II у плазмі крові після блокади АТ₁ рецепторів валсартаном можуть стимулювати Неблокована АТ ₂ рецептор, який врівноважує ефект АТ ₁ рецептора. Валсартан не виявляє будь-якої часткової активності агоніста щодо АТ₁ рецептора, але має набагато більшу (приблизно в 20000 разів) спорідненість з АТ ₁ рецептором, ніж з АТ  ₂ рецептором.

Валсартан не інгібує АПФ (АПФ), відомий також під назвою кінінази II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам із артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.

Початок гіпотензивної дії відзначається в межах 2 години, максимум - в межах 4-6 годин після прийому внутрішньо тривалість дії - понад 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування та зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлортіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натщесерце - на концентрацію тригліцеридів та глюкози у сироватці крові.

Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, покращення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак та симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.

VALIANT-дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального результату.

Всмоктування

Після прийому валсартану як монотерапія його максимальна концентрація в плазмі досягається через 2-4 години. Середня біодоступність становить 23%. Прийом їжі знижує експозицію валсартану (виражену через площу під фармакокінетичною кривою (AUC) приблизно на 40%, а максимальну концентрацію препарату в плазмі крові (C _max ) - приблизно на 50%, хоча починаючи з 8 годин після прийому концентрації валсартану в плазмі вирівнюються для всіх груп пацієнтів незалежно від прийому їжі, проте таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як з їжею, так і натщесерце.

Розподіл

Обсяг розподілу валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на те, що валсартан не розділяється значною мірою по тканинах. Валсартан характеризується значним ступенем зв'язування із сироватковими білками (94-97%), головним чином альбуміном.

Метаболізм

Валсартан не піддається значній біотрансформації, оскільки лише 20% прийнятої дози виявляється у вигляді метаболітів. У плазмі у низьких концентраціях ідентифікується гідроксильний метаболіт (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Висновок

Валсартан характеризується мультиекспоненційною кінетикою розпаду (t½α

2 л/година, а нирковий кліренс - 0,62 л/година (приблизно 30% від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Середня тривалість досягнення максимальної концентрації та період напіввиведення препарату у хворих із серцевою недостатністю подібні до відповідних показників у здорових добровольців. Значення AUC та C _max валсартану збільшуються майже пропорційно зростанню дози в діапазоні клінічно значущих доз (від 40 до 160 мг двічі на добу). Середнє значення коефіцієнта кумуляції – 1,7. Очікуваний кліренс валсартану після перорального прийому становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на очікуваний кліренс у хворих із серцевою недостатністю.

Особливі групи хворих

Пацієнти похилого віку

У деяких пацієнтів похилого віку спостерігали дещо вище показники системної експозиції валсартану порівняно з молодшими пацієнтами, проте клінічної значущості цього ефекту не показано.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Як і слід очікувати для сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30% від загального кліренсу, жодної кореляції між функцією нирок та системною експозицією валсартану не виявлено. Як наслідок, у пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну >10 мл/хв) потрібна корекція дози препарату. На сьогоднішній день немає даних щодо безпеки застосування препарату у пацієнтів із кліренсом креатиніну

Валсартан характеризується високим ступенем зв'язування з білками плазми, тому елімінація його шляхом діалізу є малоймовірною.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Приблизно 70% абсорбованої дози виділяється з жовчю переважно у незміненому вигляді. Валсартан не зазнає будь-якої істотної біотрансформації. У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки системний вплив валсартану (виражений через AUC) зростав приблизно вдвічі порівняно з відповідним показником у здорових добровольців. Однак жодної кореляції між плазмовою концентрацією валсартану та ступенем порушення функції печінки не виявлено. Валсартан не досліджувався у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Діти

Під час дослідження за участю 26 дітей з артеріальною гіпертензією (віком від 1 до 16 років), отримували разову дозу препарату валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/ ч/кг) валсартану був порівнянним у всьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічним кліренсом у дорослих, які отримували такий самий препарат.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Застосування препарату у дітей з кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Прості препарати антагоністів ангіотензину II.

Код АТС С09С A03.

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, у тому числі препарату валсартану-Зентіва, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартану-Зентіву, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) 2 ) протипоказано.

Одночасне застосування не рекомендується

Літій

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення сироваткової концентрації літію та прояви токсичності. За відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану та літію не рекомендується призначати цю комбінацію. Якщо виникне необхідність застосування такої комбінації, то при цьому рекомендується здійснювати ретельний моніторинг сироваткового рівня літію.

Калійсзберігаючі діуретики, калійвмісні харчові добавки, калійвмісні замінники солі та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію

Якщо лікар вважає за потрібне призначити препарат, що впливає на рівень калію в комбінації з валсартаном, то рекомендується здійснювати моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Одночасне застосування потребує обережності

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту> 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та антагоністів ангіотензину II може послаблюватися антигіпертензивна дія останніх. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може збільшувати ризик погіршення функції нирок та підвищення рівня калію. Таким чином, рекомендується здійснювати моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати достатню гідратацію пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1 / OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад, рифампіцину циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватись належних заходів на початку або наприкінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші лікарські засоби

Дослідження взаємодії лікарських засобів з валсартаном не виявили клінічно значущих взаємодій валсартану з будь-яким із нижченаведених препаратів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

діюча речовина: 1 таблетка містить 80 мг або 160 мг валсартану;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний, сорбіт (Е 420), магнію карбонат, крохмаль кукурудзяний, повідон, натрію стеарилфумарат, натрію лаурилсульфат, кросповідон (тип А) /5, тальк, макрогол 6000. для дозування 80 мг - заліза оксид червоний (Е172) для дозування 160 мг - заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид коричневий (Е 172), індиго (Е 132).

Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили. Під час керування транспортними засобами або роботи з механізмами слід мати на увазі, що іноді на фоні прийому препарату може виникати запаморочення або втома.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних.

Період годування груддю

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану в період годування груддю, валсартан не рекомендується застосовувати в даний період.

Фертильність

Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не викликав небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Ця доза в 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м ² (розрахунки проводилися для перорального застосування дози 320 мг/добу у пацієнта з масою тіла 60 кг ).

Валсартан застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування валсартану дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Артеріальна гіпертензія

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.

Постінфарктний стан

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно перенесеного (12:00 – 10 днів) інфаркту міокарда.

Серцева недостатність

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори АПФ (АПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

• Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.
• Тяжке порушення функції печінки, біліарний цироз та холестаз.
• Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) 1,7З м 2 ).

Дозування

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова доза валсартану-Зентіву становить 80 мг 1 раз на добу.

Суттєвий антигіпертензивний ефект настає протягом 2 тижнів, а максимальний терапевтичний ефект досягається за 4 тижні. Для деяких пацієнтів з недостатнім контролем артеріального тиску можна збільшити дозу до 160 мг та до максимальної 320 мг.

Валсартан-Зентіва можна призначати разом з іншими антигіпертензивними препаратами. Додавання діуретика, наприклад гідрохлортіазиду, допоможе ще більше знизити артеріальний тиск у цих пацієнтів.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Лікування клінічно стабільних пацієнтів можна розпочинати вже через 12 годин після інфаркту міокарда. Після призначення початкової дози 20 мг двічі на добу дозу валсартану слід титрувати, збільшуючи її протягом кількох наступних тижнів до 40 мг, 80 мг та 160 мг двічі на добу. Для отримання дози 20 мг слід застосовувати препарати валсартану у відповідному дозуванні. Для отримання дози 40 мг таблетку з дозуванням 80 мг необхідно розділити навпіл з насічкою.

Максимальна терапевтична доза – 160 мг двічі на добу. Загалом рекомендують, щоб пацієнти досягали дози 80 мг двічі на добу через два тижні після початку лікування, а максимальної терапевтичної дози 160 мг двічі на добу через три місяці, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Якщо виникає симптоматична артеріальна гіпотензія або порушення функції нирок, слід розглянути доцільність зниження дози.

При оцінці стану пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, слід проводити аналіз функції нирок.

Серцева недостатність

Рекомендована початкова доза валсартану-Зентіву становить 40 мг двічі на добу.

Збільшувати дозу до 80 мг та 160 мг двічі на добу слід з інтервалами як мінімум на два тижні, доки не буде досягнуто максимальної дози з урахуванням переносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути можливість зменшення дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку призначали під час клінічних досліджень, становила 320 мг, поділених на окремі дози.

Валсартан можна призначати разом з іншими засобами, показаними для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітора АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинамічні властивості»).

При оцінці стану хворих із серцевою недостатністю слід завжди проводити аналіз функції нирок.

Спосіб застосування

Валсартан-Зентіва можна приймати незалежно від їди, запиваючи водою.

Додаткова інформація про особливі групи хворих

Пацієнти похилого віку

Корекція дози для пацієнтів похилого віку не потрібна.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з кліренсом креатиніну> 10 мл/хв корекція дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»). Одночасне застосування валсартану з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШГФ) 2 ) протипоказане.

Цукровий діабет

Одночасне застосування валсартану з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом протипоказане.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Валсартан-Зентіва протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та пацієнтам з холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»).

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 до 18 років

Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг та більше. Слід коригувати дозу, з реакції артеріального тиску. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, наведено у таблиці 1.

Дози вище зазначених не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Таблиця 1

Безпека та ефективність валсартану для дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям з кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, валсартан протипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам з холестазом. Клінічний досвід застосування валсартану дітям з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан не рекомендується для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Під час контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією загальна частота побічних реакцій (ПР) на валсартан була подібна до відповідної частоти в групі плацебо і погоджувалася з фармакологічними властивостями валсартану. Схоже, що частота виникнення ПР не пов'язана з дозою або тривалістю лікування, а також статтю, віком або расою пацієнта.

ПР, про які повідомлялося під час клінічних досліджень, протягом постмаркетингового застосування препарату та за результатами лабораторних аналізів зазначено нижче.

Побічні реакції згруповані за частотою їх виникнення та наведені у порядку зменшення частоти з використанням таких критеріїв оцінки частоти: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥ 1/100 до <1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до <1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи поодинокі повідомлення. У межах кожної групи по частоті побічні реакції представлені в порядку зменшення їхньої серйозності.

Для всіх ПР, про які повідомлялося протягом постмаркетингового застосування препарату та за даними лабораторних аналізів, неможливо визначити частоту ПР, тому їх частота оцінена як невідома.

• артеріальна гіпертензія

Профіль безпеки, виявлений у ході контрольованих клінічних досліджень за участю пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда та/або хворіють на серцеву недостатність, відрізнявся від загального профілю безпеки, який спостерігали у хворих на артеріальну гіпертензію. Ці відмінності можуть бути зумовлені основним захворюванням пацієнтів. Нижче вказані ПР, які виникали у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда та/або хворіли на серцеву недостатність.

• Постінфарктний стан та/або серцева недостатність

Внаслідок передозування препарату валсартану-Зентіву може розвинутись виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу та тяжкості симптомів першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні гіпотензії пацієнт повинен перебувати в положенні лежачи, також слід провести корекцію об'єму крові.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Валсартан-Зентіва - простий препарат антагоністів ангіотензину II, призначений для лікування артеріальної гіпертензії, постінфарктного стану, симптоматичної осередкової недостатності