Варфарекс таблетки 3 мг фл. № 30

По 30 таблеток у контейнері; по 1 контейнеру в пачці з картону.

Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки 3 мг – круглі плоскоциліндричні таблетки блакитного кольору з більш темними вкрапленнями, з фаскою та рискою з одного боку.

Варфарин належить до групи антикоагулянтів – похідних кумарину. Препарати цієї групи гальмують утворення у печінці відновленої форми вітаміну К, необхідного для заключного етапу синтезу цілого ряду факторів, що беруть участь у регуляції процесу згортання крові: протромбіну (ІІ фактор), проконвертину (VІІ фактор), антигемофілічного глобуліну В (ІХ фактор), фактора Стюарта-Пауера (Х фактор), а також протеїнів С та S, що призводить до подовження часу згортання крові. Варфарин не чинить прямої дії на вже сформовані фактори згортання у системному кровотоці, тому від моменту прийому препарату внутрішньо до розвитку ефекту проходить 8-12 годин. Максимальна ефективність препарату настає на 2-7-й день (протягом цього часу фактори згортання, які вже циркулюють у крові, виводяться з організму). Після одноразового прийому тривалість дії становить 5 діб. Із ізомерів варфарину S-варфарин приблизно у 5 разів сильніше, ніж R-варфарин.

Біодоступність варфарину, що застосовується перорально, становить не менше 90 %, та максимальний рівень у плазмі досягається протягом 1,2 години. Одночасний прийом їжі уповільнює абсорбцію, але не зменшує її через наявність ентерогепатичної циркуляції. Існує відома ентерогепатична рециркуляція. Варфарин значною мірою зв’язується з білками плазми, доля його вільної фракції коливається від 0,5 % до 3 %. Об’єм розподілу ‒ приблизно 0,14 л/кг. Варфарин проходить через плацентарний бар’єр, виводиться з молоком у мізерних кількостях. Варфарин метаболізується у печінці. За допомогою ензимів СYР2С9 (S-варфарин) та СYР1А2 та СУР3А (R-варфарин) він перетворюється у неактивні метаболіти, які виводяться із сечовиною. Напівперіод виведення S-варфарину становить 18-35 годин, R-варфарину – 20-70 годин.

Антитромботичні засоби. Антагоністи вітаміну К.
Код АТХ В01А А03.

Варфарин взаємодіє з багатьма іншими препаратами

Фібринолітики, такі як стрептокіназа та альтеплаза, протипоказані пацієнтам, які приймають варфарин.

Необхідно уникати одночасного застосування варфарину або застосовувати з обережністю під ретельним клінічним та лабораторним контролем з інгібіторами тромбіну, нефракціонованими гепаринами та їх похідними, гепарином з низькомолекулярною масою, фондапарином, рівгорокітономіноцикліном .

Деякі препарати, наприклад, холестирамін, можуть впливати на абсорбцію або ентерогепатичну рециркуляцію варфарину. Може бути збільшений (наприклад, протиепілептичні та протитуберкульозні засоби) або зменшений (наприклад, аміодарон або метронідазол) метаболізм варфарину у печінці. Може збільшитись вільна фракція варфарину в крові та, за відсутності печінкової недостатності, метаболізм та виведення варфарину посилюються, викликаючи зниження ефекту. Препарати, що впливають на тромбоцити та первинний гемостаз (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель, тиклопідин, дипіридамол та більшість нестероїдних протизапальних засобів, але не коксиби), можуть викликати фармакодинамічну взаємодію та схильність пацієнта до тяжких кровотеч. Пеніциліни у великих дозах викликають схожий вплив на первинний гемостаз.

Анаболічні стероїди, азапропазон, еритроміцин та інші цефалоспорини зменшують вітамін К-залежний синтез фактора згортання та потенціюють ефект варфарину. Надмірна кількість вітаміну К у їжі зменшує ефект варфарину. Ослаблене всмоктування вітаміну К, наприклад, у випадку діареї, може посилити ефект варфарину. Пацієнти, у яких у їжі недостатньо вітаміну К, залежить від вітаміну К2, виробленого кишковими бактеріями. У таких пацієнтів різні антибіотики можуть зменшити синтез вітаміну К2, спричиняючи збільшений ефект варфарину. 

Надмірне вживання алкоголю на фоні печінкової недостатності посилює ефект варфарину. Хінін, що міститься у воді «Тонік», також може викликати посилення ефекту варфарину. 

При необхідності полегшення болю під час застосування варфарину рекомендується парацетамол або опіати.

Варфарин може посилити ефект пероральних протидіабетичних засобів, які є похідними сульфонілсечовини.

При застосуванні варфарину слід уникати прийому ерлотинібу, метилфенідату, пероральних контрацептивів.

Антикоагуляційний ефект варфарину підсилюють: ацетилсаліцилова кислота, алопуринол, аміодарон, амоксицилін, аргатробан, азапропазон, азитроміцин, безафібрат, бікалутамід, цефалексин, цефамандол, цефіменоксим, цефомонцем , (Декстро)тироксин, дифлунізал, дигоксин, дисульфірам, диклофенак (ризик кровотечі зростає, також при застосуванні диклофенаку внутрішньовенно), доксициклін, ентакапон, еритроміцин, езомепразол, етодолак, етопозид, еторикоксиб, фенілбутазон, ф, , флутамід, флувастатин, флувоксамін, гатифлоксатин, гемфіброзил, грепафлоксацин, протигрипозна вакцина, хінідин, хінін, хлорамфенікол, хлоралгідрат, ібупрофен, іфосфамід, індометацин, альфа-ікон, альфа-ікон, , клофібрат, кодеїн, латамоксеф, лефлуномід, лепірудин, левофл оксацин, ловастатин, мефенамова кислота, мелоксикам, метилфенідат, метолазон, метотрексат, метронідазол, міконазол (також гель для застосування в порожнині рота), миртазапін, моксифлоксацин, налідиксинова кислота, напроксен, неоміцин, норебут виявляється через 1-2 тижні безперервного застосування), парекоксиб, піроксикам, прогуаніл, пропафенон, пропранолол, ритонавір, рофекоксиб, рокситроміцин, росувастатин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, симвастатин, сульф, сульф, сульф, сульф, сульф, суліндак, (анаболічні та андрогенні) стероїдні гормони, тамоксифен, тегафур, тетрациклін, тієнілінова кислота, толметин, тореміфен, трамадол, трастузумаб, троглітазон, валдекоксиб, вальпроєва кислота, венлафаксин, вітамін А, . Лактулоза може потенціювати ефект варфарину при тривалому застосуванні.

Антикоагуляційний ефект варфарину зменшують: ацитретин, аміноглютетімід, азатіоприн, барбітурати, циклоспорин, диклоксацилін, дизопірамід, фенобарбітал, фенітоїн, гризеофульвін, хлордіазепоксид, хлорталідон, карбамазін, карбамазепін, сукралфат, тразодон, вітамін С.

Антикоагуляційний ефект варфарину посилюють або зменшують: атазанавір, естрогени, фосампренавір, холестирамін, кортикостероїди (великі дози кортикостероїдів збільшують антикоагуляційний ефект), невірапін, прогестерон, трициклічні антидепресанти, сульфанілуринові препарати (кумарини, можливо, збільшують його гіпоглікемічну дію).

Препарати рослинного походження можуть як посилювати дію варфарину, наприклад, гінкго (Ginkgo biloba), часник (Allium sativum), дягіль лікарський (Angelica sinensis, містить кумарини), папайя (Carica papaya, механізм невідомий) та шавлія (Salvia mil уповільнює виведення варфарину), і зменшувати його дію, наприклад, женьшень (Panax ginseng). Ефект варфарину може зменшитись при одночасному застосуванні лікарських препаратів звіробою продірявленого (Hypericum perforatum). Ця дія обумовлена ​​ензимами, що містяться у складі звіробою, що руйнують варфарин. Тому продукти, що містять звіробій, не можна комбінувати із варфарином. Послаблююча дія може зберігатися через 2 тижні після припинення застосування звіробою. Якщо пацієнт застосовує препарати, що містять звіробій, необхідно визначити МНО та припинити їх застосування. Слід ретельно контролювати МНО, оскільки після припинення застосування звіробою МНО може збільшитись. Може знадобитися вибір доз варфарину.

Під час лікування варфарином вміст вітаміну К у їжі має бути по можливості постійним. 

Продукти та рослини, багаті на вітамін К (наприклад, зелені овочі), послаблюють дію варфарину.

Слід уникати одночасного застосування варфарину з журавлинним соком, оскільки антикоагуляційний ефект посилюється.

Під час лікування варфарином після застосування лосьйону ромашки можливі крововиливи на обличчі.

Оскільки ефект варфарину може змінюватися під впливом значної кількості лікарських засобів, при кожній зміні лікарської терапії потрібен додатковий лабораторний контроль стану системи зсідання крові пацієнта.

діюча речовина: warfarin;
1 таблетка містить 3 мг натрію варфаринату (у вигляді натрію варфаринату клатрату);
допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; кросповідон; магнію стеарат; індигокармін (Е 132) (для таблеток 3 мг) та пунцовий 4R (Е 124) (для таблеток 5 мг).

Таблетки Варфарекс® 3 мг та 5 мг не впливають на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати механізми..

Препарат протипоказаний вагітним у зв’язку з його тератогенною дією, можливістю розвитку кровотеч у плода та його загибеллю. Небезпеку прийому варфарину для плода слід ретельно оцінити щодо ризику для матері у разі незастосування варфарину. Антитромботичну терапію у період вагітності слід проводити індивідуально під ретельним наглядом відповідних фахівців.
Варфарин проникає у грудне молоко в незначній кількості та майже не впливає на згортання крові у дитини, тому препарат можна застосовувати у період годування груддю.

Терапію антикоагулянтами у дітей проводити за призначенням та під наглядом педіатрів. Дозу можна підібрати відповідно до таблиці 2.

Таблиця 2
 

Профілактика та лікування тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії;
вторинна профілактика інфаркту міокарда і профілактика тромбоемболічних ускладнень (інсульт або системна емболія) після інфаркту міокарда;
профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із фібриляцією передсердя, ураженням серцевих клапанів або з протезованими клапанами серця;
профілактика швидкоминучих ішемічних атак та інсульту.

Підвищена чутливість до варфарину та/або до будь-якої допоміжної речовини препарату;
клінічно встановлена кровотеча;
схильність до кровотеч (хвороба Віллебранда, гемофілія, тромбоцитопенія та порушення функцій тромбоцитів);
для уникнення ризику розвитку тяжких кровотеч протягом 72 годин після обширних оперативних втручань, протягом 48 годин у післяпологовому періоді
тяжка ниркова і печінкова недостатність або цироз печінки;
нелікована або неконтрольована артеріальна гіпертензія;
нещодавня інтракраніальна кровотеча; стани, що спричиняють інтракраніальну кровотечу, наприклад аневризма мозкових артерій, аневризма аорти;
схильність до непритомності (падіння);
операції на центральній нервовій системі або на очах;
шлунково-кишкові або ниркові кровотечі та їх ускладнення;
дивертикульоз;
злоякісні пухлини;
варикозне розширення вен стравоходу;
інфекційний ендокардит, перикардит або ексудативний перикардит;
стан, при якому терапію не можна проводити достатньо безпечно (наприклад, деменція, психози, алкоголізм);
люмбальна пункція.

Варфарекс® необхідно застосовувати одночасно.

Дозу Варфарекс® визначає лікар для кожного пацієнта індивідуально, керуючись показниками МНП протромбіну. 

Діапазон цільового МНО при терапії пероральними антикоагулянтами.

Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із протезованими клапанами серця: МНО – 2,5-3,5. Інші показання: МНО – 2,0–3,0.

Дорослі. Пацієнтам з нормальною масою тіла та вихідним МНО нижче 1,2 слід застосовувати 10 мг/добу варфарину (2 таблетки по 5 мг) протягом 3-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНО у 4-й день, представлені у таблиці 1.

Рекомендована початкова доза для амбулаторних пацієнтів та пацієнтів з вродженим дефіцитом С або S білка становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 3-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНО у 4-й день, представлені у таблиці 1.

Старі пацієнти, пацієнти зі зниженою масою тіла

Рекомендована початкова доза становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 2-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНО у 3-й день, представлені у таблиці 1.

Пацієнти з вихідним МНО вище 1,2, пацієнти із захворюваннями або які застосовують препарати, що впливають на ефективність терапії антикоагулянтами. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг/добу варфарину (*) протягом 2-х днів. Подальші дози, беручи до уваги рівень МНО у 3-й день, представлені у таблиці 1.

Таблиця 1

Тривалість курсу лікування визначається індивідуально (від 6-ти тижнів до застосування протягом усього життя). У разі виникнення толерантності до дії Варфарекс® дози останнього допускається підвищувати в 2-10 разів. Абсолютно необхідним є суворе дотримання рекомендацій лікаря щодо застосування препарату та ретельний лабораторний контроль за показниками зсідання крові.

МНО слід вимірювати щодня до досягнення стабільного цільового рівня МНО, зазвичай це відбувається протягом 5-6 днів з початку лікування. Далі інтервал між вимірами МНО подовжувати по тижні до досягнення 4-тижневого інтервалу. Інтервал між вимірюваннями повинен бути менше 4 тижнів, якщо результати МНО сильно відрізняються або у пацієнтів є захворювання печінки або якесь інше захворювання, що впливає на всмоктування вітаміну К. Початок застосування нових препаратів або припинення застосування старих потребує більш частого визначення МНО. При тривалому лікуванні змінювати тижневу дозу варфарину (загальна доза варфарину, яку пацієнт одержує протягом тижня) відповідно до таблиці 1. За необхідності зміни дози наступний вимір МНО проводити через 1 або 2 тижні. Потім інтервал знову можна поступово збільшувати до 4 тижнів.

У разі необхідності швидкого антитромбічного ефекту рекомендується розпочинати лікування із введення гепарину. Потім введення гепарину продовжувати з одночасним прийомом варфарину протягом 5-7 днів, поки МНО не буде зберігатися на цільовому рівні, протягом як мінімум 2-х днів.

Планові операції. Перед-, при- та післяопераційна антикоагулянтна терапія здійснюється наступним чином.

Визначити МНО за тиждень до планової операції.

За 1-5 днів до операції припинити прийом варфарину. Якщо пацієнт має високий ризик тромбозів, профілактично ввести підшкірно низькомолекулярний гепарин.

Припинення застосування варфарину залежить від МНО. Прийом варфарину припиняти:

• за 5 днів до операції, якщо МНО >4,0;
• за 3 дні до операції, якщо МНО – 3,0–4,0;
• за 2 дні до операції, якщо МНО – 2,0–3,0.

Увечері перед операцією визначити МНО. Еякщо МНО>1,8, перорально або внутрішньовенно ввести 0,5-1,0 мг вітаміну К1. В операційний день оцінити інфузію нефракціонованого гепарину або профілактичне введення низькомолекулярного гепарину.

Протягом 5-7 днів після операції одночасно з відновленням терапії варфарином продовжити підшкірне введення низькомолекулярного гепарину.

При малих операціях відновити застосування варфарину у звичайній підтримуючій дозі ввечері операційного дня, при великих операціях – у день, коли необхідно відновити ентеральне харчування.

Нижче наведено небажані побічні реакції, про які повідомлялося.

З боку нервової системи: субдуральна гематома, гарячка.

З боку кровоносної та кровотворної системи: геморагія, кумариновий некроз, фарбування пальців ніг у пурпуровий колір, пурпура, еозинофілія, васкуліт, анемія, зниження гематокриту.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння: кальцифікація трахеї, гематоракс.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, блювання кров'ю, діарея, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча, кровотеча з прямої кишки, мелена.

З боку гепатобіліарної системи: оборотне підвищення активності ферментів печінки, холестатичний гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини: оборотна алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж, екзема, еритематозний набряк шкіри, що призводить до екхімозу, інфаркту та некрозу шкіри.

З боку сечостатевої системи: гематурія, пріапізм.

Загальні: алергічні реакції (зазвичай у вигляді висипань на шкірі), нефрит, уролітіаз, тубулярний некроз.

Найчастішими побічними явищами варфарину є кровотечі та крововиливи, зокрема: незначні носові кровотечі та кровотечі з ясен, підшкірні крововиливи; рідко – внутрішньочерепні, шлунково-кишкові кровотечі. Найбільш частий фактор ризику інтракраніальної кровотечі – ndash; невиліковна або неконтрольована гіпертензія. Можливість кровотечі зростає, якщо МНО значно вище за цільовий рівень. Якщо кровотеча почалася при МНО на бажаному цільовому рівні, зазвичай є побічне захворювання або стан, що вимагає дослідження. Навіть у разі незначної кровотечі необхідно проінформувати про це лікаря.

Кумариновий некроз – рідкісне ускладнення під час лікування варфарином. Некроз зазвичай починається з опухання шкіри нижніх кінцівок або сідниць, що потемніли, а також в інших місцях. Пізніше поразки стають некротичними. У 90% випадків некроз розвивається у жінок; ураження спостерігаються з 3-го по 10-й день прийому препарату, і етіологія передбачає дефіцит білка С або S. Вроджена недостатність цих білків може бути причиною ускладнень, тому прийом варфарину слід розпочинати одночасно із введенням гепарину та малими початковими дозами препарату. Якщо виникає ускладнення, то прийом варфарину припинити та продовжити введення гепарину до загоєння або рубцювання уражень.

Забарвлення пальців ніг у пурпуровий колір – ще рідкісне ускладнення при терапії варфарином. Пацієнти – зазвичай чоловіки із атеросклерозом. Варфарин викликає геморагії атероматозних бляшок, що призводять до мікроемболії. Виникають симетричні пурпурні ураження шкіри пальців і підошв стоп, що супроводжуються пекучим болем. При припиненні прийому варфарину ці симптоми поступово зникають.

В окремих випадках отримані повідомлення про такі побічні дії: системна мікроемболізація холестеролу, біль у животі, панкреатит, зміна смаку, летаргія, слабкість, головний біль, запаморочення, парестезія, свербіж, набряк, лихоманка, лейкопенія.

Побічні дії в дітей віком аналогічні дорослим. Помірна кровотеча – суттєва побічна дія. Рідко виникають висипання, алопеція та некроз шкіри. При тривалому застосуванні розвивається остеопенія.

Симптоми: кровотечі, кровоточивість.

Лікування: у легких випадках при поступовому передозуванні зазвичай достатньо зниження дози або припинення лікування варфарином до повернення МНО до цільового рівня. При гострому передозуванні препаратом спустошення шлунка не рекомендується через ризик кровотечі. Слід повторно застосовувати активоване вугілля для уникнення абсорбції та ентерогепатичної рециркуляції варфарину. При застосуванні активованого вугілля парентерально (в/в) слід ввести вітамін К. При розвитку кровотечі дію варфарину слід припинити, застосовуючи вітамін К (внутрішньо в дозі 5–10 мг), концентрат фактора згортання або свіжу заморожену плазму. При необхідності подальшої антикоагуляції слід уникати застосування вітаміну До дозі більше 10 мг. Інакше пацієнт може бути резистентним до терапії варфарином протягом 2 тижнів. 

Рекомендації з лікування передозування наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат з антитромботичною дією.