Варфарин таблетки 2,5 мг № 100

По 10 таблеток в блистере, по 10 блистеров в картонной пачке.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки блакитного кольору, з вкрапленнями, круглої форми, з плоскою поверхнею з одностороннім насіканням у формі хреста; з фаскою та рискою - 3 мг.

Варфарин блокує синтез вікасол-залежних факторів згортання крові в печінці, а саме: фактори II, VII, IX і X. Фактори згортання крові формуються в результаті карбоксилювання їх білкових попередників, і в цьому процесі вітамін К окислюється до 2,3- епоксиду вітаміну К. Пероральні антикоагулянти запобігають перетворення 2,3-епоксиду вітаміну до вітаміну К, таким чином призводить до кумуляції 2,3-епоксиду вітаміну К. Це означає, що є менший вміст вітаміну до, що викликає інгібування синтезу факторів згортання крові .

Концентрація цих компонентів у крові знижується та процес згортання уповільнюється. Початок протизгортальної дії спостерігається через 32-72 години після початку прийому препарату з розвитком максимального ефекту на 5-7 добу від початку застосування препарату. Після відміни препарату відновлення активності вікасол-залежних факторів зсідання крові відбувається протягом 4 - 5 днів.

S-енантіомер варфарину має в 2-5 разів більшу антикоагулянтну активність, ніж R-енантіо-мер варфарину.

Всмоктування. Препарат швидко всмоктується з травного тракту. Залежить від особистих особливостей пацієнта.

Розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 97-99%.

Метаболізм. В організмі людини варфарин міститься у вигляді рацемічної сполуки, при цьому лівообертаюча форма має більшу активність, ніж правообертальна. R- та S-ізомери метаболізуються в печінці різними шляхами. Кожен з ізомерів перетворюється на два основні метаболіти. Основним каталізатором метаболізму для S-енантіомера варфарину є фермент CYP2C9, а для R-енантіомера варфарину - CYP1A2 і CYP3A4. Лівообертальний ізомер варфарину (S-енантіомер) має в 2 - 5 разів більшу антикоагулянтну активність, ніж правообертальний ізомер (R-енантіомер), але період напіввиведення останнього більший. *2 та CYP2C9*3, можуть мати підвищену чутливість до варфарину та підвищений ризик розвитку кровотеч.

Висновок. Метаболіти варфарину виводяться з жовчю, реабсорбуються в травному тракті і виділяються із сечею. Період напіввиведення становить від 20 до 60 годин. Для R-енантіомера період напіввиведення становить від 37 до 89 годин, а для S-енантіомер - від 21 до 43 годин.

Антитромботичні засоби. Антагоністи вітаміну K.
Код АТХ В01А А03.

Варфарин має невеликий терапевтичний індекс, інші лікарські засоби можуть впливати на дію варфарину. Перед початком лікування, при зміні дозування або закінченні курсу лікування необхідно обов'язково проконсультуватися з лікарем. Вплив інших лікарських засобів обумовлюється фармакодинамічними та/або фармакокінетичними властивостями.

Не рекомендується починати або припиняти прийом інших лікарських засобів, а також змінювати дози препаратів без консультації з лікарем.

Це також стосується безрецептурних лікарських засобів, лікарських засобів рослинного походження, харчових добавок та вітамінів, що застосовуються у дозах, що перевищують рекомендовані. Інтервали між контролем лікування можна поступово збільшувати у процесі лікування. Однак необхідно проводити інтенсивний контроль на початку та наприкінці прийому інших лікарських засобів.

Фармакокінетичні взаємодії

Варфарин метаболізується печінковими ферментами. Інші лікарські засоби, які метаболізуються вищезгаданими ферментами, можуть пригнічувати чи посилювати дію цих ферментів. Це може призвести до підвищення або зниження рівня варфарину.

Варфарин має високий відсоток зв'язування з білками. Можуть відбуватися взаємодії у зв'язку із механізмами конкуренції за зв'язування.

Значна кількість лікарських засобів набуває чинності з пероральними антикоагулянтами.

Найважливішими з них є антибіотики широкого спектру дії, саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби, клофібрат, барбітурати, фенітоїн, пероральні протидіабетичні препарати.

Варфарин у поєднанні з нестероїдними протизапальними препаратами значно підвищує небезпеку кровотечі. Це також стосується інших інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як дипіридамол та вальпроєва кислота. Таких комбінацій слід уникати.

Це також може стосуватися повідомлень з вираженою інгібуючою дією на систему цитохрому Р450, наприклад циметидину і хлорамфеніколу, при застосуванні яких протягом декількох днів збільшується небезпека кровотечі. У подібних випадках циметидин можна замінити, наприклад, ранітидин або фамотидин. При необхідності лікування хлорамфеніколом антикоагулянтну терапію слід тимчасово призупинити. Застосування діуретиків у разі вираженої гіповолемічної дії може призвести до збільшення концентрації факторів згортання, зменшує дію антикоагулянтів.

У разі лікування у поєднанні з іншими препаратами, які вказані у переліку нижче, необхідно проводити контроль Міжнародний нормалізований індекс (МНІ) на початку та наприкінці лікування через 2-3 тижні від початку терапії. Це стосується лікарських препаратів, що викликають індукцію ферментів печінки (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін) і цим знижують антикоагулянтну дію варфарину. У разі призначення препаратів, які можуть збільшувати кровотечу за рахунок зниження нормального процесу коагуляції, так і за рахунок інгібування факторів згортання або за рахунок неповного інгібування ферментів печінки, наприклад, проносні засоби, стратегія антикоагулянтної терапії залежатиме від можливості проведення лабораторного контролю. По можливості необхідно часто проводити лабораторний контроль терапії, що дозволяє на початку додаткового лікування коригувати дозу варфарину, наприклад зменшити або збільшити її на 5-10%. За обмежених можливостей проведення лабораторного контролю терапії необхідно уникати призначення зазначених препаратів. Слід зазначити, що наведений нижче перелік препаратів, взаємодія з якими необхідно враховувати, далеко не повна.

Ослаблення дії варфарину буває при сумісному застосуванні з барбітуратами, вітаміном К, що міститься в харчових продуктах (наприклад, капусті, авокадо, брокколі та шпинаті) глютетімідом, гризеофульвіном, диклоксациліном, карбамазепіном, міансерином, резамінотином, ретиноіном , бозентаном, апрепітантом, ритонавіром, азатіоприном, невірапіном, аміноглютетімідом, фенобарбіталом.

Посилення дії варфарину відзначається при його сумісному застосуванні з алопуринолом, аміодароном, анаболічними стероїдами (тестостероном та іншими алкільованими в положенні С-17 стероїдами), ацетилсаліцилової кислотою, парацетамолом, нестероїдними протизапальними, , дизапирамидом, дисульфирамом, изониазидом, кетоконазолом, клофибратом, левамизолом, метронидазолом, миконазол, налидиксовой кислотой, флутамидом, омепразолом, ингибиторами обратного захвата серотонина (флуоксетин, флувоксамином, пароксетином, сертралином), прогуанилом, сульфонилмочевины (глибенкламидом), сульфаниламиды, тамоксифеном, тироксином , хініном, хінідином, протигрибковими препаратами (флуконазолом, ітраконазолом, кетоконазолом), фторурацилом, капецитабіном, іматинібом, іфосфамідом, хінолом, хлоралгідратом, хлорамфеніколом, цефалоспоринами, циметидиніком, циметидиніком, амоксиц илином), макролидами (кларитромицином, азитромицином), сульфаметоксазолом, клопидогрелем, эптифибатидом, тирофибаном, абциксимабом, липидомодифицирующими средствами (симвастатином, розувастатином, флувастатином, гемфиброзилом), пропафеноном, хинолонами (ципрофлоксацином, норфлоксацином), лефлуномидом, фенилбутазоном, трамадолом, антиэпилептическими препаратами (Фосфенітоіном, фенітоїном) та дисульфірамом. Етанол може посилювати дію варфарину.

У пацієнтів, які приймали глюкозамін та антагоніст вітаміну К перорально, було зареєстровано підвищення МНІ. Тому пацієнти, які отримують антагоніст вітаміну К перорально, повинні перебувати під ретельним наглядом на початку терапії глюкозаміном або після її припинення.

Препарати деяких лікарських рослин також можуть посилювати ефект варфарину, наприклад, гінкго білоба, часник, дягіль лікарський, папайя, шавлія, так і знижувати, наприклад, женьшень, звіробій.

Підвищувати дію варфарину може також хінін, який присутній у тонізуючих напоях.

Слід уникати одночасного застосування з журавлинним соком та іншими продуктами, що містять журавлину, оскільки вони значно посилюють ефект варфарину.

Їжа, що містить велику кількість вітаміну К (наприклад, зелені овочі), послаблює дію варфарину.

При сумісному застосуванні варфарину з препаратами ацетилсаліцилової кислоти показник МНІ повинен бути в межах 2,0-2,5.

Під час спільного застосування з антикоагулянтами або гемостатичними засобами можуть посилюватися фармакологічні ефекти варфарину, що підвищує ризик виникнення кровотеч. Стрептокіназа та альтеплазою протипоказані пацієнтам, які приймають варфарин. При застосуванні варфарину слід уникати прийому інгібіторів тромбіну, нефракціонованого гепарину та їх похідних, гепарин з низькою молекулярною масою, фондапарину, ривароксабану, антагоністів рецепторів глікопротеїну ІІЬ/Ша, простацикліну, інгібіторів зворотного захоплення серотон. Якщо це неможливо, ці лікарські засоби слід призначати з обережністю під посиленим клінічним та лабораторним контролем. Гостре вживання алкоголю у великих кількостях може уповільнити метаболізм варфарину та підвищити МНІ.

Хронічне вживання алкоголю може прискорити метаболізм варфарину.

Лактулоза може посилювати ефект варфарину при тривалому застосуванні.

У разі необхідності тимчасового знеболювання пацієнтам, які отримують варфарин, рекомендується призначати парацетамол або опіати.

діюча речовина: варфарину натрію клатрат;

1 таблетка містить варфарину натрію клатрати у перерахунку на 3 мг варфарину натрію

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, желатин, індиго (Е 132), магнію стеарат.

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або роботу з механізмами.

Вагітність. При застосуванні препарату під час вагітності варфарин може призвести до вроджених дефектів та загибелі плода. Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування.

Варфарин проникає через плаценту. Терапія варфарином у вагітних жінок може призвести до варфаринову ембріопатії (назальна гіпоплазія та хондродисплазія), якщо варфарин приймати в період органогенезу (з 6 по 12 тиждень), а також після цього може бути причиною порушень у розвитку центральної нервової системи. Дані порушення характеризуються смугастістю хряща на рентгенівських знімках (зокрема на хребті та довгих трубчастих кістках), маленькими пальцями та руками, атрофією зорового нерва, мікроцефалією, олігофренією та затримкою росту, катарактою, що може призвести до повної або часткової сліпоти. Також може статися загибель плода.

Варфарин може викликати геморагії плода, особливо наприкінці вагітності та під час пологів.

Варфаринова ембріопатія, як описується, зустрічається у 4-6% випадків, якщо варфарин застосовувати у період вагітності, і ймовірність її виникнення підвищується при прийомі добової дози більше 5 мг. Тому варфарин протипоказаний у першому триместрі та протягом останніх чотирьох тижнів вагітності (див. Розділ «Протипоказання») Небезпеку прийому варфарину для плода слід ретельно оцінювати щодо ризику для матері у разі незастосування варфарину.

Антитромботична терапія під час вагітності слід проводити індивідуально під наглядом відповідних фахівців.

Період годування груддю.Варфарин можна застосовувати під час годування груддю. Варфарин виділяється у грудне молоко, але якщо препарат приймають у терапевтичних дозах, то не очікується появи небажаних реакцій у новонародженого.

Рішення про призначення препарату дітям приймає педіатр, під наглядом якого і проводиться лікування.

• Профілактика та лікування тромбозів глибоких вен та емболії легеневої артерії.
• Вторинна профілактика інфаркту міокарда та профілактика тромбоемболічних ускладнень (інсульт або системна емболія) після інфаркту міокарда.
• Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердь, ураженнями серцевих клапанів або протезованими клапанами серця.
• Профілактика швидкоперехідних ішемічних атак та інсульту.

• Підвищена чутливість до варфарину або до будь-яких компонентів препарату;
• клінічно встановлена ​​кровотеча;
• схильність до кровотеч (гемофілія, хвороба Віллебранда, тромбоцитопенія та порушення функції тромбоцитів);
• щоб уникнути ризику розвитку тяжких кровотеч протягом 72 годин після великих оперативних втручань, протягом 48 годин у післяпологовому періоді;
• тяжка ниркова та печінкова недостатність та цироз печінки;
• нелікована або неконтрольована артеріальна гіпертензія;
• нещодавній геморагічний інсульт;
• стан здоров'я, що призводить до внутрішньочерепного крововиливу, наприклад аневризму мозкових артерій, аневризму аорти;
• тенденція до падіння;
• люмбальна пункція;
• операції центральної нервової системи або операції на виду;
• шлунково-кишкові або ниркові кровотечі та їх ускладнення;
• дивертикульоз;
• злоякісні пухлини;
• варикозне розширення вен стравоходу;
• ендокардит або перикардит (зокрема ексудативний).
• Стан, за якого терапію не можна проводити досить безпечно (наприклад, психози, деменція, алкоголізм).

Профілактика тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів із протезованими клапанами серця: МНІ 2,5-3,5.

Інші показання: МНІ 2,0-3,0.

Дорослі пацієнтам з нормальною масою тіла та спонтанним МНІ нижче 1,2 призначати 10 мг варфарину протягом трьох наступних днів. Потім дозу розрахувати по таблиці відповідно до вимірювань МНІ на четвертий день.

У пацієнтів із спадковою недостатністю протеїну С або S рекомендована початкова доза становить 5 мг варфарину протягом трьох наступних днів. Потім дозу розраховувати по таблиці відповідно до вимірювань МНІ на четвертий день.

У пацієнтів із спадковою недостатністю антитромботичного протеїну С на початку терапії варфарином існує ризик розвитку некрозу шкіри. У таких пацієнтів застосування препарату слід розпочинати без навантажувальної дози варфарину, навіть якщо пацієнту вводять гепарин.

У разі розвитку некрозу шкіри слід припинити застосування варфарину.

Для пацієнтів похилого віку, пацієнтів з невеликою масою тіла, зі спонтанним МНІ вище 1,2 або тих, які мають супутні захворювання або отримують будь-які лікарські препарати, що впливають на ефективність антикоагулянтної терапії, початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг варфарину протягом двох наступних днів. Потім доза розраховується за таблицею відповідно до вимірювань МНІ на третій день.

Таблица 1

Пропустить прием, пока МНИ не станет <4,5, потом продолжать лечение дозой, уменьшенной на 20%

Вимір МНІ проводити щодня, доки не буде досягнуто стабільного цільового рівня, який зазвичай встановлюється на 5-6-й день лікування. Потім вимірювання МНІ проводити щотижня, досягаючи 4-тижневого інтервалу. У разі великих відхилень у рівні МНІ або у пацієнтів із захворюваннями печінки або захворюваннями, що впливають на всмоктування вітаміну K, інтервали вимірювань можуть бути менше 4 тижнів. Призначення нових або скасування лікарських препаратів, які раніше приймалися, вимагає проведення додаткових вимірювань МНІ. При тривалій терапії коригування проводиться до тижневої дози варфарину відповідно до наведеної вище таблиці. Якщо доза вимагає корекції, наступний вимір МНІ слід проводити через 1 або 2 тижні після корекції. Після цього виміри продовжуються до досягнення 4-тижневих інтервалів.

Діти: терапія антикоагулянтами у дітей проводиться під наглядом педіатра. Дози підбираються відповідно до наведеної нижче таблиці 2.

Таблиця 2

Планові операції: перед-, при- та післяопераційну антикоагулянтну терапію проводити так, як зазначено нижче.

Визначити МНІ за тиждень до призначеної операції.

Припинити прийом варфарину за 1-5 днів до операції. У разі високого ризику тромбозу пацієнту для профілактики підшкірно вводити гепарин низькомолекулярний. Тривалість паузи прийому варфарину залежить від МНІ. Прийом варфарину припинити:

• за 5 днів до операції, якщо МНІ> 4,0;
• за 3 дні до операції, якщо МНІ від 3,0 до 4,0;
• за 2 дні до операції, якщо МНІ від 2,0 до 3,0.

Визначити МНІ увечері перед операцією та ввести 0,5-1,0 мг вітаміну K внутрішньо або внутрішньовенно, якщо МНІ> 1,8.

Взяти до уваги необхідність інфузії нефракціонованого гепарину або профілактичного введення низькомолекулярного гепарину в день операції.

Продовжити підшкірне введення низькомолекулярного гепарину протягом 5-7 днів після операції із супутнім відновленням прийому варфарину.

Продовжити прийом варфарину зі звичайної підтримуючої дози того ж дня ввечері після невеликих операцій і вдень, коли пацієнт починає отримувати ентеральне харчування після великих операцій.

Особливості застосування

Кальцифілаксія - рідкісний синдром кальцифікації судинної стінки з некрозом шкіри, що асоціюється з високою кількістю летальних випадків. Цей стан спостерігається переважно у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, що перебувають на діалізі, або у пацієнтів з наявними факторами ризику, такими як недостатність протеїну C та S, гіперфосфатемія, гіперкальціємія або гіпоальбумінемія. Зафіксовано також рідкісні випадки розвитку кальцифілаксії у пацієнтів, які отримували варфарин без порушень функції нирок. У разі діагностування кальцифілаксії необхідно розпочати необхідне лікування та розглянути питання про припинення застосування варфарину.

Обов'язковою умовою терапії Варфаріном-ФС є суворе дотримання прийому призначеної дози препарату. Пацієнти, які страждають на алкоголізм, а також пацієнти з деменцією можуть бути не здатними дотримуватися необхідного режиму прийому варфарину.

На початку лікування варфарином, після закінчення лікування або зміни курсу лікування при застосуванні інших лікарських засобів необхідно проводити інтенсивний контроль стану пацієнта, оскільки інші лікарські засоби можуть змінити ефект від прийому варфарину.

Різні фактори можуть впливати на антикоагулянтні властивості варфарину. До них відносяться гострі захворювання, гіпер-/гіпотиреоз, блювання, діарея, серцева недостатність, алкоголізм із супутнім ураженням печінки, одночасне застосування інших лікарських засобів. Істотні зміни в дієті (наприклад, перехід на вегетаріанську їжу) можуть вплинути на засвоєння вітаміну К і, таким чином, у дію варфарину на організм. За таких змін необхідно проводити більш ретельний контроль пацієнта.

Ризик кровотеч, особливо з боку травного тракту, збільшується при одночасному застосуванні варфарину з ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ.

Необхідна особлива обережність та ретельний моніторинг рівня МНІ при призначенні пацієнтам, які мають ризик виникнення серйозних кровотеч. Найбільш ймовірними факторами ризику виникнення кровотеч є високий рівень антикоагуляції (МНІ 4,0) вік від 65 років; нестабільний МНІ; нещодавно перенесені шлунково-кишкова кровотеча, ішемічний інсульт, бактеріальний ендокардит, виразкова хвороба шлунка; цереброваскулярні захворювання; серйозні хвороби серця, анемія травма ниркова недостатність; одночасний прийом інших лікарських засобів (наприклад, НПЗЗ). Усім пацієнтам, які приймають варфарин, слід регулярно вимірювати МНІ, що є надзвичайно важливим. Пацієнти з підвищеним ризиком виникнення кровотеч потребують частого виміру МНІ, ретельного підбору дози для досягнення бажаного МНІ та короткої тривалості терапії. Якщо МНІ високий, слід знижувати дозу або припинити терапію варфарином. Іноді потрібна реверсна терапія антикоагулянтами. МНІ необхідно вимірювати протягом 2-3 днів, щоб переконатися у його зниженні. Інші антитромбоцитарні лікарські засоби слід застосовувати з обережністю через підвищений ризик виникнення кровотечі.

Антикоагулянтна терапія після перенесеного ішемічного інсульту підвищує ризик вторинного крововиливу в мозок. Виправдана перерва в лікуванні після ішемічного інсульту та у пацієнтів із тривалою терапією варфарином із фібриляцією передсердь, враховуючи низький ризик ранньої рецидивної емболії. Лікування варфарином слід розпочати заново через 2-14 днів після ішемічного інсульту, залежно від розміру інфаркту та артеріального тиску. У пацієнтів з емболічними інсультами лікування варфарином слід припинити на 14 днів.

Необхідна обов'язкова консультація лікаря та спостереження при плануванні хірургічних втручань. Хірургічні операції можливі у випадках з МНІ <2,5, якщо немає ризику виникнення серйозної кровотечі. Перед хірургічними операціями, якщо є ризик серйозної кровотечі, прийом варфарину необхідно припинити за 3 дні до операції. При необхідності продовження антикоагулянтної терапії, наприклад, при тромбоемболії, що загрожує життю, МНІ необхідно зменшити до 2,5 і почати терапію гепарином. Якщо операція необхідна та прийом варфарину неможливо припинити за 3 дні до операції, відмінність антикоагулянтної терапії слід проводити за допомогою низьких доз вітаміну K.

Відновлення терапії варфарином залежить від ризику виникнення післяопераційної кровотечі. Прийом варфарину не слід припиняти перед рутинними стоматологічними операціями, такими, як видалення зуба.

У пацієнтів із спадковою недостатністю антитромботичного протеїну С на початку терапії варфарином існує ризик розвитку некрозу шкіри.

У таких пацієнтів терапію необхідно розпочинати без навантажувальної дози варфарину, навіть якщо пацієнту вводять гепарин. Пацієнтам із спадковою недостатністю антитромботичного протеїну S також рекомендується розпочинати терапію варфарином повільно.

У період лікування необхідно утримуватися від вживання етанолу (ризик розвитку гіпопротромбінемії та кровотеч).

Лікування пацієнтів похилого віку необхідно проводити з особливою обережністю у зв'язку зі зниженим метаболізмом у печінці та зниженим синтезом факторів згортання крові. В результаті може легко виникнути надлишковий ефект варфарину.

Необхідно також переконатися у здатності пацієнта дотримуватися суворих правил при прийомі препарату.

Гіпертиреоз, лихоманка та декомпенсована серцева недостатність можуть посилювати ефект варфарину. При гіпотиреозі ефект варфарину може бути знижений. У пацієнтів із помірною печінковою недостатністю ефект варфарину посилюється. У разі ниркової недостатності або нефротичного синдрому підвищується рівень вільної фракції варфарину в плазмі, залежно від супутніх захворювань може призводити до посилення або зниження ефекту варфарину. У всіх цих випадках слід здійснювати моніторинг клінічного стану пацієнта та рівня МНІ.

Пацієнти з мутацією гена, що кодує фермент CYP2C9, мають триваліший період напіввиведення варфарину. Такі пацієнти потребують нижчих доз препарату, оскільки при прийомі звичайних терапевтичних доз підвищується ризик кровотеч.

Такі фактори, як втрата маси тіла, гостре захворювання, припинення куріння можуть посилювати ефект варфарину і вимагати зміни дози варфарину в бік зменшення. Привести до зменшення ефекту варфарину та вимагати збільшення дози можуть: збільшення маси тіла, діарея, блювання.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції застосування Варфарину-ФС протипоказано.

Частими проявами побічних реакцій варфарину є крововиливи та кровотечі, зокрема: кровотеча з носа, кровохаркання, гематурія, кровотеча ясен, поява синців, вагінальні кровотечі, крововилив у кон'юнктиву ока, шлунково-кишкові кровотечі і після травм. Частий фактор ризику для виникнення внутрішньочерепного крововиливу - це нелікована або неконтрольована гіпертензія. Достовірність кровотечі підвищується, якщо INR значно вища за цільовий рівень. Якщо кровотеча почалася при INR, що знаходиться в межах цільового рівня, значить існування інших супутніх умов, які необхідно досліджувати. Навіть у разі незначної кровотечі необхідно про це поінформувати лікаря.

Кровотечі можуть мати серйозний характер і призвести до летального випадку, госпіталізації, переливання крові пацієнтам, які перебували на тривалому антикоагуляційному лікуванні.

На ризик розвитку кровотеч при лікуванні варфарином впливають наступні фактори: літній вік, висока інтенсивність супутньої антикоагулянтної терапії, наявність в анамнезі інсультів та шлунково-кишкових кровотеч, коморбідні розлади, миготлива аритмія, а також пацієнти з поліморфом.

Рівень гемоглобіну та INR слід ретельно контролювати.

Інші побічні реакції можуть виникати при лікуванні варфарином.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (>1/10), часто (>1/100 та < 1/10), нечасто (>1/1000 та <1/ 100), рідко (>1/1000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

З боку крові та лімфатичної системи.

Дуже часто кровотечі.

Часто: підвищена чутливість до варфарину після тривалого лікування.

Нечасто: анемія.

Рідко: еозинофілія.

З боку травного тракту.

Нечасто: блювання, абдомінальний біль, нудота, діарея.

З боку гепатобіліарної системи.

Рідко: підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Рідко: екзема, васкуліт, некроз шкіри, алопеція, висипання, кропив'янка, свербіж.

З боку нирок та сечостатевої системи.

Рідко: нефрит, уролітіаз, тубулярний некроз.

У постмаркетинговому періоді в результаті застосування варфарину спостерігалися такі побічні реакції: зниження гематокриту; лихоманка; кальцифікація трахеї; холестатичний гепатит, панкреатит; пріапізм; алергічні реакції; -мозкова кровотеча, субдуральна гематома; гемоторакс, кровотеча із прямої кишки, блювання кров'ю, мелена.

Ерітематозний набряк шкіри, що призводить до екхімозу, інфаркту та некрозу шкіри.

Кумариновий некроз. Некроз зазвичай починається з припухлості шкіри нижніх кінцівок або потемнілих сідниць, але може з'являтися і в інших місцях. Пізніше такі ураження стають некротичними. 90% таких пацієнтів - жінки.

Поразки спостерігаються з 3-го по 10-й день прийому, етіологія передбачає недостатність антитромботичного протеїну С або S. Природжена недостатність цих протеїнів може бути причиною ускладнень. дозах. Якщо виникає ускладнення, то прийом Варфарину слід припиняти та продовжувати введення гепарину до загоєння або рубцювання уражень.

Синдром пурпурових пальців - рідкісне ускладнення прийому варфарину.

Це характерно для пацієнтів-чоловіків з атеросклеротичними захворюваннями. Припускають, що варфарин призводить до геморагії атероматозних бляшок, які призводять до мікроемболії.

Можуть виникати також симетричні пурпурні ураження шкіри пальців та підошв стоп, і такі ураження супроводжуються пекучим болем. Прийом варфарину слід припинити, ураження шкіри зазвичай поступово зникають.

Підвищений рівень МНІ є показником передозування варфарином, внаслідок цього збільшується ризик виникнення кровотеч. Зменшення вдвічі фактора зсідання крові ІV вказує на підвищення МНІ. Підвищений рівень МНІ проявляється протягом 24 годин та досягає максимального значення протягом 36-72 годин після прийому препарату.

Клінічні прояви починають з'являтися через кілька днів або тижнів після прийому препарату та характеризуються носовими кровотечами, кровоточивістю ясен, блідістю, гематомами навколо суглобів та сідниць, наявністю крові у сечі та калі. Іншими симптомами можуть бути біль у спині, кровоточивість губ, кровоточивість слизових оболонок, біль у животі, блювання та петехії.

Надалі можуть виникати центральні паралічи внаслідок кровотеч, рясні кровотечі та смерть.

Лікування. Симптоматична та підтримуюча терапія при передозуванні. У разі поступового передозування при незначних кровотечах необхідно зменшити дозу препарату або припинити лікування на короткий термін до досягнення цільового рівня МНІ. При гострому передозуванні не рекомендується випорожнення шлунка через небезпеку кровотечі, щоб запобігти всмоктуванню доцільно призначити активоване вугілля.

У разі тяжкої кровотечі призначати вітамін K (внутрішньо в дозі 5-10 мг), переливання концентрату факторів згортання, свіжозамороженої плазми або крові.

При кровотечах, що загрожують життю, - переливання концентрату факторів протромбінового комплексу або свіжозамороженої плазми, або цільної крові. Оскільки період напіввиведення варфарину становить 20-60 годин, слід спостерігати за пацієнтом протягом тривалого часу.

При терапії передозування вживати таких заходів:

Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Цей препарат відносять до групи антитромботичних лікарських засобів – антагоністів вітаміну групи К.