Венокор розчин для ін'єкцій 50 мг/мл 2 мл N10

В ампулах по 2 мл, по 10 або по 100 ампул у пачці або по 5 ампул у блістері, по 2 блістери в пачці; в ампулах по 5 мл, по 5 або 100 ампул у пачці або по 5 ампу блістер, по 1 блістер в пачці.

Розчин для ін'єкцій. 
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або злегка жовтувата прозора рідина.

Венокор є інгібітором вільнорадикальних процесів, мембранопротектором, має антигіпоксичну, стресопротекторну, ноотропну, протисудомну та анксіолітичну дію. Препарат підвищує резистентність організму до дії різних шкідливих факторів, до кисневих патологічних станів (шок, гіпоксія та ішемія, порушення мозкового кровообігу, інтоксикація алкоголем та антипсихотичними засобами (нейролептиками)).

Венокор покращує мозковий метаболізм та кровопостачання головного мозку, покращує мікроциркуляцію та реологічні властивості крові, зменшує агрегацію тромбоцитів. Стабілізує мембранні структури клітин крові (еритроцитів та тромбоцитів) при гемолізі. Чинить гіполіпідемічну дію, зменшує вміст загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНГ). Зменшує ферментативну токсемію та ендогенну інтоксикацію при гострому панкреатиті.

Механізм дії препарату обумовлений його антиоксидантною та мембранопротекторною дією. Він інгібує перекисне окиснення ліпідів, що підвищує активність супероксиддисмутази, підвищує співвідношення ліпід – білок, зменшує в'язкість мембрани, збільшує її плинність. Модулює активність мембранозв'язаних ферментів (кальційнезалежної фосфодіестерази, аденілатциклази, ацетилхолінестерази), рецепторних комплексів (бензодіазепінової, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), ацетилхолінового), що посилює їхню можливість. передачі.

Венокор підвищує вміст дофаміну головного мозку. Викликає посилення компенсаторної активації аеробного гліколізу та зниження ступеня пригнічення окисних процесів у циклі Кребса в умовах гіпоксії з підвищенням вмісту аденозинтрифосфату (АТФ) та креатинфосфату, активації енергосинтезуючих функцій мітохондрій, стабілізації клітин.

Венокор нормалізує метаболічні процеси в ішемізованому міокарді, зменшує зону некрозу, відновлює та покращує електричну активність та скоротливість міокарда, а також збільшує коронарний кровотік у зоні ішемії, зменшує наслідки реперфузійного синдрому при гострій коронарній недостатності Підвищує антиангінальну активність нітропрепаратів. Венокор сприяє збереженню гангліозних клітин сітківки та волокон зорового нерва при прогресуючій нейропатії, наслідками якої є хронічна ішемія та гіпоксія. Покращує функціональну активність сітківки та зорового нерва, збільшує гостроту зору.

<p>При внутримышечном введении препарат определяется в плазме крови в течение 4 ч после введения.&nbsp;Время достижения максимальной концентрации составляет 0,45&ndash;0,5 часа.&nbsp;Максимальная концентрация при дозах 400&ndash;500 мг &ndash; 3,5&ndash;4,0 мкг/мл.&nbsp;Венокор быстро переходит из кровеносного русла в органы и ткани и быстро элиминируется из организма.&nbsp;Препарат выводится из организма с мочой, в основном в глюкуронконъюгированной форме и в незначительных количествах &ndash; неизмененном виде.</p>

Кошти, що впливають на нервову систему. Код АТХ N07XX.

Венокор посилює дію бензодіазепінових анксіолітиків, протисудомних засобів (карбамазепіну), протипаркінсонічних засобів (леводопи). Зменшує токсичний ефект етилового спирту.

діюча речовина: ethylmethylhydroxypyridine succinate;

1 мл розчину містить етилметилгідроксипіридину сукцинату 50 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), вода для ін'єкцій.

У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, враховуючи ймовірність побічних ефектів, які можуть впливати на швидкість реакції та здатність концентрувати увагу.

Строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування препарату в період вагітності та годування груддю не проводилося, тому Венокор не застосовується у цей період.

Строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування препарату дітям не проводилося, тому Венокор не застосовується до цієї категорії пацієнтів.

• гострі порушення мозкового кровообігу;
• черепно-мозкова травма; наслідки черепно-мозкових травм;
• дисциркуляторна енцефалопатія;
• синдром вегетативної дистонії;
• легкі когнітивні порушення атеросклеротичного генезу;
• тривожні розлади при невротичних та неврозоподібних станах;
• гострий інфаркт міокарда (з першої доби) у складі комплексної терапії;
• первинна відкритокутова глаукома різних стадій у складі комплексної терапії;
• купування абстинентного синдрому при алкоголізмі з переважанням неврозоподібних та вегетативно-судинних розладів;
• гостра інтоксикація антипсихотичними засобами;
• гострі гнійно-запальні процеси в черевній порожнині (гострий некротичний панкреатит, перитоніт) у складі комплексної терапії.

Гостра печінкова або ниркова недостатність, підвищена індивідуальна чутливість до препарату, дитячий вік, вагітність, період годування груддю.

Венокор призначають внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струменево, краплинно). Дози підбирають індивідуально. При інфузійному способі препарат слід розводити у фізіологічному розчині хлориду натрію (200 мл). Починають лікування дорослих з дози 50–100 мг 1–3 рази на добу, поступово підвищуючи дозу до отримання терапевтичного ефекту. Струменево Венокор вводять повільно протягом 5-7 хвилин, крапельно – зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хвилину. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 1200 мг.

При гострих порушеннях мозкового кровообігу Венокор призначають дорослим у комплексній терапії у перші 2-4 дні. внутрішньовенно струминно або краплинно по 200-500 мг 1 раз на добу, потім внутрішньом'язово по 200-500 мг 2-3 рази на добу. Термін лікування становить 14 днів.

При черепно-мозковій травмі та наслідках черепно-мозкових травм венокор застосовують протягом 10-15 днів шляхом внутрішньовенного краплинного введення по 200-500 мг 2-4 рази на добу.

При дисциркуляторній енцефалопатії у фазі декомпенсації Венокор слід застосовувати внутрішньовенно струминно або краплинно у дозі 200-500 мг 1-2 рази на добу протягом 14 днів. Потім препарат вводять внутрішньом'язово по 100-250 мг на добу протягом наступних 2 тижнів.

Для курсової профілактики дисциркуляторної енцефалопатії препарат вводять внутрішньом'язово по 200-250 мг 2 рази на добу протягом 10-14 днів.

При легких когнітивних порушеннях у хворих похилого віку та тривожних станах препарат застосовують внутрішньом'язово у дозі 100-300 мг на добу протягом 14-30 днів.

При гострому інфаркті міокарда Венокор вводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово протягом 14 діб на тлі традиційної терапії інфаркту міокарда, що включає нітрати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), тромболітики антико. У перші 5 діб для досягнення максимального ефекту бажано внутрішньовенне введення Венокора, в наступні 9 діб можливе внутрішньом'язове введення Венокора. Введення Венокора проводять шляхом краплинної інфузії, повільно (щоб уникнути побічних ефектів), з 0,9 % розчином хлориду натрію або 5 % розчином декстрози (глюкози) в обсязі 100-150 мл протягом 30-90 хвилин. При необхідності можливе повільне введення Венокора протягом не менше 5 хвилин.

Введення Венокора (внутрішньовенне або внутрішньом'язове) здійснюють 3 рази на добу, через кожні 8 годин. Добова терапевтична доза становить 6-9 мг на кожний кілограм маси тіла на добу, разова доза -; 2-3 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 800 мг, разова – . 250 мг.

При відкритокутовій глаукомі різних стадій Венокор застосовують у складі комплексної терапії внутрішньом'язово по 100-300 мг/добу, 1-3 рази на добу протягом 14 днів.

При абстинентному алкогольному синдромі Венокор вводять у дозі 200-500 мг внутрішньовенно або внутрішньом'язово 2-3 рази на добу протягом 5-7 днів.

При гострій інтоксикації антипсихотичними засобами дорослим препарат вводять внутрішньовенно у дозі 200-500 мг/добу протягом 7-14 днів.

При гострих гнійно-запальних процесах черевної порожнини (гострий некротичний панкреатит, перитоніт) препарат призначають у першу добу як у передопераційний, так і післяопераційний період. Дози залежать від форми та тяжкості захворювання, поширеності процесу, клінічного перебігу. Відміна препарату повинна проводитися поступово, тільки після стійкого позитивного клінічно-лабораторного ефекту.

При гострому набряковому (інтерстиціальному) панкреатиті Венокор призначають по 200-500 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (з ізотонічним розчином натрію хлориду) та внутрішньом'язово. Легкий ступінь тяжкості: по 100-200 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (з ізотонічним розчином хлориду натрію) та внутрішньом'язово. Середній рівень тяжкості: дорослим – по 200 мг 3 рази на добу внутрішньовенно краплинно (з ізотонічним розчином хлориду натрію). Тяжкий перебіг: у пульс-дозуванні 800 мг у першу добу при дворазовому введенні, далі – по 200-500 мг 2 рази на добу з поступовим зниженням добової дози. Дуже тяжкий перебіг: у початковій дозі 800 мг/добу до стійкого усунення прояву панкреатогенного шоку.

Особливості застосування

В окремих випадках, особливо у схильних до пацієнтів, у пацієнтів з бронхіальною астмою при підвищеній чутливості до сульфітів можливий розвиток тяжких реакцій гіперчутливості. Лікарський засіб містить метабісульфіт натрію, який може спричинити бронхоспазм.

З обережністю слід застосовувати хворим з діабетичною ретинопатією (курс не повинен перевищувати 7-10 днів) у зв'язку з властивістю потенціювати проліферативні процеси.

Після завершення парентерального введення для підтримання досягнутого ефекту рекомендується продовжити застосування препарату перорально у вигляді таблеток.

Для уникнення побічних ефектів рекомендується дотримуватися режиму дозування та швидкості введення препарату. Частота побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1%, але ≤ 10%); нечасто (≥0,1%, але ≤1%); рідко (≥ 0,01%, але ≤ 0,1%); дуже рідко (0,01%); частота невідома (частота не може бути визначена на основі наявних даних).

З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, кропив'янка; частота невідома – алергічні реакції, гіперемія, можливі тяжкі реакції гіперчутливості.

Психічні порушення: дуже рідко – сонливість; частота невідома – порушення процесу засинання, відчуття тривожності, емоційна реактивність.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – серцебиття, тахікардія.

З боку нервової системи: дуже рідко – головний біль, запаморочення (може бути пов'язане із надмірно високою швидкістю введення та носити короткочасний характер); частота невідома – порушення координації, тремор.

З боку судин: дуже рідко – зниження АТ, підвищення АТ (може бути пов'язане з надмірно високою швидкістю введення та мати короткочасний характер).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – сухий кашель, першіння в горлі, дискомфорт у грудній клітці, утруднення дихання (може бути пов'язане із надмірно високою швидкістю введення та носити короткочасний характер); частота невідома – бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – сухість у роті, нудота, відчуття неприємного запаху, металевий смак у роті; частота невідома – диспепсичні розлади, діарея.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – свербіж, висипання, гіперемія особи; частота невідома – дистальний гіпергідроз.

Загальні порушення та реакції в місці введення: дуже рідко – відчуття тепла; частота невідома – зміни у місці введення.

На тлі тривалого введення препарату можливе виникнення побічних ефектів: метеоризм, слабкість, периферичні набряки.

Simptomy: sonlivost', bessonnitsa.

Lecheniye: v svyazi s nizkoy toksichnost'yu peredozirovka maloveroyatna. Lecheniye, kak pravilo, ne nuzhno, simptomy prokhodyat samostoyatel'no v techeniye sutok. Pri vyrazhennykh proyavleniyakh proizvoditsya podderzhivayushcheye i simptomaticheskoye lecheniye.

Симптоми: сонливість, безсоння.

Лікування: у зв'язку з низькою токсичністю передозування малоймовірне. Лікування, як правило, не потрібне, симптоми проходять самостійно протягом доби. При виражених проявах проводиться підтримуюче та симптоматичне лікування.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ^° С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Лікарська речовина має широкий спектр дії, має антиоксидантні, церебропротективні, ноотропні, адаптогенні та протиепілептичні властивості.

Препарат здатний підвищувати активність та стабілізувати функціональність мембран клітин. Він стимулює процеси ферментів, які беруть участь у зв'язуванні мембран.