Вітрум центурі таблетки в/о № 30

По 30 або 100 таблеток у флаконі; по 1 флакону в коробці.

Таблетки, вкриті оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості:капсулоподібні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою від світло-сірого до темно-сірого кольору, з рискою з одного боку таблетки.

Фармакодинаміка. Комбінований препарат, що містить у своєму складі вітаміни та мінерали в спеціально підібраних дозах, які відповідають потребам людей літнього віку. Препарат підвищує стійкість до захворювань, особливо поширених у літньому віці, покращує фізичну та розумову працездатність. Знижує ризик розвитку онкологічних і серцево-судинних захворювань та сприяє захисту організму від передчасного старіння. Антиоксидантний комплекс, що складається з вітамінів А, С, Е, бета-каротину, цинку, селену, міді та марганцю, захищає організм на рівні клітин від руйнівної дії вільних радикалів. Вітамін А у людей літнього віку забезпечує належний рівень імунітету, диференціацію і проліферацію клітин відповідно до імунних стимулів. Ретиноєва кислота підтримує адекватний рівень клітин-кілерів з противірусною і протипухлинною активністю. Вітамін А також підвищує фагоцитарну активність макрофагів і продукування інтерлейкіну-1 та інших цитокінів. Бета-каротин є джерелом для синтезу вітаміну А, захищає клітинні мембрани від продуктів окиснення ліпідів. Вітамін С — водорозчинний антиоксидант з потужною відновною дією. Підвищує неспецифічну резистентність організму. Вітамін Е запобігає перекисному окисненню ліпідів. Необхідний для біосинтезу гему та білків, процесів тканинного дихання, впливає на тонус та проникність судин. Селен функціонує через селенпротеїни, основним з яких є глутадіонпероксидаза. Цей ензим захищає тканини від продуктів розпаду Н₂О₂ і органічних гідропероксидів. Вітамін Е і селен взаємодіють у захисних процесах. Вітаміни групи В є істотними компонентами складних ферментативних систем, що забезпечують нормальний обмін білків, жирів та вуглеводів. Біохімічні та фізіологічні процеси, в яких беруть участь ці вітаміни, тісно взаємопов'язані. Дефіцит або підвищена потреба в одному з вітамінів групи В зазвичай супроводжується нестачею решти вітамінів цієї групи, тому їх необхідно приймати в комплексі. Вітамін В₁ — кофермент ензимів метаболізму вуглеводів та амінокислот з розгалуженими ланцюгами. Забезпечує нормальне функціонування нервової системи, серцевої діяльності та ендокринних залоз. Вітамін В₂ входить до складу флавінових ферментів, що беруть участь у транспорті водню (тканинному диханні) і утворенні аденозинтрифосфорної кислоти у мітохондріях, численних окисно-відновних процесах. Вітамін В₆ як коензим бере участь в обміні амінокислот, глікогену, сфінгоїдних основ та синтезі нейромедіаторів. Пантотенова кислота входить до складу коензиму А та фосфопантотеїну, відіграє значну роль у процесах регенерації ендотелію і метаболізму жирних кислот. Нікотинамід функціонує як косубстрат або коензим дегідрогеназ для перенесення іона водню. Вітамін В₁₂ необхідний для синтезу нуклеотидів і метаболізму жирних кислот, процесів метилування. Його називають «вітаміном для літніх людей», тому що в комплексі з фолієвою кислотою він забезпечує нормальний гематологічний і неврологічний статус. Фолієва кислота є коензимом одновуглецевих переносників у метаболізмі нуклеїнових кислот і амінокислот. Приймання достатньої кількості фолатів вважається одним із факторів профілактики онкологічних захворювань, особливо раку колоректальної зони та інших органів (стравоходу, шлунка та легень). Адекватне надходження вітаміну К₁ є необхідним для профілактики остеопорозу, має антисклеротичний та протизапальний ефект, сприяє нормалізації рівня цукру в крові, полегшує симптоми хвороби Альцгеймера. Вітамін D, кальцій, магній, цинк, мідь, марганець та бор запобігають розвитку та ускладненням остеопорозу (переломам кісток). Без достатнього споживання йоду порушується синтез тиреоїдних гормонів і регуляція ними багатьох метаболічних процесів, а особливо синтезу протеїнів та ензиматичної активності. Органами-мішенями для них є мозок, м'язи, серце, гіпофіз і нирки. Дослідження показують участь йоду в процесах інактивації бактерій лейкоцитами. Нестача йоду розглядається як фактор порушення імунної відповіді і збільшення ризику раку шлунка. Залізо входить до складу численних ферментів, відповідальних за транспорт кисню до тканин: гемопротеїнів (гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів), залізо-сіркових ензимів (флавопротеїнів, гемофлавопротеїнів), протеїнів для зберігання та транспорту заліза (трансферину, лактоферину, феритину, гемосидерину) та інших. Біологічними лігандами заліза в цих зв'язках є атоми кисню, азоту і сірки. Достатнє надходження заліза забезпечує доставку кисню до тканин і функціонування дихального ланцюга, підвищує неспецифічну резистентність, покращує апетит, сприяє швидшому одужанню. Молібден виконує роль кофактора для ферментів сульфітокінази, ксантооксидази і альдегідоксидази, що відповідають за катаболізм сірковмісних амінокислот і гетероциклічних залишків — пуринів і піримідинів. Порушення цього процесу викликає серйозні неврологічні наслідки. Хром потенціює дію інсуліну, служить фактором толерантності до глюкози. Нікель служить кофактором всмоктування заліза. Нікель взаємодіє з вітаміном В₁₂ і фолієвою кислотою в синтезі метіоніну з гомоцистеїну. Кремній бере участь у формуванні кісток і колагену, припускають, що він відіграє профілактичну роль в атерогенезі (атеросклеротичних змін судин).

Полівітаміни з мікроелементами. Код АТХ А11A A04.

Оскільки препарат містить залізо та кальцій, у травному тракті затримується всмоктування антибіотиків групи тетрациклінів і фторхінолонів. Кальцій також може перешкоджати абсорбції хінолонових антибіотиків, левотироксину, тому ці препарати необхідно приймати за 2 години до або через 4–6 годин після прийому. Антацидні препарати, що містять алюміній, магній, кальцій, а також холестирамін, зменшують всмоктування заліза. Всмоктування вітаміну Е можуть порушувати препарати заліза, срібла. Вітамін Е не можна застосовувати разом із препаратами заліза, срібла, засобами, що мають лужне середовище (натрію гідрокарбонат, трисамін), антикоагулянтами непрямої дії (дикумарин, неодикумарин). Фолієва кислота посилює метаболізм фенітоїну, з іншими протиепілептичними засобами можливе взаємне зниження клінічної ефективності. Вітаміни А та Е взаємно посилюють дію і є синергістами. Ретинол знижує протизапальну дію глюкокортикоїдів. Не можна одночасно приймати з нітритами і холестираміном, тому що вони порушують всмоктування ретинолу. Вітамін А не можна призначати з ретиноїдами, тому що їх комбінація є токсичною. Альфа-токоферолу ацетат посилює ефект стероїдних та нестероїдних протизапальних засобів (натрію диклофенак, ібупрофен, преднізолон). Вітамін С посилює дію та побічні явища протимікробних препаратів із групи сульфаніламідів (можливість кристалурії), пеніциліну, підвищує всмоктування заліза, знижує ефективність гепарину та непрямих коагулянтів. Всмоктування вітаміну С зменшується при одночасному застосуванні з пероральними контрацептивами. Вітамін В₆ послаблює дію леводопи, запобігає або зменшує токсичні прояви, які спостерігаються при застосуванні ізоніазиду та інших протитуберкульозних препаратів. Тіамін, впливаючи на процеси поляризації у ділянці нервово-м'язових синапсів, може послаблювати курареподібну дію. ПАСК (парааміносаліцилова кислота), циметидин, препарати калію, алкоголь зменшують всмоктування вітаміну В₁₂. Рибофлавін несумісний зі стрептоміцином і зменшує ефективність антибактеріальних препаратів (окситетрацикліну, доксицикліну, еритроцикліну, тетрацикліну і лінкоміцину). Трициклічні антидепресанти, іміпрамін і амітриптилін інгібують метаболізм рибофлавіну, особливо у тканинах серця. При одночасному застосуванні з хініном можуть посилитися геморагії. Активність вітаміну D₃ може знижуватися при його одночасному застосуванні з фенітоїном або барбітуратами. При одночасному лікуванні серцевими глікозидами необхідний контроль електрокардіограми та клінічного стану, оскільки кальцій підсилює дію серцевих глікозидів. Препарат уповільнює всмоктування бета-адреноблокаторів та антикоагулянтів непрямої дії. У зв'язку з цим препарат рекомендується приймати за 2 години до або через 2 години після прийому інших лікарських засобів. Для запобігання зниженню всмоктування тіофосфатів або фториду натрію рекомендується приймати препарат не раніше ніж через 1 годину після їх прийому. При одночасному застосуванні діуретиків групи тіазидів збільшується ризик виникнення гіперкальціємії. Холестирамін, проносні препарати (парафінова олія) знижують абсорбцію вітаміну D₃. Деякі продукти (наприклад такі, що містять щавлеву кислоту, фосфати або фітинову кислоту) можуть послаблювати абсорбцію кальцію.

Як лікувально-профілактичний засіб при гіповітамінозах і дефіциті мінеральних речовин у людей віком понад 50 років; підвищеній потребі у вітамінах при розумових і фізичних навантаженнях; незбалансованому або неповноцінному харчуванні; в період одужання після перенесених захворювань.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; гіперкальціємія, гіперкальціурія, гіпермагніємія, ниркова недостатність, хронічний гломерулонефрит, нефролітіаз, саркоїдоз в анамнезі, активна форма туберкульозу легенів, гіпервітаміноз А, Е і Д, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози, тромбофлебіт, порушення обміну заліза або міді, виражені порушення функції нирок, подагра, гіперурикемія, еритремія, еритроцитоз, тромбоемболії, тиреотоксикоз, хронічна серцева недостатність, активна пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки (у зв'язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку), одночасний прийом ретиноїдів, селену.

Застосовують внутрішньо дорослим віком від 50 років. Приймають по 1 таблетці на день під час або після їди. Курс лікування — 1–3 місяці. Діти. Лікарський засіб не застосовувати дітям.

З боку імунної системи: в осіб з підвищеною чутливістю можливі алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, гіпертермію. З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив'янка, відчуття свербежу, почервоніння шкіри, рідко — бронхоспазм. З боку травного тракту: диспептичні розлади, нудота, блювання, біль у шлунку, відрижка, запор, діарея, збільшення секреції шлункового соку, печія. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, сонливість. Інші: порушення зору, пітливість, можливе забарвлення сечі у жовтий колір. При тривалому застосуванні у високих дозах можуть виникнути: подразнення слизової оболонки травного тракту, гіперкальціємія, гіперкальціурія, аритмії, парестезії, гіперурикемія, зниження толерантності до глюкози, гіперглікемія, транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, порушення функції нирок, сухість і тріщини на долонях і ступнях, випадання волосся, себорейні висипання.

При передозуванні препаратом можливе посилення проявів побічних реакцій, здуття живота. При передозуванні залізом можливі нудота, блювання, пронос, біль у животі, гематемезіис, ректальна кровотеча, млявість, гостра судинна недостатність. Можуть також виникнути гіперглікемія та ацидоз.

Передозування вітаміну D3 cпричиняє порушення з боку серцево-судинної системи та нирок. Великі дози кальцію можуть призводити до запорів та утворення сечових каменів. Можливий розвиток гіперкальціємії, зумовлений гіперчутливістю до вітаміну D3. Ознаки гіперкальціємії: анорексія, поліурія, нудота, блювання, загальна слабкість, головний біль, апатія, спрага.

Лікування. При проявах ознак передозування застосування таблеток слід припинити. Необхідно викликати блювання, ввести в організм велику кількість рідини та дотримуватись дієти з обмеженою кількістю кальцію та вітаміну D₃. Подальше лікування симптоматичне.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.