Йодадін р-н д/зовн. та місц. застос. 10 % фл. 30 мл

По 30 мл або по 120 мл у флаконах; по 30 мл або по 120 мл у флаконах, по 1 флакону в пачці.

Розчин для зовнішнього та місцевого застосування. Основні фізико-хімічні властивості: рідина темно-коричневого кольору зі специфічним запахом.

Фармакодинаміка. Повідон-йод є комплексом йоду та полімеру полівінілпіролідону (ПВП), що виділяє йод протягом певного часу після його нанесення на шкіру. Елементарний йод чинить сильну бактерицидну дію, має широкий спектр протимікробної дії щодо бактерій, вірусів, грибків та найпростіших мікроорганізмів. Механізм дії: вільний йод виявляє швидкий бактерицидний ефект, а полімер є депо для йоду. При контакті зі шкірою та слизовими оболонками з полімеру виділяється значна кількість йоду. При утворенні комплексу із ПВП йод значною мірою втрачає місцевоподразнювальну дію, що притаманна спиртовим розчинам йоду, тому добре переноситься шкірою, слизовими оболонками та ураженими поверхнями. Йод реагує з окиснювальними сульфідними (SH) та гідроксильними (ОН)-групами амінокислот, що входять до складу ферментів і структурних білків мікроорганізмів, інактивуючи або руйнуючи ці білки. Більшість мікроорганізмів знищуються при дії in vitro менш ніж за хвилину, а основна руйнівна дія відбувається у перші 15–30 секунд. При цьому йод знебарвлюється, у зв’язку з чим зміна насиченості коричневого кольору є індикатором його ефективності. Активна речовина препарату Йодадін має широкий антимікробний спектр дії, а саме: діє на грампозитивні та грамнегативні бактерії (бактерицидний), на віруси (віруліцидний), на грибки (фунгіцидний) та спори грибків (спорицидний), а також на деякі простіші мікроорганізми (протозойний). Завдяки механізму дії резистентність на препарат, у тому числі вторинна резистентність при довготривалому застосуванні, не очікується. Препарат розчиняється у воді і легко змивається водою. Довготривале нанесення препарату на великі ранові поверхні або тяжкі опіки, а також слизові оболонки може призвести до всмоктування значної кількості йоду. Зазвичай внаслідок довготривалого застосування препарату вміст йоду у крові швидко підвищується. Концентрація повертається до початкового рівня через 7–14 діб після останнього застосування препарату. У пацієнтів з нормальною функцією щитовидної залози збільшення запасів йоду не спричиняє клінічно значущих змін тиреоїдного гормонального статусу. Фармакокінетика. Абсорбція і ниркова екскреція повідон-йоду залежить від його молекулярної маси, а оскільки вона коливається у межах 35000–50000, то можлива затримка речовини. Об’єм розподілу відповідає приблизно 38% маси тіла, період біологічного напіввиведення після вагінального застосування становить приблизно 2 доби. Нормальний загальний рівень йоду у плазмі крові становить приблизно 3,8–6 мкг/дл, а рівень неорганічного йоду — 0,01–0,5 мкг/дл. Виводиться препарат з організму переважно нирками із кліренсом від 15 до 60 мл/хв залежно від рівня йоду у плазмі крові та кліренсу креатиніну (у нормі: 100–300 мкг йоду на 1 г креатиніну).

Антисептичні та дезінфікуючі засоби. Повідон-йод. Код АТX D08A G02.

Комплекс повідон-йод активний щодо мікроорганізмів при рН 2–7. Слід звернути особливу увагу на те, що завдяки своїм окиснювальним властивостям повідон-йод може вплинути на результати деяких діагностичних тестів, таких як виявлення прихованої крові у калі або сечі або глюкози у сечі. При застосуванні повідон-йоду поглинання йоду щитовидною залозою може знизитися, що може вплинути на результати деяких діагностичних тестів (наприклад, сцинтиграфія щитовидної залози, визначення йоду, пов’язаного з білком, на вимірювання радіоактивного йоду) або може протидіяти з йодом, який застосовують для терапії щитовидної залози. Препарати, що містять ртуть, срібло, перекис водню або тауролідин, можуть взаємодіяти з комплексом повідон-йоду, у зв’язку з цим їх сумісне застосування не рекомендується. Застосування повідон-йоду одночасно або зразу після застосування з антисептиками, які містять октенідин, може призвести до виникнення темного некрозу в місцях застосування препарату. Препарат може вступати у реакції з білками і ненасиченими органічними комплексами, тому ефект повідон-йоду може бути компенсований підвищенням його дози. Слід уникати довготривалого застосування, особливо на великих поверхнях пацієнтам, які отримують препарати літію.

діюча речовина: повідон-йод; 1 мл розчину містить повідон-йоду (у перерахунку на 10% вміст активного йоду) 100 мг; допоміжні речовини: гліцерин, ноноксинол 9, лимонна кислота моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, натрію гідроксид, вода очищена.

Новонародженим та дітям віком до 1 року повідон-йод можна застосовувати тільки за суворими показаннями. Слід уникати високих доз йоду новонародженим і дітям раннього віку, оскільки шкіра має більшу проникливість, і у них частіше спостерігається підвищена чутливість до йоду, що збільшує ризик розвитку гіпертиреозу. Таким пацієнтам застосовувати повідон-йод потрібно маленькими дозами. У разі необхідності контролювати функцію щитовидної залози у дітей.

Дезінфекція рук та антисептична обробка слизових оболонок, наприклад перед хірургічними операціями, гінекологічними та акушерськими процедурами, катетеризацією сечового міхура, біопсією, ін’єкцією, пункцією, взяттям крові, а також як перша допомога при випадковому забрудненні шкіри інфікованим матеріалом. Антисептична обробка ран та опіків. Гігієнічна та хірургічна дезінфекція рук.

Підвищена чутливість до йоду (чи підозра на неї) або до інших компонентів препарату. Пацієнти з порушеннями функції щитовидної залози (вузловий колоїдний зоб, ендемічний зоб і тиреоїдит Хашимото). Пацієнти з гіпертиреоїдизмом або з іншими гострими порушеннями щитовидної залози. Перед та після лікування та сцинтиграфії з радіоактивним йодом у пацієнтів із карциномою щитовидної залози. Герпетиформний дерматит Дюринга. Ниркова недостатність.

Препарат призначений для зовнішнього застосування у розчиненому та нерозчиненому вигляді. Не слід змішувати препарат з гарячою водою. Припустиме лише короткочасне нагрівання до температури тіла. Дозування Нерозведений розчин Йодадину застосовують для обробки рук і шкіри перед хірургічною операцією, катетеризацією сечового міхура, ін’єкціями, пункціями. Розчини можна застосовувати 2–3 рази на добу. Гігієнічна дезінфекція рук: 2 рази по 3 мл нерозведеного розчину — кожна доза по 3 мл залишається на шкірі протягом 30 секунд. Хірургічна дезінфекція рук: 2 рази по 5 мл нерозведеного розчину — кожна доза по 5 мл залишається на шкірі протягом 5 хвилин. Для дезінфекції шкіри нерозведений розчин після його застосування залишається до висихання. За зазначеними вище показаннями розчин можна застосовувати після розведення водопровідною водою. При операціях, а також при антисептичній обробці ран та опіків для розведення слід застосовувати 0,9% розчин натрію хлориду або розчин Рінгера. Рекомендуються такі розведення:

Показання	Розведення	Об’єм препарату/об’єм розчинника
Вологий компрес	1:5–1:10	200 мл — 100 мл/1 л
Занурення та сидячі ванни	1:25	40 мл/1 л
Передопераційна ванна	1:100	10 мл/1 л
Гігієнічна ванна	1:1000	10 мл/10 л
Спринцювання піхви Введення ВМС Зрошення проміжності Зрошення в урології	1:25	4 мл/100 мл
Зрошення хронічних і післяопераційних ран	1:2–1:20	50 мл — 5 мл/100 мл
Зрошення в ортопедії і травматології Зрошення при операціях у порожнині рота	1:10	10 мл/100 мл

Розчин слід розводити безпосередньо перед застосуванням.

З боку імунної системи: підвищена чутливість, анафілактичні реакції. З боку нирок і сечовидільної системи: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність. З боку шкіри та підшкірних тканин: місцеві шкірні реакції підвищеної чутливості, такі як контактний дерматит з утворенням псоріазоподібних червоних дрібних бульозних утворень; алергічні реакції, включаючи свербіж, почервоніння, висипання, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, сухість шкіри, хімічний та термічний опік шкіри. З боку ендокринної системи: гіпертиреоз (іноді з такими симптомами як тахікардія або занепокоєння); гіпотиреоз. Метаболізм та розлади харчування: електролітний дисбаланс, метаболічний ацидоз. Тривале застосування повідон-йоду може призвести до поглинання великої кількості йоду. У деяких випадках був описаний йод-індукований гіпертиреоз, що виник у результаті тривалого застосування препарату, в основному у пацієнтів з існуючим захворюванням щитовидної залози. В окремих випадках можливі генералізовані гострі реакції зі зниженням артеріального тиску та/або утрудненим диханням (анафілактичні реакції). Дослідження: зміна рівня електролітів сироватки крові (гіпернатріємія) і осмолярності, метаболічний ацидоз.

При гострій йодній інтоксикації характерні такі симптоми: – металевий присмак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печії чи біль у роті або горлі; – подразнення та набряк в очах; – шкірні реакції; – шлунково-кишкові розлади та діарея; – порушення функції нирок та анурія; – недостатність кровообігу; – набряк гортані з вторинною асфіксією, набряк легень, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія. Лікування: слід провести симптоматичну та підтримуючу терапію з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок і щитовидної залози. А також негайне застосування продуктів, що містять крохмаль та білок (наприклад, розчин крохмалю в воді або у молоці). Промивання шлунка зі застосуванням 5% розчину тіосульфату натрію (або 10% розчином тіосульфату натрію внутрішньовенно) з інтервалом 3 години, якщо необхідно. Також клінічний контроль функції щитовидної залози, щоб виключити або виявити симптоми появи раннього йод-індукованого гіпертиреозу.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.