Стрептомицин порошок д/ин. 1000 мг

По 0,5 г або 1 г у флаконах; у флаконах № 10 у пачці.

Порошок для розчину для ін’єкцій. Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору.

При одночасному застосуванні з іншими аміноглікозидами, поліміксинами, капреоміцином, ванкоміцином, циклоспорином, етакриновою кислотою, манітолом збільшується ризик розвитку нефро- і ототоксичної дії препарату. Внутрішньовенне введення індометацину знижує нирковий кліренс стрептоміцину, підвищуючи його концентрацію у крові. Препарат посилює побічні ефекти ото- і нефротоксичних засобів, міорелаксантів, метоксифлурану, знижує ефективність антиміастенічних засобів, його не призначають одночасно з діуретиками та на тлі дегідратаційної терапії.

Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця. Дітям до 2 років Стрептоміцин призначати тільки за життєвими показаннями.

Лікування вперше виявленого туберкульозу легень та туберкульозних уражень інших органів. Хворим, які лікувалися раніше, препарат доцільно призначати після лабораторного виявлення чутливості до нього виділених пацієнтом мікобактерій. Інфекційно-запальні процеси різної локації, що спричинені грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами, чутливими до препарату: при пневмонії, спричиненій клебсієлами, при ендокардиті, чумі, туляремії, бруцельозі.

Захворювання слухового і вестибулярного апаратів, пов’язані з невритом VIII пари черепних нервів та перенесеним отоневритом; тяжкі форми серцево-судинної та ниркової недостатності; порушення мозкового кровообігу; облітеруючий ендартеріїт; підвищена чутливість до стрептоміцину та/або інших аміноглікозидів; міастенія; ботулізм; схильність до кровотеч. Внутрішньокавернозне введення протипоказане при незарощенні плевральної порожнини у місці введення катетера та при прикореневій локалізації каверни.

Стрептоміцин вводити внутрішньом’язово, у вигляді аерозолів, інтратрахеально. Дорослим препарат застосовувати також і внутрішньокавернозно. При внутрішньом’язовому введенні разова доза для дорослих — 0,5–1 г, вища добова доза — 2 г. Для хворих із масою тіла менше 50 кг та осіб віком від 60 років добова доза зазвичай не перевищує 0,75 г. Добова доза для дітей віком 1–3 місяці — 10 мг/кг маси тіла, 3–6 місяців — 15 мг/кг, від 6 місяців до 2 років — 20 мг/кг. Добову дозу для дітей віком від 2 років до 18 років визначати із розрахунку 15–20 мг/кг маси тіла, але не більше 0,5 г на добу дітям (до 12 років) і не більше 1 г на добу підліткам (12–18 років). При лікуванні туберкульозу добову дозу зазвичай слід вводити одноразово. При поганій переносимості препарату добову дозу можна розділити на 2 введення. Тривалість лікування залежить від форми та фази захворювання та складає 2–3 місяці. При лікуванні інфекцій не туберкульозної етіології добову дозу вводити у 3–4 прийоми з інтервалом 6–8 годин. Тривалість лікування становить 7–10 днів (не повинна перевищувати 14 днів). Для внутрішньом’язового введення препарат розчинити у воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду або 0,25–0,5% розчині новокаїну з розрахунку 4 мл розчинника на 1 г препарату. Розчин готувати ех tempore. Інтратрахеально дорослим препарат вводити по 0,5–1 г у 5–7 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 0,5% розчину новокаїну 2–3 рази на тиждень. Для застосування у вигляді аерозолів дорослим вводити 0,5–1 г Стрептоміцину, для такого введення препарат розчинити в 4–5 мл (при тепловологій інгаляції — у 25–100 мл) 0,9% розчину натрію хлориду. Дітям у віці від 1 місяця при даному способі введення препарат призначати із того ж розрахунку, що і при внутрішньом’язовому введенні. Залежно від показань у розчин для інгаляції можна включити й інші, сумісні зі Стрептоміцином, лікарські засоби. Внутрішньокавернозно препарат вводити шляхом інсуфляції у вигляді дрібнодисперсного порошку або інстиляції 10% розчину (розчинник — 0,9% розчин натрію хлориду) в умовах хірургічного стаціонару 1 раз на добу в сумарній дозі не більше 1 г незалежно від кількості каверн і способу введення. У хворих на гіпертонічну хворобу та ішемічну хворобу серця лікування препаратом незалежно від шляху введення розпочинати зі зменшених (до 0,25 г) доз. При добрій переносимості дози можуть бути збільшені до звичайних. Хворим із порушеннями видільної функції нирок, а також пацієнтам з ураженнями печінки добову дозу препарату слід зменшити. При кліренсі ендогенного креатиніну від 50 до 60 мл/хв. доза не має перевищувати 0,5 г, від 40 до 50 мл/хв. — не більше 0,4 г на добу.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи шкірне висипання (у т.ч. кропив’янка), гіперемія, свербіж, дерматит (у т.ч. ексфоліативний), лихоманку, біль у суглобах і м’язах, еозинофілію, набряк Квінке, у поодиноких випадках — анафілактичні реакції, в тому числі анафілактичний шок. З боку центральної та периферичної нервової системи: блокада VIII пари черепних нервів та пов’язані з цим вестибулярні розлади (включаючи запаморочення, нудоту, блювання, нестійку ходу), порушення слуху (включаючи шум і дзвін у вухах, зниження слуху, глухоту); головний біль, периферичний неврит, неврит зорового нерва, амбліопія, поява скотоми, пригнічення нервово-м’язової передачі (включаючи утруднення дихання, апное, слабкість, сонливість, втрату свідомості), периферична полінейропатія, парестезії (включаючи парастезію обличчя) судомні скорочення м’язів. Дуже рідко — блокада нервово-м’язової провідності аж до зупинки дихання, особливо у хворих із нервово-м’язовими захворюваннями (міастенією), або в післяопераційному періоді на тлі залишкової дії недеполяризуючих м’язевих релаксантів. З боку сечовидільної системи: можливі порушення функцій нирок, включаючи протеїнурію, гематурію, азотемія. З боку серцево-судинної системи: біль стискаючого характеру в ділянці серця, тахікардія, гіпотензія. З боку травної системи: діарея. Місцеві реакції: можливі реакції у місці введення, включаючи почервоніння, свербіж і біль. З боку системи кровотворення: підвищена кровоточивість, апластична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

Може проявлятися посиленням побічних реакцій і блокадою нервово-м’язової провідності аж до зупинки дихання. Лікування: внутрішньовенне введення кальцію хлориду і підшкірне введення прозерину; при розвитку апное — переведення на штучну вентиляцію легенів.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.