Ципрофлоксацин р-р д/инф. 0,2% бут. 200 мл

По 100 мл або 200 мл у скляних пляшках.

Розчин для інфузій. Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або зеленувато-жовтувата рідина.

Фармакодинаміка. Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального фторхінолону забезпечується пригніченням топоізомерази типу ІІ (ДНК-гірази) та топоізомерази IV, необхідних для реплікації, транскрипції, репарації і рекомбінації бактеріальної ДНК. Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка Ефективність засобу переважно залежить від максимальної концентрації препарату у сироватці крові (C_max) і мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену, а також від співвідношення між площею під кривою «концентрація — час» (AUC) і МІК. Механізм резистентності Резистентність до ципрофлоксацину in vitro може бути набута поетапно, шляхом мутацій сайтів-мішеней ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, що виникає внаслідок цього, різна. Разові мутації можуть не призводити до клінічної резистентності, але багаторазові мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до багатьох або всіх активних речовин класу. Резистентність, що забезпечується непроникністю або механізмом ефлюксної помпи, по-різному впливає на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей діючих речовин певного класу та спорідненості транспортної системи для кожної з них. Усі механізми резистентності in vitro часто спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що дезактивують інші антибіотики, такі як непроникний бар’єр (поширений у Pseudomonas aeruginosa) та механізм ефлюксної помпи, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину. Відзначалася опосередкована плазмідами резистентність, кодована qnr-генами. Спектр антибактеріальної активності Контрольні точки відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні — від резистентних штамів. Рекомендації EUCAST

Мікроорганізми	Чутливі	Резистентні
Enterobacteriaceae	≤ 0,25 мг/л	> 1 мг/л
Salmonella spp.	≤ 0,06 мг/л	> 0,06 мг/л
Pseudomonas spp.	≤ 0,5 мг/л	> 0,5 мг/л
Acinetobacter spp.	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Staphylococcus spp.1	≤ 1 мг/л	> 1 мг/л
Haemophilus influenzae	≤ 0,06 мг/л	> 0,06 мг/л
Moraxella catarrhalis	≤ 0,125 мг/л	> 0,125 мг/л
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,03 мг/л	> 0,06 мг/л
Neisseria meningitidis	≤ 0,03 мг/л	> 0,03 мг/л
Не пов’язані з видами контрольні точки*	≤ 0,25 мг/л	> 0,5 мг/л

¹ Staphylococcus spp. — контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз. * Не пов’язані з видами контрольні точки були визначені головним чином на основі даних співвідношення фармакокінетичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Їх використовують тільки для видів, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких проведення тесту на чутливість не рекомендується. Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості і часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною. До ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Bacillus anthracis(1)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp. Brucella spp. Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi Haemophilus influenzae* Legionella spp. Moraxella catarrhalis* Neisseria meningitidis Pasteurella spp. Salmonella spp.* Shigella spp.* Vibrio spp. Yersinia pestis

Анаеробні мікроорганізми Mobiluncus

Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis($) Chlamydia pneumoniae($) Mycoplasma hominis($) Mycoplasma pneumoniae($)

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis($) Staphylococcus spp.*(2)

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii+ Burkholderia cepacia* Campylobacter spp.+* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Morganella morganii* Neisseria gonorrhoeae* Proteus mirabilis* Proteus vulgaris* Providencia spp. Pseudomonas aeruginosa* Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens*

Анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp. Propionibacterium acnes

Мікроорганізми, початково резистентні до ципрофлоксацину

Аеробні грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes

Аеробні грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophilia

Анаеробні мікроорганізми За винятком зазначених вище

Інші мікроорганізми Mycoplasma genitalium Ureaplasma urealitycum

* Клінічна ефективність продемонстрована щодо чутливих ізолятів за затвердженими клінічними показаннями. + Показник резистентності ≥ 50% в одній або більше країн ЄС. ($) Природна середня чутливість у разі відсутності набутого механізму резистентності. (1) Були проведені дослідження на експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом спорами Bacillus anthracis; ці дослідження доводять, що прийом антибіотиків одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекомендації щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних чутливості in vitro у тварин разом із обмеженими даними щодо людей. Лікування тривалістю 2 місяці пероральною формою ципрофлоксацину у дозі 500 мг двічі на добу вважається ефективним для попередження інфікування сибірською виразкою у дорослих. Лікар повинен звернутися до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки. (2) Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus дуже часто є одночасно резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну серед усіх видів стафілококу становить близько 20-50% і є зазвичай високим у госпітальних ізолятів.

Фармакокінетика. Абсорбція При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація досягається наприкінці інфузії. При внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину носить лінійний характер в інтервалі доз до 400 мг. При порівнянні параметрів фармакокінетики при внутрішньовенному застосуванні двічі та тричі на добу не було виявлено акумуляції ципрофлоксацину або його метаболітів. Площа під кривою «концентрація — час» (AUC) після 60-хвилинної внутрішньовенної інфузії 200 мг ципрофлоксацину і після перорального введення 250 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була подібною. 60-хвилинна внутрішньовенна інфузія 400 мг ципрофлоксацину кожні 12 годин була біоеквівалентною пероральній дозі 500 мг кожні 12 годин відносно AUC. При внутрішньовенному введенні 400 мг протягом 60 хвилин кожні 12 годин показник C_max був аналогічний при прийомі пероральної форми у дозі 750 мг. При внутрішньовенному введенні 400 мг ципрофлоксацину протягом 60 хвилин кожні 8 годин показник AUC був аналогічний даному показнику при пероральному прийомі 750 мг кожні 12 годин. Розподіл Ступінь зв’язування ципрофлоксацину з білками низький (20-30%). У плазмі ципрофлоксацин присутній значним чином у неіонізованій формі; об’єм розподілу у стаціонарному стані значний — 2–3 л/кг маси тіла. Концентрації ципрофлоксацину досягають високого рівня у різних тканинах, таких як легені (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), пазухи, ділянки запалення (рідина пухирів, зумовлених кантаридами) та сечостатеві шляхи (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує рівні препарату у плазмі крові. Біотрансформація Визначено невеликі концентрації чотирьох метаболітів, таких як десетиленципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоципрофлоксацин (М3) та формілципрофлоксацин (М4). Метаболіти також проявляють протимікробні властивості in vitro, але меншою мірою, ніж початкова сполука. Ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферменту CYP450 1A2. Ципрофлоксацин головним чином виводиться нирками та меншою мірою — з фекаліями.

Виділення ципрофлоксацину (% дози)
	Внутрішньовенне введення
	Сеча	Кал
Ципрофлоксацин	61,5	15,2
Метаболіти (М1 - М4)	9,5	2,6

Нирковий кліренс становить 180–300 мл/кг/год, а загальний кліренс організму — 480–600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин зазнає як гломерулярної фільтрації, так і канальцієвої секреції. При тяжкому порушенні функцій нирок період напіввиведення ципрофлоксацину подовжується до 12 годин. Позаренальний кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно завдяки активній секреції у кишечнику та метаболізму. 1% від дози виводиться з жовчю. Ципрофлоксацин у високих концентраціях міститься в жовчі. Діти Дані з фармакокінетики у дітей обмежені. У ході досліджень з участю дітей віком від 1 року не спостерігалося вікової залежності C_max і показника AUC. Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення C_max і AUC не спостерігалося. У 10 дітей із тяжким сепсисом віком до 1 року показник C_max становив 6,1 мг/л (діапазон 4,6-8,3 мг/л) після 1-годинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7-11,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8-32,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11-23,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу педіатричних пацієнтів з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4-5 годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування — від 50% до 80%.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01M A02.

Вплив інших лікарських засобів на ципрофлоксацин Препарати, які подовжують інтервал QT Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класів IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»). Пробенецид Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові. Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби Тизанідин Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). У ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон — 4-21 раз; збільшення показника AUC — у 10 разів, діапазон — 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Метотрексат При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). Теофілін Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»). Інші похідні ксантину Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомляли про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові. Фенітоїн Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату. Циклоспорин Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну в плазмі крові у цих пацієнтів. Антагоністи вітаміну К При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під час і одразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону). Дулоксетин Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуванні вказаних препаратів (див. розділ «Особливості застосування»). Ропінірол У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення С_max і AUC ропініролу на 60% та 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»). Лідокаїн Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями. Клозапін Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29% і 31% відповідно. Клінічний нагляд та відповідна корекція дози клозапіну рекомендуються під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»). Силденафіл C_max і AUC силденафілу зростали приблизно у два рази у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому призначенні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення користь/ризик. Агомелатин У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як сильний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 суттєво інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при одночасному введенні (див. розділ «Особливості застосування. Цитохром Р450»). Золпідем Сумісне застосування ципрофлоксацину може збільшити рівень золпідему у крові. Одночасне призначення не рекомендується.

діюча речовина: ciprofloxacin hydrochloride; 1 мл розчину містить ципрофлоксацину гідрохлорид (у перерахуванні на ципрофлоксацин) 2 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота молочна, кислота хлористоводнева концентрована^*, натрію гідроксид^*, вода для ін’єкцій. * При необхідності корекції рН препарату.

Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання».

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. також розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину. Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів. Дорослі Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями: загострення хронічного обструктивного захворювання легень*; бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах; негоспітальна пневмонія. Хронічний гнійний отит середнього вуха. Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*. Інфекції сечового тракту: гострий пієлонефрит; ускладнені інфекції сечового тракту; бактеріальний простатит. Інфекційні ураження статевої системи: орхоепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae; запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae. Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівника). Інтраабдомінальні інфекції. Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями. Інфекції кісток та суглобів. Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування). Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Діти та підлітки Бронхолегеневі інфекції, спричинені Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом. Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит. Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування). Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним. Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків. * Тільки у разі якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.

Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших препаратів групи хінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин. Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Дозування Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків — відповідно від маси тіла. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини. Лікування ципрофлоксацином після початкового використання його внутрішньовенної форми може бути завершене застосуванням пероральної форми за умови прийнятності такого лікування для конкретного пацієнта. Перехід від початкового внутрішньовенного введення до перорального прийому необхідно здійснити якнайшвидше. В тяжких випадках або коли пацієнт не може приймати пероральні форми лікарського засобу (наприклад, пацієнт знаходиться на ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати і продовжувати лікування внутрішньовенною формою ципрофлоксацину доти, поки не стане можливим перехід на пероральну форму. Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci), може потребувати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами. Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів з нейтропенією та інфекцій кісток і суглобів) може потребувати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника. Дорослі

Показання		Добова доза в мг	Загальна тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 14 днів
Інфекції сечового тракту (див. розділ «Особливості застосування»)	Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 7 до 21 дня; лікування може тривати більше 21 дня за певних обставин (наприклад, при абсцесі)
	Бактеріальний простатит	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 2 до 4 тижнів (гострий)
Інфекції статевих шляхів	Орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими штамами Neisseria gonorrhoeae	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Мінімум 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтраабдомінальні інфекції	Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, включно із штамами Shigella spp., окрім Shigella dysenteriae 1-го типу, та емпіричне лікування тяжкої форми «діареї мандрівників»	400 мг двічі на добу	1 день
	Діарея, спричинена Shigella dysenteriae 1-го типу	400 мг двічі на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	400 мг двічі на добу	3 дні
	Черевний тиф	400 мг двічі на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Максимум 3 місяці
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин вводиться у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 400 мг двічі на добу до 400 мг тричі на добу	Лікування проводиться упродовж усього періоду нейтропенії
Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якомога швидше розпочати введення препарату		400 мг двічі на добу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis

Діти

Показання	Добова доза в мг	Загальна тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Кістозний фіброз	10 мг/кг маси тіла три рази на добу, максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит	Від 6 мг/кг маси тіла три рази на добу до 10 мг/кг маси тіла три рази на добу, максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 21 дня
Легенева форма сибірської виразки, (профілактика після контакту і радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якомога швидше розпочати введення препарату	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на добу до 15 мг/кг маси тіла двічі на добу, максимум 400 мг на дозу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis
Інші тяжкі форми інфекцій	10 мг/кг маси тіла три рази на добу, максимум 400 мг на дозу	Відповідно до типу інфекцій

Пацієнти літнього віку Пацієнтам літнього віку слід призначати дози залежно від тяжкості захворювання і кліренсу креатиніну. Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки Рекомендовані початкова і підтримувальна дози для пацієнтів з порушенням функції нирок

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м²]	Сироватковий креатинін [ммоль/л]	Внутрішньовенна доза [мг]
> 60	< 124	Див. звичайне дозування
30–60	Від 124 до 168	200–400 мг кожні 12 годин
< 30	> 169	200–400 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	> 169	200–400 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	> 169	200–400 мг кожні 24 години

Для пацієнтів з порушенням функції печінки корегування дози не потрібне. Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дітей не вивчали. Спосіб застосування Перед використанням розчин необхідно оглянути. При низькій температурі у розчині може утворюватися осад, який знову розчиняється при кімнатній температурі (15–25 °C). Перед застосуванням лікарський засіб слід збовтати. Використовувати тільки прозорий розчин. Препарат слід використовувати негайно після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараженню. Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин слід утилізувати. Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хвилин. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату «Ципрофлоксацин, розчин для інфузій», що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта і зменшити ризик венозного подразнення. Розчин для інфузій вводиться або окремо, або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами. Сумісність з іншими розчинами Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера, 0,9% розчином натрію хлориду, 5% та 10% розчином глюкози, 10% розчином фруктози, 5% розчином глюкози з 0,225% NaCl або 0,45% NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видимими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції на лікарський засіб, як нудота, діарея, блювання, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип і реакції у місці введення. Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані у ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче. При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані щодо перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.

Системи органів	Часто (від ≥1/100 до < 1/10)	Нечасто (≥ від 1/1000 до < 1/100)	Рідко (≥ від 1/10000 до < 1/1000)	Дуже рідко (< 1/10000)	Частота невідома (не можна оцінити на підставі наявних даних)
Інфекції та інвазії		грибкові суперінфекції
Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи		еозинофілія	лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія	гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя)
Порушення з боку імунної системи			алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк	анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби
Ендокринні розлади					синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ)
Порушення обміну речовин, метаболізму		зниження апетиту	гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»)		гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»)
Психічні розлади*		психомоторна гіперактивність/ збудження	сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації	психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»)	манія, гіпоманія
Неврологічні розлади*		головний біль, запаморочення, розлади сну, порушення смаку	парестезія і дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включно з епілептичним статусом — див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення	мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньо-черепна доброякісна гіпертензія	периферична невропатія та поліневропатія (див. розділ «Особливості застосування»)
Порушення з боку органів зору*			порушення зору, наприклад, диплопія	порушення сприйняття кольорів
Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату*			дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху
Серцеві розлади**			тахікардія		шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsade de pointes) (спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування», «Передозування»)
Судинні розлади**			вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан	васкуліт
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння			диспное (включно з астматичним станом)
Шлунково-кишкові розлади	нудота, діарея	блювання, біль у ділянці шлунку і кишечнику, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм	антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко з летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосування»)	панкреатит
Розлади гепатобіліарної системи		підвищення рівнів трансаміназ та білірубіну	порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит	некроз печінки (що дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)
Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини		висипання, свербіж, кропив’янка	реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»)	петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса — Джонсона (що загрожує життю), токсичний епідермальний некроліз (що загрожує життю)	гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), медикаментозне висипання з еозинофілією і системними проявами (DRESS)
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини*		м’язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці), артралгія	міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів	м’язова слабкість, тендиніт, розрив сухожилля (переважно ахіллового) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів myasthenia gravis (див. розділ «Особливості застосування»)
Розлади з боку сечовидільної системи		порушення функції нирок	ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубуло-інтерстиціальний нефрит
Загальний стан та реакції у місці введення*	реакції в місці ін’єкції та інфузії (тільки при внутрішньо-венному введенні)	астенія, гарячка	набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз)
Дослідження		підвищення активності лужної фосфатази крові	підвищення активності амілази		підвищене МНВ у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К

* Повідомляли про деякі випадки дуже рідкісних, тривалих (кілька місяців або років), інвалідизуючих і потенційно необоротних серйозних побічних реакцій, що впливали на різні системи органів (у тому числі такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, порушення зору, смаку та запаху), пов’язаних із застосуванням хінолонів і фторхінолонів, незалежно від наявності факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»). ** Повідомляли про випадки розвитку аневризми та розшарування стінки аорти, іноді ускладнені розривом (включно з летальними випадками), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»). Нижчезазначені небажані явища мають вищу категорію частоти у підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:

Часто	Блювання, минуще підвищення трансаміназ, висипання
Нечасто	Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезія і дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуще порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряки
Рідко	Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля

Діти Частоту випадків артропатії (артралгія, артрит), зазначену вище, визначено у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Повідомляли, що передозування внаслідок прийому 12 г лікарського засобу призводило до симптомів помірної токсичності. Гостре передозування у дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності. Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, втому, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, порушення функції нирок і печінки, а також кристалурію та гематурію. Повідомляли також про оборотну ниркову токсичність. Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні (наприклад, спорожнення шлунку з наступним введенням активованого вугілля), рекомендовано контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі і у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10%). У разі передозування необхідно провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може подовжуватися.

Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.