Енафрил таблетки №120 (12х10)

еналаприлу малеат Призначення еналаприлу пацієнтам з АГ призводить до зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного підвищення частоти серцевого ритму. Симптоматична постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального зниження артеріального тиску було потрібно кілька тижнів терапії. Раптова відміна еналаприлу малеату не призводила до швидкого підвищення рівня артеріального тиску. Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2-4 години після перорального прийому індивідуальної дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно реєструється через одну годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4-6 години після призначення препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивні та гемодинамічні ефекти зберігаються принаймні протягом 24 год. У гемодинамічних дослідженнях у пацієнтів з есенціальная гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжувалося зниженням периферичного опору артерій із деяким збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після призначення еналаприлу малеату зазвичай збільшувався нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінювалася. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю гломерулярної фільтрації до початку лікування вона зазвичай збільшувалася. Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до суттєвої регресії гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції останнього. Лікування еналаприлом асоціювалося із сприятливими ефектами на фракції ліпопротеїнів в плазмі крові та сприятливим впливом на загальний рівень холестерину або без такого впливу. Еналаприлу малеат - гідрохлоротіазид У клінічних дослідженнях зниження АТ, яке відзначали при поєднанні еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду, перевищувала таке при окремому застосуванні індивідуальних компонентів. Крім того, антигіпертензивний ефект Енафрилу зберігався принаймні протягом 24 год.

еналаприлу малеат Після перорального прийому еналаприл підлягає швидкій абсорбції, і пікові концентрації еналаприлу досягаються протягом 1 ч. На підставі даних щодо виведення з сечею ступінь абсорбції еналаприлу становить близько 60%. Після абсорбції еналаприл швидко і в значній мірі гидролизируется до еналаприлату - потужного інгібітора АПФ. Пікові концентрації еналаприлату в сироватці крові досягаються через 3-4 години після прийому пероральної дози еналаприлу малеату. Екскреція еналаприлу переважно ниркова. Основними компонентами в сечі є еналаприлат, який становить близько 40% дози, і незмінений еналаприл. За винятком конверсії в еналаприлат, немає ознак істотного метаболізму еналаприлу. Профіль концентрації еналаприлату в сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, яка, очевидно, асоціюється із зв'язуванням АПФ. У осіб з нормальною функцією нирок постійні концентрації еналаприлату досягалися до 4-го дня призначення еналаприлу малеату 1 раз на добу. Ефективне половинне час для накопичення еналаприлату після прийому множинних пероральних доз еналаприлу становить 11 годин. На абсорбцію еналаприлу не впливає наявність їжі в шлунково-кишковому тракті. Ступінь абсорбції і гідролізу еналаприлу подібна для різних доз у рекомендованому терапевтичному діапазоні. Гідрохлортіазид Коли рівні в плазмі крові оцінювали, принаймні, протягом 24 год, Т? в плазмі крові коливався в діапазоні 5,6-14,8 год. Гідрохлортіазид не метаболізується, але швидко виводиться через нирки. Принаймні 61% дози при пероральному застосуванні виводиться в незмінному вигляді протягом 24 годин. Гідрохлоротіазид проходить через плацентарний бар'єр, але не проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Еналаприлу малеат - гідрохлоротіазид Одночасне призначення декількох доз еналаприлу малеату і гідрохлоротіазиду має незначний або не впливає на біодоступність цих препаратів. Комбінована таблетка біоеквівалентною окремому призначенню її компонентів.

інші антигіпертензивні засоби При призначенні еналаприлу малеату у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами може спостерігатися посилення ефекту. Калій в сироватці крові Втрата калію під впливом діуретиків тіазидового ряду, як правило, зменшується під впливом еналаприлу. Рівень калію в сироватці крові зазвичай залишається в межах норми. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або калійвмісних солей, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до істотного збільшення вмісту калію в сироватці крові. препарати літію Препарати літію, як правило, не призначають одночасно з діуретиками або інгібіторами АПФ. Діуретики та інгібітори АПФ зменшують виділення літію нирками та посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації. Необхідно вивчити інструкцію по застосуванню препаратів літію перед їх призначенням. НПЗП У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які приймають НПЗП, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни, як правило, оборотні. Недеполяризуючі міорелаксанти Тіазиди можуть підвищувати чутливість до тубокурарину. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю Одночасне застосування барбітуратів, трициклічних антидепресантів, фенотіазинів та наркотиків, а також вживання алкоголю посилює антигіпертензивну дію Енафрилу. Анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби або збільшена кількість солі в раціоні, а також одночасне лікування холестираміном або колестиполом знижують ефективність Енафрилу. Комбіноване лікування калійзберігаючими засобами (спіронолактон, амілорид, триамтерен) або додаткове споживання калію може викликати гіперкаліємію. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатиків, імунодепресантів або системних кортикостероїдів може викликати лейкопенію, анемію або панцитопению. Паралельне застосування циклоспорину може викликати ниркову недостатність. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби або інсулін, може розвинутись гіперглікемія при прийомі тіазидних діуретиків або гіпоглікемія - при прийомі еналаприлу. Одночасне застосування сульфаніламідів або пероральних антидіабетичних засобів групи сульфонілсечовини може викликати реакцію гіперчутливості (можлива перехресна гіперчутливість). Обережно призначають Енафрил одночасно з глікозидами наперстянки, оскільки можливе зменшення обсягу крові під дією гідрохлортіазиду і / або гіпокаліємія і гіпомагніємія можуть підвищити токсичність глікозидів наперстянки. Одночасне застосування кортикостероїдів підвищує ризик гіпокаліємії. При одночасному застосуванні Енафрилу і теофіліну еналаприл може скоротити Т? теофіліну. При одночасному застосуванні Енафрилу і циметидину Т? еналаприлу може подовжиться. Ризик гіпотензії зростає під час загальної анестезії або при застосуванні недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). При взаємодії гипотиазида з амантадином відзначають підвищення токсичності амантадину. Гипотиазид може впливати на результати лабораторних аналізів: знижує рівень йоду, зв'язаного з білками, в плазмі крові; може підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові. Перед проведенням аналізів на визначення стану функції паращитовидної залози гипотіазід слід скасувати. При застосуванні у пацієнтів еналаприлу, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротімалат) можливі нітрітоідние реакції (симптоми, які включають набряк обличчя, нудоту, блювоту і гіпотензію.

Еналаприлу малеат 0,01 г Гідрохлортіазид 0,0125 г Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, лактоза.

Під час лікування Енафрилом слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи, яка потребує значної концентрації уваги, оскільки можливо запаморочення, особливо на початку лікування.

Безпека і ефективність препарату для лікування дітей не встановлені, тому його не застосовують у цій категорії хворих.

препарат показаний для лікування АГ у пацієнтів, для яких комбінована терапія вважається більш підходящою.

Енафрил добре переноситься. Найбільш часто виявляються побічними ефектами були запаморочення і підвищена стомлюваність, які зазвичай проходили при зниженні дози та рідко вимагали відміни препарату. Інші побічні ефекти (1-2%): м'язові судоми, нудота, астенія, ортостатичні ефекти, включаючи гіпотензію, головний біль, кашель та імпотенція. Рідко спостерігалися такі побічні ефекти, зафіксовані або під час контрольованих клінічних випробувань або в процесі широкого практичного застосування препарату: з боку серцево-судинної системи: непритомність, неортостатичної гіпотензія, сильне серцебиття, тахікардія, біль у грудях, порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт, стенокардія; з боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, діарея, блювання, диспепсія, біль у животі, метеоризм, запор, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, кишкова непрохідність; з боку ЦНС і периферичної нервової системи: безсоння, сонливість, парестезії, запаморочення, нервозність, депресія, сплутаність свідомості, гальмування; з боку системи дихання: респіраторний дистрес-синдром (пневмоніт, набряк легенів), задишка, легеневі інфільтрати, бронхоспазм / астма, ринорея, фарингіт, захриплість; з боку шкірних покривів: синдром Стівенса - Джонсона, пурпура, облисіння, пемфігус, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, некротичний васкуліт, рясне потовиділення; з боку сечовидільної системи: ниркова дисфункція, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит; з боку системи крові: гемолітична анемія, апластична анемія; з боку лабораторних показників: нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз; гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіпохлоремічний алкалоз; олігурія; підвищений рівень креатиніну в сироватці крові, ферментів печінки, гіпербілірубінемія; зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія, підвищення рівня ліпідів у крові; алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, гіперемія, анафілактичні реакції; інші: феномен Рейно, стоматит, запалення слинних залоз, глосит, зниження лібідо, сухість у роті, подагра, шум у вухах, порушення зору, нечіткість зору, порушення смакових відчуттів, анорексія, біль у суглобах. Описано комплекс симптомів, який може включати лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію, міозит, артралгія / артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла (ANA), прискорення ШОЕ, еозинофілію і лейкоцитоз. Можуть виникнути висип, фотосенсибілізація та інші дерматологічні прояви. Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та / або гортані відзначали зрідка (див. Особливості застосування).

симптоми: зниження артеріального тиску, нудота, слабкість, запаморочення. Лікування симптоматичне і підтримуюче. У разі передозування терапію препаратом слід припинити, пацієнту необхідно звернутися до лікаря. Промити шлунок, якщо препарат приймали недавно, а також провести корекцію дегідратації, порушень електролітного балансу і гіпотензії за допомогою загальноприйнятих заходів.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Енафрил є комбінацією інгібітору АПФ (еналаприлу малеат) і діуретика (гідрохлоротіазид). Енафрил має антигіпертензивну та діуретичну дію. Гіпотензивні ефекти двох компонентів доповнюють один одного і зберігаються протягом 24 год. Більший відсоток пацієнтів з гіпертензією краще реагує на лікування Енафрилом, ніж при призначенні кожного з його компонентів окремо. Наявність компонента еналаприлу малеату дозволяє зменшити втрату калію, який асоціюється з прийомом гідрохлоротіазиду. Механізм дії. еналаприлу малеат АПФ - пептіділовая дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину I в прессорную субстанцію ангіотензин II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення рівня в плазмі крові ангіотензину II, що веде до підвищення активності реніну в плазмі крові (через пригнічення негативного зворотного зв'язку між активністю ангіотензину II і вивільненням реніну) і зниження секреції альдостерону. АПФ ідентичний кініназу II. Еналаприл може також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепрессорного пептидом. Механізм, за яким еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов'язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль в регуляції артеріального тиску. Еналаприл може проявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Еналаприлу малеат - гідрохлоротіазид Гідрохлортіазид - діуретичну і антигіпертензивний засіб, який підвищує активність реніну в плазмі крові. Хоча еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією, супутнє призначення гідрохлоротіазиду призводить до більшого зниження артеріального тиску у цих пацієнтів.