Естрамон лейкопластир трансдермальний, 50 мкг, 6 шт.

По 1 пластиру в пакетику; по 6 пакетиків у картонній коробці.

Пластир трансдермальний.

Основні фізико-хімічні властивості: еліпсоїдний матовий безбарвний пластир, зафіксований на безбарвній захисній плівці.

Трансдермальна система містить естрадіол (17β-естрадіол), хімічно та біологічно схожий на ендогенний естрадіол людини. Естрадіол замінює втрату естрогену у жінок у менопаузі та полегшує симптоми менопаузи. Естрогени запобігають втраті маси кісткової тканини після менопаузи або оваріектомії.

Дані клінічних досліджень

Поліпшення симптомів, спричинених дефіцитом естрогену, та вплив на кровотечі. Полегшення симптомів клімактеричного періоду досягається у перші тижні лікування.

Профілактика остеопорозу.

• Дефіцит естрогену в менопаузі супроводжується підвищеним метаболізмом кісткової тканини та втратою кісткової маси.
• Дія естрогену на щільність кісток залежить від дози. Очевидно, що захист забезпечується поки йде лікування. Після завершення ЗГТ (замісної гормональної терапії) втрата кісткової маси можна порівняти зі втратою кісткової маси у жінок, які не отримували лікування.
• Результати дослідження в рамках Ініціативи в ім'я здоров'я жінок (WHI) та метааналізів у рамках інших досліджень свідчать про те, що поточне застосування ЗГТ, окремо або в комбінації з прогестагеном, переважно здорових жінок зменшує ризик переломів стегнових кісток, хребта або інших остеопорозних переломів Застосування ЗГТ може також запобігати переломам у жінок з невеликою щільністю кісток та/або підтвердженим остеопорозом, однак обсяг інформації щодо цього обмежений.

Застосування естрадіолу у формі трансдермальної системи забезпечує тривале та рівномірне надходження його в організм. Концентрацію естрадіолу в плазмі можна контролювати, запобігаючи передозуванню. Після прикріплення пластиру Естрамон 50 естрадіол добре всмоктується через неушкоджену шкіру, яка забезпечує його стійкий рівень у кровотоку протягом лікування. Розрахована середня добова швидкість вивільнення естрадіолу становить 50 мкг/добу. На відміну від лікарських форм для перорального прийому, трансдермальне застосування естрадіолу дозволяє запобігти його інтесивному метаболізму під час першого проходження через печінку. При постійному застосуванні пластиру Естрамон 50 середня концентрація естрадіолу в плазмі крові становить близько 34 мг/мл, Cmax — близько 48 мг/мл. Після зняття пластиру кількість естрадіолу знижується до вихідного рівня протягом 12-24 годин.

Естрадіол метаболізується у печінці з утворенням естрону та його кон'югатів. Співвідношення концентрацій естрадіол/естрон у плазмі крові при застосуванні пластиру коливається в межах 0,2–0,5:1, що відповідає фізіологічному рівню. Естрадіол частково зв'язується з білками плазми.

Естрадіол та його метаболіти в основному виводяться із сечею у вигляді глюкуронідів або сульфатів, а також частково — з жовчю. Т½ — близько 2-3 годин.

При багаторазовому застосуванні накопичення естрадіолу та естрону в плазмі крові не виявлено.

Гормони статевих залоз та препарати, що застосовуються при патології статевої сфери. Код ATX G03C A03.

Рівень метаболічного перетворення естрогенів може підвищуватись при одночасному застосуванні засобів, які активують ферменти системи цитохрому р450. до таких активних речовин відносяться фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін та антибактеріальні препарати (такі як рифампіцин, рифабутин, невірапін та ефавіренз).

Хоча ритонавір і нелфінавір відносяться до сильних інгібіторів, вони набувають властивостей активаторів ферментів при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами.

Рослинні лікарські засоби, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), також підвищують показники метаболічного перетворення естрогенів.

Підвищений метаболізм може призвести до зниження ефективності гормону та змін характеристик маткової кровотечі.

При трансдермальному застосуванні естрадіолу ефект першого проходження через печінку усувається, тому рівень гормону в організмі за наявності активаторів ферментів змінюється менш суттєво, ніж при пероральному прийомі.

Інгібітори CYP 3A4, такі як еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір та грейпфрутовий сік, можуть підвищувати концентрацію естрогенів у плазмі крові, що може сприяти прояву побічної дії.

Естрогени посилюють терапевтичний вплив та побічні явища при застосуванні іміпраміну.

При одночасному застосуванні з циклоспорином можливе підвищення концентрації циклоспорину, креатиніну та трансаміназ у плазмі крові.

Естрогени можуть впливати на переносимість глюкози та терапевтичну відповідь на інсулін, тому необхідна корекція дози антидіабетичних препаратів або інсуліну.

Естрогени можуть знижувати ефект антигіпертензивних препаратів та антикоагулянтів.

Надмірне вживання алкоголю в період застосування замісної гормональної терапії може призводити до підвищення рівня естрадіолу в кровотоку.

Прийом статевих стероїдів може впливати на результати лабораторних досліджень, у тому числі на біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, рівень транспортних білків, таких як глобулін, який пов'язує кортикостероїди та фракції ліпідів/ліпопротеїнів. , а також параметри коагуляції та фібринолізу.

Діюча речовина: естрадіол;

1 пластир розміром 20 см² із середньою швидкістю вивільнення естрадіолу 50 мкг на добу містить естрадіолу 4 мг;

інші складові: d-a-токоферолу концентрат, сополімер акрилатний, підкладка Pegoterat.

Невідома.

Вагітність

Естрамон 50 протипоказаний під час вагітності. Якщо під час лікування настає вагітність, його прийом слід негайно припинити.

Наявні результати більшості епідеміологічних досліджень, що стосуються ненавмисної експозиції плода естрогеном, не свідчать про тератогенну або фетотоксичну дію препарату.

Період лактації

Застосування Естрамону 50 протипоказане під час годування груддю.

Лікарський засіб не використовувати дітям.

Замісна гормональна терапія при пре- та постменопаузальному дефіциті естрогенів у жінок.

Профілактика постменопаузального остеопорозу у жінок, у яких минуло не більше 5 років після настання менопаузи.

• Підвищена чутливість до естрадіолу або інших компонентів препарату;
• діагностований або передбачуваний рак молочної залози;
• діагностована або передбачувана естрогензалежна злоякісна пухлина (особливо карцинома ендометрію);
• піхвова кровотеча невстановленого генезу;
• нелікована гіперплазія ендометрію;
• наявність в анамнезі ідіопатичної жовтяниці або тромбоемболічних захворювань вен (особливо тромбоз глибоких вен, легенева емболія);
• активні або тромбоемболічні захворювання артерій (особливо стенокардія, інфаркт міокарда);
• тяжкі захворювання печінки (синдроми кийку — джонсона, ротора);
• порфірія;
• пухлини печінки в цей період або в анамнезі (доброякісні або злоякісні).

Тривалість та схеми лікування визначаються лікарем індивідуально. Пластир застосовують у вигляді моно- або комбінованої терапії.

Дозування

Рекомендується застосовувати 1 пластир з інтервалом у 3-4 дні (в середньому 2 рази на тиждень).

Як на початку, так і для продовження лікування слід починати з призначення найменшої ефективної дози та застосовувати якомога коротший період.

Залежно від клінічної відповіді, дозу можна регулювати, враховуючи індивідуальний стан пацієнта. Якщо після 3 місяців застосування пластиру симптоми дефіциту естрогенів не усуваються, дозу можна збільшити, але максимальна доза не повинна перевищувати 100 мкг на добу. Якщо з'являються симптоми передозування (наприклад, відчуття напруги у молочних залозах), дозу слід зменшити.

Профілактика остеопорозу у жінок у постменопаузальному періоді:

Для профілактики постменопаузального остеопорозу у жінок пластир застосовувати у дозі 50 мкг на добу (1 пластир з інтервалом у 3-4 дні).

Загальні зауваження

Естрамон 50 можна використовувати як циклічно, так і безперервно.

Для жінок з інтактною маткою, незалежно від вибраного режиму лікування, естроген слід комбінувати з прогестагеном, який можна застосовувати разом з естрогеном, протягом принаймні 12-14 діб кожного 28-денного циклу для ефективного зменшення гіперплазії ендометрію, індукованої естрогеном. .

Для жінок після гістеректомії додавання прогестагену не рекомендується, крім випадків діагностування ендометріозу.

Початок терапії.

У жінок, які не застосовують ЗГТ, або у жінок, які переходять з безперервною комбінованою, лікування можна розпочати будь-якого зручного дня. У жінок, які переходять із циклічної або безперервної послідовної естроген-прогестагенної ЗГТ, лікування слід розпочинати відразу з наступного дня після завершення попереднього циклу.

Варіанти монотерапії естрогеном та комбінованої терапії естрогеном/прогестагеном.

Циклічно або циклічно послідовно:

Циклічне застосування естрогену з перервою в лікуванні, причому зазвичай лікарський засіб застосовують протягом 21 доби, після чого протягом 7 діб триває перерва у лікуванні. Для лікування жінок з маткою додатково послідовно застосовують прогестаген протягом останніх 12-14 діб лікування.

Постійно або безперервно послідовно:

Безперервне застосування естрогену. Для лікування жінок з маткою додатково послідовно застосовують прогестаген протягом 12-14 діб кожного 28-денного циклу.

Прогестаген можна додавати, наприклад, у формі таких препаратів як норетистерон, норетистерону ацетат, медроксипрогестерону ацетат або прогестерон (для більш детальної інформації див. інструкції з медичного застосування цих лікарських засобів).

Неперервне, нециклічне лікування можна застосовувати для жінок після гістеректомії, або якщо у перерві в лікуванні знову виявляються значні симптоми дефіциту естрогену.

Спосіб застосування

1. Кожен трансдермальний пластир упакований окремо. Безпосередньо перед застосуванням необхідно відкрити пакет, розрізавши його ближче до краю, дістати пластир, не пошкоджуючи його.
2. Пластир слід обережно згинати вздовж перфорації вгору і вниз, доки більша частина захисної плівки не відокремиться вздовж перфорованої смуги від клейкої поверхні пластиру. Ця частина захисної плівки знімається за один із отриманих кінчиків.
3. Відкриту клейку поверхню пластиру накласти на здорову чисту, суху ділянку шкіри зовнішньої поверхні стегна.
4. Вільну частину пластиру злегка підняти так, щоб видалити залишок захисної плівки та закріпити пластир повністю.
5. Після повної фіксації пластиру його необхідно притиснути рукою протягом 10 секунд.

Пластир не можна використовувати в області молочних залоз!

При використанні кожного нового пластиру необхідно змінювати місце аплікації. Новий пластир можна знову наклеювати на те саме місце щонайменше через тиждень. Безпосередньо перед аплікацією ділянку шкіри слід знежирити, вона не повинна бути пошкоджена або подразнена. Не слід кріпити пластир на такі ділянки, де при сидінні він може зрушити. Не слід наклеювати пластир у зоні талії, оскільки в результаті тертя при контакті з тісним одягом пластир може відклеїтися. Пластир наносять негайно після того, як упаковка розкрита та знята захисна плівка. Після фіксації пластиру слід переконатися, що він добре закріпився, особливо з країв. Якщо пластир не тримається, його слід притиснути для міцного закріплення.

Якщо пластир прикріплений правильно, пацієнтка може приймати ванну або душ, як завжди. Однак він може відклеюватися від шкіри при контакті з гарячою водою або в сауні. Слід захищати пластир від прямого сонячного проміння.

Якщо пластир відклеївся частково або повністю раніше часу (раніше, ніж за 3-4 дні), слід наклеїти новий пластир. Якщо чергове застосування пластиру було пропущено, новий пластир слід наклеїти якнайшвидше. Наступна його заміна має бути проведена відповідно до первинної схеми терапії. Переривання лікування може підвищити ймовірність маткової або мажучої кровотечі.

Досвід застосування пластиру Естрамон 50 жінкам віком від 65 років обмежений.

Особливості щодо застосування

ЗГТ слід розпочинати лише для лікування таких постменопаузальних симптомів, які негативно впливають на якість життя. Щонайменше один раз на рік слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі і ризику терапії перед початком або продовженням застосування пластиру Естрамон 50, і лікування доцільно продовжувати, тільки якщо користь перевищує ризики. Дані щодо ризиків, пов’язаних із ЗГТ при лікуванні передчасної менопаузи, обмежені. Однак завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку співвідношення користі та ризиків у таких жінок є більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.

Медичне обстеження/консультація. Перед початком або поновленням застосування препарату Естрамон 50 після перерви слід докладно вивчити анамнез пацієнтки (включаючи сімейний анамнез). Фізикальне обстеження (включаючи гінекологічне обстеження та обстеження молочних залоз) необхідно провести, беручи до уваги протипоказання (розділ «Протипоказання») і застереження (розділ «Особливості застосування»). Під час лікування рекомендується проводити регулярні огляди, частота і обсяг яких визначається індивідуально. Жінок слід поінформувати, про які зміни у молочних залозах необхідно повідомляти лікареві (див. розділ нижче «Рак молочної залози»). Регулярне обстеження, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, слід проводити відповідно до діючих інструкцій для здорових жінок, враховуючи медичні потреби індивідуально для кожної жінки. Ситуації, при яких необхідно спостерігати за станом пацієнток. При наявності будь-якого із зазначених нижче захворювань у даний момент, у минулому та/або їх погіршенні у період вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнткам слід перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що ці стани можуть рецидивувати або їх перебіг погіршуватися під час лікування препаратом Естрамон 50. До них належать:

• лейоміома (міома матки) або ендометріоз;
• фактори ризику тромбоемболічних захворювань (див. нижче);
• фактори ризику естрогенчутливих пухлин, наприклад перший ступінь спадкової схильності до раку молочної залози;
• артеріальна гіпертензія;
• захворювання печінки (наприклад, аденома печінки);
• цукровий діабет із судинними ускладненнями або без них;
• жовчнокам’яна хвороба;
• мігрень або (сильний) головний біль;
• системний червоний вовчак;
• гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);
• епілепсія;
• бронхіальна астма;
• отосклероз.

Підстави для негайного припинення терапії. ЗГТ необхідно припинити негайно у випадку виявлення протипоказання, а також у таких ситуаціях:

• поява жовтяниці або порушення функції печінки;
• значне підвищення артеріального тиску;
• поява вперше головного болю на зразок мігрені;
• вагітність.

Гіперплазія ендометрія та карцинома. У жінок з інтактною маткою ризик розвитку гіперплазії ендометрія та карциноми підвищується при призначенні тільки естрогенів протягом тривалого періоду часу. Помічене зростання ризику раку ендометрія у жінок, які приймають тільки естрогени, порівняно з тими, хто не приймає їх, коливається від 2 до 12 разів залежно від тривалості лікування та дози естрогену (див. розділ «Побічні реакції»). Після припинення лікування ризик може залишатись підвищеним принаймні протягом 10 років.

Додатковий циклічний прийом прогестагену протягом принаймні 12 днів на місяць або 28-денного циклу, або безперервна комбінована естроген-прогестагенова терапія у жінок зі збереженою маткою може запобігати надмірному ризику, асоційованому з ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі, пов’язані з раптовим зниженням рівня статевих гормонів ("кровотечі відміни"), або кров’янисті виділення. Якщо вони виникають при лікуванні через деякий час або тривають після припинення терапії, необхідно з’ясувати їх причину, що може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісних новоутворень ендометрія. Беззастережна естрогенна стимуляція може призвести до передзлоякісної або злоякісної трансформації залишкових вогнищ ендометріозу. Тому слід зважити необхідність призначення прогестагену на додаток до замісної терапії естрогеном у тих випадках, коли внаслідок ендометріозу було здійснено гістеректомію, і при наявності залишкового ендометріозу.

Рак молочної залози. Усі наявні дані свідчать про підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ та, імовірно, також у жінок, які приймають тільки естрогенову ЗГТ. Цей ризик залежить від тривалості застосування.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія. Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження «Ініціативи заради здоров’я жінок» (Women’s Health Initiative study – WHI) та епідеміологічні дослідження показали підвищений ризик виникнення раку молочної залози у жінок, яким застосовують комбіновану естроген-прогестагенову терапію ЗГТ, що стає очевидним приблизно після 3 років.

Монотерапія естрогеном. Дослідження WHI не виявило підвищення ризику раку молочної залози у жінок після гістеректомії, які приймають ЗГТ із застосуванням тільки естрогену. В обсерваційних дослідженнях переважно повідомлялося про незначне підвищення ризику діагностування раку молочної залози, що є суттєво нижчим, ніж у пацієнток, які приймають комбінації естрогену та прогестагену. Підвищений ризик стає очевидним вже через кілька років застосування та підвищується відповідно до збільшення тривалості застосування, однак після припинення лікування повертається до початкового рівня протягом кількох (щонайбільше 5) років. ЗГТ, особливо комбінована естроген-прогестагенова терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.

Рак яєчників. Рак яєчників виникає значно рідше, ніж рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, засвідчили дещо підвищений ризик у жінок, яким застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з прогестагеном як замісну гормональну терапію; цей ризик проявляється протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, зокрема дослідження WHI, свідчать, що застосування комбінованих ЗГТ може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. розділ «Побічні реакції»)

Венозна тромбоемболія. ЗГТ пов’язана з 1,3–3-разовим підвищенням ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин. Виникнення такої патології найбільш вірогідне протягом першого року проведення ЗГТ, аніж пізніше. Пацієнтки з відомими тромбофілічними ускладненнями мають підвищений ризик ВТЕ, і ЗГТ може додатково збільшувати цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана для цієї групи пацієнток (див. розділ «Протипоказання»)

Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є: застосування естрогенів, старший вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), вагітність/післяпологовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) і карцинома. Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує. Як і для всіх післяопераційних пацієнтів, необхідно вжити запобіжні заходи для попередження ВТЕ після хірургічного втручання. Якщо після планової операції очікується тривала іммобілізація, рекомендується тимчасове припинення ЗГТ за 4–6 тижнів до оперативного втручання. Лікування можна поновлювати, тільки коли жінка повністю відновить свою рухливість.

Жінкам без ВТЕ в анамнезі, але з наявністю у родичів першого ступеня родинного зв’язку тромбозу в молодому віці, можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (при скринінгу виявляють тільки частину тромбофілічних розладів).

Якщо ідентифіковано вроджений тромбофілічний розлад, який супроводжується тромбозом у члена сім’ї в анамнезі або якщо розлад є тяжким (наприклад, недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С або комбінація розладів) – ЗГТ протипоказана.

У жінок, які вже приймають постійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризики застосування ЗГТ.

Якщо ВТЕ розвивається після початку терапії, препарат треба негайно відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад, болісної набряклості ноги, раптового болю у грудній клітці, задишки).

Ішемічна хвороба серця (ІХС). Немає отриманих у рандомізованих контрольованих дослідженнях доказів захисту від інфаркту міокарду у жінок з або без ІХС, які приймали комбіновану естроген-прогестагенову ЗГТ або ЗГТ тільки естрогеном.

Комбінована естроген-прогестагенова терапія. Відносний ризик виникнення ІХС на тлі застосування комбінованої естроген-прогестагенової ЗГТ є дещо підвищеним. Оскільки базовий абсолютний ризик ІХС значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ІХС, зумовлених застосуванням естрогенів та прогестагенів, дуже мала у здорових жінок у близькому до менопаузи віці, але буде зростати у більш старшому віці.

Монотерапія естрогеном. Дані рандомізованих контрольованих досліджень не показали підвищеного ризику ІХС у жінок після гістеректомії, які приймають монотерапію естрогеном.

Ішемічний інсульт. Комбінована естроген-прогестагенова терапія та монотерапія естрогеном асоціюються з підвищенням ризику ішемічного інсульту до 1,5 раза. Відносний ризик не змінюється з віком або часом, що минув після настання менопаузи. Проте, оскільки базовий абсолютний ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають ЗГТ, зростатиме з віком.

Тяжкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Після виведення лікарського засобу на ринок повідомляли про випадки анафілактичних/анафілактоїдних реакцій, які подекуди розвивалися в період лікування естрадіолом і вимагали термінового медичного втручання.

Судинний набряк. Естрогени можуть спричиняти або посилювати симптоми судинного набряку, зокрема у жінок зі спадковим судинним набряком.

Пацієнтки, у яких після лікування естрадіолом розвинувся судинний набряк, не мають повторно отримувати Естрамон 50.

Інші стани.

• Естрогени можуть спричиняти затримку рідини, і тому необхідно уважно слідкувати за станом пацієнтів, які мають порушення функції серця або нирок.
• Жінки з наявною раніше гіпертригліцеридемією мають бути під ретельним спостереженням під час проведення замісної терапії естрогенами або гормональної замісної терапії, оскільки рідко у жінок з цією патологією рівень тригліцеридів у плазмі крові значно збільшувався під час лікування естрогенами, що призводило до панкреатиту.
• Естрогени збільшують рівень тироксинзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), призводячи до збільшення циркулюючих гормонів щитовидної залози, який визначають за рівнем зв'язаного з білком йоду (ЙЗБ), рівнями Т4 (при аналізі з використанням колонок або радіоімунному аналізі), або рівнями ТЗ (за допомогою радіоімунного аналізу). Захоплення трийодтироніну (ТЗ) зменшене в результаті підвищених рівнів ТЗГ. Концентрації вільних трийодтироніну (ТЗ) і тироксину (Т4) не змінюються. Рівні інших зв’язуючих білків у сироватці крові, кортикоїдзв’язуючого глобуліну (КЗГ) та глобуліну, що зв’язує статеві гормони (СГЗГ), можуть підвищуватися, що призводить до збільшення концентрації кортикостероїдів і статевих гормонів у крові. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми (ангіотензин-ренін субстрату, альфа-I-антитрипсину, церулоплазміну).
• При застосуванні ЗГТ не покращуються когнітивні здатності. Є посилання на підвищений ризик деменції у жінок, вік яких на початку безперервної комбінованої ЗГТ або монотерапії естрогенами перевищував 65 років.
• Відомо, що контактна сенсибілізація можлива при всіх варіантах топічного застосування лікарських засобів. Хоча це відбувається надзвичайно рідко, жінок, у яких розвивається контактна сенсибілізація на один із компонентів препарату Естрамон 50, слід проінформувати про можливість тяжкої реакції підвищеної чутливості, якщо вони продовжуватимуть застосування речовини, яка спричинила контактну сенсибілізацію.
• Хоча наявна інформація не свідчить, що естрогени, в тому числі трансдермальний естрадіол, порушують обмін вуглеводів, жінкам з діабетом потрібно перебувати під наглядом на початку терапії, поки не буде отримано додаткову інформацію.
• Необхідно регулярно перевіряти функцію щитовидної залози у пацієнток, які одночасно потребують замісної терапії тиреоїдними гормонами та прийому естрогенів, з метою контролю рівня тиреоїдних гормонів у плазмі крові.

Терапія Естрамоном 50 не перешкоджає заплідненню.

Легка еритема на місці застосування є побічним ефектом, про який найчастіше повідомляють (16,6%). Незначне почервоніння спостерігали після видалення пластиру зі шкіри на місці наклеювання. Також повідомляли про легкий прурит і невеликий висип на шкірі навколо місця наклеювання пластиру.

Небажані ефекти класифіковані за частотою проявів: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100, < 1/10), рідкісні (≥ 1/1000, < 1/100), одиничні (≥ 1/10000, < 1/1000), рідкісні (< 1/10000), невідомі (частота не може бути оцінена через відсутність даних).

Доброякісні, злоякісні та неспецифічні новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рідкісні – рак молочної залози.

З боку імунної системи: одиночні – підвищена чутливість; рідкісні – кропив'янка, анафілактичні реакції (включаючи ангіодем), анафілактоїдні реакції.

З боку метаболізму та харчування: рідкісні – гіперхолестеринемія; рідкісні – зміна толерантності до вуглеводів, погіршення перебігу порфірії.

Психічні порушення: часті – депресія, нервозність, афективна лабільність; нерозповсюджені – тривожність; одиничні – порушення лібідо; рідкісні – загострення епілепсії.

З боку нервової системи: дуже часті – головні болі; часті – сонливість, безсоння, зміни настрою, роздратованість, припливи; нечасті – мігрень, запаморочення; одиничні – парестезії; рідкісні – хорея.

З боку органів зору: рідкісні – порушення зору, відчуття сухості у власних очах; рідкісні – непереносимість контактних лінз.

З боку серцево-судинної системи: нечасті – артеріальна гіпертензія, емболія, тахікардія, непритомність; одиночні – венозна тромбоемболія, почуття тяжкості в ногах, варикозне розширення вен; невідомо – емболія.

З боку травного тракту та гепатобіліарної системи: часті – нудота, диспепсія, метеоризм, діарея, біль у животі, відчуття переповнення; підвищення апетиту; нечасті – блювання, запор, підвищення рівня ферментів печінки; одиничні – порушення функції печінки та порушення відтоку жовчі (утворення каменів у жовчному міхурі), холестатична жовтяниця, жовчнокам'яна хвороба, порушення функції жовчного міхура.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часті – реакції у місці застосування, включаючи місцеві кровотечі, синці, пекучість, екзему, набряк, запалення, біль, папули, парестезію, припухлість, везикули; подразнення шкіри, еритема; часті – акне, висипання на шкірі, сухість шкіри, свербіж; нечасті – зміна кольору шкіри; одиночні – контактний дерматит, пігментація, алопеція; рідкісні – некроз шкіри, поява зайвого волосся, мультиформна еритема, вузлувата еритема та геморагічний висип, хлоазма або меланоз, судинна пурпура, генералізована висип; невідомі – кропив'янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: часті – біль у спині; нечасті – артралгія, м'язові судоми, біль у суглобах, біль у кінцівках (біль у ногах*); одиничні – міастенія.

* Не стосується тромбоемболії, має, як правило, транзиторний характер і триває 3-6 тижнів. При стійких симптомах слід зменшити дозу естрогену.

Респіраторні порушення: рідкісні – біль у горлі.

З боку сечовивідної системи: нечасті – дизурія, інфекційні захворювання сечовивідних шляхів.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часті – відчуття напруженості та болю в молочних залозах, дисменорея, менструальні порушення; часті – збільшення молочних залоз, спазми матки, гіперплазія ендометрію, вагінальні інфекції, виділення (білі), посилення секреції з шийки матки, новоутворення шийки матки, патології матки, маткові/вагінальні кровотечі, включаючи кровомазання, біль у тазовій ділянці, патології енд, вагінальний канді сухість піхви, рак молочних залоз, кіста яєчника, фіброкістозні захворювання молочних залоз, кіста молочних залоз, відхилення від норми показників цитологічного мазка, опущення матки; одиничні – лейоміома матки, утворення кіст поза трубами, ендоцервікальні поліпи, галакторея, виділення з молочних залоз; невідомі – фіброзно-кістозна мастопатія.

Загальні порушення: часті – біль, дорсалгія, астенія, периферичні набряки, зміна маси тіла (збільшення чи зменшення); рідкісні – алергічні реакції, нездужання, затримка води чи солей в організмі, втрата апетиту; рідкісні – носові кровотечі.

Результати досліджень: нечасті – підвищення рівня трансаміназ; невідомо – аномальні результати тесту функції печінки.

При застосуванні деяких видів терапії естрогенами-прогестагенами повідомлялося про наступні побічні реакції:

• естроген залежні злоякісні та доброякісні новоутворення, наприклад рак ендометрію, новоутворення в печінці;
• венозна тромбоемболія, наприклад, глибокий венозний тромбоз, венозний тромбоз органів малого тазу та легенева емболія;
• інсульт;
• інфаркт міокарда;
• деменція;
• сухість очей;
• зміни складу слізної плівки;
• поява або загострення флебітів;
• ектропіон;
• носові кровотечі;
• порфірія;
• екзема;
• подібні циститу симптоми, збільшення розміру міоми матки;
• ерозії шийки матки.

Рак молочної залози

• Ризик діагнозу раку молочної залози у жінок, для лікування яких понад 5 років застосовували комбіновану терапію естрогеном та прогестагеном, був у 2 рази вищим.

• Збільшення ризику для пацієнток, які отримували монотерапію естрогеном, було помітно менше, ніж для пацієнток, які отримували комбіновані препарати естрогену та прогестагену.

• Рівень ризику залежить від тривалості застосування препарату.

Карцинома ендометрію

Жінки у постменопаузі з інтактною маткою.

Приблизно у 5 із 1 000 жінок з інтактною маткою, для лікування яких не застосовували ЗГТ, розвивалася карцинома ендометрію. У жінок з інтактною маткою застосування монотерапії естрогеном не рекомендовано, оскільки вона спричиняє підвищення ризику утворення карциноми ендометрію.

Залежно від тривалості монотерапії естрогеном та дози естрогену підвищений ризик виникнення карциноми ендометрію в рамках епідеміологічних досліджень склав від 5 до 55 додатково діагностованих випадків на 1000 жінок віком від 50 до 65 років.

Шляхом додавання прогестагену до монотерапії естрогеном принаймні протягом 12 діб на кожний цикл можна уникнути підвищеного ризику. В рамках дослідження Мільйон жінок після застосування комбінованої ЗГТ протягом 5 років (послідовно чи безперервно) ризик виникнення карциноми ендометрію не зростав (ВР – відносний ризик 1,0 [95% ДІ 0,8-1,2]).

Карцинома яєчника

Застосування лікарських засобів для монотерапії естрогеном або комбінованих лікарських засобів з естрогеном та прогестагеном для ЗГТ пов'язане з незначно підвищеним ризиком діагнозу карциноми яєчника.

За результатами мета-аналізу в рамках 52 епідеміологічних досліджень ризик виникнення карциноми яєчника підвищений для жінок, для лікування яких нині застосовують ЗГТ, порівняно з жінками, для лікування яких ніколи не застосовували ЗГТ (ВР 1,43, 95 %) ДІ 1,31-1,56). Для жінок віком від 50 до 54 років, для лікування яких застосовували ЗГТ протягом 5 років, спостерігали один додатковий випадок на 2000 пацієнток. Для жінок віком від 50 до 54 років, для лікування яких не застосовували ЗГТ, протягом тривалості 5 років діагностували близько 2 випадків виникнення карциноми яєчника на 2000 пацієнток.

Венозна тромбоемболія

Ризик виникнення венозної тромбоемболії (ВТЕ), наприклад тромбозу глибоких вен ніг або тазу або емболії легень, при застосуванні ЗГТ зростає в 1,3–3 рази. Виникнення такого захворювання ймовірніше протягом першого року лікування, ніж протягом наступних років лікування.

Коронарна хвороба серця

У жінок старше 60 років, для лікування яких застосовували комбіновану ЗГТ естрогеном та прогестагеном, ризик розвитку коронарної хвороби серця дещо підвищений.

Інсульт

Застосування монотерапії естрогеном або комбінованої терапії естрогеном та прогестагеном пов'язане з підвищеним ризиком ішемічного інсульту до 1,5 раза. Ризик геморагічного інсульту при застосуванні ЗГТ не збільшується. Цей відносний ризик не залежить від віку пацієнтки або тривалості застосування препарату. Однак, оскільки вихідний ризик значною мірою залежить від віку пацієнтки, загальний ризик у жінок при застосуванні ЗГТ зростає зі збільшенням віку.

У зв'язку з лікуванням естрогеном/прогестагеном повідомляли про такі небажані ефекти при застосуванні лікарського засобу:

• захворювання жовчного міхура;
• захворювання шкіри та підшкірної клітковини: хлоазму, багатоформна еритема, вузлувата еритема, судинна пурпура;
• імовірна деменція у жінок старше 65 років;
• жовтяниця;
• аденома молочної залози.

При трансдермальному застосуванні передозування естрадіолу малоймовірне.

Найчастішими симптомами передозування при клінічному застосуванні є напруження молочних залоз та/або піхвова кровотеча. З появою подібних симптомів слід розглянути варіант зменшення дози. Щоб швидко усунути ефекти передозування, слід видалити пластир.

Зберігати при температурі від 5°C до 25°C.

Естрамон лейкопластир 50 мкг - замісна гормональна терапія при пре- та постменопаузальному дефіциті естрогенів у жінок.