Езетрекс таблетки 10 мг №28

28 таблеток (4 блістера по 7 шт)

таблетки для внутрішнього застосування

Езетиміб — це представник нового класу ліпідознижувальних речовин, які селективно пригнічують інтестинальну абсорбцію холестерину та відповідних рослинних стеролів. Езетиміб є перорально активним та має механізм дії, відмінний від інших класів холестеринознижувальних препаратів (наприклад, статинів, секвестрантів жовчних кислот (смоли), кислотних похідних фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимібу є переносник стеролів Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), що відповідає за всмоктування холестерину та фітостеролів у кишечнику. Езетиміб локалізується на щітковій смужці тонкої кишки й пригнічує абсорбцію холестерину, зменшуючи доставку інтестинального холестерину в печінку; статини знижують синтез холестерину в печінці, разом ці механізми забезпечують додаткове зниження холестерину. Після 2-тижневого клінічного застосування у 18 пацієнтів із гіперхолестеринемією езетиміб на 54 % знижував абсорбцію холестерину порівняно з плацебо. Була проведена серія доклінічних досліджень для визначення селективності езетимібу щодо пригнічення абсорбції холестерину. Езетиміб пригнічував абсорбцію [14C]-холестерину без впливу на абсорбцію тригліцеридів, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А і D. Епідеміологічні дослідження встановили, що серцево-судинна захворюваність та летальність змінюються у прямій залежності від рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та в оберненій — від рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Прийом езетимібу зі статином ефективний для зниження ризику виникнення серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та гострим коронарним синдромом (ГКС) в анамнезі.

Абсорбція Після перорального прийому езетиміб швидко абсорбується і активно кон’югує з утворенням фармакологічно активного фенольного глюкуроніду (езетиміб-глюкуронід). Середня максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові езетимібу-глюкуроніду досягається через 1–2 години, езетимібу — через 4–12 годин. Абсолютну біодоступність езетимібу визначити неможливо, оскільки ця сполука практично не розчиняється у водному середовищі, придатному для інʼєкцій. Одночасне вживання їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливає на пероральну біодоступність езетимібу, зокрема таблеток по 10 мг. Езетрекс можна приймати незалежно від вживання їжі. Розподіл Езетиміб та езетиміб-глюкуронід зв’язуються з білками плазми людини на 99,7 % і 88–92 % відповідно. Метаболізм Первинний метаболізм езетимібу відбувається в тонкому кишечнику і печінці шляхом кон’югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Мінімальний окисний метаболізм (реакція I фази) спостерігався на всіх етапах трансформації. Езетиміб та езетиміб-глюкуронід є основними речовинами, що визначаються в плазмі крові та становлять приблизно 10–20 % і 80–90 % від загального вмісту препарату в плазмі відповідно. Езетиміб та езетиміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення езетимібу та езетимібу-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Після прийому добровольцями всередину 20 мг 14С-езетимібу в плазмі крові було виявлено приблизно 93 % сумарного езетимібу від загальної радіоактивності плазми. Приблизно 78 % і 11 % прийнятої радіоактивної дози було виведено з калом і сечею відповідно протягом 10 днів. Через 48 годин у плазмі крові рівнів радіоактивності, що визначаються, не спостерігалося. Особливі популяції Діти Фармакокінетика езетимібу у дітей віком ≥ 6 років аналогічна до такої у дорослих. Фармакокінетичні дані щодо дітей віком < 6 років відсутні. Клінічний досвід застосування езетимібу дітям та підліткам включає пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або ситостеролемією. Пацієнти літнього віку У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) концентрація у плазмі крові загального езетимібу приблизно вдвічі вища, ніж у молодих пацієнтів (18–45 років). Зниження ХС ЛПНЩ і профіль безпеки приблизно однакові у пацієнтів літнього віку і молодих пацієнтів, які приймають езетиміб. Тому немає потреби в корекції дози для пацієнтів літнього віку. Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому 10 мг езетимібу середня площа під кривою «концентрація в плазмі — час» (АUC) загального езетимібу було в 1,7 раза вище у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня (5–6 балів за шкалою Чайлда — П’ю), ніж у здорових добровольців. Протягом 14-денного дослідження застосування езетимібу (по 10 мг щодня) у пацієнтів із печінковою недостатністю помірного ступеня (7–9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) значення AUC загального езетимібу зростало приблизно у 4 рази в 1-й та 14-й день порівняно з таким показником у здорових добровольців. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня корекція дози не потрібна. Оскільки ефекти підвищеного вмісту езетимібу в пацієнтів із печінковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлда — П’ю) невідомі, препарат Езетрекс не рекомендований для застосування цій категорії пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому 10 мг езетимібу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (n = 8; кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв/1,73 м2) середнє значення AUC загального езетимібу зростало приблизно в 1,5 раза порівняно з таким показником у здорових добровольців (n = 9). Цей результат не вважається клінічно значущим. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок немає потреби в корекції дози. У одного пацієнта в цьому дослідженні (який мав нирковий трансплантат й отримував мультитерапію, в тому числі циклоспорин) рівень загального езетимібу був вищий у 12 разів. Стать Концентрація в плазмі загального езетимібу трохи вища (приблизно 20 %) у жінок, ніж у чоловіків. Зниження рівня ХС ЛПНЩ і профіль безпеки приблизно однакові у чоловіків і жінок, які приймають езетиміб. Тому немає потреби в корекції дози залежно від статі.

Інші ліпідомодифікаційні засоби. Код АТХ C10A X09.

Доклінічні дослідження показали, що езетиміб не індукує ферменти системи цитохрому Р450, що метаболізують препарат. Не спостерігалося жодних клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимібом та препаратами, що метаболізуються ферментами системи цитохрому P450 1A2, 2D6, 2C8, 2C9 та 3A4 або N- ацетилтрансферазою. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетиміб при комбінованій терапії не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду або мідазоламу. Циметидин при комбінованій терапії з езетимібом не впливав на біодоступність езетимібу. Антациди. Одночасний прийом антацидів призводить до зниження ступеня абсорбції езетимібу, але не впливає на його біодоступність. Таке зниження ступеня абсорбції не вважається клінічно значущим. Холестирамін. При комбінованому застосуванні з холестираміном середнє значення AUC сумарного езетимібу (езетиміб та езетиміб-глюкуронід) зменшувалося приблизно на 55 %. При додаванні езетимібу до холестираміну поступове зниження ХС ЛПНЩ може уповільнитися. Фібрати. У пацієнтів, які приймають Езетрекс та фенофібрат, існує ризик розвитку холелітіазу та жовчнокам’яної хвороби. При підозрі на жовчнокам’яну хворобу у пацієнта, який приймає лікарський засіб Езетрекс та фенофібрат, показані обстеження жовчного міхура, а таку терапію слід призупинити. Паралельний прийом фенофібрату або гемфіброзилу помірно підвищує концентрації загального езетимібу (приблизно у 1,5–1,7 раза відповідно). Комбінована терапія езетимібом та іншими фібратами не досліджувалась. Фібрати можуть збільшувати виділення холестерину в жовч, що призводить до жовчнокам’яної хвороби. У процесі досліджень на тваринах езетиміб іноді збільшував рівень холестерину в міхуровій жовчі, але не у всіх видів. Ризик утворення каменів, пов’язаний із терапевтичним застосуванням препарату Езетрекс, не можна виключити. Статини. Жодної клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії не було виявлено при комбінованому прийомі езетимібу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином. Антикоагулянти. Одночасне застосування езетимібу (10 мг 1 раз на добу) не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у процесі дослідження за участю 12 здорових дорослих чоловіків. Однак були післяреєстраційні повідомлення про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) у пацієнтів, яким езетиміб додавали до варфарину або флуїндіону. При додаванні езетимібу до варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону необхідно здійснювати моніторинг МНВ належним чином. Діти. Дослідження взаємодії езитимібу з іншими лікарськими засобами проводилися тільки за участю дорослих.

діюча речовина: ezetіmibe; 1 таблетка містить езетимібу 10 мг; допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, гіпромелоза, магнію стеарат.

Досліджень щодо впливу езетимібу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами не проводилося. Але слід враховувати, що повідомлялося про запаморочення при керуванні автомобілем та іншими механізмами.

Терапія лікарським засобом Езетрекс у комбінації зі статином протипоказана в період вагітності або годування груддю. Езетрекс не слід застосовувати під час годування груддю. Відсутні дані про клінічні випробування щодо впливу езетимібу на фертильність людини.

На початку лікування необхідний нагляд спеціаліста. Діти віком від 10 років (пубертатний стан: у хлопчиків — стадія Таннера II та вище, дівчатка — не менше ніж через рік після менархе) не потребують корекції дози, однак клінічний досвід застосування дітям (віком від 10 до 17 років) обмежений. При прийомі лікарського засобу Езетрекс із симвастатином слід ознайомитися з інструкцією для застосування щодо дозування для дітей віком від 10 до 17 років. Діти віком до 10 років: застосування лікарського засобу Езетрекс дітям віком до 10 років не рекомендується через недостатню кількість даних з безпеки та ефективності.

Первинна гіперхолестеринемія Езетрекс у комбінації з інгібітором ГМГ-КоА-редуктази (статином) показаний як допоміжна терапія до дієти для пацієнтів із первинною (гетерозиготною сімейною та несімейною) гіперхолестеринемією, якщо терапії тільки статином недостатньо. Монотерапія лікарським засобом Езетрекс показана як допоміжна терапія до дієти для пацієнтів із первинною (гетерозиготною сімейною та несімейною) гіперхолестеринемією, для яких застосування статину є недоцільним або існує його непереносимість. Профілактика серцево-судинних ускладнень Езетрекс показаний для зниження ризику виникнення серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та гострим коронарним синдромом (ГКС) в анамнезі, незалежно від того, чи отримували вони раніше статини. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія (ГоСГ) Езетрекс у комбінації зі статином показаний як допоміжна терапія до дієти для пацієнтів із ГоСГ. Пацієнти можуть також отримувати додаткове лікування (наприклад, аферез ЛПНЩ). Гомозиготна ситостеролемія (фітостеролемія) Езетрекс показаний як допоміжна терапія до дієти для пацієнтів із гомозиготною сімейною ситостеролемією.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу. При супутньому прийомі препарату Езетрекс з будь-яким статином слід ознайомитися з інструкцією останнього. Сумісна терапія препаратом Езетрекс зі статинами протипоказана в період вагітності або годування груддю, а також пацієнтам із захворюваннями печінки у стадії загострення або нез’ясованим тривалим підвищенням рівня сироваткових трансаміназ.

Протягом усього курсу лікування препаратом Езетрекс пацієнт повинен дотримуватися стандартної ліпідознижувальної дієти. Рекомендована доза лікарського засобу Езетрекс становить 10 мг (1 таблетка) на добу незалежно від вживання їжі. При додаванні препарату Езетрекс до статину слід продовжувати прийом тієї дози статину, яка вже була призначена. У такому випадку слід ознайомитися з інструкцією для медичного застосування цього статину. Пацієнти з ІХС та ГКС в анамнезі Для зниження ризику виникнення серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС та ГКС в анамнезі Езетрекс можна призначати зі статином із доведеною користю. Супутній прийом із секвестрантами жовчних кислот Прийом препарату Езетрекс слід проводити не пізніше ніж за 2 години до або не раніше ніж через 4 години після введення секвестранту жовчної кислоти.

Побічні реакції Лабораторні дослідження - підвищення рівня аланінамінотрансферази (AЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ); підвищення рівня креатинфосфокінази у крові; підвищення рівня гама-глутамілтрансферази; результати функціональних печінкових проб поза нормою. Респіраторні, торакальні та медіастинальні розлади - кашель. З боку шлунково-кишкового тракту - абдомінальний біль; діарея; метеоризм. Диспепсія; гастроезофагеальний рефлюкс; нудота. З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини - артралгія; м’язові спазми; біль у шиї. Порушення обміну речовин і харчування - зниження апетиту. Судинні розлади - гарячі припливи; артеріальна гіпертензія. Загальні порушення та реакції у місці введення - втома. Лабораторні дослідження - підвищення рівня AЛТ та/або АСТ. З боку нервової системи - головний біль. З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини - міалгія.

У клінічних дослідженнях застосування езетимібу 50 мг/добу 15 здоровим добровольцям до 14 днів або 40 мг/добу 18 пацієнтам із первинною гіперхолестеринемією протягом 56 днів загалом добре переносилося. У тварин не спостерігалася токсичність після одноразового перорального введення доз 5000 мг/кг езетимібу (у щурів і мишей) та 3000 мг/кг (у собак). Повідомлялося про декілька випадків передозування езетимібу; у більшості випадків передозування не спричинило небажаних явищ. Небажані явища, які спостерігалися, не були серйозними. У разі передозування слід вжити симптоматичних та підтримувальних заходів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.