Ігригрикс розчин для ін'єкцій, 5 мг/мл, 1 мл у ампулах, 10 шт.

По 1 мл в ампулі з безбарвного скла та гідролітичного класу з двома маркувальними кільцями жовтого та червоного (для дозування 5 мг/мл) або зеленого та червоного (для дозування 15 мг/мл) кольору та з лінією або точкою розлому. По 5 ампул в осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки без покриття (піддон). По 2 коміркові упаковки (піддони) вміщують у пачку з картону.

Розчин для ін'єкцій.

Іпігрікс має безпосередній стимулюючий вплив на проведення імпульсу по нервових волокнах, міжнейрональних та нервово-м'язових синапсах периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Фармакологічна дія препарату Іпігрікс заснована на комбінації двох механізмів дії – блокада калієвих каналів мембрани нейронів та м'язових клітин; оборотне інгібування холінестерази в синапсах.

Іпігрікс посилює дію на гладкі м'язи не тільки ацетилхоліну, але й адреналіну, серотоніну, гістаміну та окситоцину. Іпігрікс покращує та стимулює проведення імпульсу в нервовій системі та нервово-м'язову передачу. Іпігрікс посилює скоротливість гладком'язових органів під впливом усіх антагоністів ацетилхолінових, адреналінових, серотонінових, гістамінових та окситоцинових рецепторів, за винятком калію хлориду. Іпігрікс покращує пам'ять, гальмує проградієнтний розвиток деменції. Препарат відновлює проведення імпульсу у периферичній нервовій системі, порушеного внаслідок різних факторів, таких як травма, запалення, дія місцевих анестетиків, деяких антибіотиків, калію хлориду, токсинів; помірковано стимулює ЦНС з окремими проявами седативного ефекту; має аналгетичну та антиаритмічний ефект. Препарат не має тератогенної, ембріотоксичної, мутагенної та канцерогенної, а також алергійної та імунотоксичної дії, а також не впливає на ендокринну систему.

Іпідакрин швидко всмоктується після підшкірного або внутрішньом'язового введення. Максимальна концентрація у крові досягається через 25-30 хв; швидко надходить у тканини. Період напіврозподілу у фазі становить 40 хв. Приблизно 40-55% активної речовини зв'язується з білками плазми.

Виведення препарату Іпігрікс здійснюється нирками, а також екстраренально (через шлунково-кишковий тракт). Метаболізується у печінці. Період напіввиведення при парентеральному введенні препарату Іпігрікс становить 2-3 години. Екскреція відбувається в основному за рахунок канальцевої секреції, і тільки виводиться шляхом клубочкової фільтрації. При парентеральному введенні 34,8% іпідакрину виділяється із сечею у незміненому вигляді.

Антихолінестеразні засоби. Код АТХ N07A A.

Іпігрікс посилює седативний ефект у комбінації із засобами, що пригнічують ЦНС. Дія та побічні ефекти посилюються при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами холінестерази та холіноміметичними засобами. У хворих на міастенію підвищується ризик розвитку «холінергічного» кризи, якщо препарат Іпігрікс застосовують одночасно з холінергічними засобами. Ризик розвитку брадикардії підвищується, якщо β-адреноблокатори застосовувалися до початку лікування препаратом Іпігрікс. Іпігрікс можна застосовувати в комбінації з препаратами Ноотроп. Алкоголь посилює побічні ефекти препарату Іпігрікс.

Діюча речовина Іпігрікс: іпідакрин (ipidacrine) 1 мл розчину (1 ампула), 5 мг або 15 мг іпідакрину гідрохлориду, моногідрат (у перерахунку на іпідакрин гідрохлорид);

допоміжні речовини: соляна кислота розведена, вода для ін'єкцій.

У період лікування необхідно утримуватися від керування автомобілем, а також від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Іпігрікс підвищує тонус матки і може спричинити передчасні пологи, тому під час вагітності застосування препарату Іпігрікс протипоказане. Застосування препарату у період годування груддю протипоказане.

У зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки застосування препарату Іпігрікс, розчин для ін'єкцій, дітям не призначають.

• Захворювання периферичної нервової системи: моно- та полінейропатія, полірадикулопатія, міастенія та міастенічний синдром різної етіології;
• захворювання ЦНС: бульбарні паралічі та парези;
• відновний період органічних уражень ЦНС, що супроводжуються руховими порушеннями.

• Підвищена чутливість до іпідакрину або інших компонентів препарату Іпігрікс;
• епілепсія – екстрапірамідні порушення з гіперкінезами;
• стенокардія, виражена брадикардія – бронхіальна астма;
• вестибулярні розлади;
• виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
• механічна непрохідність кишечника та сечовивідних шляхів.

Дози та тривалість лікування визначають індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання. Розчини іпідакрину, що містять 5 мг/мл та 15 мг/мл, вводять внутрішньом'язово або підшкірно.

Захворювання периферичної нервової системи. Моно- та полінейропатії різного генезу: підшкірно або внутрішньом'язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування– 10-15 днів (у важких випадках до 30 днів), далі лікування продовжують таблетованою формою препарату Іпігрикс.

Міастенія та міастенічний синдром: підшкірно або внутрішньом'язово вводять 5-30 мг 1-3 рази на добу з наступним переходом на таблетовану форму. Загальний курс лікування становить 1-2 місяці. При необхідності лікування можна повторити кілька разів із перервою між курсами в 1-2 місяці.

Захворювання ЦНС. Бульбарні паралічі та парези: підшкірно та внутрішньом'язово вводять 5-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування – 10-15 днів, по можливості, переходять на таблетовану форму.

Відновлювальний період при органічних ураженнях ЦНС. Внутрішньом'язово – 10-15 мг 1-2 рази на добу, курс лікування. до 15 днів, далі наскільки можна – 1-2 рази на добу.

Іпідакрин добре переноситься, побічні ефекти виникають рідко (у 6,5% випадків), виражені слабо і, як правило, виявляються не у всіх пацієнтів.

Порушення серцевої діяльності: тахікардія, знижена частота серцевих скорочень.

З боку нервової системи: при застосуванні високих доз – запаморочення, біль голови, сонливість, загальна слабкість, судоми.

З боку дихальної системи: посилене виділення секрету бронхів, бронхоспазм.

З боку травної системи: посилене слиновиділення, нудота при застосуванні високих доз, блювання, діарея, жовтяниця, біль за грудиною.

З боку шкіри та підшкірних тканин: посилене потовиділення; при застосуванні високих доз– шкірні алергічні реакції (свербіж, висипання), кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку репродуктивної системи: підвищення тонусу матки. У разі розвитку небажаних побічних дій зменшують дозу або короткочасно (на 1-2 дні) переривають застосування препарату Іпігрікс. Слиновиділення та зниження частоти серцевих скорочень можна зменшити і холіноблокаторами (атропін тощо).

Симптоми: бронхоспазм, посилене потовиділення, звуження зіниць, ністагм, посилення перистальтики шлунково-кишкового тракту, спонтанна дефекація та сечовипускання, блювота, жовтяниця, брадикардія, порушення внутрішньосерцевої провідності, тривога, збудження, почуття страху, атаксія, судоми, кома, порушення мови, сонливість, загальна слабкість.

Лікування: застосовують симптоматичну терапію, використовують м-холіноблокатори: атропін, циклодол, метацин.

Зберігати Іпігрікс необхідно при температурі не вище 25°С. Не заморожувати!

Зберігати Іпігрікс у недоступному для дітей місці!

Препарат застосовується при захворюваннях периферичної нервової системи.