Невралон 2 мл ампули №5 розчин для ін'єкцій

По 2 мл у ампулах; по 5 ампул у контурній упаковці; по 1 контурній упаковці в картонній коробці.

Нейротропні вітаміни групи В мають сприятливий вплив на запальні та дегенеративні захворювання нервів та рухового апарату. У великих дозах володіють аналгетичними властивостями, сприяють поліпшенню кровообігу і нормалізують роботу нервової системи та процес кровотворення. Також препарати вітамінів групи використовуються для усунення дефіцитних станів.

Тіамін (вітамін В1) є дуже важливою активною речовиною. В організмі фосфорилюється з утворенням біологічно активних тіаміндифосфатів (кокарбоксилаза) та тіамінтрифосфатів (ТТР). Тіаміндифосфат як коензим бере участь у важливих функціях вуглеводного обміну, що мають вирішальне значення в обмінних процесах нервової тканини, що впливають на проведення нервового імпульсу в синапсах. При недостатності вітаміну В1 у тканинах відбувається накопичення метаболітів, насамперед молочної та піровиноградної кислоти, що призводить до різних патологічних станів та розладів діяльності нервової системи.

Піридоксин (вітамін В6) у своїй фосфорильованій формі (піридоксаль-5'-фосфат, PALP) є коензимом низки ферментів, що взаємодіють у загальному неокисному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилювання вони залучаються до утворення фізіологічно активних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), через трансамінування – до анаболічних та катаболічних процесів обміну (наприклад, глутамат-оксалоацетаттрансаміназу, глутаматапіру та Вітамін В 6 діє на чотирьох різних ділянках метаболізму триптофану.

Ціанокобаламін (вітамін В12) необхідний для процесів клітинного метаболізму. Він впливає на функцію кровотворення (зовнішній протианемічний фактор), бере участь в утворенні холіну, метіоніну, креатиніну, нуклеїнових кислот, має знеболювальну дію.

Після парентерального введення вітамін В1 розподіляється в організмі. Приблизно 1 мг тіаміну розпадається щодня. Метаболіти виводяться із сечею. Дефосфорилювання відбувається у нирках. Біологічний період напіврозпаду тіаміну становить 0,35 години. Нагромадження 1 в організмі не відбувається завдяки обмеженому розчиненню в ліпідах.

Після парентерального введення вітамін 6 фосфорилюється та окислюється до піридоксаль-5-фосфату. У плазмі крові піридоксаль-5-фосфат та піридоксаль зв'язуються з альбуміном. Формою, що транспортується, є піридоксаль. Для проходження через клітинну мембрану піридоксаль-5-фосфат, пов'язаний з альбуміном, гідролізується лужною фосфатазою піридоксаль.

Вітамін В12 після парентерального введення утворює транспортні білкові комплекси, які швидко абсорбуються печінкою, кістковим мозком та іншими проліферативними органами. Надходить у жовч і бере участь у кишково-печінковій циркуляції; проходить через плаценту.

Препарати вітаміну В1 у комбінації з вітаміном В 6 та/або вітаміном В12 . Код АТХ А11D В.

Тіамін

5-фторурацил – при одночасному застосуванні інактивується ефект тіаміну (внаслідок конкурентного інгібування фосфорилювання тіаміну в тіамін-пірофосфат).

Петлеві діуретики, що гальмують канальцеву реабсорбцію (наприклад, фуросемід) – при одночасному тривалому застосуванні можливе збільшення екскреції тіаміну і, таким чином, зменшення його рівня.

Напої, що містять сульфіти (наприклад, вино) – вживання таких напоїв підвищує деградацію тіаміну.

Піридоксин

Антагоністи піридоксину (наприклад, ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральні контрацептиви – при одночасному застосуванні підвищується потреба у вітаміні В6.

Леводопа – при одночасному застосуванні послаблюється ефект останньої. Одночасне застосування цих засобів протипоказане.

Лідокаїн

Засоби для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію внутрішньовенно), снодійні та седативні засоби – при одночасному застосуванні посилюється пригнічуючий ефект таких засобів на функцію дихання та центральну нервову систему (характерно для снодійних та седативних засобів), а також послаблюється кардіотон.

Адреноблокатори (у т. ч. пропранолол, надолол) – при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються його ефекти (в т. ч. токсичні) та підвищується ризик розвитку брадикардії та гіпотензії.

Курареподібні засоби – при одночасному застосуванні можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м'язів).

Норепінефрін, мексилетин – при одночасному застосуванні посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).

Ізадрін, глюкагон – при одночасному застосуванні підвищується кліренс лідокаїну.

Циметидин, мідазолам – при одночасному застосуванні збільшується концентрація лідокаїну у плазмі крові. Циметидин витісняє через білки і уповільнює інактивацію лідокаїну в печінці, що призводить до підвищення ризику побічної дії лідокаїну. Мідазолам поступово збільшує концентрацію лідокаїну в плазмі крові.

Протисудомні засоби (фенітоїн), барбітурати (в т.ч. з фенобарбіталом) – при одночасному застосуванні можливе посилення метаболізму та зниження концентрації лідокаїну в плазмі крові, а також посилення кардіодепресивного ефекту.

Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні засоби (похідні гідрантаїну) – при одночасному застосуванні посилюється кардіодепресивний ефект та можливий розвиток судом.

Новокаїн, новокаїнамід – при одночасному застосуванні можливе порушення центральної нервової системи, галюцинації.

Інгібітори моноамінооксидази (МАО), аміназин, бупівакаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін – при одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезуюча дія лідокаїну.

Наркотичні аналгетики (наприклад, морфін) – при одночасному застосуванні посилюється аналгетичний ефект наркотичних аналгетиків, проте посилюється і пригнічення дихання.

Преніламін – при одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».

Пропафенон – при одночасному застосуванні можливе збільшення тривалості та підвищення тяжкості побічних ефектів центральної нервової системи.

Рифампіцин – при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації лідокаїну у плазмі крові.

Поліміксин В – при одночасному застосуванні слід контролювати функцію дихання.

Прокаїнамід – при одночасному застосуванні можливий розвиток галюцинацій.

Серцеві глікозиди – при одночасному застосуванні послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.

Глікозиди наперстянки – на тлі інтоксикації глікозидами наперстянки лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.

Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) – при одночасному застосуванні можливе уповільнення абсорбції та пролонгація ефекту лідокаїну.

Гуанадрель, гуанетидин, мекаміламін, триметафан – при одночасному застосуванні для спинальної та епідуральної анестезії збільшується ризик вираженої артеріальної гіпотензії та брадикардії.

Бета-адреноблокатори – при одночасному застосуванні сповільнюється метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються його ефекти (в т.ч. токсичні) та підвищується ризик розвитку брадикардії та гіпотензії. При одночасному застосуванні слід зменшити дозу лідокаїну.

Ацетазоламід, тіазидні та петлеві діуретики – при одночасному застосуванні можливе ослаблення ефекту лідокаїну (внаслідок гіпокаліємії).

Антикоагулянти (у т. ч. ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин) – при одночасному застосуванні збільшується ризик розвитку кровотеч.

Засоби, що виконують блокаду нервово-м'язової передачі – при одночасному застосуванні можливе посилення ефекту таких засобів (внаслідок зменшення провідності нервових імпульсів).

Етанол – при одночасному застосуванні посилюється пригнічуючий ефект лідокаїну на функцію дихання.

діючі речовини: thiamine hydrochloride, pyridoxine hydrochloride, cyanocobalamin;

допоміжні речовини: лідокаїну гідрохлорид, бензиловий спирт, калію гексаціаноферат (ІІІ), натрію гексаметафосфат, розчин натрію гідроксиду, вода для ін'єкцій.

Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом чи іншими механізмами. Якщо під час застосування препарату спостерігається запаморочення, слід утриматися від керування автотранспортом чи роботи з механізмами.

У період вагітності або годування груддю рекомендоване щоденне споживання вітаміну В1 становить 1,4 – 1,6 мг, для вітаміну В6 2,4 – 2,6 мг. У період вагітності ці дозування можуть бути перевищені, якщо у пацієнта є дефіцит В1 та В6.

Вітамін В1 та В6 проникають у грудне молоко. Високі дози вітаміну В6 можуть зменшувати кількість молока.

Препарат містить 100 мг вітаміну В6 в ампулі, тому його не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати дітям.

Неврологічні захворювання різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицевого нерва.

Гіповітаміноз.

Препарат призначений для внутрішньом'язового введення. Ін'єкцію слід виконувати у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза.

У тяжких випадках препарат застосовувати у дозі 2 мл 1 раз на добу до зняття гострих симптомів. Надалі препарат застосовувати у дозі 2 мл 2-3 рази на тиждень. Курс лікування триває щонайменше 1 місяці.
Для підтримки або продовження терапевтичного курсу ін'єкцій або профілактики рецидиву слід переходити на пероральну терапію.

Вітамін В1 має широке терапевтичний діапазон. Дуже високі дози (більше 10 г) виявляють курареподібний ефект, пригнічуючи провідність нервових імпульсів.

Вітамін В6 має дуже низьку токсичність. Надмірне застосування вітаміну В6 у дозах понад 1 г на добу протягом кількох місяців може призвести до нейротоксичних ефектів. Невропатії з атаксією та розлади чутливості, церебральні судоми зі змінами на ЕКГ, а також в окремих випадках гіпохромна анемія та себорейний дерматит були описані після введення більше 2 г на добу.

Вітамін В12: після парентерального введення (у поодиноких випадках - після перорального застосування) доз вітаміну вище, ніж рекомендовані, спостерігалися алергічні реакції, екзематичні шкірні порушення та доброякісна форма акне. При тривалому застосуванні у високих дозах можливе порушення активності ферментів печінки, біль у серці, гіперкоагуляція.

Лікування: симптоматична терапія.

Лідокаїн: симптоми передозування включають психомоторне збудження, запаморочення, загальну слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, порушення зору, тоніко-клонічні судоми, кому, колапс, можлива блокада, пригнічення центральної нервової системи, зупинка дихання. Перші симптоми передозування у здорових людей виникають при концентрації лідокаїну в крові понад 0,006 мг/кг, судоми – при 0,01 мг/кг.

Лікування: припинення введення препарату, оксигенотерапія, протисудомні засоби, вазоконстриктори (норадреналін, мезатон), при брадикардії – холінолітики (0,5 – 1 мг атропіну). Можливе проведення інтубації, штучної вентиляції легень, реанімаційних заходів. Діаліз не є ефективним.

Зберігати при температурі 2-8 °C в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

Невралон показаний при неврологічних захворюваннях різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицевого нерва.