Орципол таблетки в/о № 10
Орципол таблетки в/о № 10
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Ціни у місті
Знайдено в аптеках:
від 270.51 ₴ до 421.62 ₴
ЧАСТО КУПУЮТЬ РАЗОМ
308.74 ₴
198.49 ₴
270.77 ₴
70.90 ₴
134.86 ₴
305.80 ₴
Характеристики
Категорія
Виробник
ЛАБОРАТОРІЯ БЕЙЛІ-КРЕАТ
Країна-виробник
Франція
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
3 роки
Активні речовини
Ципрофлоксацин, орнідазол
Кількість в упаковці
10
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
158901
Код АТС/ATX
J01R A12
Кому можна
![[object Object]](/static/images/drug/alergy.svg){kind=small}
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
![[object Object]](/static/images/drug/diabet.svg){kind=small}
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
![[object Object]](/static/images/drug/child.svg){kind=small}
ДІТЯМ
з 15-ти років
Особливості
![[object Object]](/static/images/drug/recept.svg){kind=small}
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
тільки з рецептом від лікаря
![[object Object]](/static/images/drug/temperature.svg){kind=small}
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію як медичні рекомендації. Діагноз встановлює та методику лікування обирає тільки ваш сімейний лікар. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, що виникли у результаті використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальніше про Відмова від відповідальності.
Інструкція для Орципол таблетки в/о № 10
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
10 таблеток у блістері; 1 блістер у картонній коробці.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: капсулоподібної форми таблетки, покриті плівковою оболонкою, від блідо-жовтого до жовтого кольору з тисненням ORCP з одного боку та ризиком з іншого.
Орципол – комбінований антимікробний та антипротозойний лікарський засіб, фармакологічна дія якого зумовлена властивостями діючих речовин, що входять до його складу: ципрофлоксацину (похідна фторхінолону II покоління) та орнідазолу (похідна 5-нітроімідазолу).
Ципрофлоксацин інгібує фермент ДНК-гіразу бактерій та інгібує синтез бактеріальної ДНК; призводить до морфологічних змін у мембрані та клітинній стінці бактерій, що призводить до швидкої загибелі клітини. Діє на мікроорганізми у стані зростання та спокою. Має широкий спектр протимікробної дії, активний щодо низки анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Staphylococcus spp. (в т. ч. штами, що продукують та не продукують пеніциліну, метицилінрезистентні штами), Streptococcus spp. (включаючи штами S. pneumoniae і S. pyogenes), Enterococcus spp., Listeria monocytogenes ; Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Klebsiella spp., Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Morganella morganii, Neisseria spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. ., Shigella spp., Vibrio cholerae, Campylobacter spp., Citrobacter spp., < em>Yersinia enterocolitica, E.coli і інші -- Mycobacterium tuberculosis, Chlamydia trachomatis і Mycoplasma hominis.До ципрофлоксацину резистентні Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroids, Treponema pallidum.
Механізм дії орнідазолу пов'язаний із порушенням структури ДНК-чутливих мікроорганізмів. Активний щодо Trichomonas vaginalis, Giardia lamblia, Entamoeba histolytica, а також деяких анаеробних бактерій (в т. ч. Bacteroides spp. , Clostridium spp., Fusobacterium spp. і анаеробних коків).
Ципрофлоксацин.
Абсорбція.
Після перорального застосування ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується переважно із верхнього відділу тонкої кишки. Біодоступність – 70-80%. Максимальна концентрація в плазмі (C max) досягається через 1-2 години.
Розподіл.
Зв'язування ципрофлоксацину з білками плазми незначне (20–30 %), а речовина знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі. Ципрофлоксацин може вільно дифундувати у позасудинний простір. Вагомий обсяг розподілу в стані стійкої рівноваги, що досягає 2-3 л/кг маси тіла, доводить, що ципрофлоксацин проникає в тканини в концентраціях, які можуть багаторазово перевищувати рівень ципрофлоксацину в плазмі.
Метаболізм.
Були зафіксовані невеликі концентрації чотирьох метаболітів ципрофлоксацину: діетилципрофлоксацин (М1), сульфоципрофлоксацин (М2), оксоціпрофлоксацин (МЗ) та формалципрофлоксацин (М4). Метаболіти М1–МЗ виявляють invitro антимікробну активність, подібну або нижче активності налідиксової кислоти. М4 у найменшій кількості є еквівалентом норфлоксацину щодо антимікробної активності in vitro.
Виведення.
Ципрофлоксацин виділяється переважно у незміненому вигляді як нирками, так і через кишечник.
Орнідазол.
Абсорбція.
Після перорального застосування орнідазол швидко всмоктується з травного тракту. Біодоступність становить 90%.Cmax досягається в межах 3 годин.
Розподіл.
Зв'язування орнідазолу з білками плазми становить близько 13 %. Проникає в спинномозкову рідину, інші рідини та тканини організму. Концентрація орнідазолу в плазмі становить 6–36 мг/л.
Метаболізм.
Орнідазол метаболізується в печінці з утворенням переважно 2-гідроксиметил- та α-гідроксиметилметаболітів. Обидва метаболіти менш активні щодо Trichomonas vaginalis і анаеробних бактерій, ніж незмінений орнідазол.
Виведення.
Період напіввиведення орнідазолу становить близько 13 годин. Після одноразового використання 85% дози виводиться протягом перших 5 днів, головним чином як метаболітів. Близько 4% дози, що приймається, виводиться нирками в незміненому вигляді.
Особливі категорії пацієнтів.
Діти.
Фармакокінетика ципрофлоксацину та орнідазолу у дітей схожа на фармакокінетику у дорослих.
Комбіновані антибактеріальні засоби. Ципрофлоксацин, орнідазол. Код ATX J01R A12.
Ципрофлоксацин.
Кошти, що подовжують інтервал QT. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе подовження QT-інтервалу. Одночасне застосування із засобами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA-III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) слід здійснювати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони та мінеральні добавки (такі як кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфатів або анта з великою буферною ємністю (таких як диданозин у лікарській формі таблеток), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів. Таке обмеження не стосується антацидів, що відносяться до класу блокаторів H2 -рецепторів.
Харчові та молочні продукти. Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою знижує абсорбцію ципрофлоксацину. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію).
Пробенецид. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня останнього в плазмі.
діючі речовини: ципрофлоксацин, орнідазол;
1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить ципрофлоксацин (у формі ципрофлоксацину гідрохлориду) 500 мг та орнідазолу 500 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят, повідон (K30), натрію кроскармелозу, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк;
склад оболонки: гіпромелоза (Е 15), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), пропіленгліколь, тальк.
Ципрофлоксацин.
Кошти, що подовжують інтервал QT. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе подовження QT-інтервалу. Одночасне застосування із засобами, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA-III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) слід здійснювати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»).
Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони та мінеральні добавки (такі як кальцій, магній, алюміній, залізо), фосфатзв'язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфатів або анта з великою буферною ємністю (таких як диданозин у лікарській формі таблеток), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв'язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години, або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів. Таке обмеження не стосується антацидів, що відносяться до класу блокаторів H2 -рецепторів.
Харчові та молочні продукти. Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою знижує абсорбцію ципрофлоксацину. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину та молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік із підвищеним вмістом кальцію).
Пробенецид. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня останнього в плазмі.
Метоклопромід. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе прискорення всмоктування, внаслідок чого максимальна концентрація у плазмі досягається швидше. Не відмічено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.
Омепразол. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе незначне зниження Cmax і AUC останнього.
Тизанідин. У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та тизанідину виявлено збільшення рівня тизанідину в плазмі крові (збільшення Сmax в 7 разів, діапазон – 4–21 раз; збільшення показника AUC – у 10 разів , діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції. Одночасне застосування цих засобів є протипоказаним (див. розділ «Протипоказання»).
Метотрексат. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня метотрексату в плазмі, при цьому може збільшуватися ймовірність побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне застосування цих засобів не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).
Теофілін. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня теофіліну в плазмі, що може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний наслідок. При одночасному застосуванні цих засобів рекомендується контролювати рівень теофіліну в плазмі та, якщо необхідно, коригувати його дозування (див. розділ «Особливості застосування»).
Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення рівнів похідних цих ксантинів у плазмі крові.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Дослідження на тваринах показали, що комбінація дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гіраз) та певних НПЗЗ (за винятком ацетилсаліцилової кислоти) може провокувати судоми.
Циклоспорин. Було виявлено транзиторне підвищення креатиніну плазми крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. При одночасному застосуванні цих засобів слід здійснювати частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми.
Фенітоїн. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня фенітоїну в плазмі. При одночасному застосуванні цих засобів рекомендується моніторинг рівня фенітоїну в плазмі.
Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе посилення антикоагулянтної дії. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід проводити частий контроль МНО під час та відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).
Дулоксетін. У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
Клозапін. Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 діб плазмові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % та 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічне спостереження та відповідну корекцію дози клозапіну під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Лідокаїн. Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину (помірний інгібітор ізоферментів цитохрому Р450 1А2) та лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні цих засобів.
Ропінірол. У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином (помірний інгібітор ізоензиму CYP450 1A2) призводить до підвищення Сmax і AUC ропініролу на 60% і 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).
Сілденафіл. Після одночасного застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину Cmax і AUC силденафілу збільшилися приблизно у 2 рази у здорових добровольців. При одночасному застосуванні цих засобів слід дотримуватися обережності та враховувати співвідношення ризик/користу.
Золпідем. При одночасному застосуванні з ципрофлоксацином можливе підвищення рівня золпідему у плазмі крові. Одночасне використання цих засобів не рекомендується.
Агомелатин. У ході клінічних досліджень було виявлено, що флувоксамін (сильний інгібітор ізоензиму CYP450 1A2) значно пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до збільшення експозиції останнього у 60 разів. Хоча немає клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином (помірний інгібітор ізоензиму CYP450 1A2), подібних ефектів можна очікувати при одночасному застосуванні цих препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).
Орнідазол.
5-фторурацил, фенобарбітал та інші індуктори печінкових ферментів. Знижується період циркуляції орнідазолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні цих засобів із орнідазолом слід проводити посилений моніторинг стану пацієнта.
Циметидин та інші інгібітори ферментів. Збільшується період циркуляції орнідазолу у плазмі крові.
Пероральні антикоагулянти. Посилюється дія пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду. При одночасному застосуванні з орнідазолом слід проводити посилений моніторинг стану пацієнта та корекцію дозування пероральних антикоагулянтів.
Вагітність.
Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, що зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що ципрофлоксацин може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода.
Контрольовані дослідження застосування орнідазолу вагітним не проводилися. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впливу на репродуктивну функцію.
Лікарський засіб протипоказаний у період вагітності.
Період годування груддю.
Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Невідомо, чи орнідазол проникає в грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених застосування лікарського засобу протипоказано в період годування груддю.
Лікарський засіб слід застосовувати дітям віком від 15 років.
Застосування лікарського засобу дітям слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями.
Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та гострого пієлонефриту, викликаних Escherichia coli.
Лікування дітей слід розпочинати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність через ймовірність розвитку побічних реакцій з боку суглобів та/або прилеглих тканин.
Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям в інших показаннях обмежений.
Лікування змішаних інфекцій, викликаних збудниками (мікроорганізмами та найпростішими), чутливими до компонентів лікарського засобу.
Дорослі.
Інфекції сечового тракту:
- неускладнений гострий цистит*;
- гострий пієлонефрит;
- ускладнені інфекції сечового тракту;
- бактеріальний простатит.
Інфекції статевої системи:
- епідідіміт.
Інфекції, що передаються статевим шляхом.
Діти.
Інфекції сечового тракту:
- ускладнені інфекції сечового тракту;
- гострий пієлонефрит.
* Тільки якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначаються для лікування такої інфекції.
- Підвищена чутливість до діючих речовин, похідних фторхінолонів, похідних нітроімідазолу та/або допоміжних речовин лікарського засобу.
- Епілепсія, розсіяний склероз.
- Ураження центральної нервової системи зі зниженням судомного порогу (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів у мозку та мозкових оболонок).
- Довжений інтервал QT, некомпенсована гіпокаліємія, одночасне застосування з протиаритмічними засобами ІА класу (зінідин, прокаїнамід) або III класу (аміодарон, соталол).
- Патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії.
- Одночасне застосування з тизанідином.
Спосіб застосування.
Лікарський засіб призначений для перорального застосування.
Таблетки слід ковтати повністю, не поділяючи навпіл і не розжовуючи, перед їдою або через 2 години після їди.
Дозування.
Дозування лікарського засобу та тривалість лікування залежить від чутливості мікроорганізмів, тяжкості та виду інфекційного процесу. Курс лікування при гострих інфекціях становить 5-7 днів.
Дорослі та діти віком від 15 років.
Зазвичай лікарський засіб застосовують у дозі 1 таблетку 2 рази на добу протягом 5 днів, потім продовжують ще 2-5 днів приймати ципрофлоксацин. Лікування слід продовжувати не менше 3 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання.
Якщо не призначено інше, для перелічених нижче захворювань рекомендуються наступні добові дози:
- неускладнені гострі інфекції сечового тракту – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 3 днів;
- неускладнений гострий цистит у жінок (до менопаузи) – 1 таблетка одноразово;
- ускладнені інфекції сечового тракту – по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 7 днів;
- неускладнена гонорея (включаючи екстрагенітальні осередки інфекції) – 1 таблетка одноразово;
- аднексит, бактеріальний простатит, орхоепідідіміт – по 1 таблетці 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування визначається чутливістю збудника до лікарського засобу та клінічною картиною. Лікування слід продовжувати ще мінімум 3 дні після зникнення симптомів захворювання та до повної нормалізації температури.
Пацієнти похилого віку (>65 років).
Пацієнтам похилого віку слід застосовувати якомога нижчі дози залежно від тяжкості захворювання та функції нирок та печінки.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Таким пацієнтам не потрібно коригувати дозування ципрофлоксацину. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю слід подвоїти інтервал між прийомами доз.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушенням функції нирок
Кліренс креатиніну
[мл/хв/1,73 м2]
Креатинін плазми [мкмоль/л]
Доза для перорального прийому [мг]
> 60
< 124
Див. розділ звичайне дозування
30-60
124-168
500 мг кожні 12 годин
< 30
>169
500 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі
>169
500 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі
>169
500 мг кожні 24 години
Пацієнти з порушенням функції нирок та печінки.
Пацієнтам із порушенням функції нирок та печінки слід коригувати дозування залежно від функції нирок (див. підрозділ «Пацієнти з порушенням функції нирок, у тому числі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі»).
Дослідження щодо дозування ципрофлоксацину для дітей з порушенням функції нирок та/або печінки не проводилися.
Діти.
Лікарський засіб слід застосовувати дітям віком від 15 років.
Застосування лікарського засобу дітям слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями.
Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та гострого пієлонефриту, викликаних Escherichia coli.
Лікування дітей слід розпочинати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність через ймовірність розвитку побічних реакцій з боку суглобів та/або прилеглих тканин.
Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям в інших показаннях обмежений.
Ципрофлоксацин.
Під час застосування ципрофлоксацину найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, як нудота та діарея.
Побічні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000) ), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).
Інфекції та інвазії:
нечасто – грибкові суперінфекції; невідомо – кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, вагінальний кандидоз.
З боку крові та лімфатичної системи:
нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитемія; дуже рідко – гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна життя); пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне життя); невідомо – змінені значення рівня протромбіну, петехія (геморрагія шкіри, що перемежується).
З боку імунної системи:
рідко – алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк; дуже рідко – анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.
З боку ендокринної системи:
невідомо – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку метаболізму та харчування:
нечасто – зниження апетиту та кількості їжі, що вживається; рідко – гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»), анорексія.
З боку психіки*:
нечасто – психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації; дуже рідко – психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – манія, включаючи гіпоманію.
З боку нервової системи*:
нечасто – біль голови, запаморочення, розлади сну, порушення смаку; рідко – парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми (включно з епілептичним статусом) (див. розділ «Особливості застосування»), вертиго; дуже рідко - мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія, псевдопухлини мозку; невідомо – периферична нейропатія, полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»), втрата смакових відчуттів (порушення смаку), паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай оборотна при відміні ципрофлоксацину), сильні судоми великих м'язів Атаксія, посмикування, психоз.
З боку органів зору*:
рідко – порушення зору (наприклад, диплопія); дуже рідко – порушення колірного сприйняття; невідомо – ахроматопсія.
З боку органів слуху та лабіринту*:
рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху.
З боку серця**:
рідко – тахікардія; невідомо – шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (
) (визначалися переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділи: «Особливості застосування», «Передозування»). З боку судин**:
рідко – вазодилатація (припливи), артеріальна гіпотензія, синкопальний стан; дуже рідко – васкуліт; невідомо – тромбоз судин, невідомо – синкоп.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
рідко – диспное (включаючи астматичні стани); невідомо – набряк гортані.
З боку травного тракту:
часто – нудота, діарея; нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм; рідко – антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко – панкреатит; невідомо – псевдомембранозний коліт.
З боку гепатобіліарної системи:
нечасто – підвищення рівнів трансаміназ плазми крові (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази) та білірубіну; рідко – порушення функції печінки, жовтяниця, у тому числі холестатична; гепатит; дуже рідко – некроз печінки (що в поодиноких випадках прогресує до печінкової недостатності, небезпечної для життя) (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – аномальні значення функціональних тестів печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
нечасто – висипання, свербіж, кропив'янка; рідко – реакції фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко - петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса - Джонсона (небезпечний для життя), токсичний епідермальний некроліз (небезпечний для життя); невідомо – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини*:
нечасто – м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудній клітині), артралгія; рідко – міалгія, артрит, підвищення м'язового тонусу, судоми м'язів; дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – набряк суглобів.
З боку нирок та сечовидільної системи:
нечасто – порушення функції нирок; рідко – ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит; невідомо – гіперкаліємія.
З боку організму загалом*:
нечасто – астенія, лихоманка; рідко – набряки (периферичний, васкулярний, лицьовий), підвищена пітливість (гіпергідроз).
Дослідження:
рідко – підвищення активності лужної фосфатази, амілази та ліпази плазми; невідомо – збільшення рівня МНО (у пацієнтів, які одночасно застосовують антагоністи вітаміну К), підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини.
*Дуже рідко повідомляли про випадки тривалих (місяці або роки), що інвалідують та потенційно незворотних серйозних побічних реакцій з боку різних, іноді кількох систем організму (тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, нейропатії з парестезією, депресією, стомлюваністю, порушенням пам'яті, порушенням сну та порушенням слуху, зору, нюху та смаку), асоційованих із застосуванням хінолонів і фторхінолонів, у деяких випадках незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомляли про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування »).
Також у післяреєстраційний період застосування ципрофлоксацину були зареєстровані такі побічні реакції, як алергічний набряк, порушення поведінки, гіперестезія, бульбашки, нездужання, біль, серцебиття, тріпотіння передсердь, шлуночкові ектопії, артеріальна гіпертензія, стенокардія, флебіт, , фобія, деперсоналізація, болючість слизової оболонки порожнини рота, дисфагія, лімфаденопатія, збільшення рівня ліпази, суглобові порушення, загострення подагри, нефрит, поліурія, порушення сечовипускання, уретральна кровотеча, вагініт, ацидоз, біль у грудних залозах, носова кровохаркання, бронхоспазм, легенева емболія, припливи, озноб, набряк обличчя, шиї, губ, кон'юнктиви, рук, гіперпігментація, зниження гостроти зору, двоїння в очах, біль в очах, ажитація, ексфоліативний дерматит, еритема, метгемотам крові, сечової кислоти, зменшення рівня гемоглобіну, гемораг ічний діатез, збільшення рівня моноцитів, циліндрурія.
Застосування у дітей.
Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, отриманих під час досліджень за участю дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається найчастіше.
Орнідазол.
Побічні реакції за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: часто (≥ 1/100 та < 1/10), рідко (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000) ), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).
Іінфекції та інвазії:
невідомо – вагінальна суперінфекція, викликана Candida albicans,загострення кандидомікозу.
З боку крові та лімфатичної системи:
дуже рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія; невідомо – нейтропенія та інші прояви впливу на кістковий мозок, у тому числі пригнічення кістковомозкового кровотворення.
З боку імунної системи:
реакції підвищеної чутливості, зокрема дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку нервової системи:
рідко – ознаки сенсорної чи змішаної периферичної нейропатії; невідомо – вертиго, запаморочення, сонливість, головний біль, астенія, атаксія, тремор, ригідність м'язів, порушення координації, синкопе, судоми, сплутаність свідомості, збудження, просторова дезорієнтація, порушення настрою, тимчасова втрата свідомості.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
дуже рідко – бронхоспазм.
З боку травного тракту:
невідомо – нудота, блювання, діарея, порушення смаку, металевий смак у роті, обкладений язик, сухість у роті, біль в епігастральній ділянці, диспепсія, втрата апетиту.
З боку гепатобіліарної системи:
невідомо – жовтяниця, гепатотоксичність, у тому числі гепатит, зміни печінкових функціональних проб (підвищення рівня печінкових ферментів), порушення біохімічних показників функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
невідомо – реакції гіперчутливості, у тому числі шкірний висип, кропив'янка; свербіння, гіперемія шкіри, фіксовані медикаментозні висипання.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:
дуже рідко – артралгія.
З боку організму загалом:
невідомо – підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, задишка.
Інші:
невідомо – потемніння кольору сечі, серцево-судинні розлади, у т. ч. зниження артеріального тиску.
Ципрофлоксацин.
Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г ципрофлоксацину призводило до симптомів помірної токсичності. Гостро передозування дозою 16 г призводило до розвитку ГНН.
Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.
При передозуванні слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також ЕКГ-моніторинг. Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендовано контроль функції нирок, зокрема визначення рН сечі, та у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти мають отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять у своєму складі кальцій або магній, повинні теоретично знижувати всмоктування ципрофлоксацину під час передозування. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).
Орнідазол.
При передозуванні можливі симптоми, які згадувалися у розділі «Побічні реакції», але у більш вираженій формі. Лікування симптоматичне, специфічний антидот невідомий. У таких випадках судом рекомендовано внутрішньовенне введення діазепаму.
Особливості застосування
Ципрофлоксацин.
Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам із серйозними побічними реакціями на хінолон або фторхінолонсодержащіе засоби в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів слід розпочинати лише за відсутності альтернативного лікування та при ретельній оцінці співвідношення користь/ризик (див. також розділ «Протипоказання»).
Застосування при важких інфекціях та/або змішаних інфекціях, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями.
Ципрофлоксацин не слід застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування зазначених інфекцій ціпрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.
Застосування при стрептококових інфекціях (включаючи Streptococcus pneumoniae).
Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
Застосування при інфекціях статевої системи.
Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть викликати гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідідиміт і запальні захворювання тазових органів.
Отже, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за винятком у Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.
Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідідиміті та запальних захворюваннях органів малого тазу можна застосовувати тільки в комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, коли виключена наявність ципрофлоксацинрезистентних Якщо через 3 дні не настає клінічне покращення, слід переглянути терапію.
Застосування при інфекціях сечового тракту.
У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найбільш поширеного збудника, що призводить до інфекцій сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів. Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок у передклімактеричний період, менш ефективні, ніж триваліша терапія ципрофлоксацином. Цей факт необхідно враховувати з огляду на зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолонів.
Застосування при ускладнених інфекціях сечового тракту та пієлонефриті.
Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.
Інші специфічні важкі інфекції.
Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших важких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, коли інше лікування не можна застосовувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.
Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити обережно.
Ризик реакцій гіперчутливості.
Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції») та загрожувати життю. У такому разі застосування лікарського засобу слід припинити і за необхідності провести належне медикаментозне лікування.
Тривалі, що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції.
У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизують та потенційно незворотні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на кілька систем організму (зокрема, опорно-рухову, нервову систему, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої побічної реакції та звернутися за консультацією до лікаря.
Ризик тендиніту та розрив сухожилля.
Загалом, лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожилля/розладами, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, в окремих випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користь/ризик цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, зокрема, у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. /p>
Тендініт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям, іноді двосторонній) можуть виникати протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування (див. розділ «Побічні реакції») . Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які одночасно застосовують кортокостероїди. Отже, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) застосування лікарського засобу слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.
Застосування пацієнтам з міастенією гравіс.
Лікарський засіб застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання (див. розділ «Побічні реакції»).
Аневризму/розшарування аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана.
Епідеміологічні дослідження повідомляють про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у пацієнтів похилого віку, та регургітацію аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів з позитивним сімейним анамнезом аневризми або вродженою вадою серцевих клапанів або з існуючим діагнозом аневризми та/або розшарування аорти, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов
- як для аневризми та диссекції аорти, так і при регургітації/нестачі серцевого клапана (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит);
- при аневризмі та диссекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена);
- при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).
Ризик аневризми та розшарування аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.
При появі болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.
Ризик порушень зору.
Під час застосування ципрофлоксацину повідомлялося про розвиток порушень зору. У разі погіршення зору або розвитку інших візуальних ефектів слід негайно звернутися до лікаря.
Ризик реакцій фоточутливості.
Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. При застосуванні лікарського засобу пацієнтам рекомендується уникати прямого сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання (див. розділ «Побічні реакції»).
Ризик судом.
Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричинити судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного статусу. Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями центральної нервової системи, які можуть мати схильність до виникнення судом. У разі виникнення судом застосування лікарського засобу слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»).
Ризик периферичної полінейропатії.
При застосуванні хінолонів, включаючи ципрофлоксацин, повідомлялося про випадки сенсорної або сенсорно-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпестезій, дизестезій або слабкості. Для попередження потенційно незворотних порушень у разі розвитку таких симптомів нейропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам слід звернутися до лікаря (див. розділ «Побічні реакції»).
Ризик психотичних реакцій.
Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. В окремих випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування лікарського засобу слід припинити.
Ризик серцевих порушень.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
- спадковий синдром подовження інтервалу QT;
- одночасне застосування засобів, що подовжують інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
- невідкоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
- наявність захворювань серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти похилого віку та жінки можуть виявляти велику чутливість до препаратів, що подовжують QTc. Лікарський засіб застосовувати з обережністю у таких пацієнтів (див. розділи: «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).
Ризик дисглікемії.
При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам з цукровим діабетом, які одночасно приймають пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад глібенкламід) або інсулін, повідомляли про зміни рівня глюкози в крові (включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію) (див. розділ «Побічні реакції») . Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Пацієнтам із цукровим діабетом слід ретельно контролювати рівень глюкози у плазмі крові.
Вплив на травний тракт.
Виникнення протягом або після застосування ципрофлоксацину важкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикасоційованого коліту (загрозливого життя з можливим летальним наслідком) та потребувати негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції») . У таких випадках застосування лікарського засобу слід припинити та розпочати відповідну терапію. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані у зазначеній клінічній ситуації.
Вплив на нирки та сечовидільну систему.
При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про кристалурію (див. розділ «Побічні реакції»). При застосуванні лікарського засобу пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.
Вплив на гепатобіліарну систему.
При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак та симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки) застосування лікарського засобу слід припинити.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок.
Оскільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, пацієнтам з порушенням функції нирок слід проводити корекцію дози відповідно до зазначеної в розділі «Спосіб застосування та дози» інформації, щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.
Застосування пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
При застосуванні ципрофлоксацину повідомляли про гемолітичні реакції у таких пацієнтів. Слід уникати застосування лікарського засобу таким пацієнтам, за винятком випадків, коли очікувана користь перевершує потенційний ризик. У такому випадку слід спостерігати за станом пацієнта щодо можливої появи гемолізу.
Ризик розвитку резистентності.
Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії з або без клінічно визначеної суперінфекції. Можливий певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, викликаних видами Staphylococcus і Pseudomonas.
Одночасне застосування із засобами, що метаболізуються ферментом цитохрому Р450.
Ципрофлоксацин інгібує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення плазмових рівнів одночасно застосовуваних засобів, що також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). При одночасному застосуванні цих засобів із ципрофлоксацином слід уважно спостерігати за пацієнтами щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути потреба у визначенні їх плазмових рівнів (зокрема теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.
Одночасне застосування з метотрексатом.
Одночасне застосування лікарського засобу з метотрексатом не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Вплив на результати лабораторних аналізів.
Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
>Орнідазол.
При застосуванні високих доз лікарського засобу та при лікуванні понад 10 днів рекомендується проводити клінічний та лабораторний моніторинг.
При застосуванні лікарського засобу за наявності в анамнезі порушень з боку крові рекомендується контролювати лейкоцити, особливо при проведенні повторних курсів лікування.
При використанні орнідазолу можливе посилення порушень центральної або периферичної нервової системи. У разі периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості застосування лікарського засобу слід припинити.
Під час застосування орнідазолу може спостерігатися загострення кандидомікозу, що потребує відповідного лікування.
При одночасному застосуванні з літієм слід проводити моніторинг рівня літію, креатиніну та концентрації електролітів у плазмі крові.
Ефекти інших лікарських засобів можуть бути підвищені або ослаблені під час лікування орнідазолом.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки.
Зберігати при температурі не вище 25 ºC у сухому та недоступному для дітей місці.
Орципол належить до групи комбінованих антимікробних препаратів, які застосовують при інфекціях різного походження.
Дія препарату призводить до швидкої загибелі низки бактерій, як у стані зростання, так і у стані спокою.
Часті запитання
- Ціна на препарат Орципол таблетки в/о № 10 в Україні від 270.51 до 421.62
- Діючі речовини у Орципол таблетки в/о № 10 є Ципрофлоксацин, орнідазол
- Орципол таблетки в/о № 10 є рецептурним препаратом, та відпускається тільки з рецептом від лікаря
- Орципол таблетки в/о № 10 приймати перед керуванням транспорту
- Орципол таблетки в/о № 10 приймати вагітним
- Орципол таблетки в/о № 10 приймати під час грудного вигодовування
- Орципол таблетки в/о № 10 з обережністю приймати алергікам
- Орципол таблетки в/о № 10 з обережністю приймати діабетикам
- Рекомендована температура для зберігання Орципол таблетки в/о № 10 від 5°C до 25°C
- Рекомендований термін зберігання Орципол таблетки в/о № 10 3 роки
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар. Будь першим, хто залишить відгук.