Головна
Каталог ліків
Медикаменти
Препарати для нервової системи
Антидепресанти
РЕЦІТА
Реціта-10 таблетки по 10 мг, 28 шт.
Дата оновлення препарату: 10.03.2024
Немає в наявності
Характеристики
Категорія
Дозування
10 мг
Виробник
Іпка Лабораторіз Лімітед
Країна-виробник
Індія
Торгова назва
Форма випуску
Таблетки
Термін придатності
2 роки
Активні речовини
Есциталопрам
Кількість в упаковці
28
Спосіб введення
перорально
Код Моріон
328047
Код АТС/ATX
N06A B10
Кому можна
АЛЕРГІКАМ
з обережністю
ДІАБЕТИКАМ
з обережністю
ВОДІЯМ
з обережністю
ДІТЯМ
Протипоказано
Особливості
ВЗАЄМОДІЯ З АЛКОГОЛЕМ
заборонено
РЕЦЕПТУРНИЙ ВІДПУСК
без рецепту
ТЕМПЕРАТУРА ЗБЕРІГАННЯ
від 5°C до 25°C
Зверніть увагу!
Інструкція, розміщена на цій сторінці, має інформаційний характер та призначена виключно для ознайомлення. Не використовуйте цю інструкцію в якості медичних рекомендацій. Постановлення діагнозу та вибору методики лікування здійснюються тільки вашим сімейним лікарем. Медмаркет LikiE не несе відповідальності за можливі негативні наслідки, виникщі в результати використання інформації, розміщеної на сайті likie.ua.
Детальіше про Відмова від відповідальності.
Важливо! Ця інструкція із застосування є офіційною інструкцією виробника, затвердженою та наданою Державним реєстром лікарських засобів України. Ця інструкція представлена винятково з метою ознайомлення і не є підставою для самолікування.
Таблетки по 10 мг; по 14 штук у блістері. По 2 блістери у картонній пачці.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальні, двоопуклі з тисненням «С4» на одному боці та з лінією поділу з іншого боку; рівні з іншого боку.
Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату. Він має високу афінність до основного зв’язуючого сайта і суміжного з ним алостеричного сайта транспортера серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5‑HT1А-, 5‑HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1‑, a2‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.
Есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю. Доведено, що R-енантіомер не є інертним, а протидіє серотонінергічним властивостям і відповідним фармакологічним ефектам S-енантіомера.
Абсорбція практично повна і не залежить від прийому їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 4 години після прийому. Біодоступність есциталопраму становить приблизно 80 %. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками – нижче 80 %. Метаболізм відбувається у печінці до метаболітів, що деметилюються та дидеметилюються. Обидва вони є фармакологічно активними. Біотрансформація есциталопраму до деметильованого метаболіту проходить за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива незначна участь у процесі ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. Період напіввиведення (t½) препарату становить приблизно 30 год. Кліренс (Cloral) при пероральному прийомі становить приблизно 0,6 л/хв. В основних метаболітів період напіввиведення довший. Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею. Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень.
У пацієнтів віком від 65 років есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодих пацієнтів.
У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (класи А і В за Чайлд-П’ю) час напіввиведення був у два рази довшим, а експозиція на 60 % вищою, ніж у осіб з нормальною функцією печінки.
У пацієнтів зі зниженою функцією нирок при застосуванні рацемічного циталопраму спостерігався довший час напіввиведення та дещо більша експозиція. Концентрація метаболітів у плазмі не досліджена, але може бути підвищеною.
Пацієнти зі слабкою метаболічною функцією CYP2C19 мали вдвічі вищі концентрації есциталопраму у плазмі, ніж пацієнти з нормальною функцією CYP2C19. Значних змін експозиції при зниженій функції CYP2D6 не відзначалося.
Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТХ N06A B10.
Фармакодинамічні взаємодії
Протипоказані комбінації
Неселективні незворотні ІМАО
Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІОЗС у комбінації з неселективним необоротним ІМАО, та у пацієнтів, які тільки закінчили лікування СІОЗС та розпочали прийом ІМАО. У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними незворотними ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом слід розпочинати через 14 днів після відміни незворотного ІМАО. Лікування неселективними необоротними ІМАО слід розпочинати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.
Пімозід
Комбінація пимозиду та рацемічного циталопраму призводила до середнього подовження інтервалу QTc приблизно на 10 мсек. Внаслідок взаємодії есциталопраму з низькими дозами пимозиду та посилення побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане.
Комбінації, які потребують обережності
Зворотний селективний ІМАО типу А (моклобемід)
Внаслідок ризику розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з ІМАО типу А моклобемідом не рекомендується. Якщо доведено необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з ретельним клінічним моніторингом.
Лікування есциталопрамом можна розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому зворотного ІМАО моклобеміду.
Селегілін
Комбінація із селегіліном (необоротний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Серотонінергічні медичні препарати
Одночасне застосування з серотонінергічними засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до серотонінового синдрому.
Медичні препарати, які знижують судомний поріг
СІЗЗЗ можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад, антидепресантів (трициклічні, СІОЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенонів), мефлохіну, бупропіон та трамадолу).
Літій, триптофан
Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при сумісному застосуванні СІОЗС та літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.
Звіробій
Одночасне застосування СІЗЗЗ та рослинних засобів, що містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.
Антикоагулянти
Можлива зміна ефектів антикоагулянтів внаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи зсідання крові до та після застосування есциталопраму.
Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може посилити схильність до кровотечі.
Алкоголь
Есциталопрам не вступає з алкоголем до фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії. Проте комбінація з алкоголем є небажаною.
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму
Спільне призначення есциталопраму та омепразолу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Спільне призначення есциталопраму та циметидину (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Загалом, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP2C19 (наприклад, омепразолом, езомепразолом, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тіклопідином) або циметидином. Залежно від результатів моніторингу побічних реакцій під час спільного застосування може бути встановлена необхідність переходу на нижчі дози.
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів
Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом та мають вузький терапевтичний індекс, такими як флекаїнід, пропафенон та метопролол (при серцевій недостатності), або з деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та які метабол CYP2D6, такими антидепресантами, як дезіпрамін, кломіпрамін та нортриптилін, такими антипсихотиками, як рисперидон, тіоридазин та галоперидол. Можлива корекція дози.
Комбінація з Дезіпрамін або метопрололом призводила до підвищення рівнів у плазмі цих двох засобів удвічі. Рекомендується обережність при одночасному застосуванні з лепрепаратами, що метаболізуються CYP2C19.
Діюча речовина: есциталопрам;
1 таблетка містить есциталопраму оксалату еквівалентного есциталопраму 10 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк, макрогол (ПЕГ-400), вода очищена.
Хоча есциталопрам не впливає на когнітивні або психомоторні функції, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.
Клінічні дані щодо застосування есциталопраму у вагітних обмежені. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх недоліків та переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам у період вагітності, особливо у третьому триместрі.
У новонароджених, матері яких приймали СІОЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення наступних симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіпертонія , нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість та труднощі зі сном. Такі симптоми можуть розвинутись як внаслідок надмірної серотонінергічної дії, так і бути симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення виникають відразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.
Епідеміологічні дані показали, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.
Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, під час лікування годування груддю не рекомендується.
Антидепресанти протипоказані для лікування дітей. Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань серед дітей, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за пацієнтом щодо появи суїцидальних симптомів.
Безпека застосування доз понад 20 мг на добу не встановлена. Рецита застосовують дорослим внутрішньо 1 раз на добу незалежно від їди.
Великий депресивний епізод
Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта дозу можна збільшити до максимальної. 20 мг. Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів необхідно продовжувати лікування протягом щонайменше 6 місяців з метою зміцнення ефекту.
Панічні розлади з агорафобією або без неї
Протягом першого тижня рекомендується початкова доза 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) на добу перед тим, як збільшити до 10 мг на добу. Дозу можна надалі збільшити до максимальної ndash; 20 мг на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта. Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить кілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.
Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія)
Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта рекомендується підвищити добову дозу до максимальної дії. 20 мг на добу. Полегшення симптомів зазвичай відбувається через 2-4 тижні лікування. Рекомендується продовжити лікування протягом трьох місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджає рецидив та може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.
Генералізовані тривожні розлади
Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості, дозу можна збільшити максимум до 20 мг на добу. Рекомендується продовжити лікування протягом трьох місяців для зміцнення ефекту. Доведено, що тривале лікування протягом 6 місяців попереджає рецидив та може призначатися індивідуально; слід регулярно оцінювати переваги лікування.
Обсесивно-компульсивний розлад (ГКР)
Зазвичай призначають 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості, дозу можна збільшити до 20 мг на добу.
ДКР – хронічне захворювання, лікування має продовжуватись достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років)
Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для людей похилого віку становить 5 мг (застосовувати у відповідному дозуванні). Залежно від індивідуальної чутливості та тяжкості депресії добову дозу можна збільшити до максимальної. 10 мг на добу.
Ніркова недостатність
У разі ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 мл/хв).
Зниження функції печінки
Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна збільшити до 10 мг на добу.
Знижена активність ферменту CYP2C19
Для пацієнтів із слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна збільшити до 10 мг на добу.
Припинення лікування
При припиненні лікування препаратом дозу слід поступово знижувати протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути можливих симптомів відміни.
Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу СІЗЗС.
Парадоксальна тривога
Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція звичайно зникає протягом двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.
Судомні напади
Есциталопрам необхідно відмінити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів із встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією – забезпечити пильний нагляд.
Манія
СІЗЗС потрібно з обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі. При появі маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії. Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.
Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов’язана з ризиком суїцидальних думок, самотравмування та суїциду. Цей ризик існує аж до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за хворими до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може підвищуватися на ранніх стадіях одужання.
Інші стани, при яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані з ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Ці застереження стосуються також лікування хворих з іншими психічними розладами.
Пацієнти з суїцидальною поведінкою а анамнезі ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Метааналіз досліджень виявив підвищений ризик суїцидальної поведінки серед пацієнтів віком до 25 років, хто приймав антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плацебо. Пильний нагляд за пацієнтами з високим ризиком особливо необхідний на початку лікування та при зміні дози.
Пацієнтів та тих, хто за ними доглядає слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та про необхідність негайної медичної консультації у разі розвитку цих симптомів.
Акатизія
Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись такі симптоми.
Гіпонатріємія
Гіпонатріємія, можливо, пов’язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає після відміни терапії. СІЗЗС слід призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що спричиняють гіпонатріємію).
Крововиливи
При прийомі СІЗЗС можливі шкірні кровотечі, екхімоз і пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.
ЕСТ (електросудомна терапія)
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та ЕСТ обмежений, отже, рекомендується обережність.
Реверсивні, селективні ІМАО типу А
Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому.
Серотоніновий синдром
Рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, трамадол і триптофан.
Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому у поодиноких випадках у хворих, які приймали СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами. Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими засобами, що чинять серотонінергічну дію. Комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія, може означати розвиток цього стану. У такому разі СІЗЗС і серотонінергічний засіб потрібно терміново відмінити і розпочати симптоматичне лікування.
Звіробій
Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій.
Симптоми відміни
Симптоми відміни у разі закінчення лікування, особливо різкого, є поширеними. У ході досліджень негативні реакції під час припинення лікування виникали приблизно у 25 % пацієнтів, яким застосовували есциталопрам, та у 15 % пацієнтів, які приймали плацебо.
Ризик симптомів відміни може залежати від кількох факторів, у т. ч. від тривалості та дози, темпу зниження дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія, відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння, яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору є найчастішими реакціями. Звичайно ці симптоми є легкими або середніми за тяжкістю та минають протягом 2 тижнів, однак можуть бути більш тривалими (2-3 місяці або довше) у деяких пацієнтів. Таким чином, рекомендується поступове припинення лікування есциталопрамом шляхом зниження дози протягом кількох тижнів або місяців, залежно від стану пацієнта.
Порушення статевої функції
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRIs) / інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (SNRIs) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ 4.8). Були повідомлення про стійкі порушення статевої функції, при чому симптоми проявлялись тривалий час, незважаючи на припинення SSRIs / SNRIs.
Побічні реакції найчастіше спостерігаються протягом першого або другого тижня лікування та зазвичай їх частота й інтенсивність поступово зменшуються при подальшому лікуванні.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: анафілактичні реакції.
Ендокринні розлади: порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку обміну речовин, метаболізму: зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок, скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості, агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1.
З боку нервової системи: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор, порушення смаку, порушення сну, непритомність, серотоніновий синдром, дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2.
З боку органів зору: розширення зіниці, затуманення зору.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку дихальної системи: синусити, позіхання, носова кровотеча.
З боку травної системи: нудота, діарея, запор, блювання, сухість у роті, шлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні).
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, зміни функціональних печінкових тестів.
З боку шкіри та її похідних: посилене потовиділення, висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж, синці, набряки.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: затримка сечовипускання.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція, пріапізм; жінки: метрорагія, менорагія; галакторея.
Загальні розлади: втома, пірексія, набряк.
Примітки:
1 - Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.
2 - Такі випадки відомі для усіх засобів усього класу СІЗЗС.
Про випадки пролонгації інтервалу QT повідомлялося під час медичного застосування переважно у пацієнтів з існуючим серцевим захворюванням. В одному з досліджень серед здорових добровольців в середньому відхилення інтервалу QTc (за формулою Фрідеріція) від початкового рівня становило 4,3 мс при застосуванні 10 мг/ добу та 10,7 мс при застосуванні 30 мг/добу.
Епідеміологічні дослідження, переважно серед пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували підвищений ризик переломів кісток при застосуванні СІЗЗС та трициклічних антидепресантів. Механізм цього явища невідомий.
Токсичність. Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинено одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків повідомлялося про легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість з них включають одночасне передозування інших медикаментів. Дози есциталопраму 400-800 мг не спричиняли будь-яких тяжких симптомів.
Симптоми. Ознаки передозування есциталопраму – це, головним чином, симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія) та порушення балансу електролітів/рідини (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування. Специфічного антидоту не існує. Слід підтримувати належне функціонування дихальної системи, забезпечити адекватну оксигенацію. Можливе застосування гастрального лаважу та активованого вугілля. Рекомендується моніторинг серцевих та життєво важливих функцій разом із симптоматичним підтримуючим лікуванням.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Таблетки Рецита-10 використовуються для лікування великих депресивних епізодів, панічних розладів з або без агорафобії, соціальних тривожних розладів, генералізованих тривожних розладів, обсесивно-компульсивних розладів.
Часті запитання
Відгуки про товар
Ще немає відгуків про товар.Будь першим, хто залишить відгук.