Торвакард таблетки в/о 10 мг № 90

№90 (10х9): по 10 таблеток у блістері, по 9 блістерів у картонній коробці.

Таблетки вкриті оболонкою.

Аторвастатин являє собою синтетичний гіполіпідемічний лікарський препарат. Аторвастатин є інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент a (ГМГ-КоА) редуктази. Цей фермент каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат-ранній етап біосинтезу холестерину обмежує швидкість його утворення.

Аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-КоА-редуктази ферменту від якого залежить швидкість перетворення 3-гідрокси-3-метилглутарил-коферменту A у мевалонат речовину-попередник стеролів у тому числі холестерину. Холестерин і тригліцериди циркулюють в кровотоці в комплексі з ліпопротеїнами. Ці комплекси поділяються за допомогою ультрацентрифугування на фракції ЛПВЩ (ліпопротеїни високої щільності) ЛППП (ліпопротеїни проміжної щільності) ЛПНЩ (ліпопротеїни низької щільності) і ЛПДНЩ (ліпопротеїни дуже низької щільності). Тригліцериди (ТГ) і холестерин в печінці включаються до складу ЛПДНЩ і вивільняються в плазму крові для транспортування в периферичні тканини. ЛПНЩ формуються ЛПДНЩ і катаболізуються шляхом взаємодії з високоафінними рецепторами ЛПНЩ.

В експериментальних моделях у тварин аторвастатин знижує рівень холестерину і ліпопротеїнів в плазмі шляхом інгібування в печінці ГМГ-КоА-редуктази і синтезу холестерину і шляхом збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин для посилення поглинання і катаболізму ЛПНЩ; аторвастатин також зменшує вироблення ЛПНЩ і кількість цих частинок. Аторвастатин знижує рівень холестерину ЛПНЩ у деяких пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією є групи людей, які рідко відповідають на лікування іншими гіполіпідемічними лікарськими засобами.

Підвищені рівні загального холестерину холестерину ЛПНЩ і апо B (мембранний комплекс для холестерину ЛПНЩ) провокують розвиток атеросклерозу. Подібним чином знижені рівні холестерину ЛПВЩ (і його транспортного комплексу - а По A) пов'язані з розвитком атеросклерозу. Існують дані що Серцево-судинна захворюваність і летальність змінюються прямо пропорційно рівню загального холестерину і холестерину ЛПНЩ і обернено пропорційно рівню холестерину ЛПВЩ.

Торвакард знижує рівень загального холестерину холестерину ЛПНЩ та апо В у пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією несімейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією. Аторвастатинтакож знижує рівень холестерину ЛПДНЩ і ТГ а також призводить нестійке підвищення рівня холестерину ЛПВЩ і аполіпопротеїну A-1. Аторвастатин знижує рівень загального холестерину холестерину ЛПНЩ холестерину ЛПДНЩ апо В тригліцеридів і ХС-ніяк ЛПВЩ а також підвищує рівень холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією. Аторвастатин знижує ХС-ЛПСШ у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією.

Подібно ЛПНЩ ліпопротеїни збагачені холестерином і тригліцеридами в тому числі ЛПДНЩ ЛППП і залишки також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Підвищені рівні тригліцеридів у плазмі крові часто виявляються у тріаді з низькими рівнями ХС ЛПВЩ та маленькими часточками ЛПНЩ а також у поєднанні з неліпідними метаболічними факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця. Не було послідовно доведено, що загальний рівень тригліцеридів плазми як такої є незалежним фактором ризику для розвитку ішемічної хвороби серця. Крім того, не було встановлено незалежного впливу підвищення рівня ЛПВЩ або зниження рівня тригліцеридів на ризик коронарної та серцево-судинної захворюваності та летальності.

Торвакард як і його деякі метаболіти є фармакологічно активними у людини. Головним місцем дії Торвакард є печінка яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛПНЩ. Доза препарату Торвакард на відміну від системної концентрації препарату Торвакард краще корелює зі зменшенням рівня холестерину ЛПНЩ. Індивідуальний підбір дози слід здійснювати залежно від терапевтичної відповіді (див.розділ «спосіб застосування та дози»).

Усмоктування

Абсорбція-висока. Cmax досягається через 1-2 ч.Cmax у жінок вище норми на 20%, AUC - нижче норми на 10%; Cmax у хворих алкогольним цирозом печінки в 16 разів вище норми, AUC - в 11 разів вище норми. Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), однак зниження холестерину ЛПНЩ схоже з таким при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижча, ніж у ранковий (приблизно на 30%). Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування та дозою препарату.

Біодоступність-12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і при "першому проходженні" через печінку.

Розподіл

Середній Vd - 381 л.Зв'язування з білками плазми крові - 98%.

Метаболізм

Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 і CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто - і парагідроксильованих похідних, продуктів бета-окислення). In vitro орто-та парагідроксильовані метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з такою аторвастатину.

Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.

Виведення

Виводиться через кишечник з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). T1 / 2-14 ч.інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 ч завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої всередину дози препарату визначається в сечі. Не виводиться при гемодіалізі.

Препарати знижують рівень холестерину і тригліцеридів в сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТХ C10AA05.

Вплив на Торвакард лікарських засобів, які призначаються разом з ним.

Торвакард метаболізується цитохромом P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом для транспортних білків наприклад для транспортера OATP1B1 який опосередковує печінкове захоплення препарату Торвакард. Одночасне застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків може зумовлювати збільшення плазмових концентрацій Торвакард та підвищення ризику розвитку міопатії. Цей ризик також може зростати при одночасному застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами які здатні індукувати міопатії наприклад похідними фіброєвої кислоти та езетимібу (див.розділ «Особливості застосування»).

Потужні інгібітори CYP 3A4. Одночасне застосування Торвакард з потужними інгібіторами CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові (див.таблицю 3 та детальну інформацію наведену нижче). Ступінь взаємодії і посилення дії залежать від мінливості впливу на CYP 3A4. Слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином телітроміцином кларитроміцином делавірдин стиріпентолом кетоконазолом вориконазолом ітраконазолом Посаконазолом та інгібіторами протеаз ВІЛ у тому числі ритонавіром лопінавір атазанавіром індинавіром дарунавір). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином слід розглянути можливість застосування меншої початкової та максимальної доз аторвастатину.

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин дилтіазем верапаміл і флуконазол) можуть підвищувати концентрацію Торвакарда в плазмі крові (див.таблицю 3). Одночасне застосування еритроміцину і статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Досліджень взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону або верапамілу на Торвакард не проводили. Відомо, що аміодарон і верапаміл пригнічують активність CYP3A4 а отже одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні Торвакард і цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз Торвакард. Рекомендується проводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Грейпфрутовий сік. Містить один або більше компонентів інгібуючих CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрації Торвакард у плазмі крові особливо при надмірному споживанні грейпфрутового соку (більше 1 2 літрів на добу).

Кларитроміцин. Значення AUC Торвакард значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 80 мг і кларитроміцину (500 мг двічі на добу) порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див.розділ «фармакологічні властивості»). Отже пацієнтам які приймають кларитроміцин слід з обережністю застосовувати аторвастатин у дозі вище 20 мг (див.розділи «Особливості застосування» та «спосіб застосування та дози»).

Комбінація інгібіторів протеаз. Значення AUC аторвастатину значно підвищувалося при одночасному застосуванні Торвакард з кількома комбінаціями інгібіторів протеази ВІЛ а також з інгібітором протеази вірусу гепатиту з телапревіром порівняно із застосуванням тільки аторвастатину (див.розділ «фармакологічні властивості»). Тому для пацієнтів які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір + ритонавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту C телапревір слід уникати одночасного застосування з Торвакардом. Препарат Торвакард слід з обережністю призначати пацієнтам які приймають інгібітор протеази ВІЛ лопінавір + ритонавір та застосовувати у найнеобхіднішій дозі. Для пацієнтів які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір дарунавір + ритонавір фосампренавір або фосампренавір + ритонавір доза Торвакард не повинна перевищувати 20 мг і застосовувати їх слід з обережністю (див. розділи "Особливості застосування" та»спосіб застосування та дози"). При застосуванні пацієнтам які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази вірусу гепатиту з боцепревір доза аторвастатину не повинна перевищувати 40 мг також рекомендується проведення ретельного клінічного моніторингу пацієнтів.

Ітраконазол. Значення AUC Торвакард значно підвищувалося при одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 40 мг та ітраконазолу в дозі 200 мг (див.розділ «фармакологічні властивості»). Отже пацієнтам які приймають ітраконазол слід бути обережними якщо доза Торвакард перевищує 20 мг (див.розділи «Особливості застосування» та «спосіб застосування та дози»).

Циклоспорин. Торвакардта його метаболіти є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Значення AUC Торвакарда значно підвищувалося при одночасному застосуванні Торвакарда в дозі 10 мг і циклоспорину в дозі 5 2 мг / кг / добу порівняно із застосуванням тільки аторваститину (див.розділ «фармакологічні властивості»). Слід уникати одночасного застосування Торвакарда і циклоспорину (див. розділ "Особливості застосування").

Медичні рекомендації щодо застосування лікарських препаратів взаємодіючих підведені в таблиці 2 (Див.також розділи «спосіб застосування та дози» «Особливості застосування» «фармакологічні властивості»).

Таблиця 2.

Взаємодії лікарських засобів пов'язані з підвищеним ризиком міопатії / рабдоміолізу.

Препарати взаємодіють

Медичні рекомендації по застосуванню

Циклоспорин інгібітори протеази ВІЛ (типранавір + ритонавір) інгібітор протеази вірусу гепатиту з (телапревір)

Уникати застосування Торвакард

Інгібітор протеази ВІЛ (лопінавір + ритонавір)

Застосовувати з обережністю і в найменшій необхідній дозі

Кларитроміцин ітраконазол

інгібітори протеази ВІЛ ( саквінавір + ритонавір * дарунавір + ритонавір фосампренавір фосампренавір + ритонавір)

Перевищувати дозу 20 мг Торвакард на добу

Інгібітор протеази ВІЛ (нелфінавір)

Інгібітор протеази вірусу гепатиту з (боцепревір)

Перевищувати дозу 40 мг Торвакард на добу

* Застосовувати Торвакард з обережністю і в найменшій необхідній дозі.

Гемфіброзил. У зв'язку з підвищеним ризиком міопатії / рабдоміолізу при одночасному прийомі інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази з гемфіброзилом слід уникати сумісного застосування аторваститину з гемфіброзилом (див.розділ «Особливості застосування»).

Інші фібрати. Оскільки відомо, що ризик розвитку міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному прийомі інших фібратів Торвакард слід застосовувати з обережністю при спільному використанні з іншими фібратами (див.розділ «Особливості застосування).

Ніацин. Ризик виникнення побічних явищ з боку скелетних м'язів може збільшуватися при застосуванні препарату Торвакард у комбінації з ніацином а отже за таких умов слід розглянути можливість зниження дози Торвакард (див.розділ «Особливості застосування»).

Рифампіцин або інші індуктори цитохрому P450 3A4. Одночасне застосування препарату Торвакард з індукторами цитохрому P450 3A4 (наприклад ефавіренз рифампіцин) може призводити до нестійкого зменшення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Через механізм подвійної взаємодії рифампіну рекомендується одночасне застосування аторвастатину з рифампіном оскільки було показано, що відстрочене застосування препарату Торвакард після введення рифампіну пов'язане зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі крові.

Дилтіазему гідрохлорид. Одночасний прийом Торвакарда (40 мг) і дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин. Ознак взаємодії Торвакард і циметидину не виявлено.

Антациди. Одночасний пероральний прийом Торвакард і суспензії антацидного препарату Торвакард містить магній і алюмінію гідроксид супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові на 35%. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину без змін.

Колестипол. Концентрація Торвакард у плазмі крові нижча (приблизно на 25%) при одночасному прийомі аторвастатину та колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину і колестиполу перевищувала ефект який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.

Азитроміцин. Одночасне призначення Торвакард (10 мг 1 раз на добу) і азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортних білків. Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) здатні підвищувати рівень системної експозиції Торвакард (див.таблицю 3). Вплив пригнічення накопичувальних транспортних білків на концентрацію аторвастатину в клітинах печінки невідомий. Якщо уникнути одночасного призначення цих препаратів неможливе рекомендовано зниження дози та проведення клінічного моніторингу ефективності аторвастатину (див.таблицю 3).

Езетіміб. Застосування езетимібу в якості монотерапії пов'язують з розвитком явищ з боку м'язової системи в тому числі рабдоміолізу. Таким чином, при одночасному застосуванні езетимібу і Торвакард ризик розвитку цих явищ збільшується. Рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану таких пацієнтів.

Фузидієва кислота. Дослідження взаємодії Торвакард і фузидієва кислота не проводили. Як і у випадку з іншими статинами у постмаркетинговий період при одночасному прийомі аторвастатину та фузидієвої кислоти спостерігалися явища з боку м'язової системи (у тому числі рабдоміоліз). Механізм цієї взаємодії залишається невідомим. Пацієнти потребують ретельного спостереження може знадобитися тимчасове призупинення лікування аторвастатином.

Дигоксин. При одночасному застосуванні багаторазових доз Торвакард і дигоксину рівноважні концентрації дигоксину в плазмі крові підвищуються приблизно на 20%. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які приймають дигоксин.

Діюча речовина Торвакард: аторвастатин; 1 таблетка вкрита оболонкою містить аторвастатину 10 мг або 20 мг або 40 мг (у формі аторвастатину кальцієвої солі). Допоміжні речовини Торвакард: магнію оксид важкий целюлоза мікрокристалічна лактоза натрію кроскармелоза гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена кремнію діоксид колоїдний магнію стеарат гіпромелоза макрогол 6000 титану діоксид (Е 171) тальк.

Здійснює дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вагітність. Торвакард протипоказаний вагітним жінкам і жінкам, які можуть завагітніти. Статини можуть завдавати шкоди плоду при застосуванні вагітним жінкам. 

Аторвастатин можна застосовувати жінкам репродуктивного віку тільки якщо дуже малоймовірно, що такі пацієнтки завагітніють і вони були проінформовані про потенційні фактори ризику. 

Якщо жінка завагітніла в період лікування аторвастатином слід негайно припинити прийом препарату Торвакард і повторно проконсультувати пацієнтку про можливі фактори ризику для плода і відсутності відомої клінічної користі від продовження прийому препарату в період вагітності.

При нормальному перебігу вагітності рівні сироваткового холестерину і тригліцеридів підвищуються. Прийом гіполіпідемічних лікарських засобів в період вагітності не буде корисного ефекту оскільки холестерин і його похідні необхідні для нормального розвитку плода. 

Атеросклероз-це хронічний процес, отже, перерва у прийомі гіполіпідемічних препаратів у період вагітності не повинна мати значного впливу на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії.

Адекватних і добре контрольованих досліджень застосування Торвакарда в період вагітності не проводили. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені аномалії після внутрішньоутробної експозиції до статинів. При проспективному спостереженні приблизно 100 випадків вагітностей у жінок які лікувалися іншими препаратами групи статинів частота випадків вроджених аномалій плода викиднів та внутрішньоутробних смертей / мертвонароджень не перевищувала частоти очікуваної для загальної популяції. У 89% цих випадків лікування Торвакард починалося до вагітності і припинялося під час I триместру після виявлення вагітності.

Період годування груддю. Невідомо, чи проникає Торвакард у грудне молоко, проте відомо, що невелика кількість іншого лікарського препарату Торвакард цього класу проникає у грудне молоко. Оскільки статини потенційно здатні викликати серйозні небажані реакції у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні жінкам, які потребують лікування Торвакардом, не слід годувати груддю своїх немовлят.

Безпека та ефективність препарату Торвакард була досліджена для пацієнтів віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією. 

Інфекційні захворювання були тими небажаними явищами, які найчастіше спостерігалися в обох групах незалежно від оцінки причинно-наслідкового зв'язку. У цій групі пацієнтів не досліджувалися дози більше 20 мг. 

Не було виявлено значущого впливу препарату на ріст або статеве дозрівання хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчат (див.розділи «побічні реакції» «спосіб застосування та дози»). 

Дівчаток-підлітків слід проконсультувати щодо прийнятних методів контрацепції протягом періоду лікування Торвакардом (див.розділ «застосування у період вагітності або годування груддю» та «застосування в окремих групах пацієнтів»).

Торвакард не досліджувався в контрольованих клінічних дослідженнях, які включали пацієнтів підліткового віку або пацієнтів віком до 10 років.

Запобігання серцево-судинних захворювань.

Для дорослих пацієнтів без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця такими як вік куріння артеріальна гіпертензія низький рівень ЛПВЩ або наявність ранньої ішемічної хвороби серця у сімейному анамнезі Торвакард показаний для:

 зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда
зменшення ризику виникнення інсульту;
зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації та стенокардії.

Для пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та без клінічно вираженої ішемічної хвороби серця але з кількома факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця такими як ретинопатія альбумінурія куріння або артеріальна гіпертензія Торвакард показаний для:

зменшення ризику виникнення інфаркту міокарда
зменшення ризику виникнення інсульту.

Для пацієнтів з клінічно вираженою ішемічною хворобою серця Торвакардпоказань для:

зменшення ризику виникнення нелетального інфаркту міокарда
зменшення ризику виникнення летального та нелетального інсульту;
зменшення ризику проведення процедур реваскуляризації;
зменшення ризику госпіталізації у зв'язку із застійною серцевою недостатністю
зменшення ризику виникнення стенокардії.

Гіперліпідемія.

Як доповнення до дієти щоб зменшити підвищені рівні загального холестерину холестерину ЛПНЩ аполіпопротеїну В та тригліцеридів а також для підвищення рівня холестерину ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейною та несімейною) та змішаною дисліпідемією (типи IIa та IIb за класифікацією Фредріксона).

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеними рівнями тригліцеридів у сироватці крові (тип IV за класифікацією Фредріксона).

Для лікування пацієнтів з первинною дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона) у випадках, коли дотримання дієти є недостатньо ефективним.

Для зменшення загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ) або якщо такі методи лікування недоступні.

Як доповнення до дієти для зменшення рівнів загального холестерину холестерину ЛПНЩ і аполіпопротеїну В у хлопчиків і дівчаток після початку менструацій у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією якщо після відповідної дієтотерапії результати аналізів такі:

a) холестерин ЛПНЩ залишається 3 190 мг / дл або

б) холестерин ЛПНЩ 3 160 мг / дл і:

у сімейному анамнезі є ранні серцево-судинних захворювань або
два або більше інших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань присутні у пацієнта дитячого віку.

​

• Активне захворювання печінки, яке може включати стійке підвищення активності печінкових трансаміназ невідомої етіології.
• Гіперчутливість до будь-якого з компонентів цього лікарського засобу.

Доза Торвакард для пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг на добу. 

Торвакард слід використовувати як доповнення до інших гіполіпідемічних методів лікування (наприклад аферез ЛПНЩ) або якщо гіполіпідемічні методи лікування недоступні.

Одночасна гіполіпідемічна терапія. Торвакард можна використовувати з секвестрантами жовчних кислот. Комбінацію інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів) і фібратів слід взагалі використовувати з обережністю (див. розділи «Особливості застосування ""взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Дозування для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Захворювання нирок не впливає ні на концентрації в плазмі крові ні на зниження рівня холестерину ЛПНЩ при застосуванні Торвакарда; отже коригування дози препарату Торвакард для пацієнтів з порушенням функції нирок непотрібне (див.розділи «Особливості застосування» «фармакокінетика»).

Дозування Торвакард для пацієнтів які приймають циклоспорин кларитроміцин ітраконазол або певні інгібітори протеаз.

 Слід уникати лікування Торвакардом у пацієнтів, які приймають циклоспорин або інгібітори протеази ВІЛ (тіпранавір + ритонавір) або інгібітор протеази вірусу гепатиту C (телапревір). 

Торвакард слід з обережністю призначати пацієнтам з ВІЛ які приймають лопінавір + ритонавір та застосовувати у найнеобхіднішій дозі. 

Для пацієнтів, які приймають кларитроміцин ітраконазол або у пацієнтів з ВІЛ які приймають у комбінації саквінавір + ритонавір дарунавір + ритонавір фосампренавір або фосампренавір + ритонавір терапевтичну дозу аторвастатину слід обмежити дозою у 20 мг а також рекомендується проводити належні клінічні обстеження для забезпечення застосування найменшої необхідної дози аторвастатину.

Особливості застосування

Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного (Класифікація ВООЗ): дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (від <1/10 000, включаючи окремі повідомлення).

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль, астенія; нечасто - запаморочення, сонливість, порушення сну (включаючи безсоння і кошмарні сновидіння), втрата або зниження пам'яті, депресія, периферична невропатія, атаксія, гіпестезії, парестезії.

З боку травної системи: часто-нудота, блювання, запор або діарея, метеоризм, біль у шлунку, біль у животі; нечасто - анорексія або підвищення апетиту, гепатит, панкреатит, холестатична жовтяниця.

З боку кістково-м'язової системи: дуже часто-міалгія, артралгія; нечасто-міопатія; рідко - міозит, рабдоміоліз, біль у спині, судоми литкових м'язів.

Алергічні реакції: часто - свербіж шкіри, висипання; нечасто-кропив'янка; дуже рідко-ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бульозні висипання, багатоформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку лабораторних показників: нечасто-гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення активності сироваткової КФК, підвищення активності ACT і АЛТ, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну.

Інші: часто-біль у грудях, периферичні набряки; нечасто - імпотенція, алопеція, шум у вухах, збільшення маси тіла, нездужання, слабкість, тромбоцитопенія, Вторинна ниркова недостатність.

Наступні небажані явища були зареєстровані при застосуванні деяких статинів: сексуальні дисфункції; депресія; гінекомастія; випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії; поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні); цукровий діабет, частота виникнення якого залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози в крові натще 5.6-6.9 ммоль/л, ІМТ>30 кг/м2, гіпертригліцеридемія, артеріальна гіпертензія в анамнезі).

Специфічного лікування передозування Торвакардом немає. У разі передозування пацієнта слід лікувати симптоматично і при необхідності застосовувати підтримуючі заходи. - Через високий ступінь зв'язування препарату Торвакард з білками плазми не слід очікувати значного посилення кліренсу аторвастатину за допомогою гемодіалізу.

Не вимагає спеціальних умов зберігання. Зберігати Торвакард в недоступному для дітей місці.

Препарат для попередження розвитку ряду серцево-судинних захворювань, а також зниження рівня холестерину, коли дієта і фізичні вправи не дають бажаного результату.